Вирок № 84267559, 28.08.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/539/2019

Справа № 428/8808/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Кожем`яки А.В.,

прокурора Савчук М.В.,

захисника Кізіми В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201913037000815 від 12.05.2019 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно розстановки сил та засобів батальйону управління патрульної поліції в Луганській області з 20:00 15.07.2019 до 08:00 16.07.2019 у складі автопатрулю «Цейлон-105» несли службу працівники управління патрульної поліції в Луганській області інспектор взводу №2 роти №1 батальйону УПП ОСОБА_2 та поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП ОСОБА_3 на автомобілі «Тайота Пріус», білого кольору, з номерним знаком НОМЕР_4 .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до працівників правоохоронних органів відносяться працівники Національної поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно п.п. 3, 4, 5, 18 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; вживає заходів для запобігання та припинення насильства в сім`ї.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, п.11 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», яка визначає поліцейські заходи примусу, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати спеціальні засоби, зокрема гумові та пластикові кийки, а також засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо);

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» яка визначає порядок застосування поліцейських заходів примусу, поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

Так, 15 липня 2019 року, приблизно о 20 год 00 хв. працівники управління патрульної поліції в Луганській області ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , будучи одягненим у формений одяг та знаходячись при виконанні своїх службових обов`язків, здійснюючи патрулювання по місту Сєвєродонецьку на службовому автомобілі «Тайота Пріус», білого кольору, номерний знак НОМЕР_4 , отримали виклик на службовий планшет про те, що по вул. Менделєєва м. Сєвєродонецьк, рухається автомобіль «Фольцваген Транспортер» водій якого ймовірно знаходиться в стані алкогольного сп`яніння.

Далі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 виконуючи свої службові обов`язки, з метою припинення адміністративного правопорушення, а також встановлення обставин його скоєння, увімкнули проблискові маячки на службовому автомобілі «Тайота Пріус» і почали рухатись за автомобілем «Фольцваген Транспортер» помаранчевого кольору номерний знак НОМЕР_2 , та за допомогою гучномовного пристрою вимовили водію автомобіля законні вимоги припинити адміністративне правопорушення та зупинити транспортний засіб.

Однак, водій транспортного засобу «Фольцваген Транспортер» номерний знак НОМЕР_2 за кермом якого перебував ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, розуміючи, що його переслідують службовий автомобіль поліції та розуміючи протиправність своїх дій, не бажаючи їх припиняти та бажаючи уникнути відповідальності за їх вчинення, вчинив активну протидію, яка виразилася у тому, що він, не став зупиняти свій транспортний засіб та намагаючись переховуватись від працівників поліції продовжував рухатись на вказаному автомобілі.

На неодноразові зауваження працівників поліції та вимоги припинити свої протиправні дії, ОСОБА_1 , не реагував, та продовжуючи свої протиправні дії, не маючи наміру виконувати законні вимоги працівників поліції, продовжував рухатись на автомобілі.

Після цього працівниками поліції за допомогою рації було оповіщено авто патрульні наряди про скоєне правопорушення, та на допомогу прибув автопатруль «Цейлон-107» у складі поліцейського взводу №1 роти № 4 батальйону УПП Харченко Анастасії Іванівни та поліцейського взводу №1 роти № 3 батальйону УПП Сурінова Івана Юрійовича.

В подальшому працівники управління патрульної поліції екіпажу «Цейлон 107» намагались перекрити рух автомобілю «Фольцваген Транспортер», який був під керуванням ОСОБА_1 , але останній об`їхавши патрульний автомобіль та, незважаючи на законну вимогу працівників поліції зупинити транспортний засіб, продовжив рухатись.

Після чого, автомобіль «Фольцваген Транспортер», помаранчевого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , повернув у двір будинку № 8 по вул. Ломоносова м. Сєвєродонецьк та здійснив зіткнення з автомобілем «Део Нексія» в результаті чого зупинився. В цей час до вищевказаного автомобіля під`їхав екіпаж патрульної поліції «Цейлон 105» в складі працівників поліції ОСОБА_2, та ОСОБА_3 , та з метою припинення протиправних дій ОСОБА_1 , у відповідності до ст. ст. 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», підійшовши до автомобіля «Фольцваген Транспортер», помаранчевого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , в якому знаходився ОСОБА_1 , запропонували йому вийти з вказаного автомобіля.

ОСОБА_1 усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу у форменому одязі, які виконують свої службові обов`язки, продовжував оказувати опір та з автомобіля не вийшов.

Працівники правоохоронного органу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою припинення протиправних дій ОСОБА_1 , у відповідності до ст. ст. 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання службових обов`язків застосували заходити фізичного впливу стосовно останнього, а саме силою намагалися витягнути з автомобіля «Фольцваген Транспортер», помаранчевого кольору, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 .. Однак ОСОБА_1 , маючи умисел на опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків активно почав здійснювати фізичну протидію працівникам патрульної поліції, став відштовхувати при цьому увімкнувши задню передачу на автомобілі почав рухатись назад, в результаті чого співробітника патрульної поліції ОСОБА_2 , який намагався перешкодити протиправним діям ОСОБА_1 , затиснуло між автомобілем «Фольцваген Транспортер» та службовим автомобілем «Тайота Пріус».

В подальшому протиправні дії ОСОБА_1 , спільними зусиллями працівників поліції були припинені, та до нього було застосовано спеціальні засоби обмеження рухомості - кайданки.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 342 КК України - здійснення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

31.07.2019 року під час досудового розслідування кримінального провадження між прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Савчук М.В., якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_1 , за участю захисника Кізіми В.В., на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і зобов`язується: беззастережно та у повному обсязі визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин викладених в повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри у судовому провадженні, погоджуючись на призначенні покарання за ч. 2 ст. 342 КК України у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Окрім цього, до угоди про визнання винуватості долучена заява від потерпілого ОСОБА_2 , відповідно до якої, він надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_1

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Савчук М.В. в підготовчому судовому засіданні зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Кізіма В.В. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням провести судове засіданні за його відсутності, в заяві вказав, що надав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Потерпілий ОСОБА_2 надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_1 .

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 342 КК України - здійснення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342К України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 31 липня 2019 року між прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Савчук М.В. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 342 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, а також обставин, що його обтяжують відповідно до ст. 67 КК України - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на наведене, оскільки у застосуванні арешту майна відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.07.2019 року, на автомобіль «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , який був вилучений 16.07.2019 року під час проведення огляду місця події у дворі будинку № 8 по вул. Ломоносова м . Сєвєродонецька.

Цивільний позов не заявлений, судові витрати відсутні. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31 липня 2019 року між прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Савчук М.В. та підозрюваним ОСОБА_1 за участю захисника Кізіми В.В. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201913037000815 від 12.05.2019 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень. (Отримувач коштів: УК у м.Сєвєродонецьк, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37944909 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31114106012080, Код класифікації доходів бюджету: 21081100, Найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції).

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.07.2019 року, на автомобіль «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , який був вилучений 16.07.2019 року під час проведення огляду місця події у дворі будинку № 8 по вул . Ломоносова м. Сєвєродонецька.

Речові докази: диск «DVD-R Verbatim» на якому містяться відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та з відео реєстратору, який розташований в службовому автомобілі «Тайота Пріус екіпажу Цейлон 0105», який зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах даного кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова