Рішення № 84245251, 03.09.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5413/19

Справа №754/5626/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Макас Л.О.

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.02.2018 року приблизно о 18 годині 28 хвилин відповідач ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом Subaru Legacy Outback д/н НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не впевнився в безпечності руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota RAV4 д/н НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль Toyota RAV4 в некерованому стані по інерції відкинуло на припарковані транспортні засоби Hyundai Tucson д/н НОМЕР_3 , Peugeot 207 д/н НОМЕР_4 , Skoda Octavia д/н НОМЕР_5 , Volkswagen Tiguan д/н НОМЕР_6 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди механічні пошкодження отримали всі транспортні засоби, зокрема Peugeot 207 д/н НОМЕР_4 , власником якого є позивачка ОСОБА_3 . З постанови судді Деснянського районного суду м.Києва та постанови Апеляційного суду м.Києва вбачається, що ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_4 . Відповідно до консультації від 11.12.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 207 становить 107 583,04 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Subaru Legacy Outback ОСОБА_4 застрахована в ТзДВ СТ «Домінанта». На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь шкоду у розмірі 100 557 грн. та витрати на проведення оцінки з визначенням матеріального збитку у розмірі 2700 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

03.06.2019 року до суду надійшов Відзив на позовну заяву від представника відповідача, відповідно до якого представник вказує, що 24.02.2018 року сталася ДТП за участю позивачки та відповідача. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за страховим полісом №АМ1356286 із ТзДВ «СТ «Домінанта». 28.02.2018 року відповідачем було подано повідомлення до страхової компанії про ДТП. Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 07.05.2019 року відповідача визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди. Позивачка до страхової компанії про отримання страхового відшкодування не зверталась. Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленим цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Як зазначено у позові, позивачка не подала заяву до страховика - ТзДВ «СТ «Домінанта», нібито, у зв`язку із його відсутністю за юридичною адресою. Однак доказів подання заяви про страхове відшкодування або надіслання іі поштою позивачка суду не надала. Таким чином у відповідача не виникло обов`язку відшкодування шкоди, оскільки позивачка не скористалась своїм правом звернення до страховика. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у Відзиві на позов.

Представник третьої особи - ТзДВ «СТ «Домінанта» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 24.02.2018 року приблизно о 18 годині 28 хвилин відповідач ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом Subaru Legacy Outback д/н НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не впевнився в безпечності руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota RAV4 д/н НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль Toyota RAV4 в некерованому стані по інерції відкинуло на припарковані транспортні засоби Hyundai Tucson д/н НОМЕР_3 , Peugeot 207 д/н НОМЕР_4 , Skoda Octavia д/н НОМЕР_5 , Volkswagen Tiguan д/н НОМЕР_6 .

В результаті ДТП автомобіль «Peugeot 207», що належить ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля заподіяна матеріальна шкода.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_4 , що підтверджується постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 07.05.2018 року та постановою Апеляційного суду м.Києва від 22.06.2018 року.

Станом на 24.02.2018 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Subaru Legacy Outback д/н НОМЕР_1 була застрахована за полісом № АМ 1356286 у ТзДВ «СТ «Домінанта».

Згідно консультації про визначення вартості матеріального збитку автомобіля Peugeot 207 д/н НОМЕР_4 , складеного 11.12.2018 року ПП ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Peugeot 207 д/н НОМЕР_4 , становить 52 463,94 грн.

Відповідно до Акту № 1011 виконаних робіт (ремонт автомобіля), складеного 09.12.2018 року ФОП ОСОБА_6 (виконавець), підписаного позивачкою ОСОБА_3 (замовник), виконавець надав замовнику товари та послуги, а саме ремонт автомобіля Peugeot 207 д/н НОМЕР_4 на загальну вартість у розмірі 100 557,00 грн. Кошти сплачені замовником в повному обсязі, що підтверджується товарним чеком від 20.11.2018 року на суму 80 000,00 грн. та від 09.12.2018 року на суму 20 557,00 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем) відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє цим транспортним засобом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана майну одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією).

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Верховним судом України в узагальненнях було роз`яснено, що розгляд цивільних справ, які виникають із договорів страхування, вирішенні питання про розмір збитків, завданих транспортному засобу, суди повинні з`ясовувати дійсну вартість автомобіля, вартість його ремонту та обставини щодо економічної обґрунтованості ремонту пошкодженого транспортного засобу.

У разі заявлення вимоги про виплату суми відшкодування з урахуванням податку на додану вартість суди зобов`язані з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ, оскільки зазначена сума виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Доводи позивачки щодо необхідності стягнення розміру завданих автомобілю збитків, виходячи з визначеної в консультації від 11.12.2018 року суми, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося представником позивача у судовому засіданні, на момент розгляду справи в суді транспортний засіб позивачки вже відремонтований. На підтвердження даної обставини в матеріалах справи міститься Акт № 1011 виконаних робіт (ремонт автомобіля), укладеного 09.12.2018 року між ФОП ОСОБА_6 (виконавець) та позивачкою ОСОБА_3 (замовник), а також товарні чеки від 20.11.2018 року, 09.12.2018 року.

Аналіз положень Законів України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить про неприпустимість визначення розміру відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

У випадку проведення ремонту автомобіля позивачка мала право вимагати відшкодування суми податку на додану вартість зі страхової компанії та в разі нестачі сплачених нею коштів порівняно з розміром виплаченого страхового відшкодування стягнути різницю з винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивачка ОСОБА_3 після настання дорожньо-транспортної пригоди із заявою про виплату страхового відшкодування не зверталась до страхової компанії відповідача, тобто до ТзДВ СТ «Домінанта», зважаючи на той факт, що дана страхова компанія не знаходиться за своєю юридичною адресою та перебуває на стадії ліквідації.

Відповідно п. 20.3. ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Пунктом 39.1. ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження позивачки про те, що вона була позбавлена можливості отримати страхове відшкодування від ТзДВ СТ «Домінанта», у зв`язку з тим, що СК не знаходиться за своєю юридичною адресою, суд не може взяти до уваги.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у справі № 785/18006/15-ц від 04.07.2018 року, а саме відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачкою не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, що завдана майну позивача.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, з урахуванням діючого на момент скоєння ДТП страхового полісу, суд приходить до висновку, що позивачкою заявлено вимоги до неналежного відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позову до ОСОБА_4 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 22, 979, 990, 1166, 1167, 1187 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», код ЄДРПОУ: 35265086, місцезнаходження: м. Київ, пров. Індустріальний,23.

Повний текст рішення виготовлений 12 вересня 2019 року.

Суддя О.В.Лісовська