Рішення № 84261836, 16.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 вересня 2019 р. № 520/7767/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ) до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов,Харків,61022, код ЄДРПОУ22682017), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м.Харків, м.Свободи, 5, Держпром, 3 під., код ЄДРПОУ 14099344) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив

Позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить: визнати протиправним та скасувати рішення Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова №36 від 26.02.2019 щодо відмови в перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати, вказаної у довідці Харківської торгово - промислової палати № 78/63.01-6 від 22.02.2019; зобов`язати Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити, починаючи з 1 лютого 2018 року, перерахунок призначеної пенсії, за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру, постанов Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2016 (справа №640/193444/15-а) та від 12.05.2016 (справа №640/6745/16-а), нарахувати її та виплачувати у розмірі 90 відсотків усіх складових місячної (чинної) заробітної плати в розмірі 46073.54 грн. (сорок шість тисяч сімдесят три грн., 54 коп.), який вказано у довідці Харківської торгово - промислової палати № 78/63.01-6 від 22.02.2019 без обмеження розміру виплати нарахованої пенсії; зобов`язати відповідача виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період з 1 лютого 2018 року; стягнути суму сплаченого судового збору у сумі 768,40 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2019 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

12.08.2019 року на виконання ухвали суду, позивачем подано квитанцію про сплату судового збору, у розмірі, визначеному діючим законодавством за розгляд вказаної категорії справ та ухвалою від 15.08.2019 року у справі відкрито провадження.

20.08.2019 року позивачкою подано уточнений адміністративний позов, відповідно до якого просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова №36 від 26.02.2019 щодо відмови в перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати, вказаної у довідці Харківської торгово-промислової палати № 78/63.01-6 від 22.02.2019; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в харківській області здійснити, починаючи з 1 лютого 2018 року, перерахунок призначеної пенсії, за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру, постанов Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2016 (справа №640/193444/15-а) та від 12.05.2016 (справа №640/6745/16-а), нарахувати її та виплачувати у розмірі 90 відсотків усіх складових місячної (чинної) заробітної плати в розмірі 46073.54 грн. (сорок шість тисяч сімдесят три грн., 54 коп.), який вказано у довідці Харківської торгово - промислової палати № 78/63.01-6 від 22.02.2019 без обмеження розміру виплати нарахованої пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період з 1 лютого 2018 року; стягнути суму сплаченого судового збору у сумі 768,40 грн. та клопотання про залучення в якості другого відповідача по справі Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області.

Ухвалою суду від 22.08.2019 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено ГУПФУ в Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що право на перерахунок пенсії і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою України зобов`язань, а тому, на думку позивача, неприйняття Кабінетом Міністрів України постанови щодо умов перерахунку пенсії не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії та позбавлення наданих соціальних гарантій.

Відповідач, ГУ ПФУ у Харківській області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що постановою Київського районного суду м.Харкова від 26.01.2016 року у справі № 640/19344/15-а в тому числі зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати з урахування фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення за останні 24 календарних місяці роботи підряд на прокурорсько-слідчих посадах перед звільненням, на підставі довідки прокуратури Луганської області від 27.10.2015 р. № 18-539 вих15, починаючи з травня 2014 р., без обмеження її максимального розміру.

В подальшому постановою Київського районного суду м.Харкова від 12.05.2016 року у справі № 640/6745/16 в тому числі зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова здійснити, починаючи з 1 січня 2016 року, перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, нарахувати її у розмірі90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати , яку вказано у довідці прокуратури Луганської області від 30.03.2016 № 18-218вих 16, без обмеження максимального розміру пенсії

22.02.2019 позивачка звернулася до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки від 18.02.2019 року № 18-5880вих-19.

За результатами розгляду вказаного звернення рішенням Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова від 26.02.2019 № 36 у перерахунку пенсії відмовлено, оскільки відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Крім того, зазначено, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято та за відсутності нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій працівників прокуратури підстав для такого перерахунку немає.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 18 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувались у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII внесені зміни до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, зокрема ч. 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15.07.2015 набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII положення Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (крім окремих статей) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Таким чином, на час звернення позивачки до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (лютий 2019 року) ч. 13 та ч. 18 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було, що в кінцевому випадку призвело до виникнення даного спору.

Суд вважає, що наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.

Тобто, особи, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII не втратили право на перерахунок раніше призначених пенсій.

Відповідно до ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

У Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів..

Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.

Щодо того, чи мало місце втручання у право позивача мирно володіти своїм майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

У спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає «законних сподівань» на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» Суд розглянув скаргу за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах факту втручання держави у право позивача на мирне володіння майном.

Суд констатує, що тривала бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у невиконанні вимог п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, призвела до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.

У той же час, Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій відповідачем.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачці у перерахунку пенсії, відповідач не діяв протиправно.

У справі №711/6019/16-а за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 зробив висновок, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а потім - ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку , що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.