Рішення № 84283820, 11.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2019Справа № 910/8611/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Нечая О.В., за участі секретаря судового засідання Грузького Ю.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8611/19

за позовом Міністерства оборони України

(03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код: 00034022)

до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк"

(03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 9 А; ідентифікаційний код: 21570492)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Класс"

(02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, буд. 101; ідентифікаційний код: 36068718)

про стягнення 108 537,00 грн,

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кривошея Д.А., довіреність № 220/524/д від 03.09.19;

від відповідача: Прусов В.М., довіреність № 15 від 20.03.19;

від третьої особи: Вознюк М.В., довіреність б/н від 22.08.19.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (далі - відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 108 537,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Гарантією № 4108-0718/ERL3v від 23.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Класс".

18.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, судове засідання призначено на 15.08.2019.

25.07.2019 представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов.

05.08.2019 представником позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано відповідь на відзив.

08.08.2019 представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

15.08.2019 представником третьої особи через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

15.08.2019 представником третьої особи через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення на позовну заяву.

У судове засідання 15.08.2019 з`явився представник позивача. Інші учасники у судове засідання 15.08.2019 не з`явились, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 15.08.2019 суд на місці ухвалив оголосити перерву до 11.09.2019.

16.08.2019 представником третьої особи через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про поновлення строку для подачі пояснення на позовну заяву.

У судове засідання 11.09.2019 з`явився представник позивача, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.09.2019 з`явився, надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши у судовому засіданні 11.09.2019 клопотання третьої особи про поновлення строку для подачі пояснень на позовну заяву, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 168 Господарського процесуального кодексу України пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 про відкриття провадження у справі № 910/8611/19 судом було встановлено третій особі протягом строк - 10 днів з дня отримання цієї ухвали на подання пояснень щодо позову та доказів направлення пояснень іншим учасникам справи, з дотриманням приписів статті 168 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що третя особа отримала позовну заяву 17.07.2019, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 про відкриття провадження у справі № 910/8611/19 - 31.07.2019, а тому, строк для подачі письмових пояснень третьої особи сплив 12.09.2019.

Доводи третьої особи щодо неотримання ним позовної заяви суд не бере до уваги, оскільки вказане твердження спростовується інформацією офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», з якого вбачається, що третя особа отримала позовну заяву 17.07.2019.

Відтак, у судовому засіданні 11.09.2019 судом було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про поновлення строку для подачі письмового пояснення на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання 11.09.2019 з`явився, надав свої усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на які посилалися позивач як на підставу своїх вимог, та відповідач, як на підставу своїх заперечень, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України від 75/229/6, між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Класс» (далі - постачальник, третя особа) було укладено Договір про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Міністерству оборони України машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (4221) (Пароконвекційна піч у комплекті з двома направляючими візками-рамами на 10-12 рівнів), а саме: Піч пароконвекційна PRIMAX PDE-110-LD (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Ціна товару з ПДВ становить 2 170 740,00 грн та включає доставку (п. 1.2 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Терміни поставки обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід`ємною частиною Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.

Відповідно до Рознарядки Міністерства оборони України за Специфікацією, яка є додатком до Договору, термін постачання товару визначений до 30.06.2018 включно.

23.07.2018 Приватним акціонерним товариством «Айбокс Банк» (далі - банк, відповідач) безвідклично та безумовно було прийнято на себе зобов`язання заплатити бенефіціару 108 537,00 грн після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно Договору (далі - Гарантія).

26.12.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою (№ 286/6/7071 від 26.12.2018) щодо перерахування коштів в розмірі 108 537,00 грн позивачу у зв`язку із порушенням постачальником (третьою особою) умов виконання Договору в частині терміну постачання товару.

Листом (вих. № 663/12-б/б-01 від 06.02.2019) банк повідомив позивача про те, що вимога бенефіціара з вказівкою на порушення умов виконання Договору в частині терміну постачання, відповідно до ч. 2 ст.564 ЦК України, не відповідає умовам та вимогам Гарантії, є недостовірною, є неналежним представленням (пп.11 п. 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004), що згідно підпункту 37 Положення, частини 1 статті 565 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 200 Господарського кодексу України виключає сплату банком коштів бенефіціару за гарантією.

Позивач у своєму позові зазначає про порушення його права через відмову банку у виплаті коштів, як бенефіціару за банківською гарантією та зазначає про належність оформлення вимоги та наявність порушення зобов`язання з боку третьої особи.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив у своєму письмовому відзиві про те, що у третьої особи виник обов`язок по поставці товару з моменту укладення Договору, а також вимога бенефіціара не була оформлена належним чином.

У своїй письмовій відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до Рознарядки Міністерства оборони України за Специфікацією, яка є додатком до Договору, термін постачання товару визначений до 30.06.2018 включно.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України регламентовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відтак банківською гарантією забезпечується дійсне зобов`язання, яке було порушено.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ч. ч. 1 та 3 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим законом (ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі").

При цьому, суд звертає увагу, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відтак, зобов`язання третьої особи перед позивачем щодо поставки товару виникли не раніше моменту укладення Договору, що фактично унеможливлює його виконання третьою особою у строк, передбачений п. 1.2 Договору та Рознарядкою (до 30.06.2018), оскільки на момент, коли таке зобов`язання мало бути виконано третьою особою (до 30.06.2018) не існувало Договору, який було укладено лише 25.07.2018.

Разом з цим, пунктом 1.1 Договору врегульовано, що постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Міністерству оборони України машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (4221) (Пароконвекційна піч у комплекті з двома направляючими візками-рамами на 10-12 рівнів), а саме: Піч пароконвекційна PRIMAX PDE-110-LD (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Таким чином, суд вважає, що строк, протягом якого третя особа була зобов`язана поставити товар позивачу, є таким: з 25.07.2018 (дата укладення Договору) до 31.12.2018 (останній день 2018 року), як це передбачено пунктом 1.1 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що третьою особою було належним чином виконано свої зобов`язання за Договором та до кінця 2018 року (остання поставка була зійснена 27.12.2018), поставлено позивачу товар, передбачений умовами Договору, а позивачем вказаний товар було прийнято без заперчень, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які є первинними обліковими документами.

Відтак, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення умов Договору третьою особою, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів за Гарантією в розмірі 108 537,00 грн немає.

Крім того, приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно з ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Подані позивачем докази на підтвердження власної позиції на думку суду є непереконливими, в свою чергу відповідачем було спростовано доводи позивача належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами, як того вимагає чинне процесуальне законодавство України.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019.

Суддя О.В. Нечай