Ухвала суду № 84284287, 17.09.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

_________________

УХВАЛА

"17" вересня 2019 р. Справа №916/2309/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (проспект Миру, 28, м. Чорноморськ, Одеська область, 65003, ідентифікаційний код 21650966) про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,

без виклику представників сторін,

УСТАНОВИВ:

12.08.2019 року ПАТ "МТБ Банк" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача), Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, згідно з якою просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони Рівненському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та іншим особам вчиняти дії в межах виконавчого провадження ВП № 57963263, направлені на опис, вилучення та реалізацію рухомого майна, а саме: Телескопічний навантажувач Manitou МТ-Х 732 ідент. № 958624, двигун № U262423A, 2015 року, ВК НОМЕР_1 ; Телескопічний навантажувач Manitou МТ-Х 732 ідент. № 958807 , двигун № U262421A, 2015 року, ВК Т00830; Автонавантажувач TOYOTA 62-8FD30 ідент. № 64286, двигун № НОМЕР_2 , 2015 року, ВК НОМЕР_3 ; Автонавантажувач TOYOTA 62-8FD30 ідент. № 64275, двигун № НОМЕР_4 , 2015 року, ВК НОМЕР_5 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2019 року заяву ПАТ "МТБ Банк" про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.08.2019 року.

19.08.2019 року до суду від Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надійшли пояснення щодо заяви про забезпечення позову, згідно з якими орган ДВС проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував та зазначив про необхідність витребування у заявника доказів перевезення майна, з огляду на те, що майно, яке є предметом спору, станом на 08.08.2019 року знаходилось за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Нова Любомирка, на території ТОВ "Дюнгер", що підтверджується актом держаного виконавця.

У судовому засіданні заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову, зазначивши, що спірне майно знаходиться в м. Чорноморськ, не надавши при цьому доказів перевезення майна. Стосовно підсудності заяви про забезпечення позову представник ПАТ "МТБ Банк" пояснив, що відповідну заяву ним подано за територіальною юрисдикцією до Господарського суду Одеської області з тих підстав, що майно перебуває в м. Чорноморськ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2019 року матеріали заяви про забезпечення позову передано на розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що, звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони Рівненському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та іншим особам вчиняти дії в межах виконавчого провадження ВП № 57963263, направлені на опис, вилучення та реалізацію рухомого майна, предметом майбутнього позову стане визнання права власності на спірне рухоме майно та зняття арешту з нього. В якості відповідача за таким позовом ПАТ "МТБ Банк" визначено, зокрема, Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, який зареєстрований за адресою: 33001, Рівненська область, м. Рівне, вул. П Могили, 22-Б. Отже, оскільки предметом спору між ПАТ "МТБ Банк" та Рівненським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, який знаходиться у м. Рівне, є визнання права власності на рухоме майно та зняття арешту з такого майна, з огляду на відсутність специфіки предмету спору, з урахуванням якої процесуальний закон встановлює виключну підсудність чи надає право вибору господарського суду, вказана заява про забезпечення позову не підлягає розгляду у Господарському суді Одеської області. При цьому судом не прийнято до уваги твердження заявника щодо необхідності розгляду вказаної заяви за місцезнаходженням предмета спору, оскільки, по-перше, матеріли справи не містять доказів, що підтверджують перевезення рухомого спірного майна до м. Чорноморськ, а, по-друге, факт неможливості визначення суду, до підсудності якого відноситься справа, відсутній, з огляду на те, що спір про визнання права власності на рухоме майно має бути вирішено за місцезнаходженням відповідача.

12.08.2019 року заява ПАТ "МТБ Банк" про забезпечення позову надійшла до Господарського суду Рівненській області.

В обґрунтування поданої заяви ПАТ "МТБ Банк" зазначає, що 03.12.2018 року між ним та ПП "Мінераліз" укладено договір про часткове припинення зобов`язання переданням відступного, на виконання якого між сторонами підписано акт приймання-передачі, за яким ПП "Мінераліз" передало ПАТ "МТБ Банк" такі транспортні засоби: Телескопічний навантажувач Manitou МТ-Х 732 ідент. № 958624, двигун № U262423A, 2015 року, ВК НОМЕР_1 ; Телескопічний навантажувач Manitou МТ-Х 732 ідент. № 958807 , двигун № U262421A, 2015 року, ВК Т00830; Автонавантажувач TOYOTA 62-8FD30 ідент. № 64286, двигун № НОМЕР_2 , 2015 року, ВК Т00824; Автонавантажувач TOYOTA 62-8FD30 ідент. № 64275, двигун № НОМЕР_4 , 2015 року, ВК НОМЕР_5 , що свідчить про набуття банком права власності на вказані транспортні засоби.

Водночас, 08.08.2019 року "МТБ Банк" стало відомо про наявність постанови про арешт майна боржника від 17.01.2019 року та постанови про розшук майна боржника від 30.01.2019 року, що винесені держаним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Покальчук Людмилою Віталіївною в рамках виконавчого провадження ВП № 57963263.

Враховуючи, що арешт та оголошення у розшук майна, яке належить на праві власності ПАТ "МТБ Банк", порушує права та законні інтереси банку як власника майна, заявник зазначає, що буде вимушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, проте, наразі, просить суд вжити заходів забезпечення позову до подання позовної заяви. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Суд, розглянувши заяву ПАТ "МТБ Банк" про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 136 ГПК України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п.п. 1 - 9 цієї частини.

За п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача або інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків для відповідача у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2019 року постановою держаного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, винесеною в рамках виконавчого провадження ВП № 57963263, боржником за яким є ПП "Мінераліз", а стягувачем - ТОВ "Агросоюз", накладено арешт на все рухоме майно боржника, а постановою від 30.01.2019 року оголошено в розшук майно боржника, зокрема Телескопічний навантажувач Manitou МТ-Х 732 ідент. № 958624, двигун № U262423A, 2015 року, ВК НОМЕР_1 ; Телескопічний навантажувач Manitou МТ-Х 732 ідент. № 958807 , двигун № U262421A, 2015 року, ВК Т00830; Автонавантажувач TOYOTA 62-8FD30 ідент. № 64286, двигун № НОМЕР_2 , 2015 року, ВК Т00824; Автонавантажувач TOYOTA 62-8FD30 ідент. № 64275, двигун № НОМЕР_4 , 2015 року, ВК НОМЕР_5 .

У той же час, 03.12.20018 року між ПАТ "МТБ Банк" (заявник, кредитор) та ПП «Мінераліз», (боржник) укладено нотаріально посвідчений договір про часткове припинення зобов`язання переданням відступного, згідно з п. 1 якого кредитор згоден на передачу йому боржником вказаного у цьому договорі майна - транспортних засобів на умовах, передбачених цим договором, взамін сплати 6 532 750,00 грн за кредитними договорами № 00448/К від 04.05.2018 року та № 00449/К від 04.05.2018 року в якості погашення заборгованості боржника перед кредитором в частині сплати 6 532 750,00 грн.

Згідно з п. 2 договору за цим договором боржник передає у власність кредитору транспортні засоби, перелік, найменування, кількість, вартість яких наведені у додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до додатку № 1 серед транспортних засобів, переданих на виконання договору, є: Телескопічний навантажувач Manitou МТ-Х 732 ідент. № 958624, двигун № U262423A, 2015 року, ВК НОМЕР_1 ; Телескопічний навантажувач Manitou МТ-Х 732 ідент. № 958807 , двигун № U262421A, 2015 року, ВК Т00830; Автонавантажувач TOYOTA 62-8FD30 ідент. № 64286, двигун № НОМЕР_2 , 2015 року, ВК НОМЕР_3 ; Автонавантажувач TOYOTA 62-8FD30 ідент. № 64275, двигун № НОМЕР_4 , 2015 року, ВК НОМЕР_5 .

У п. 4 договору боржник гарантував, що транспортні засоби, зокрема під арештом та податковою заставою не перебувають.

Транспортні засоби, що відступаються за цим договором, є предметом застави за договором застави транспортного засобу від 04.05.2018 року, який укладено з метою забезпечення виконання ПП "Мінераліз" зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 00449/К від 04.05.2018 року (п. 5 договору).

За п. 11 договору підписанням цього договору кредитор засвідчує, що прийняв майно від боржника як відступне.

03.12.2018 року між ПАТ "МТБ Банк" та ПП "Мінераліз" складено акт приймання-передачі майна, згідно з яким боржник передав, а кредитор прийняв в якості відступного транспортні засоби, повні комплекти ключів та всю необхідну документацію, що стосується транспортних засобів та необхідна для їх державної реєстрації/перереєстрації та переоформлення.

Як установлено судом, ПАТ "МТБ Банк" має намір звернутися до суду з позовом у порядку ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Підставами для визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді. Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що майно, яке перебуває під арештом, належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом про звільнення цього майна з-під арешту.

Згідно з усталеною судовою практикою відповідачами у справах про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту є стягувач (особа, в інтересах якої накладено арешт) і боржник, а справи підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам ГПК України. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Як зазначалося, ПАТ "МТБ Банк" набув транспортні засоби на підставі нотаріально посвідченого договору, у свою чергу, за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наявних матеріалів справи судом установлено, що стосовно 4 транспортних засобів, переданих заявнику за договором про часткове припинення зобов`язання переданням відступного від 03.12.2018 року, постановами органу ДВС 17.01.2019 року та 30.01.2019 року накладено арешт та оголошено їх в розшук.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності тощо (ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").

За ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту.

У свою чергу, ч. 8 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Приписами ч. 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження").

Судом також установлено, що спірні транспортні засоби є предметом застави за нотаріально посвідченим договором застави від 04.05.2018 року, укладеним між ПАТ "МТБ Банк" та ПП "Мінераліз".

У силу вимог ч.ч. 1, 3, 4, 6 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Зі змісту наведених норм вбачається, що за результатами оголошеного органом ДВС розшуку та накладеного арешту, транспорті засоби, які перебувають у заставі ПАТ "МТБ Банк" і передані йому боржником за договором про часткове припинення зобов`язання переданням відступного, можуть бути затримані та здані на зберігання поліцією на спеціальні майданчики чи стоянки, а у подальшому - вилучені, описані та передані стягувачу або реалізовані з метою повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом у межах виконавчого провадження ВП № 57963263.

Відтак, якщо Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області продовжуватиме здійснювати примусове виконання рішення в рамках виконавчого провадження ВП № 57963263 до вирішення питання про визнання права власності на спірні транспортні засоби і про зняття з них арешту, то вказана ситуація може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист права, за яким ПАТ "МТБ Банк" має намір звернутися до суду, оскільки такий захист, у випадку невжиття заявленого заходу, не зможе відбутися в межах розгляду однієї справи та потребуватиме нових звернень до суду з іншими позовами.

При цьому судом не встановлено, що захід забезпечення позову, запропонований заявником, призведе до зупинення діяльності Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, визначеної Законом України "Про виконавче провадження", та ПП "Мінераліз", оскільки транспортні засоби переданні останнім добровільно за договором про часткове припинення зобов`язання переданням відступного, чи до порушення прав ТОВ "Агросоюз", так як транспортні засоби вже є арештованими, що унеможливлює їх перереєстрацію та подальше відчуження, окрім того, транспортні засоби не є об`єктом забезпечення виконання зобов`язань ПП "Мінераліз" перед ТОВ "Агросоюз", однак транспортні засоби, які передані ПАТ "МТБ Банк" для часткового припинення зобов`язання переданням відступного, все ще зареєстровані за ПП "Мінераліз", відтак такий захід спрямований на зменшення ризику порушення майнових прав заявника, пов`язаного із відчуженням транспортних засобів до вирішення спору по суті. У разі ж відмови у задоволенні позову виконавець зможе безперешкодно вчинити заходи, пов`язані із примусовим виконанням судового рішення в межах виконавчого провадження ВП № 57963263.

У той же час заявник просить суд заборонити не тільки Рівненському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, а й іншим особам вчиняти певні дії, тобто така вимога не містить чітко визначеного кола осіб, на яких поширюється заборона, заразом з огляду на обґрунтування поданої заяви та фактичні обставини справи судом установлено, що ефективною та достатньою для захист прав або інтересів заявника буде заборона саме Рівненському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області вчиняти дії, спрямовані на опис, вилучення та реалізацію спірних транспортних засобів.

З урахуванням викладеного, захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права або інтереси заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, без вжиття такого заходу, а відтак заява ПАТ МТБ Банк" підлягає частковому задоволенню.

Щодо зустрічного забезпечення, то, по-перше, судом не встановлено, що внаслідок забезпечення позову Рівненському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, ПП "Мінераліз" чи ТОВ "Агросоюз" будуть завдані збитки, по-друге, законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Стосовно інших недоліків поданої заяви, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції", виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Таким чином, саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги загальний строк розгляду вказаної заяви (з 12.08.2019 року), строк, наданий ГПК України для її розгляду, зважаючи, що судом встановлена наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову можуть виникнути перешкоди для виконання майбутнього рішення, суд дійшов висновку про її часткове задоволення.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У силу вимог ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Скасування заходів забезпечення позову врегульовано ст. 145 ГПК України, зокрема, ч. 13 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 4 ст. 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про забезпечення позову шляхом заборони Рівненському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та іншим особам вчиняти дії в межах виконавчого провадження ВП № 57963263, спрямовані на опис, вилучення та реалізацію рухомого майна задовольнити частково.

2. До вирішення спору у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", предметом позову у якій буде визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, по суті та набрання рішенням у цій справі законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони Рівненському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (вул. П. Могили, 22-Б, м. Рівне, 33001, ідентифікаційний код 35007151) вчиняти дії в межах виконавчого провадження ВП № 57963263, спрямовані на опис, вилучення та реалізацію рухомого майна, а саме: Телескопічного навантажувача Manitou МТ-Х 732 ідент. № 958624, двигун № U262423A, 2015 року, ВК НОМЕР_1 ; Телескопічного навантажувача Manitou МТ-Х 732 ідент. № 958807 , двигун № U262421A, 2015 року, ВК Т00830; Автонавантажувача TOYOTA 62-8FD30 ідент. № 64286, двигун № НОМЕР_2 , 2015 року, ВК НОМЕР_3 ; Автонавантажувача TOYOTA 62-8FD30 ідент. № 64275, двигун № НОМЕР_4 , 2015 року, ВК НОМЕР_5 .

Стягувач: Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (вул. проспект Миру, 28, м. Чорноморськ, Одеська область, 65003, ідентифікаційний код 21650966).

Боржник: Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (вул. П. Могили, 22-Б, м. Рівне, 33001, ідентифікаційний код 35007151) .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 17.09.2019 року та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Строк пред`явлення вказаної ухвали до виконання - протягом трьох років з наступного дня після набрання цією ухвалою законної сили, тобто по 18.09.2022 року.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя О. Андрійчук