Рішення № 84256280, 05.09.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2019м. ДніпроСправа № 904/2491/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Солом`яний C.C.

за позовом Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення штрафу у розмірі 67 146,90 грн. за несвоєчасну доставку вантажів.

Представники:

від позивача: Добровольський А.Т., довіреність № 188-4016 від 28.08.2018 року, представник;

від відповідача: Серегина С.В., довіреність № 1129 від 06.08.2019 року, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 139 755,80 грн. за несвоєчасну доставку вантажів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, а саме відповідачем було порушено строк доставки вантажу позивачу.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (139 755,80 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 09.07.2019 року о 11:30 год.

Позивач та відповідач не надав витребувані судом документи, суд вважає за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2491/19 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, у зв`язку зі складністю цього спору, необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2019 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.08.2019 року о 10:40 год.

11.07.2019 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № НЮС-06/1439 від 10.07.2019 року.

31.07.2019 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № 2019.07.25/61-4016 та заява вих. № 2019.07.25/62-4016 та заява про зменшення розміру позовних вимог.

У підготовчому судовому засіданні 29.08.2019 року сторонами обговорені питання, які виникли з приводу спору по даній справі, та зазначено, що ними були надані всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 29.08.2019 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2019 року о 10:40 год.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.194 Господарського процесуального кодексу України).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці здійснено перевезення вантажів.

Вказані перевезення оформлені наступними залізничними накладними: №№ 42316505, 42309641, 42326413, 42376210, 42458992, 42459008, 42459024, 42459032, 42459040, 42476085, 42476093, 42476101, 42476119, 42476127, 42476143, 42476150, 42476168, 42504589, 42504597, 42504605, 42509448, 42509455, 42509463, 42509489, 42504530, 42504555, 42504563, 42504571, 42584532, 42584540, 42584557, 42584565, 42584573, 42584581, 42584607, 42584615, 42584623, 42584631, 42584649, 42584656, 42584664, 42592337, 42592345, 42592352, 42592360, 41533902, 41533910, 41534017, 42715185, 42715193, 42753202, 42878694, 42878702, 42878710, 42887851, 42887869, 42887877, 42887885, 42887893, 42887901, 42887919, 42887927, 42890475, 42890483, 42890491, 42890509, 42890517, 42890525, 42890533, 42890541.

Позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені статтею 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (далі - Статут залізниць України) та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (зареєстрований: Мін`юст України за №865/5086 від 24.11.2000р.; далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу) на підставі статті 116 Статуту залізниць України нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 67 146,90 грн. Відповідач з розміром штрафу не погоджується, що і є причиною спору.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Пунктом 1.1 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), а також статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно зі статтею 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів" зазначено, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Позивачем надано розрахунок суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за період з 14.12.2018 по 31.12.2018, розмір якого склав 67 146,90 грн. грн. по кожній залізничній накладній окремо з урахуванням відстані перевезення, залізничного тарифу, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, встановленого терміну доставки та фактичного терміну доставки вантажу.

Матеріалами справи підтверджено, що за залізничними накладними №№ 42316505, 42309641, 42326413, 42376210, 42458992, 42459008, 42459024, 42459032, 42459040, 42476085, 42476093, 42476101, 42476119, 42476127, 42476143, 42476150, 42476168, 42504589, 42504597, 42504605, 42509448, 42509455, 42509463, 42509489, 42504530, 42504555, 42504563, 42504571, 42584532, 42584540, 42584557, 42584565, 42584573, 42584581, 42584607, 42584615, 42584623, 42584631, 42584649, 42584656, 42584664, 42592337, 42592345, 42592352, 42592360, 41533902, 41533910, 41534017, 42715185, 42715193, 42753202, 42878694, 42878702, 42878710, 42887851, 42887869, 42887877, 42887885, 42887893, 42887901, 42887919, 42887927, 42890475, 42890483, 42890491, 42890509, 42890517, 42890525, 42890533, 42890541 вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статут залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується календарними штемпелями на накладних.

Крім того, відповідач у відзиві на позов просить зменшити суму штрафу до 50%, обґрунтовуючи це тим, що Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначений перелік затверджений Постановою КМУ від 04.03.2015 № 83.

Також відповідач звертає увагу на те, що збитки понесені позивачем внаслідок прострочення в доставці вантажу взагалі відсутні.

Також, відповідач вказує на те, що збитки, які міг би понести позивач, внаслідок прострочення в доставці вантажу відсутні

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи майновий стан відповідача, відсутність доказів негативних наслідків від несвоєчасної доставки вантажу, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, а також те, що порушення зобов`язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 15%.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, лише якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України частина судового збору у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем згідно платіжного доручення № 234609 від 07.06.2019, наданої на підтвердження сплати судового збору, сплачено 2 096,33 грн. судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент подачі позову), ставки судового збору встановлені в таких розмірах:

а) із заяв майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

б) із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 01.01.2019 розмір 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.

З урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог має бути сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Отже, позивачем надлишково сплачено 175,33 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне роз`яснити, що сума сплаченого судового збору у розмірі 175,33 грн. повертається з державного бюджету за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) штраф за несвоєчасну поставку вантажу у сумі 57 074,87 грн. та 1 921,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019

Суддя В.Г. Бєлік