Ухвала суду № 84285231, 17.09.2019, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

Справа № 520/15816/19

Провадження № 2-з/947/1066/19

УХВАЛА

17.09.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової О.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» про забезпечення позову по цивільній справі №520/15816/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Тетяна Володимирівна, про визнання недійсним та скасування дубліката свідоцтва, скасування записів про проведену державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Тетяна Володимирівна, про визнання недійсним та скасування дубліката свідоцтва, скасування записів про проведену державну реєстрацію, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним та скасувати дублікат свідоцтва, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною 11 вересня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 115, взамін зіпсованого свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною 17 серпня 2018 року за реєстровим № 68, яким посвідчено, що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності майно, що складається з нежитлового приміщення загальною площею 2612,0 та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 Нежитлове приміщення, що складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 167628051101), яке належало на праві власності Торговій компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 31327274, місцезнаходження: 65005, Одеська область, місто Одеса, вул. Середня, будинок 83-В, на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. 13.12.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6823 та земельна ділянка загальною площею 0, 14 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:31:002:0049 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1188515251101), які належала на праві власності Торговій компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю), на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. 13.12.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6824;

- скасувати запис про право власності номер 27861345, дата, час державної реєстрації: 11.09.2018 року 14:25:48, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дишлевою Тетяною Володимирівною, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область, про державну реєстрацію за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 167628051101: нежитлове приміщення, загальною площею 2612 кв.м., опис: нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, вбудоване у багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер об`єкта в РПВН: 6337008;

- скасувати запис про право власності номер 27542732, дата, час державної реєстрації: 17.08.2018 року 15:24:53, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дишлевою Тетяною Володимирівною, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область, про державну реєстрацію за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1188515251101: земельна ділянка, кадастровий номер: 5110136900:31:002:0049, площею 0, 14 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35390470) судові витрати в розмірі 5763 (п`яти тисяч сімсот шістдесяти трьох) гривень 00 копійок.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 29.07.2019 року, після усунення позивачем недоліків поданої заяви у відповідності до ухвали Київського районного суду міста Одеси від 09.07.2019 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату. час і місце проведення підготовчого судового засідання.

13 вересня 2019 року до суду надійшла заява від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» про забезпечення позову, в якій представник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 2612 кв.м., що складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110136900:31:002:0049, площею 0,14 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єкта державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації прав, а також інших дій, що здійснюються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інших реєстрах, щодо нежитлового приміщення, загальною площею 2612 кв.м., що складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:31:002:0049, площею 0,14 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви, позивач посилається на те, що він є належним власником вищевказаного нерухомого майна. Крім того, постановою апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року по цивільній справі №520/15970/16-ц, скасовано рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2017 року, яким витребувано у ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» на користь ТОВ «Торговий центр «Південний» вищевказане нежитлове приміщення. А отже, право власності позивача на вказане нерухоме майно додатково підтверджено.

Також позивач стверджує, що незважаючи на зазначені обставини ОСОБА_1 очевидно за попередньою змовою із приватним нотаріусом, отримав дублікат свідоцтва, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною 11 вересня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 115, взамін зіпсованого свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною 17 серпня 2018 року за реєстровим № 68, яким посвідчено, що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності майно, що складається з нежитлового приміщення загальною площею 2612,0 та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі чого ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності а вказане майно.

У той же час, виданий дублікат свідоцтва про право власності не відповідає оригіналу, оскільки згідно з оригіналом нерухоме майно належало на праві власності Торговій компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю).

У зв`язку з викладеним, позивач був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом та одночасно вважає, що існують ризики можливого невиконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, оскільки відповідач може здійснити дії з відчуження спірного майна на користь третьої особи.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

2. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Отже забезпечуючи позов, суд виходить з тих видів такого забезпечення, які передбаченні чинним процесуальним законодавством у відповідності до ст. 150 ЦПК України.

З наданих до суду документів, судом встановлено, що дійсно між сторонами по справі виник спір стосовно нерухомого майна: нежитлового приміщення, загальною площею 2612 кв.м., що складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:31:002:0049, площею 0,14 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується існуючими багато численними судовими спорами стосовно цього майна, на підтвердження чого позивач надав до позову відповідні рішення судів.

З наданої до суду інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №169652310 від 07.06.2019 року, вбачається, що вказане спірне нерухоме майно зареєстровано на праві приватної власності за відповідачем по справі ОСОБА_1 , на підставі виданих дублікатів свідоцтв про право власності, яке оспорюють ся позивачем в цій справі.

У той же час про існування загрози можливого рішення суду та право на подання до суду позову, позивач стверджує, що він є належним позивачем, що додатково встановлено постановою апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року по цивільній справі №520/15970/16-ц, якою скасовано рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2017 року, яким витребувано у ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» на користь ТОВ «Торговий центр «Південний» вищевказане нежитлове приміщення.

На підставі зазначеного позивач стверджує, що він є належним власником нерухомого майна, ОСОБА_1 в незаконний спосіб набув право власності, а відтак існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Одночасно суд зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд не досліджує і не надає оцінку наданим по справі доказам, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, під час ухвалення рішення суду за наслідком розгляду справи, що відповідає вимогам статті 89, 263 ЦПК України.

У той же час, як вже судом зазначалось, крім встановлення існування між сторонами по справі спору, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд також має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Позивачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що існує будь-яка реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і доказів, що відповідачем взагалі здійснюються будь-які дії спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна.

Одночасно судом враховується, що лише незгода з діями відповідача щодо отримання дубліката свідоцтва про право власності, не може бути підтвердженням існування такої загрози, з урахуванням того, що як вбачається з наданих до суду документів, ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на вказане майно – 11.09.2018 року, тобто рік тому, за які, як вбачається, останнім не здійсненні будь-які дії спрямовані на відчуження майна або заставлення майна в іпотеку, тощо, оскільки доказів на підтвердження таких дій до суду не надано.

Отже, позивачем не доведено існування будь-яких недобросовісних дій з боку відповідача спрямованих стосовно спірного нерухомого майна, з урахуванням того, що на цей час незаконність набуття відповідачем права власності на нерухомн майно є невстановленим.

Щодо посилань позивача на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року по цивільній справі №520/15970/16-ц, суд додатково зазначає, що з відкритих джерел, а саме вільного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що 05 грудня 2018 року Верховним Судом за наслідком розгляду касаційної скарги по справі №520/15970/16-ц ухвалено постанову, якою постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року залишено без змін.

У той же час, у зазначеній постанові, суд встановив, що у справі, яка переглядається, позивачі звернулися з позовом про захист права власності на майно відповідно до положень статей 203, 215, 388 ЦК України. Зокрема, заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між двома юридичними особами. Вимоги про витребування майна позивачі пред`явили до ТОВ «ГК «ГБР» як до особи, яка на час звернення з позовом володіє спірним майном та перешкоджає у здійсненні відповідних речових прав позивачами.

Отже, позов у частині вимог ТОВ «ТЦ «Південний» до ТОВ «ГК «ГБР», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна виник між юридичними особами у правовідносинах із захисту права власності на майно, що відповідає критеріям належності справи в цій частині позову до господарського судочинства.

Апеляційний суд правильно зазначив, що ОСОБА_2 як фізична особа – позивач не обґрунтувала, яке саме її цивільне право щодо об`єкта нерухомого майна порушено укладенням договору купрівлі-продажу.

Тобто позивачі ОСОБА_2 та ТОВ «ТЦ «Південний» не мають спільного предмета позовних вимог.

Визначення у позові такого складу сторін у справі (позивачів), який не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, не може змінювати вид судочинства, в якому слід розглядати такий спір.

На підставі викладеного вбачається, що за наслідком справи, на яку посилається позивач, залишилось не вирішеним спір між ТОВ «ТЦ «Південний» до ТОВ «ГК «ГБР», ПАТ «Дельта Банк», який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

На підставі викладеного, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову з урахуванням заявлених ним вимог, необґрунтованою, а відтак не підлягаючою до задоволення.

Також дії суду не порушують права позивача, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заяву позивача про забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» про забезпечення позову по цивільній справі №520/15816/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Тетяна Володимирівна, про визнання недійсним та скасування дубліката свідоцтва, скасування записів про проведену державну реєстрацію– залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено – 17 вересня 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.