Рішення № 84262276, 13.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2019 року № 640/16417/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМіністерства оборони Українидо про Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,за участю:

від позивача - Гром А.М.;

від відповідача - Рубель І.В.

В С Т А Н О В И В:

Міністерство оборони України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження ВП № 59390662 від 12.08.2019 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 59390662 у зв`язку з фактичним виконанням рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Житомирського Окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №0640/4473/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги 24.05.2019 прийнято рішення (протокол № 62) про відмову в призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 , про що заявою від 21.06.2019 повідомлено відповідача. При цьому позивач зазначає, що вказаними рішеннями судів було зобов`язано Міністерство оборони України саме вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Проте, постановою відповідача від 12.08.2019 у ВП № 59390662 на позивача накладено штраф. На думку позивача, ним виконано рішення суду, оскільки вирішено питання відповідно до Закону.

Ухвалою суду від 04.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/16417/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 13.09.2019 о 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2019 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.2019 заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві. Зокрема зазначила, що дійсно до відділу надійшла заява позивача від 18.07.2019 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення, до якого було додано протокол Комісії від 24.05.2019 № 62. Вивчивши подані документи та матеріали виконавчого провадження, з урахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження" відповідач прийшов до висновку про невиконання боржником рішення суду, з огляду на що і було накладено штраф.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконанні Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 № 0640/4473/18 ( 16272019) про зобов`язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії та їх наслідків, так, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 08 квітня 2016 року, з урахуванням подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 pоку № 975.

24.07.2019 до відповідача від позивача надійшла заява про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням рішення суду, до якої додано витяг з протоколу від 28.05.2019 № 62.

Постановою старшого державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 12.08.2019 у ВП № 59390662 на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання без поважних причин рішення на боржника - Міністерство оборони України, накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, Міністерство оборони України звернулось до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 16 частини третьої вказаної статті Закону N 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що чинним законодавством на державного виконавця покладено обов`язок щодо вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також наділено повноваженнями стосовно накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Так, частиною першою статті 63 Закону N 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону N 1404-VIII).

Відповідно до частин першої, другої статті 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону N 1404-VIII).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі № 0640/4473/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, визнано протиправним та скасовано п. 4 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №73 від 07 липня 2018 року; зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії та їх наслідків, так, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 08 квітня 2016 року, з урахуванням подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 pоку № 975.

При цьому Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 14.03.2019 у зазначеній справі зазначив, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що визнання протиправним та скасування п. 4 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №73 від 07.07.2018 та зобов`язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи у розмірі встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 08.04.2016, з урахуванням подання позивачем усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку № 975 в даному випадку є належним та достатнім способом захисту прав позивача.

З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.05.2019 № 62, затвердженого 28.05.2019, вбачається, що на виконання вказаного вище рішення суду боржником, позивачем у даній справі, відмовлено у призначенні та виплаті вказаної допомоги, зокрема і на тій підставі, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженої Порядком № 975.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем судове рішення не виконано, доказів звернення у визначеному законодавством порядку з будь-яким заявами про роз`яснення рішення суду не надано, а право стягувача у виконавчому провадженні на отримання такої допомоги та факт подання стягувачем всіх документів встановлено рішеннями судів у справі № 0640/4473/18.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач, виносячи постанову від 12.08.2019 у ВП № 59390662 про накладення штрафу, проаналізувавши судове рішення, яке перебуває на виконанні, зазначивши про це у вказаній постанові, прийняв обгрунтоване рішення про накладення штрафу.

Оскільки задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду залежить від дійсного виконання рішення суду, чого у даному випадку судом не встановлено, відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, встановлені обставини справи та виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

У задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко