Рішення № 84289738, 06.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/350/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивач: не з`явився,

представник відповідача: Блага О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21.02.2019 року №0001241405.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Акту фактичної перевірки від 25.01.2019 року №0045/16/08/РРО/2787320695 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21.02.2019 року №0001241405, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 27060,00 грн. Позивач в позовній заяві наголошує, що Акт перевірки не містить доказів факту порушення позивачем норм податкового законодавства та в останній день перевірки, а саме: 25.01.2019 року посадові особи відповідача не складали Акт перевірки ні в присутності позивача ні в присутності працівників позивача та не надавали для ознайомлення даний Акт перевірки. Акт перевірки 25.01.2019 року був надісланий позивачеві 28.01.2019 року, тобто не на наступний день після реєстрації Акту перевірки. Також, в Акті перевірки відсутні жодні посилання на документи, що підтверджують факт реалізації товару позивачем працівникам контролюючого органу чи іншим особам в період з 16.01.2019 року по 25.01.2019 року, не вказано яким чином було виявлено порушення позивачем податкового законодавства, час виявлення такого порушення, не вказано джерело походження грошових коштів, за які було придбано товар у позивача тощо. Таким чином, позивач у позовній заяві наголошував, що ним під час проведення фактичної перевірки не реалізовувалися посадовим особам відповідача товари, зазначені в Акті перевірки, а виявлені порушення зазначені відповідачем у Акті перевірки є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, відтак просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

10 квітня 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що позивачеві було вручено копію наказу № 4 від 03.01.2019 року про проведення фактичної перевірки та пред`явлено направлення на проведення перевірки, що підтверджується особистим підписом позивача на направленні від 15.01.2019 року №95/14-05 та направленні 15.01.2019 року №94/14-05. В ході фактичної перевірки, проведеної в кафе « Газдівська хижа» було встановлено, що позивачем не проведено розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) товарів, а саме: пачки сигарет «BOND», 50 гр. настоянки, 50 гр. коньяку, однієї порції чаю, пляшки Кока Кола та не видано розрахункового документу встановленого взірця. Таким чином, відповідач переконаний, що ним було правомірно, на підставі Акту перевірки від 25.01.2019 року №0045/16/08/РРО/2787320695, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21.02.2019 року №0001241405. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

20 травня 2019 року до суду від позивача надійшла заява про заміну підстав позову. У такій зазначає, що під час перевірки посадові особи відповідача не запитували у позивача товарні накладні, видаткові накладні та ТТН, які є підставою для оприбуткування товару. Первинні документи зберігаються у позивача за місцем проживання, однак це не є порушенням норм діючого законодавства, адже покладений на суб`єкта господарювання обов`язок ведення обліку товарних записів на складах та/або за місцем реалізації не передбачає ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товару. Зазначає, що ОСОБА_2 , який вказаний у відомості (додаток до Акту перевірки) як підписант відомості від суб`єкта господарювання не є матеріально-відповідальною особою та не є барменом-офіціантом, як вказали його працівники відповідача. Також зауважує, що доказів того, що працівники відповідача придбали у позивача товари чи то під час контрольної закупки чи то під час хронометражу, оскільки виявити порушення працівники відповідача могли самостійно тільки під час контрольної розрахункової операції (до проведення перевірки) або під час хронометражу (під час проведення перевірки) в матеріалах справи відсутні. Вважає, що при проведенні фактичної перевірки був відсутній об`єктивний підхід відповідача при дослідженні залишків ТМЦ у позивача, оскільки в ході перевірки, відповідач не скористався правом проведення інвентаризації залишків ТМЦ наявних у позивача станом на 23.01.2019 року.

Ухвалою суду від 18 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак 20 травня 2019 року від такого до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 385550 позивач 06 квітня 2015 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.54).

16 січня 2019 року працівниками відповідача на підставі наказу № 4 від 03 січня 2019 року (а.с.17), направлень від 15 січня 2019 року за № 95/14-05 та № 94/14-05 була проведена фактична перевірки кафе «Газдівська Хижа», яке розташоване у будинку 169 с. Пилипець, Міжгірського району, Закарпатській області, яке належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки відповідачем 25 січня 2019 року був складений Акт (довідка) фактичної перевірки за № 001747 (а.с.21-22).

Згідно Акту (довідки) фактичної перевірки за № 001747 від 25 січня 2019 року відповідачем зазначено, що в ході фактичної перевірки було встановлено порушення позивачем порядку проведення розрахунків, зокрема проведення розрахунків без застосування РРО, а саме: реалізовано одну пачку сигарет «BOND», 50 гр. настоянки, 50 гр. коньяку, однієї порції чаю, пляшки Кока Кола та не видано розрахункового документу встановленого взірця.

У зв`язку з чим, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21 лютого 2015 року № 0001241405, яким до позивача за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 27060,00 грн. (а.с.23).

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 пунктом 75.1 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених ПК України.

Згідно пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 80.7 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пункту 80.10 статті 80 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Таким чином, результати фактичної перевірки можуть бути оформлені лише у вигляді акту перевірки або довідки, щодо яких встановлений чіткий порядок ознайомлення та відміток про наявність заперечень.

Дослідивши наявний в матеріалах справи Акт (довідки) фактичної перевірки від 25.01.2019 року №001747, суд констатує, що даний Акт (довідка) не був підписаний позивачем, однак в ньому міститься відмітка про відмову позивача від підпису та отримання примірника Акту (довідки), засвідчена підписами осіб, що проводили перевірку.

Однак, з огляду на вимоги п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу повинні були скласти акт про відмову суб`єкта господарювання від підписання Акту (довідки) фактичної перевірки.

Таким чином, згідно вимог п. 86.5 ст. 86 саме складений контролюючим органом акт відмови від підписання платником податків Акту (довідки) - засвідчує факт такої відмови.

При цьому, можливість засвідчення відмови від підписання платником податків Акту (довідки) шляхом прославлення позначки у відповідному Акті (довідці) (як це було зроблено в даному випадку) можлива тільки у разі фіксації даного факту шляхом складення податковим органом відповідного акту відмови.

Проте, доказів на підтвердження складання акту відмови позивача від підписання Акту (довідки) фактичної перевірки відповідачем надано не було, відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Щодо посилання позивача на те, що Акт (довідка) фактичної перевірки № 001747 від 25 січня 2019 року був складений відповідачем без присутності позивача та його не було ознайомлено з вказаним Актом (довідкою), суд констатує наступне.

Як встановлено в ході розгляду справи по суті, Акт (довідка) фактичної перевірки за № 001747 відповідачем було складено 25 січня 2019 року та згідно супровідного листа № 893/Р/07-16-14-05-08 Головного управління ДФС України у Закарпатській області вказаний Акт (довідку) від 25 січня 2019 року було направлено на адресу позивача (а.с.20).

Проте, Акт (довідка), який був надісланий позивачеві, всупереч пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України не був зареєстрований, а був надісланий без такої реєстрації, доказів протилежного відповідач до суду не надав.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що посадовими особами контролюючого органу було порушено порядок оформлення результатів фактичної перевірки.

Невиконання вимог статті 86 Податкового кодексу України, що стосуються акту про результати проведення фактичної перевірки вказує на відсутності правових наслідків такої перевірки, а саме - компетенції у контролюючого органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення тощо).

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення, вимоги, рішення тощо не можуть бути визнані правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 2 лютого 2018 року справа № 821/371/17, постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 802/1241/17-а та постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 821/595/17.

Зазначені правові позиції Верховного Суду відповідають закріпленому у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі по тексту - Закон України № 265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно ст. 2 Закон України № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 1, п.2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Актом перевірки від 05.01.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Закарпатській області було встановлено порушення, зокрема порушення позивачем порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме продаж товарів, які не обліковані в установленому порядку, тобто не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Статтею 20 Закону № 265/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як зазначено в акті перевірки сума не облікованого товару отриманого для реалізації становить 13530,00 грн., а тому до позивача застосовано фінансову санкцію у подвійному розмірі не облікованих товарів, що склала 27060,00 грн.

В ході судового розгляду встановлено, що згідно з наявною в матеріалах справи копією Договору №3 про надання послуг від 05.01.2019 року, укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) та копію Акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №3 від 25.01.2019 року, вбачається, що виконавець за завданням замовника, взяв на себе зобов`язання надати послуги з організації харчування на період проведення заходів у замовника, а саме: обслуговування споживачів замовника (пропонувати, показувати, реалізувати готові до споживання безалкогольні, слабоалкогольні та алкогольні напої, кондитерські вироби, закуски та готові страви замовника за адресою: с. Пилипець, 169а) (а.с.87-90).

Вищевикладене вказує на те, що товар, визнаний працівниками ГУ ДФС у Закарпатській області як не облікований у встановленому порядку, є таким, що був визначений договором №3 про надання послуг від 05.01.2019 року.

Отже, інформація викладена у акті перевірки не відповідає дійсності.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що контролюючий орган не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Таким чином, зібрані у справі докази повністю підтверджують доводи позивача викладені у позовній заяві.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Таким чином, враховуючи, що у межах спірних правовідносин не підтверджено порушення ФОП ОСОБА_1 . положень п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, суд приходить до висновку про неправомірність застосованих відповідачем до позивача фінансових санкцій, а відтак вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21 лютого 2019 року № 0001241405.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №0001241405 Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16 вересня 2019 року.

СуддяЯ.М. Калинич