Рішення № 84257759, 03.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2019 справа № 914/211/19

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”, м. Київ

до відповідача: Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 11 406 грн. 87 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

за участю секретаря Чопко К.М.

Представники:

від позивача: Бігун Н.В. - адвокат

від відповідача: Куриляк В.І.-головний спеціаліст юридичного відділу

Історія розгляду справи.

Позов заявлено Публічним акціонерним товариством “Страхова компанія “Універсальна” до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, в якому позивач просить стягнути з відповідача 5 174 грн.27 коп. виплаченого страхового відшкодування.

Зазначена позовна заява датована 01.02.2019 року і цього-ж дня здана на пошту, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті.

Ухвалою суду від 04.03.2019 р. (після усунення позивачем недоліків на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

01.04.2019 р. від позивача на адресу суду надійшла заява №УН524Р від 26.03.2019 р. про збільшення позовних вимог, в якій зазначено, що згідно наказу №20509/1/1 при виплаті страхового відшкодування страхувальнику із належної йому суми відшкодування 11 406 грн. 87 коп., було утримано/зараховано 6 232 грн. 60 коп. в рахунок несплаченої частини страхового платежу страхувальником, решта 5 174 грн. 27 коп. було виплачено. Оскільки позивачем помилково вказано ціну позовної заяви як 5 174 грн. 27 коп., позивач збільшує позовні вимоги на 6 232 грн. 60 коп. та просить стягнути з відповідача 11 406 грн. 87 коп. виплаченого страхового відшкодування. Зазначена заява подана позивачем до початку першого судового засідання, з дотриманням вимог ст.46 ГПК України, та прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 02.04.2019 року.

Відповідно до ухвали суду від 16.04.2019 р., з врахуванням відповідного клопотання відповідача, суд ухвалив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі, призначити підготовче засідання.

Протягом підготовчого провадження, за клопотанням відповідача та на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019 року, від Сихівського районного суду м. Львова надійшла справа про адміністративне правопорушення №464/2342/16-п (пр.3/464/515/16) відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП. Копія матеріалів вказаної справи №464/2342/16-п (пр.3/464/515/16) міститься в матеріалах розглядуваної справи (том.1, а.с.123-167).

Ухвалою суду від 06.08.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.09.2019 р.

В судовому засіданні 03.09.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю в сумі 11 406 грн. 87 коп. Також зазначив, що позивачем помилково зазначений номер будинку, біля якого мала місце ДТП, а саме Тернопільська,28, хоча насправді ДТП мало місце у АДРЕСА_1 по вул. АДРЕСА_2 , і цю адресу позивач просить вважати вірною.

В судовому засіданні 03.09.2019 р. представник відповідача проти позову заперечив, просить в позові відмовити повністю.

Суд, заслухавши позицію представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши що сторони мали всі можливості для надання суду доказів та обгрунтування своїх вимог і заперечень, та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обгрунтовуються наступним.

01.02.2016 року, в АДРЕСА_1 по вул. Тернопільській АДРЕСА_2 , мала місце дорожньо-транспортна пригода(надалі – ДТП) за участю транспортного засобу «Фіат» ДНЗ НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 Внаслідок даної ДТП, в зв`язку із неналежним експлуатаційним станом дорожньої ділянки - вибоїни покриття проїзної частини по вул. Тернопільській 38 було завдано механічних пошкоджень автомобілю «Фіат» ДНЗ НОМЕР_1 , який був застрахований у ПАТ СК «Універсальна» за договором №3014/215/005852 добровільного страхування наземного транспорту від 07.12.2015 р.

Відповідно до Постанови Сихівського районного суду м. Львова, Західний Віктор ОСОБА_3 , будучи посадовою відповідальною особою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради - не вжив всіх заходів щодо належного утримання вулично-шляхової мережі території Сихівського району м. Львова, зокрема по вул. Тернопільській АДРЕСА_2 , що призвело до пошкодження автомобіля «Фіат» ДНЗ НОМЕР_1 .

Враховуючи викладене, та зважаючи на зібрані документи, Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату, на підставі рахунку № 050/а від 01.02.2016 р., звіту експерта № 251/16, розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № 20509/1 страхового відшкодування в сумі 11 406,87 грн. Проте, із суми страхового відшкодування була утримана частина коштів у розмірі 6 232,60 грн., в рахунок несплаченого страхового платежу відповідно до умов Договору страхування. Сума до виплати склала - 5 174,27 грн. = (11 406,87 грн.- 6 232,60 грн.).

Страхове відшкодування було перераховане на рахунок СТО, де був здійснений ремонт автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням № 98135 від 05.02.2016 р. Таким чином Позивач повністю виконав покладені на нього зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій стороні.

Згідно з положенням ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування, згідно із законодавством має право пред`явити грошову вимогу до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Власник застрахованого транспортного засобу зазнав шкоди внаслідок неналежного утримання доріг відповідальними особами Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, що підтверджується зокрема Постановою Сихівського районного суду та Актом обстеження ділянки вуличної шляхової мережі.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування 5 174 грн. 27 коп., а також суму 6 232 грн. 60 коп.(яка на думку позивача відноситься до фактичних витрат, оскільки при виплаті 5 174 грн. 27 коп. страховик втратив право вимоги до страхувальника на суму 6 232 грн. 60 коп.), що разом складає 11 406 грн. 87 коп.

Позиція відповідача.

Заперечення проти позову відповідач обгрунтовує наступним.

В постанові про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за №464/2342/16-п від 04 травня 2016 року Сихівський районний суд не дійшов висновку щодо доведеності усіх елементів складу правопорушення, оскільки належним чином не встановлено, що саме пошкодження асфальтобетонного покриття у вигляді вибоїн є безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди, а не її сприяючим фактором. Питання вини посадової особи не досліджувалось, оскільки провадження закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Отже постанова суду від 04.05.2016р. в адміністративній справі №464/2342/16-п не є належним доказом вини посадової особи Сихівської районної адміністрації у неналежному утриманні вулично — шляхової мережі , що призвело до пошкодження автомобіля.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою; вини. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

В порушення п.5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, представників Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради жодним чином не було повідомлено про проведення оцінки автомобіля FІАТ LINEA реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Позивачем не було надано жодних підтверджень того, що оцінювач, який проводив оцінку автомобіля FІАТ LINEA реєстраційний номер НОМЕР_1 , має відповідне свідоцтво, а відтак підтверджують професійну підготовку оцінювача за відповідними напрямами оцінки майна. Тому відповідач вважає, що звіт №251/16 про оцінку автомобіля, який покладено в основу позовних вимог, не можна брати до уваги.

До спірних правовідносин застосовуються правила суброгації(ст.993 ЦК України). Страхове відшкодування було перераховано позивачем на рахунок СТО, де був здійснений ремонт автомобіля, а не страхувальнику чи вигодонабувачу, тому до позивача не перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння збитків.

Відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.

01.02.2016 року, в АДРЕСА_1 по вул. Тернопільській АДРЕСА_2 , мала місце дорожньо-транспортна пригода(надалі – ДТП) за участю транспортного засобу «Фіат» ДНЗ НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 Внаслідок даної ДТП, в зв`язку із неналежним експлуатаційним станом дорожньої ділянки - вибоїни покриття проїзної частини по вул. Тернопільський 38 було завдано механічних пошкоджень автомобілю «Фіат» ДНЗ НОМЕР_1 .

Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, матеріалами справи про адміністративне правопорушення №464/2342/16-п (пр.3/464/515/16) відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП, яка надійшла від Сихівського районного суду м. Львова(на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019 року) і копії якої містяться в матеріалах розглядуваної справи (том.1, а.с.123-167).

Так, відповідно до складеного працівниками Управління патрульної поліції м.Львова Протоколу про адміністративне правопорушення від 26.02.2016 р. серія АП 2 № 083488(том.1,а.с.126), 01.02.2016 р. о 10 год.00 хв. у м.Львові по вул.Тернопільська,38, гр. Західний В ОСОБА_4 (начальник ВКГ, Сихівська РА ЛМР) будучи посадовою відповідальною особою не вжив всіх заходів щодо належного утримання вул. Тернопільська, чим порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме допустив вибоїну глубиною до 0,12 м., що привело до технічного пошкодження автомобіля «FІАТ LINEA», ДНЗ НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Також на це вказують складені працівниками Управління патрульної поліції м.Львова Схема місця ДТП яка сталася 01.02.2016 р. о 10 год.09 хв. у м.Львів вул.Тернопільська,38 (том.1,а.с.127-128), Акт обстеження ділянки вуличної шляхової мережі від 01.02.2016 р. та фотографії місця ДТП (том.1, а.с.131-135), відібрані працівниками поліції Пояснення гр. ОСОБА_5 від 01.02.2019 р.(том.1,а.с.129), рапорт працівників поліції(том.1,а.с.130).

Відповідно до Постанови Сихівського районного суду м. Львова від 04.05.2016 р. у справі №464/2342/16-п (пр.3/464/515/16) відносно ОСОБА_1 , працюючого начальником відділу комунального господарства Сихівської районної адміністрації(том.1,а.с.150, також том.1, а.с.11), ОСОБА_1 , будучи посадовою відповідальною особою не вжив всіх заходів щодо належного утримання вулично-шляхової мережі території Сихівського АДРЕСА_1 зокрема по вул. АДРЕСА_2 , що призвело до пошкодження автомобіля «FІАТ LINEA», д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до правового висновку, зробленого у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16, відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст.35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) таке рішення є обов`язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

Інакше кажучи, слід відзначити, що право, в даному випадку страховика (який виплатив страхове відшкодування за укладеним між страховиком і потерпілим-страхувальником договором страхування), на вимоги до особи відповідальної за завдані збитки, виникає незалежно від того, чи встановлена вина заподіювача шкоди саме рішенням суду.

Наведеним спростовується посилання відповідача на те що належним доказом у справі слід розглядати виключно постанову у справі про адміністративне правопорушення за №464/2342/16-п від 04 травня 2016 року(якою у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП закрито).

Як вбачається із матеріалів справи, вищевказаний ушкоджений автомобіль «Фіат» ДНЗ НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , на момент коли трапилася ДТП (01.02.2016 року), був застрахований у ПАТ СК «Універсальна» за договором №3014/215/005852 добровільного страхування наземного транспорту від 07.12.2015 р.(том.1,а.с.63-71). Строк дії вказаного договору складав з 08.12.2015 р. до 07.12.2016 р., страховий платіж складав 12 465,60 грн. (порядок сплати якого – 6 232,80 грн. по 07 грудня 2015р. та 6 232,80 грн. по 07 червня 2016 р.), страхова сума складала 336 000,00 грн.

Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За заявою страхувальника, та зважаючи на зібрані документи, Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату суми страхового відшкодування 11 406,87 грн., на підставі рахунку № 050/а від 01.02.2016 р. ТзОВ «Ніко-Захід»(на суму 11 406,87 грн.), звіту експерта № 251/16 про оцінку автомобіля FІАТ LINEA реєстраційний номер НОМЕР_1 від 04.02.2016 р.(згідно якого сума відновлювального ремонту автомобіля складає 11 551,67 грн.), розрахунку страхового відшкодування від 04.02.2016 р.(на суму 11 406,87 грн.) та страхового акту № 20509/1. Проте, із суми страхового відшкодування 11 406,87 грн. була утримана частина коштів у розмірі 6 232,60 грн., в рахунок несплаченого страхового платежу відповідно до умов договору №3014/215/005852 добровільного страхування наземного транспорту від 07.12.2015 р.(п.6.3.10 договору). Сума до виплати склала 5 174,27 грн. = (11 406,87 грн.- 6 232,60 грн.). Страхове відшкодування в сумі 5 174,27 грн. було перераховане на рахунок СТО - ТзОВ «Ніко-Захід», де був здійснений ремонт автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням № 98135 від 05.02.2016 р.(відповідні докази містяться у справі, том.1, а.с.14-35).

Таким чином, Позивач виконав покладені на нього зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування в сумі 5 174,27 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України,ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц(провадження № 14-176 цс 18), згідно зі статтями 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією(див.пункти 43 та 70 Постанови ВП ВС).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З усього вищенаведеного вбачається наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка посадової особи Сихівської РДА ЛМР; шкідливий результат такої поведінки(збитки у вигляді ушкодження автомобіля і необхідності його ремонту); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками(автомобіль ушкоджено внаслідок невжиття посадовою особою Сихівської РДА ЛМР заходів щодо належного утримання вулично-шляхової мережі); вина правопорушника(невжиття заходів по утриманню).

Безпідставними є аргументи відповідача, що в порушення п.5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, представників Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради жодним чином не було повідомлено про проведення оцінки автомобіля FІАТ LINEA реєстраційний номер НОМЕР_1 . Суд відзначає, що згідно п.5.2. зазначеної Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Таким чином, присутність представників винної у скоєнні ДТП особи, для проведення технічного огляду не є обов`язковою.

Також, на спростування відповідного твердження відповідача про невзяття до уваги звіту №251/16 про оцінку автомобіля, позивачем до матеріалів справи додано копію Сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, виданого особі що складала звіт експерта № 251/16 про оцінку автомобіля FІАТ LINEA реєстраційний номер НОМЕР_1 від 04.02.2016 р.(діючого в період складення звіту)(том.1,а.с.109).

Покликання відповідача на те, що страхове відшкодування було перераховано позивачем на рахунок СТО, де був здійснений ремонт автомобіля, а не страхувальнику чи вигодонабувачу, тому до позивача не перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння збитків, визнається судом безпідставним. Адже перерахування коштів здійснено на СТО, яка здійснювала ремонт автомобіля страхувальника, тобто кошти перераховано не на користь СТО, а на користь страхувальника-власника застахованого автомобіля для ремонту його автомобіля, що повністю узгоджується із суттю правовідносин страхування в контексті ст.979 ЦК України.

Водночас, слід зазначити, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми в частині 6 232,60 грн. є безпідставними, оскільки в цій частині позивач не поніс фактичних витрат по виплаті страхового відшкодування (що є необхідною умовою суброгації в контексті змісту ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» та позиції викладеної у вищезгаданій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц(провадження № 14-176 цс 18).

Інакше кажучи, збитки від ДТП(вартість ремонту автомобіля) склали 11 406,87 грн., однак на користь страхувальника ОСОБА_2 для ремонту автомобіля на СТО було перераховано лише 5 174,27 грн., а іншу частину вартості ремонту 6 232,60 грн. йому слід було оплатити самостійно. Утримана частина коштів у розмірі 6 232,60 грн., в рахунок несплаченого страхового платежу відповідно до умов договору №3014/215/005852 добровільного страхування наземного транспорту від 07.12.2015 р.(п.6.3.10 договору), залишилася у позивача, не вибула з його власності, і за таких обставин не є фактичними витратами позивача.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, суд приходить до висновку, що до позивача від страхувальника ОСОБА_2 (потерпілого) перейшло в порядку суброгації право вимоги до відповідача в сумі 5 174,27 грн.- фактичних витрат, і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В решті частині вимог в сумі 6 232,60 грн. в позові слід відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем з подання позову сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп. Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в розмірі 871 грн. 38 коп.

Виходячи із вищенаведеного, та керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86,123,129, 236-241,327 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (79049, м.Львів, проспект Червоної Калини, буд.66, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 25258931) на користь Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”(01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки,буд.9, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20113829) 5 174 грн.27 коп.- виплаченого страхового відшкодування, 871 грн.38 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 232 грн.60 коп. виплаченого страхового відшкодування – відмовити.

4. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 13.09.2019 р.

Суддя Морозюк А.Я.