Рішення № 8423319, 22.12.2009, Балаклійський районний суд Харківської області

№ 2-2321/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року м. Балаклія

Балаклійський районний суд Харківської області у складі головуючого – судді Носова Г.С.

при секретарі – Пархоменко С.С., за участю представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2 за позовом ОСОБА_3 до Федерації професійних спілок України про визнання недійним розпорядження, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить поновити строк для подання позовної заяви; визнати недійсним розпорядження голови Федерації професійних спілок України № 243-к від 28.08.2009 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_3В.»; поновлення його на роботі на посаді секретаря Федерації професійних спілок України; стягнення з Федерації професійних спілок України на його користь заробітної плати за період вимушеного прогулу; заборонити посадовим особам Федерації професійних спілок України перешкоджати йому виконувати обов’язки секретаря Федерації професійних спілок України. В обґрунтування позову пояснює, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем – Федерацією професійних спілок України та працював на посаді секретаря ФПУ. Розпорядженням голови Федерації професійних спілок України № 243-к від 28.08.2009 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_3В.» його було незаконно звільнено з 28 серпня 2009 р. Отримав він це розпорядження 01.10.2009 р., яке надійшло на його адресу цінним листом. Відповідно до розпорядження голови Федерації професійних спілок України № 243-к від 28.08.2009 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_3В.» його звільнено за власним бажанням згідно статті 38 Кодексу законів про працю України на підставі поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням від 27.08.2009 р. Ця заява була ним подана за вимогою голови ФПУ ОСОБА_4, який звинувачував його в тому, що нібито він був причасний до компанії по нелегітимній зміні голови та керівних виборних органів ФПУ, у зв’язку з чим вимагав від нього написати заяву про звільнення. Проте в подальшому, проаналізувавши ситуацію, він зрозумів, що не бажає бути звільненим через особисті амбіції голови ФПУ ОСОБА_4 В звязку з чим, 27.08.2009 р. він відкликав свою заяву, що ним було подано відповідну заяву до канцеляріі Федераціїї професійних спілок України. Вважає, що його звільнення незаконне, суперечить трудовому законодавству, чим порушені його права, так як його заява про звільнення за власним бажанням була подана 27.08.2009 р., відповідно двотижневий строк попередження закінчився 10.09.2009 р., тобто заява про звільнення була відкликана до закінчення строку попередження. Тоді як, згідно ч.2 ст.38 КЗпП працівника, який після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не може звільнити за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого, якому згідно із законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Крім того, починаючи з 27.08.2009 р. та по день подачі позову він перебував на лікуванні у медичних закладах, у зв’язку з чим був позбавлений можливості виконувати свої трудові обов’язки, та належним чином подати заяву про порушення його трудових прав.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі, та просив суд задовільнити позовні вимоги. Крім того пояснив суду, що на час звільнення ОСОБА_3, голова Федерації професійних спілок України ОСОБА_4 був визнаний нелегетимним керівником ФПУ згідно рішення Октябрьского районного суду м. Полтави від 13.08.2009р. по справі № 2-1845/09, яке набрало законної сили 24.08.2009р.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд їх не задовільняти та пояснила, що розпорядження Голови Федерації професійних спілок України № 243-к від 28.08.2009 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_3В.» є законним та обгрунтованим, в звязку з тим, що винесено за власним бажанням ОСОБА_3, яке відображене в його заяві від 27.08.2009р., в якої він просить звільнити його за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України. Твердження позивача про тиск з боку голови ФПУ ОСОБА_4 не відповідає дійсності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовим розглядом встановлено, що позивач перебував у трудових правовідносинах с відповідачем, обіймаючи посаду секретаря Федерації професійних спілок України з 03 грудня 2008 року по 28 серпня 2009 року. Цей факт визнан відповідачем та не потребує додаткового доведення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» об’єднання профспілок діють відповідно до законодавства та своїх статутів (положень), які приймаються засновниками.

Відповідно до Статуту, Федерація професійних спілок України є всеукраїнським добровільним об’єднанням профспілок та діє відповідно до Конституції України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та інших законів і нормативно-правових актів України, норм міжнародного права та цього Статуту (а.с.14).

Згідно п. 11 ст. 41 Статуту ФПУ, до повноважень Голови ФПУ відноситься прийняття на роботу та звільнення працівників апарату ФПУ (а.с.26).

Розпорядженням Голови ФПУ № 243-к від 28.08.2009 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_3В.», позивача було звільнено 28 серпня 2009 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Ст. 1 КЗпП України встановлює, що цей кодекс регулює правові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального та культурного рівня життя трудящіх.

Згідно зі ст. 16 ЦК України – кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового, або майнового праву та інтересу.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 232 КЗпП України – беспосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявою працівників про поновлення на роботі, незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно заяви позивача від 27.08.2009р. на і’мя Голови Федерації професійних спілок України він просить звільнити його за власним бажанням з посади секретаря ФПУ. Цей факт визнаний відповідачем та не потребує додаткового доведення.

Згідно заяви позивача від 27.08.2009р. вх. № 09/01-06/5450 від 27.08.2009р. він відкликав свою заяву про звільнення за власним бажанням від 27.08.2009р. у відповідності до ст. 38 КЗпП України (а.с.5).

З тексту розпорядження Голови ФПУ № 243-к від 28.08.2009 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_3В.» вбачається, що в ньому відсутній підпис позивача, який би свідчив про його ознайомлення з вказаним розпорядженням 28.08.2009р.

Відправка Розпорядження Голови ФПУ № 243-к від 28.08.2009 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_3В.» була здійснена на адресу позивача тільки 01.10.2009р. (а.с.6-7)

Позивач з 27.08.2009р. по 02.09.2009р., згідно листка непрацездатності серія АБР № 038257, з 03.09.2009р. по 14.09.2009р., згідно листка непрацездатності серія АББ № 086931, з 15.09.2009р. по 13.10.2009р., згідно листка непрацездатності серія АБР № 038568, з 16.10.2009р. по 06.11.2009р., згідно листка непрацездатності серія АБК № 572598. знаходився на лікарняному. Крім того ОСОБА_3 19 та 20.11.2009р. перебував у лікарні, про що свідчать медичні справки від 19.11.2009р. та 20.11.2009р. (а.с. 11,12,56-57).

Згідно з ч.2 ст.38 КЗпП працівника, який після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не може звільнити за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого, якому згідно із законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до норм чинного трудового законодавства працівникові дається право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням. Це - безумовне право працівника

Відповідно до п.12 Постанови ВСУ №9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, має право до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа за переведенням (із наступними змінами).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що трудові права позивача були порушені, оскільки законних підстав для звільнення позивача з займаної посади не було та суперечить вимогам ст. 43 Конституції України, ст. 5-1, ч. 2 ст. 38 КЗпП України, в силу чого звільнення останнього є незаконним, розпорядження про його звільнення від 28.08.2009г. підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ст. 233 КЗпП України – працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів у справах про звільнення у місячний термін з дня вручення копії наказу про звільнення, або з дня видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядження ФПУ № 243-к від 28.08.2009 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_3В.» було відправлено на адресу позивача тільки 01.10.2009р. Дати отримання позивачем вказаного документу із поштових документів не вбачається. Доказів вручення та дати вручення позивачу трудової книжки відповідач не надав. Позивачем надані суду медичні документи з яких вбачається, що з 27.08.2009р. він тривалий час знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. При таких обставинах суд доходить до висновку, що пропуск позивачем термінів для подачі позовної заяви був здійснений з поважних обставин. В звязку з чим, суд, вважає можливим поновити строк для подачі позовної заяви для захисту трудових прав позивача.

Крім того, підставою визнання оскарженого розпорядження незаконним суд вважає порушення відповідачем п. 18 ст. 42 Статуту ФПУ, згідно якого Голова ФПУ видає розпорядження у межах своїх повноважень. Але, згідно рішення Октябрьского районного суду м. Полтави від 13.08.2009р. по справі № 2-1845/09, яке набрало законної сили 24.08.2009р., повноваження ОСОБА_4, як Голови Федерації професійних спілок України були визнани нелегітимними (а.с.52-54). Таким чином, виносити та підписувати розпорядження ФПУ № 243-к від 28.08.2009 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_3В.» голова Федерації професійних спілок України ОСОБА_4 не мав права.

Отже, ОСОБА_3 підлягає поновленню на роботі на посаді секретаря ФПУ з 28 серпня 2009 року.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України – у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В силу ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки ФПУ від 17.12.09 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 складає 9 150 грн., середньоденна заробітна плата - 437,46 грн.

Число робочих днів за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 з 28 листопада 2009 року по 22 грудня 2009 року включно складає – 83.

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає: 437,46 грн. х 83 день = 36 309,18 грн.

В силу ст. 88 ч.3 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, ч.1 п. 2,4 ст.367 ЦПК України, ст.ст. 43, 124 Конституції України, ст.ст. 5-1, 38, 116, 232, 233, 235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06.11.1992 року з наступними змінами, Постановою Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами “Про порядок обчислення середньої заробітної плати”, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Федерації професійних спілок України м. Київ про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним Розпорядження Голови Федерації професійних спілок України № 243-к від 28 серпня 2009 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_3».

Поновити на роботі ОСОБА_3 на посаді Секретаря Федерації професійних спілок України (01012 м. Київ, Майдан Незалежності, 2 код ЄДРПОУ 00014479) з 28 серпня 2009р.

Стягнути з Федерації професійних спілок України на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2009р. в розмірі 36309 грн. 18 коп.

Заборонити посадовим особам Федерації професійних спілок України перешкоджати ОСОБА_3 виконувати обов’язки секретаря Федерації професійних спілок України.

Стягнути з Федерації професійних спілок України витрати по сплаті судового збору на користь держави в розмірі 363 гривні 09 копійок і 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 на посаді Секретаря Федерації професійних спілок України (01012 м. Київ, Майдан Незалежності, 2 код ЄГРПОУ 00014479) та стягнення заробітної плати в межах місячного платежу в розмірі 9150 грн. підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 28 грудня 2009 року.

Суддя