Рішення № 84262164, 09.09.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року справа № 580/1874/19

19 годин 02 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1874/19

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 - особисто]

до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002 ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109) [представник відповідача Тесля В.І. - за довіреністю]

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), прийняв рішення.

12.06.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2018 № Ф-5809-52У у сумі 15819 грн 54 коп.

Ухвалою від 24.06.2019 відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 03.07.2019. Позивачем 03.07.2019 подано заяву про відвід судді на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із наявністю у позивача інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості судді. Ухвалою від 03.07.2019 заяву позивача - ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою, зупинено провадження у справі №580/1874/19 до вирішення питання про відвід судді. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про відвід передано для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою від 05.07.2019 (суддя А.М. Бабич), у якій зазначено, що жодних належних, допустимих і достовірних доказів упередженості, необ`єктивності, особистої зацікавленості вказаного судді у результаті вирішення спору матеріали справи не містять, у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено. Ухвалою від 08.07.2019 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 17.07.2019. Ухвалою від 17.07.2019 зупинено провадження у справі до 09.09.2019 у зв`язку із лікуванням позивача. Ухвалою від 09.09.2019 поновлено провадження у справі.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.04.2019 на адресу позивача надійшов лист Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області з постановою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2018 №Ф-5809-52 У. 18.04.2019 позивачем отримано від Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області копію виконавчого документа - вимоги ГУ ДФС у Черкаській області від 17.11.2018 №Ф-5809-52 У про сплату заборгованості, що виникла із сплати єдиного внеску станом на 01.03.2019 у сумі 15819 грн 54 коп. Позивач зазначає, що станом на час розгляду справи копії вимоги від відповідач не отримував. У позові зазначено, що 01.01.2016 ОСОБА_1 фактично припинив здійснювати підприємницьку діяльність, в усних пояснення йдеться про відсутність доходів з 2014 року. 21.12.2018 позивач знятий з обліку у контролюючому органі. Позивач зазначає, що не здійснював підприємницької діяльності більше 3 років, несплатою ЄСВ нікому крім позивача шкоди завдано бути не може. У оскаржуваній вимозі від 17.11.2018 борг визначено станом на 01.03.2019, що на думку ОСОБА_1 свідчить про службовий підлог і втручання у діяльність до автоматизованих систем посадових осіб ДФС, які виготовляли вимоги. 23.04.2019 отриману від Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області копію вимоги оскаржено до ДФС України, проте 06.06.2019 позивач отримав відмову від 30.05.2019, де зазначено, що вимогу від 17.11.2018 було вручено позивачеві 19.02.2019 у зв`язку з чим вимога вважається узгодженою. Позивачем зазначено, що у разі виявлення заборгованості станом на 01.03.2019 року повинна була би бути надіслана ОСОБА_1 з 01.03.2019 до 15.03.2019. Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) не передбачено можливості допущення помилок у вимогах, а відтак їх виправлення, тому на думку позивача оскаржувана вимога належить скасуванню. У судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, 03.07.2019 подав до суду відзив, де зазначив, що згідно витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 15.05.2007, припинив підприємницьку діяльність 21.12.2018, що підтверджується записом № 20160060002000907 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Згідно підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності або внесення до державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. Оскільки позивач мав непогашену заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 15819,54 грн, що складається з нарахування ЄСВ за 2017 рік терміном сплати 09.02.2018 у сумі 8448,00 грн, нарахування за 1 квартал 2018 терміном сплати 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн, нарахування за 2 квартал 2018 терміном сплати 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн, нарахування за 3 квартал 2018 терміном сплати 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн, ГУ ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2018 № Ф-5809-52 відповідно до вимог чинного законодавства. Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ у частині діяльності, що здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

10.07.2019 позивачем подано відповідь на відзив де зазначено, що у відзиві відсутнє пояснення того, що оскаржувана вимога від 17.11.2018 містить посилання на дату утворення боргу 01.03.2019 (коли позивач вже припинив підприємницьку діяльність). Відповідачем не надано доказів надсилання та вручення вимоги від 17.11.2018 № Ф-5809-52. Позивач у судовому засіданні 09.09.2019 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю, повідомивши, що вимогу отримала дружина позивача.

17.07.2019 відповідачем надано пояснення, де зазначено, що дата про яку зазначає позивач - 01.03.2019 є датою узгодження вимоги і заповнюється під час пред`явлення вимоги до органу державної виконавчої служби або направленні узгодженої вимоги платнику і не є підтвердженням відсутності недоїмки у позивача. Позивач не оскаржував вимогу отриману 19.02.2019 в установленому порядку, а оскаржував узгоджену вимогу до ДФС України. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнано правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірно рішення. У обґрунтування своєї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16. Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що відповідач під час прийняття оскаржуваної вимоги діяв правомірно, у зв`язку з чим у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Суд зазначає, що предметом спору є перевірка відповідності дій Головного управління ДФС в Черкаській області вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2018 № Ф-5809-52 та вимоги № Ф-5809-52 у сумі 15819 грн 54 коп. Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464), Кодекс № 2755 та Інструкцією № 449.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства належить загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку ЄСВ (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464). Надходження від ЄСВ розподіляються між фондами соціального страхування. Обов`язок обліку платників ЄСВ, забезпечення збору та ведення обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування покладено на Державну фіскальну службу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа - підприємець, з 15.05.2007. З 22.05.2007 перебуває на обліку як платник ЄСВ (а.с.6, 75). З моменту взяття на облік згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом МФУ від 09.12.2011 № 1588 платник податків вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відповідно до законодавства (пункт 3.9 розділу III Порядку №1588). Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 755, якщо документи та відомості, що належать внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Згідно частини 8 статті 4 Закону №755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Відомості щодо зупинення/припинення підприємницької діяльності до 21.12.2018 у ЄДР відсутні.

17.11.2018 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5809-52 у сумі 15819,54 грн (а.с.77). Згідно рекомендованого повідомлення (штрих кодовий ідентифікатор 2030108286206) зазначену вимогу направлено за податковою адресою та вручено ОСОБА_1 19.02.2019 і не оскаржено (а.с.77).

17.11.2018 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5809-52-У у сумі 15819,54 грн (а.с.7), де зазначено, що дата набрання чинності вимогою 01.03.2019 (заповнюється у разі пред`явлення вимоги до органу ДВС або органу Казначейської служби або узгодженої вимоги платнику.

Оцінюючи правомірність дій відповідача із визначення недоїмки вимогою від 17.11.2018 № Ф-5809-52 у сумі 15819,54 грн та № Ф-5809-52, суд зазначає про таке.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що орендує ставок, сплачує орендну плату за землю, проте підприємницьку діяльність не здійснює, тривалий час подавав звіти як особа, яка використовувала спрощену систему оподаткування.

Доказів нарахування і надання до контролюючого органу позивачем звітів/розрахунків, заяв про розстрочку/відстрочку сплати ЄСВ матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно статті 19-1 Кодексу № 2755 встановлено функції контролюючих органів, зокрема: контролюючі органи виконують, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пункт 19-1.1.1); контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками ЄСВ передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (пункт 19-1.1.2); забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників ЄСВ, суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням (пункт 19-1.1.8); формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи (пункт 19-1.1.9); забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів (пункт 19-1.1.10); здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум ЄСВ та інших платежів (пункт 19-1.1.22). Згідно пункту 3-1 частини 1 статті 1 Закону № 2464 органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (у частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, ЄСВ) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Підпунктом 14.1.180 Кодексу № 2755 встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, самозайнятої особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Матеріали справи не містять інформації щодо обрання позивачем спрощеної системи оподаткування у 2017, 2018 роках. Згідно пункту 1.4 статті 1 Кодексу №2755 встановлення і скасування зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону № 2464.

Пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначає, що ЄСВ - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно частини 1 статті 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку ЄСВ здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру ЄСВ; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік ЄСВ; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку ЄСВ; відповідальності платників ЄСВ та органу, що здійснює збір та веде облік ЄСВ, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Згідно підпункту 14.1.1- 1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 адміністрування податків, зборів, митних платежів, ЄСВ та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників ЄСВ та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом. Пунктом 49.2 статті 49 Кодексу № 2755 платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, що належать декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського кодексу України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб`єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Згідно частини 3 статті 10 Господарського кодексу України у соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав споживачів, політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення. Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У пояснювальній записці до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 06.12.2016 № 1774 зазначено, що метою його прийняття є створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язкового визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому звітному місяці звітного року. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 ЄСВ для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється порядок обчислення у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування ЄСВ. У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума ЄСВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та належить сплаті щомісяця.

Мінімальний внесок у 2017 році становив 704 грн на місяць (3200 грн х 22%, де 3200 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII).

Мінімальний внесок у 2018 році становив 819,06 грн на місяць (3723 грн х 22%, де 3723 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII).

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 платники ЄСВ, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ. Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу 2 Інструкції № 449 платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці. Згідно з пунктом 3 розділу 3 Інструкції № 449 для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, ЄСВ встановлюється відповідно до Закону у розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що належить оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом. Базою нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник ЄСВ. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників» від 24.11.2014 № 1162 передбачено: пункт 1 розділу 2 порядку - взяття на облік платників єдиного соціального внеску здійснюється фіскальним органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників на підставі відомостей реєстраційної картки, що надаються державним реєстратором. Згідно з положеннями Закону № 755 державні реєстратори зобов`язані надавати інформацію контролюючим органам не пізніше наступного робочого дня з дня здійснення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Відповідно до відомостей з ЄДР ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 15.05.2007 та з 22.05.2007 перебуває на обліку як платник єдиного внеску (а.с.6, 75).

Згідно з пунктом 4 розділу 4 Інструкції № 449 обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції: обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску; платники, визначені підпунктами 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу. Платникам, визначеним підпунктами 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які здійснили до 01.01.2017 нарахування єдиного внеску в розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок, органи доходів і зборів надсилають повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 2 до цієї Інструкції, в якому зазначається розрахунок суми такої доплати, яка підлягала сплаті за результатами підприємницької діяльності за звітний календарний рік.

Згідно пояснень відповідача, за даними інформаційних систем ГУ ДФС у Черкаській області, платником податків ФОП ОСОБА_1 звітність/розрахунки щодо сум нарахованого ЄСВ не подавались.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464 періодом, за який платники ЄСВ подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Надаючи оцінку твердженням позивача про порушення відповідачем строку обчислення боргу із сплати ЄСВ, порушення права на своєчасне інформування про недоїмку/борг та зміни у законодавстві, недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень з впливом на можливість передбачати позивачеві майнові наслідки (а.с.6), суд зазначає про таке.

Згідно пункту 45.1 статті 45 Кодексу № 2755 платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Верховний Суд у постанові від 11.07.2019 у справі № 826/18377/14 (ЄДРСР 82947492) зазначив, що з урахуванням положень пункту 42.2 статті 42 та пункту 45.2 статті 45 Кодексу № 2755 факт отримання документів платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що документи належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника розуміють його місцезнаходження або податкову адресу.

В ЄДР адресою позивача визначено: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , рекомендоване відправлення із вкладенням вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-5809-52 скеровано за вказаною адресою: АДРЕСА_3 . Із пояснень позивача кореспонденцію отримала дружина. Згідно рекомендованого повідомлення (штрихкодовий ідентифікатор 2030108286206) вимогу вручено ОСОБА_1 19.02.2019.

У зв`язку з несплатою ЄСВ у сумі 15819,54 (за 2017 - 8448 + 2457,18х3 - три квартали 2018) грн для зобов`язання ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2018 № Ф-5809-50 (а.с.77), що отримана та підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.77).

Судом з інтегрованої картки платника податків встановлено, що відповідачем з 09.02.2018 у автоматичному режимі здійснено нарахування ЄСВ у сумі 8448 грн за 2017 рік у розмірі мінімального страхового внеску у сумі 704 грн за місяць х 12 місяців; 19.04.2018 позивачу у автоматичному режимі здійснено нарахування ЄСВ у сумі 2457,18 грн (819,06 х 3) - за І квартал 2018 року; 19.07.2018 позивачу у автоматичному режимі здійснено нарахування ЄСВ у сумі 2457,18 грн (819,06 х 3) - за II квартал 2018 року; 19.10.2018 позивачу у автоматичному режимі здійснено нарахування ЄСВ у сумі 2457,18 грн (819,06 х 3) за III квартал 2018 року. Загальна сума боргу з ЄСВ становила 15819,54 грн (а.с.35). Тобто, з огляду на зміни у законодавстві позивачем самостійно не було нараховано ЄСВ.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 встановлено, що недоїмка - сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з частиною 2 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники ЄСВ зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені у порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам ЄСВ, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник ЄСВ зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник ЄСВ узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату ЄСВ в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник ЄСВ протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Суд зазначає, що оскільки вимога про сплату боргу від 17.11.2018 № Ф-5809-52 вручена позивачу 19.02.2019, не оскаржена сума є узгодженою.

Згідно з пунктами 3, 4. розділу VI Інструкції № 449 у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій, такому платнику надсилається (вручається) вимога про сплату боргу (недоїмки) протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашена в установлений строк. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми. Відповідно до пункту 4. розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Під час формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, що складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (якщо вимога узгоджена). У вимозі відображається підстава виникнення боргу та дата набрання чинності вимогою, що у даному випадку є 01.03.2019.

Статтею 6 Закону №2464 визначено, що платник ЄСВ зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 16 Кодексу № 2755 визначено обов`язки платника податків, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4). У випадку не отримання доходу від підприємницької діяльності, позивач зобов`язаний був нараховувати і сплачувати ЄСВ у сумі не меншій за розмір мінімального страхового внеску.

Враховуючи зазначене, а також закріплений Конституцією України обов`язок позивача сплачувати податки і збори та відсутність строку давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені, суд дійшов висновку, що відповідач за наявної у позивача недоїмки у кожному кварталі, правомірно прийняв і надіслав вимогу від 17.11.2018 № Ф-5809-52 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 15819,54 грн, що арифметично зростала через систематичне невиконання позивачем обов`язку з нарахування, звітування і сплати згідно законодавства для застрахованих осіб. Позивач не оскаржував вимоги від 17.11.2018 № Ф-5809-52, проте позовні вимоги сформував щодо узгодженої вимоги від 17.11.2018 № Ф-5809-52 У як до виконавчого документа

Суд зазначає, що оскаржувана вимога отримана позивачем 19.02.2019 (а.с.77), проте у десятиденний строк позивачем не сплачено визначену у вимозі суму та не розпочато процедуру оскарження, відповідних доказів матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №826/12543/17 (ЄДРСР 80482867) зазначено, що порушення строку надіслання вимоги по суті не впливає на правильність формування вимоги, не спростовує наявності у позивача недоїмки з ЄСВ та не нівелює обов`язку його сплати як такого.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16 (ЄДРСР 76518273) зазначено, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо правомірності формування вимоги про сплату ЄСВ та рішення про накладення штрафу та застосування пені, суд зазначає, що відповідач приймаючи стосовно позивача, який був зареєстрований як фізична особа - підприємець та має недоїмку із сплати ЄСВ, вимогу від 17.11.2018 №Ф-5809-52 та від 17.11.2018 №Ф-5809-52 У про сплату боргу з ЄСВ у сумі 15819,54 грн діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління ДФС в Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109].

Повне судове рішення складено 16.09.2019.

Суддя Л.В. Трофімова