Ухвала суду № 84289740, 10.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/958/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Стенавська А.М.

та осіб, що беруть участь у справі

позивач - не з`явився;

представника відповідача - Ігнатенко О.В.

представника третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), третя особа - Виноградівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа - Виноградівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

26.07.2019 року, через канцелярію Закарпатського окружного адміністративного суду, від представника відповідача надійшло клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом, встановленого абз. 3,4 ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", де передбачено, що строк звернення до суду становить 10 календарних днів з моменту отримання податкової вимоги.

Вказане клопотання представник відповідача обґрунтовує тим, що відповідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абз. 3,4 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування " платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно абз. 9 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Отже, чинним законодавством України встановлено, що строк звернення платника до суду про оскарження вимоги становить десять календарних днів, який обраховується з дати надходження вимоги платнику, для оскарження її в судовому порядку.

Головним управлінням ДФС у Закарпатській області надіслано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-942-У від 19.11.2018 року, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся на адресу контролюючого органу з довідкою ф.20., однак відповідно до відомостей розділу «Стан розгляду справ» офіційного сайту Судової влади України, позовна заява надійшла до суду 04.07.2019 року, що свідчить про пропуск Позивачем 10-денного строку звернення до суду.

12 серпня 2019 року позивачем було подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Заперечення мотивоване тим, що у червні 2019 року на банківську картку позивача було зараховано меншу заробітну плату, ніж йому належало. Відтак, позивач звернувся у бухгалтерію військової частини А1556, де проходить військову службу, з проханням роз`яснити причину виплати заробітної плати у меншому розмірі. Як наслідок, позивач дізнався, що має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 819, 54 грн., і 20 травня 2019 року державним виконавцем Чейпеш М.М. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні ВП №58294928. Також зазначає, що про вказану вимогу йому не було нічого відомо, оскільки відповідачем надсилалась така на адресу, де він не проживає, так як з 2015 року він змінив фактичне місце проживання, що підтверджується відповідною довідкою, яка міститься у матеріалах справи.

Того ж дня, позивач звернувся до Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, де йому було видано копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2019 року ВП №58294928, постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №58294928, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-942-У.

Також вказує на те, що у повідомленні про вручення поштового відправлення відсутня позначка про отримання позивачем вимоги, що підтверджується і довідкою Укрпошти, де є відмітка про повернення поштового вкладення відправнику.

Таким чином, позивач був позбавлений права подати скаргу у визначений строк, а відтак не було пропущено строку звернення до суду.

Позивач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. На час розгляду справи по суті учасники справи не повідомили суд про причини неявки.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник відповідача в судовому засіданні подане клопотання підтримала та просила суд таке задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у такому, а позовну заяву залишити без розгляду.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання та матеріали справи, заслухавши думку представників сторін з приводу поданого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 122 КАС України чітко передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо посилань представника відповідача на норми ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" якою передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку і цей строк оскарження становить десять календарних днів з моменту отримання вимоги, то такі твердження суд відхиляє з огляду на наступне.

Так, абз. 3, 4 ч.4 ст. 25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено порядок та строки оскарження вимоги і чітко зазначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У даній частині вказаної статті Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що саме скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Таким чином, зважаючи на вимоги абзацу 2 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" законодавець чітко визначив, що саме до органу доходів і зборів вищого рівня подається скарга протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску.

В той же час законодавець у ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не визначає, що цей десятиденний строк передбачений для позивача при зверненні ним до суду із позовом за захистом своїх порушених прав, а тому на думку суду твердження представника відповідача про те, що на оскарження вимоги у судовому порядку у позивача є десятиденний строк, є безпідставним.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи оскаржувану вимогу позивачем не було отримано засобами поштового зв`язку, а про її існування він дізнався лише у червні 2019 року після звернення до Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. Інші докази про те, що позивачу було відомо про існування такої вимоги або отримання її раніше у матеріалах справи відсутні.

02.07.2019 року позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою поштою, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом.

Таким чином, позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, який встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не визначено строку звернення з позовною заявою до суду, а тому такий є загальним.

В даному випадку законодавець чітко визначив позивачу його право на звернення з приводу оскарження вказаної вимоги, а саме: в адміністративному або судовому порядку - ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Позивач в даному випадку скористався своїм правом на оскарження даної вимоги саме в судовому порядку, а десятиденний строк на який посилається відповідач і визначений ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", стосується саме для звернення з письмовою скаргою до органу доходів і зборів вищого рівня, в той же час щодо судового порядку оскарження такої вимоги, то такий законом чітко не визначений, а тому є загальним який встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Щодо посилання представника відповідача на абз.9 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", як на підставу для задоволення даного клопотання, суд зазначає наступне.

Так, абз.9 ч.4 ст.25 даного закону передбачено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Дана норма визначає порядок дій органу доходів і зборів, щодо надіслання в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимоги про сплату недоїмки і визначає такі підстави.

Однак дана норма Закону не визначає десятиденного строку на звернення позивача до суду щодо оскарження такої вимоги, а лише визначає, що така вимога є узгодженою вимогою, однак це не позбавляє права позивача на оскарження узгодженої вимоги в судовому порядку навіть після направлення її до підрозділу державної виконавчої служби про сплату недоїмки, оскільки таке право визначено п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Щодо посилання представника відповідача як на підставу для задоволення даного клопотання на позицію сформовану Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 31.01.2019 року по справі №802/983/18-а, то суд зазначає, що у вказаному рішенні суду, судом надавалася оцінка оскаржуваного рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" з приводу строків оскарження такого у строк 1095 днів, який передбачений Податковим кодексом України, і Верховним Судом зроблено відповідний висновок, що такий строк при оскарженні даної вимоги не застосовується, оскільки положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загально соціальне страхування, а тому надавалася правова оцінка іншим обставинам.

Крім того, суд вважає також зазначити, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кац та інші проти України» від 18 грудня 2008 року (п. 95) вказується, що існування засобів юридичного захисту має бути достатньо певним як на практиці, так і в теорії, оскільки без цього їм не вистачатиме належної доступності та ефективності.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи не поновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи оскаржувану вимогу позивачем не було отримано засобами поштового зв`язку, а про її існування він дізнався лише у червні 2019 року після звернення до Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. Інші докази про те, що позивачу було відомо про існування такої вимоги або отримання її раніше у матеріалах справи відсутні і відповідачем такі суду не надані.

Щодо посилання представника відповідача на Інструкцію про нарахування і слати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, згідно п. 3 розділу VI якої вважається що вказана вимога є надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення і зазначеним причини невручення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Термін "вважається надісланою і (врученою)" і термін "коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів", як це передбачено ст. 122 КАС України, є різними за суттю, а тому в даному випадку існування такої вимоги і надіслання її відповідачем позивачу не свідчить, що про таку позивачу було відомо раніше і інших доказів, які б підтверджували, що позивачу було відомо про неї і він мав змогу оскаржити таку саме в судовому порядку, в матеріалах справи відсутні.

02.07.2019 року позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою і, як наслідок, позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, який визначений ст. 122 КАС України саме з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що абз. 3, 4, 9 ч.4 ст. 25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не визначено десятиденного строку для оскарження даної вимоги саме в судовому порядку, а такий строк передбачений лише для адміністративного її оскарження, то суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача є необґрунтованим, не підтверджене належними та допустимими доказами щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому у задоволенні такого слід відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника Головного управління ДФС у Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано судом 16.09.2019 року.

СуддяC.А. Гебеш