Ухвала суду № 84248283, 10.09.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5097/19

№ провадження 1-кс/208/2548/19

УХВАЛА

Іменем України

10 вересня 2019 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ізотов В.М., за участю секретаря судового засідання Стомаченко О.В., прокурора Ісакової Н.А., слідчого Шаймурзанова А.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Іванової Н.О., представника потерпілого Мамедова Т.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Іванової Н.О. про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, неодруженого, маючого повну загальну середню освіту, раніше несудимого, -

встановив:

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 , адвокат Іванова Н.О. звернулась до слідчого судді із клопотанням про зміну раніше обраного відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання із застосуванням засобів контролю. Клопотання вмотивоване тим, що ризики, що були підставою обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу наразі зменшились, відбулись істотні зміни - проведені первинні слідчі дії, допитано потерпілого, відсутні відомості щодо незаконного впливу підозрюваного на інших учасників кримінального провадження або його спроб перешкодити досудовому розслідуванню, підозрюваний має низку позитивних характеристик та офіційне джерело доходу, ризики на даний час не відповідають продовженню виняткового виду запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника з підстав, зазначених у мотивувальній частині клопотання.

Прокурор Ісакова Н.А. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання захисника, вважала, що винятковий вид запобіжного заходу наразі є виправданим.

Слідчий Шаймурзанов А.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника, вважав раніше визначені ризики реальними та достатніми для тримання під вартою підозрюваного.

Представник потерпілого ОСОБА_2 , адвокат Мамедов Т.К. клопотання захисника підтримав, вказав, що на теперішній час у кримінальному провадженні відбулись істотні зміни, кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 187 КК України не відповідає дійсності, істотної шкоди потерпілому не завдано та претензій до підозрюваного ОСОБА_1 він не має. Посилається на тиск на потерпілого з боку слідства, вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в достатній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку порушення умов домашнього арешту залишається можливість знову взяти його під варту.

Слідчий суддя, вислухавши захисника, підозрюваного, слідчого, прокурора, представника потерпілого, дослідивши матеріали клопотання та надані документи, дійшов наступного висновку.

Ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи вимоги ч. 1 та ч. 2 ст. 177 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

З матеріалів кримінального провадження вбачаються наступні попередньо встановлені досудовим розслідуванням обставини - 31.07.2019 року приблизно о 13.50 годині ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та невстановлений в ході досудового розслідування чоловік прийшли до буд. АДРЕСА_2 . З метою проникнення до будинку вони через домофон викликали власника будинку - ОСОБА_2 , який в той момент знаходився вдома. Коли ОСОБА_2 відчинив двері до домоволодіння, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та невстановлений в ході досудового розслідування чоловік знаходились ззвоні перед входом. В цей момент хтось з трьох зазначених чоловіків, реалізуючи спільний протиправний умисел, спираючись на підтримку двох інших чоловіків, наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар рукою в область обличчя, після чого інший чоловік, схопивши ОСОБА_2 рукою за шию, почав його придушувати. Продовжуючи реалізацію свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та невстановлений в ході досудового розслідування чоловік почали запитувати у потерпілого ОСОБА_2 про те, де знаходяться майнові цінності, у відповідь на що ОСОБА_2 , побоюючись за своє життя та здоров`я, вказав на одну з будівель на території зазначеного домоволодіння, пояснивши що гроші та інші майнові цінності знаходяться там. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та невстановлений в ході досудового розслідування чоловік силою затягли потерпілого ОСОБА_2 до зазначеної будівлі, де з барсетки витягли гроші у сумі приблизно 6 000 грн а також браслет, виготовлений із золота 585 проби вагою приблизно 12 грамів, що належать потерпілому ОСОБА_2 Зазначені речі забрав невстановлений в ході досудового розслідування чоловік. Після цього до буд. АДРЕСА_2 приїхали працівники поліції, які затримали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , невстановлений в ході досудового розслідування чоловік з місця вчинення кримінального правопорушення втік, забравши із собою зазначене вище майно потерпілого ОСОБА_2 Протиправними діями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та невстановленого в ході досудового розслідування чоловіка потерпілому ОСОБА_2 , спричинено майнову шкоду, розмір якої встановлюється.

Ухвалою слідчого судді від 01 серпня 2019 року № 208/5097/19, провадження 1-кс/208/2236/19 відносно підозрюваного ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 12019040160001498 від 31.07.2019 року за ч. 3 ст. 187 КК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави з огляду на наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка.

Також ЄСПЛ зазначає, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобовязаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів (рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Так, станом на час розгляду клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, у кримінальному провадженні № 12019040160001498 від 31.07.2019 року проведена низка первинних слідчих дій, що не заперечує сторона обвинувачення, потерпілою стороною оспорюється правова кваліфікація кримінального провадження за ч. 3 ст. 187 КК України та вказується про відсутність претензій до підозрюваного ОСОБА_1 , відсутність тиску з боку підозрюваного.

Слідчий суддя також бере до уваги молодий вік підозрюваного, непритягнення його раніше до кримінальної відповідальності, відомості, що характеризують його з позитивного боку, можливість утримання його з боку матері та вважає, що наявні наразі ризики не відповідають продовженню саме виняткового виду запобіжного заходу.

Ч. 1 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

З урахуванням викладеного, на думку слідчого судді, цілодобовий домашній арешт із використанням електронних засобів контролю належним чином забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 та виконання ним його процесуальних обов`язків, у випадку порушення яких можлива повторна процедура вирішення питання щодо застосування виняткового виду запобіжного заходу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 28 березня 2019 року по справі № 286/1695/18 визначив, що виходячи із системного аналізу положень ст. 309 КПК України та враховуючи вимоги ст. 181 КПК України, поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід, відповідно, ухвала слідчого судді щодо зміни запобіжного заходу підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Зазначеному також кореспондує практика ЄСПЛ, зокрема у справі «Lauko v. Slovakia», де визначено, що зацікавлена особа повинна мати можливість оскаржити будь-яке рішення, винесене проти неї судом.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Керуючись викладеним та ст. 176-179, 181, 183, 194, 201 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити запобіжний захід відносно підозрюваного в межах кримінального провадження № 12019040160001498 від 31.07.2019 року за ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з тримання під вартою, обраного ухвалою слідчого судді від 01.08.2019 року № 208/5097/19, 1-кс/208/2236/19 на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням на нього обов`язків:

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали щодо запобіжного заходу залишити до 28 вересня 2019 року включно.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України, негайно доставити до місця проживання - АДРЕСА_1 і звільнити з-під варти підозрюваного ОСОБА_1

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя Ізотов В.М.