Рішення № 84225425, 05.09.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3647/18

пр.№ 2/464/1046/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2019 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Дулебка Н.І.,

секретаря судового засідання – Кравс С.В.,

за участі: позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, –

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.03.2019, стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 20 000 доларів США та 22 3000 гривень. В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що ОСОБА_4 налагодивши довірливі відносини з позивачем, при черговій зустрічі попросила позику, про що написала розписку. Не маючи наміру повертати кошти, для продовження вчинення шахрайських дій відносно неї залучила Свинцило О.І. Відтак під час зустрічі на почату червня 2010 року останні переконали позивача надати кошти у позику, про отримання яких ОСОБА_4 написала розписку. При цьому запевнили, що такі вкладуть в розвиток фірми, яка займатиметься вирощуванням курчат-бройлерів, від отриманого доходу створять благодійний фонд реабілітації інвалідів з метою будівництва приватного інтернату для дітей-інвалідів, виплачуватимуть позивачу щомісячні відсотки. Таким способом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заволоділи грошовими коштами на загальну суму у розмірі 20000 доларів США та 223000 гривень, про що написані розписки ОСОБА_3 Проте, свої зобов`язання ОСОБА_3 за договорами позики від 01.10.2010 на суму 29 000 грн, від 05.08.2010 на суму 80 000 грн, від 05.08.2010 на суму 20 000 доларів США та 114 000 грн не виконала та не повернула суму позики.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовну заяву підтримали, надали пояснення, аналогічні змісту такої. Додатково пояснили, що у зв`язку із позикою коштів відповідачу, які тривалий час остання не повертає, у позивача погіршились відносини з чоловіком, на нервовому підґрунті з`явилась хвороба. Просили суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що дійсно отримала кошти у позивача, при цьому, суму позики у гривневій валюті повернула, однак розписку про повернення коштів не вимагала. Просила відмовити в задоволенні позову у зв`язку із пропущенням строків позовної давності.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець надала відповідачу грошові кошти в розмірі 29 000 грн.

Окрім цього, відповідно до розписки від 05.08.2010 ОСОБА_3 отримала позику від ОСОБА_1 у розмірі 80 000 грн терміном на один рік до 05.08.2011, у якій позичальник своїм підписом підтвердила, що станом на момент написання розписки отримала суму позики від позикодавця.

05.08.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з яким позикодавець передала, а відповідач отримала грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США, що на момент укладення договору позики було еквівалентно – 157 200 грн, які остання зобов`язалась повернути до 05.08.2011.

Також, 05.08.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передала, а відповідач отримала грошові кошти в розмірі 114 000 грн, які остання зобов`язалася повернути до 05.08.2011.

Факт передачі позикодавцем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_3 коштів, підтверджується її особистим підписом у договорі позики від 01.07.2010 та від 05.08.2010, а також розписками від 05.08.2010. та не заперечується відповідачем ОСОБА_3 .

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Крім цього, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Враховуючи те, що факт отримання коштів відповідачем не заперечується, доказів повернення суми позики не надано, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20000 доларів США та 22 3000 гривень.

При розгляді заяви відповідача про застосування позовної давності судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Частино 1 ст. 261 ЦПК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦПК позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Встановлено, що за зверненням позивача від 26.09.2012 внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12013150350000757 від 13.06.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого Яворівського РВ ГУ МВС України у Львівській області від 20.10.2014 ОСОБА_1 визнано цивільним позивачем, на підставі поданого позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення коштів у сумі 20 000 доларів США та 223000 гривень.

Постановою Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області від 30.09.2017, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013150350000757 від 13.06.2013 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 184 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, проте ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23.04.2019 таку постанову скасовано.

Враховуючи те, що позивачем вживалися заходи щодо захисту своїх порушених прав шляхом звернення у 2014 році з цивільним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, досудове розслідування в якому здійснюється Яворівським ВП ГУ НП у Львівській області, заявлений позов відповідно залишається не вирішеним, перебіг позовної давності перервався пред`явленням такого позову. У зв`язку з цим, подана відповідачем заява про застосування позовної давності не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Окрім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 7570 грн, беручи до уваги, що курс долара США станом на час подання представником позивача в судовому засіданні від 14.03.2019 заяви про збільшення позовних вимог становив 26,70 грн ((20000 доларів США, що становило 534000 грн + 223000 грн) х 1% = 7570 грн).

Керуючись статями 1046, 1047, 1049 ЦК України та статтями 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-289ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) заборгованість у розмірі 20000 (двадцять тисяч) доларів США та 223000 (двісті двадцять три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.09.2019.

Головуючий Дулебко Н.І.