Рішення № 84260850, 04.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2019 року м. Ужгород№ 260/694/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю..

за участі:

секретаря судового засідання - Гулай М.В.,

представника позивача - Василечко А.В.,

представника відповідача - Василенко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через уповноваженого представника - адвоката Василечко Анатолія Васильовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, митний орган), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Закарпатської митниці ДФС №UА305000/2019/00027 від 21.03.2019; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати (в т.ч. на професійну правничу допомогу).

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови винесені протиправно та підлягають скасуванню, оскільки оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте відповідачем не містить відомостей про наявність в документах поданих для підтвердження митної вартості автомобіля розбіжностей чи ознак підробки та вказаним рішенням не встановлена відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Також вказує, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначається про ненадання позивачем чи його декларантом документів визначених у ч.2 ст.53 МК України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та визначено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву.

24 червня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Закарпатська митниця ДФС вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що у митній декларації задекларовано транспорті витрати у сумі 2500 чеських крон, як враховані при розрахунку числового значення митної вартості, але не підтверджені документально - в графі 44 МД та відсутній документ, що містить інформацію про ці витрати. Тобто, одна із складових митної вартості не підтверджена документально. Відповідачем зазначено, що за результатами розгляду поданих документів (включаючи відсутність платіжного документу про сплату рахунку, відсутність підтверджуючого документу про транспортні витрати, нерозбірливий текст експортної декларації в частині зазначення статистичної вартості товару), а також у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації про вищу вартість цього товару (у тому числі спрацювання АСАУР з індикатором ризику саме для даного транспортного засобу), у митниці виникли обґрунтовані сумніви в достовірності (дійсності) заявленої декларантом митної вартості товару. Оскільки відомості, наявні у поданих декларантом до митного оформлення документах не містять достатніх даних для визнання заявленої декларантом митної вартості, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив такі задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечувала з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

18 березня 2019 року позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, що був у користуванні марки КІА, модель Сееd 1.6 CRDi Kombi, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за ціною 60000,00 чеських крон.

21.03.2019 декларантом (TOB "Етна-брок") було подано до митного оформлення митну декларацію № UA305160/2019/016633 на товар - легковий автомобіль КІА CEE'D 2015 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , на адресу громадянина ОСОБА_1 з метою випуску його у вільний обіг.

Фактурна вартість товару - 60000 чеських крон, заявлена за першим (основним) методом декларантом митна вартість товару з урахуванням транспортних витрат (2500 чеських крон) становить - 62500 чеських крон або 75173,56 грн. (еквівалент 2437 євро).

Судом встановлено, що для підтвердження митної вартості товару декларантом разом з митною декларацією до митного оформлення подано: рахунок-фактуру №20190045 від 18.03.2019; квитанція №000421 L01, договір купівлі-продажу від 18.03.2019 № 20190045; експортний супровідний документ MRN 19CZ58000022HNML75; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 27.11.2015 (а.а.с.11-17).

За результатами вивчення поданих документів, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товару з ціновою інформацією у відкритих Інтернет ресурсах з продажу автомобілів та наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари (числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу), а також порівняння з рівнем митної вартості ідентичних за торговельною маркою та роком виготовлення транспортних засобів, що були у використанні) товарів, митне оформлення яких вже здійснено у митниці виник сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару, оскільки її рівень був значно нижчим за числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу у зв`язку з чим, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, органом доходів і зборів було направлено декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості (а.с.67).

20.03.2019 позивачем направлено повідомлення про транспортні витрати на доставку транспортного засобу, де зазначив, що вартість таких склала 2500 чеських крон , страхування не здійснювалось (а.с. 68).

За результатами розгляду поданої МД UA305160/2019/016764 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 року та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА305000/2019/00027 від 21.03.2019 (а.с.а.с.8-9).

Встановлюючи правомірність дій відповідача суд враховує приписи ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.52 Митного кодексу України (далі - МКУ), декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані у тому числі подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із статтею 53 частиною 2 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Стаття 53 частина 3 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Згідно із положенням частини 4 вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до статті 54 частини 1 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (статті 54 частина 3 Митного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (стаття 54 частина 6 Митного кодексу України).

Також, відповідно до ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 1 ст. 49 МК України під митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, розуміють вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як слідує з договору купівлі-продажу №20190045 від 18.03.2019 року згідно пункту 3 вартість товару за вказаним договором покупець сплачує перед підписанням цього договору. Отже, враховуючи що вказаний договір підписано сторонами, у відповідності до пункту 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, декларант повинен був надати для підтвердження заявленої митної вартості банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, декларантом для підтвердження заявленої вартості транспортного засобу подано квитанцію (фіскальний чек) №000421 L01 від 18.03.2019 (а.с.70) згідно якої сплачено 60000,00 корун чеських. Разом з тим, з поданого документу не можливо встановити продавця та покупця, а також походження такого фіскального чеку. Окрім цього з вказаного документу не можливо встановити, який саме товар придбано за вказаною вартістю. Отже неможливо стверджувати, що вказаний платіжний документ стосується оцінюваного товару, та підтверджує вартість товару, оскільки такий не містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відтак, квитанція (фіскальний чек) №000421 L01 від 18.03.2019 не може бути належним доказом підтвердження сплаченої вартості за транспортний засіб згідно договору купівлі продажу №20190045 від 18.03.2019 року укладеного між продавцем фірма "AUTOHVEZDY" та покупцем ОСОБА_1 ..

Суд зауважує, що згідно поданих учасниками справи доказів, а саме зображення веб-сайту з мережі Інтернет з розміщеним оголошенням про продаж саме цього транспортного засобу заявленого декларантом до розмитнення цінова інформація суттєво відрізняється. Так, зокрема, позивачем подано роздруківку з веб-сайту з розміщеним оголошенням про продаж вказаного транспортного засобу (КІА CEE'D 2015 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 ) де вказана вартість 72 600 корун чеських, а представником відповідача надано суду докази на підтвердження відомостей про продаж цього ж транспортного засобу (про що свідчить номер VIN-коду: НОМЕР_1) за ціною 146 000 корун чеських. Окрім цього, нерозбірливою є вартість зазначена у експортному супровідному документі № MRN 19CZ58000022HNML75.

Наведене вище ставить під сумнів достовірність документів, наданих декларантом на підтвердження вартості транспортного засобу.

Відповідно до ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Оскільки подані декларантом документи не можуть вважатися такими, що належним чином підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, то відповідачем правомірно не застосовувався метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. У зв`язку з наведеним, заявлену митну вартість товару митним органом було скориговано із застосуванням резервного методу на підставі цінової інформації (9409,00 євро), згенерованої АСАУР для транспортного засобу з VTN-кодом НОМЕР_1 та вартості транспортування у розмірі 2500 чеських крон відповідно до довідки про транспортні витрати б/н від 20.03.2019 та відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості UA305000/2019/000064/2.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень, відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд вказує наступне.

Питання щодо розподілу судових витрат регулюється, зокрема, статтею 139 КАС України.

Так, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В той же час, у разі відмови позивачу у задоволенні позовної заяви, питання щодо розподілу понесених ним судових витрат не підлягає вирішенню в порядку статті 139 КАС України. Витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, у випадках, зокрема, повного або ж часткового задоволення позову.

При відмові в задоволенні позовних вимог, КАС України виключає можливість стягнення судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, відповідно судові витрати не підлягають розподілу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 126, 139 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Закарпатської митниці ДФС (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправними та скасування рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА305000/2019/000064/2 від 21.03.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Закарпатської митниці ДФС №UА305000/2019/00027 від 21.03.2019 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 13.09.2019 року.

СуддяЮ.Ю. Дору