
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/431/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив :
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо не оформлення у місячний строк після завершення виконання старшим сержантом поліції ОСОБА_1 завдань по забезпеченню проведення антитерористичної операції на території Луганської області, відповідних документів та не надання їх у місячний строк на розгляд Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, учасниками війни поліцейських державних службовців та інших працівників Національної поліції України, для подальшого прийняття рішення щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій у відповідності до вимог Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і приймали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014 року №413;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області належним чином оформити документи, які підтверджують факт виконання старшим сержантом поліції ОСОБА_1 завдань по забезпеченню проведення антитерористичної операції на території Луганської області та надати їх на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, учасниками війни поліцейських державних службовців та інших працівників Національної поліції України для подальшого вивчення документів та прийняття рішення щодо надання статусу учасника бойових дій старшому сержанту поліції ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і приймали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014 року №413.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 18 липня 2017 року по даний час проходить службу в органах Національної поліції України та займає посаду старшого сержанта поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №7 о/с від 15.02.2018 року позивача було відряджено на 90 діб, починаючи з 20.02.2018 року по 20.05.2018 року, в підпорядкування Головного управління Національної поліції в Луганській області (ГУНП в Луганській області), де він проходив стажування на посаді старшого сержанта Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області. Під час проходження стажування систематично залучався до несення служби на блокпосту БП-15-Л "Бараниківка".
В період стажування позивач на підставі наказів ГУНП в Луганській області безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Оскільки, несення служби на блокпосту БП-15-Л "Бараниківка" являється боротьбою з тероризмом та участю в антитерористичній операції.
Вважає, що має визначене законом право на визнання за ним статусу учасника бойових дій, оскільки відповідно до чинного законодавства такий статус надається особам, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи в районах антитерористичної операції у період її проведення строком не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
На думку позивача, відповідач безпідставно не визнає факт його безпосередньої участі в антитерористичній операції, оскільки він проходячи стажування на посаді старшого сержанта повноцінно виконував службові обов`язки, які дають право для надання йому статусу учасника бойових дій.
13.05.2019 року від Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - відповідач, ГУНП в Чернівецькій області) надійшов відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач стверджував, що в період стажування позивач не був суб`єктом боротьби з тероризмом, у зв`язку з тим, що не залучався до проведення антитерористичної операції на території Луганської області, а виключно здійснював основні повноваження поліції.
Позивач скористався правом передбаченим ст. 163 КАС України та подав до суду відповідь на відзив.
Відповідач скористався правом передбаченим ст. 164 КАС України та подав до суду заперечення.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
15.05.2019 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення судового розгляду. Справу призначено на 11:00 год. 23.05.2019 р.
23.03.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 11:00 год. 10.06.2019 р.
Окрім того, усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закінчено підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
10.06.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 09:30 год. 29.07.2019 р.
29.07.2019 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення судового розгляду. Справу призначено на 14:00 год. 19.08.2019 р.
19.08.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 14:00 год. 29.08.2019 р.
29.08.2019 р. представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
Так, відповідно до наказу начальника ГУНП №169 о/с від 20.10.2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію"(а.с. 59).
З метою виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2017 року по справі №824/942/19-а, наказом ГУНП від 29.06.2017 року №98 о/с, позивача поновлено на новій посаді - поліцейський сектору реагування патрульної поліції №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області (а.с. 59).
ОСОБА_1 працює на посаді поліцейського Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, у званні старшого сержанта поліції, що підтверджується спеціальним жетоном № 0104410 серії ЧВП № 002376 від 18.07.2017 року (а.с. 23).
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №7 о/с дск від 15.02.2018 року старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського СРПП №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області направлено на стажування на відповідну посаду, у період з 20.02.2018 року по 20.05.2018 року (терміном 90 діб) за індивідуальним планом до Головного управління Національної поліції в м. Сєвєродонецьк Луганській області (а.с. 85-87).
Відповідно до плану - стажування поліцейського СРПП №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , начальником Рубіжанського ВП ГУНП у Луганській області О.О. Корнєєвим затверджено найменування заходів і прийняття участі у даних закладах ОСОБА_1
Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області №743 від 28.02.2018 року старшого сержанта поліції ОСОБА_1 направлено на стажування до Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області.
Згідно наказів начальника Рубіжанського ВП Головного управління Національної поліції в Луганській області №69 від 09.03.2018 року, №86 від 30.03.2018 року, №117 від 27.04.2018 року старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського СРПП №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області відряджено з 09.03.2018 по 16.03.2018 (вісім діб), з 30.03.2018 по 06.04.2018 (вісім діб), з 27.04.2018 по 04.05.2018 (вісім діб) до розпорядження начальника ГУНП в Луганській області у подальшому для несення служби на блокпост БП-15-Л "Бараниківка" (а. с. 26-28).
Відповідно до довідки Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області №6911/111/36-18 від 17.05.2018 року старший сержант поліції ОСОБА_1 перебував на чергуванні по охороні адміністративної будівлі з 23.02.2018 на 24.02.2018, з 26.02.2018 на 27.02.2018, з 01.03.2018 на 02.03.2018, з 04.03.2018 на 05.03.2018, з 07.03.2018 на 08.03.2018, з 09.04.2018 на 10.04.2018, з 12.04.2018 на 13.04.2018, з 15.04.2018 на 16.04.2018, з 18.04.2018 на 19.04.2018, з 21.04.2018 на 22.04.2018, з 24.04.2018 на 25.04.2018, з 07.05.2018 на 08.05.2018, з 09.05.2018 на 10.05.2018, з 11.05.2018 на 12.05.2018, з 14.05.2018 на 15.05.2018, з 17.05.2018 на 18.05.2018 (а.с. 30).
20.05.2018 року старшим сержантом поліції ОСОБА_1 поліцейським СРПП №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області подано звіт про результати стажування (а.с. 62-63).
20.05.2018 року керівником стажування, старшим дільничним офіцером поліції СП Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області О .В. Петровим подано відгук - характеристику про підсумки стажування старшого сержанту поліції ОСОБА_1 поліцейського СРПП №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області (а.с. 64-65).
19.02.2019 року адвокат Якобишена Т.Д. звернулась з адвокатським запитом до начальника ГУНП в Чернівецькій області щодо надання інформації, чи вчинялися відносно старшого сержанту поліції ОСОБА_1 поліцейського СРПП №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області необхідні дії щодо формування відповідних документів та скерування документів до Антитерористичного Центру при Службі безпеки України для подальшого включення до наказу "Про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності та територіальної цілісності України в районах по антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областях" та надання статусу "Учасника бойових дій", а також повідомити, чи було надано довідку у відповідності до вимог Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
27.02.2019 року листом №53-я/103/03/1а-2019 т.в.о. начальника ГУНП в Чернівецькій області повідомлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 . поліцейський СРПП №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, був направлений у відрядження до м. Сєвєродонецьк, Луганської області для проходження стажування, а тому підстав для направлення відомостей для включення його до наказу АТЦ при СБУ про залучення таких працівників до складу сил і засобів, які беруть участь в антитерористичній операції не було, і відповідно довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та матеріали щодо надання статусу учасника бойових дій не оформлювались.
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Згідно положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно статті 72 Закону України "Про Національну поліцію", однією із форм професійного навчання поліцейських є післядипломна освіта.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про вищу освіту", післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її знань, умінь і навичок на основі здобутої раніше вищої освіти (спеціальності) або професійно-технічної освіти (професії) та практичного досвіду.
Післядипломна освіта включає, зокрема, стажування як набуття особою досвіду виконання завдань та обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань.
Статтею 75 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України "Про вищу освіту", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з: 1) спеціалізації; 2) перепідготовки; 3) підвищення кваліфікації; 4) стажування. Післядипломна освіта поліцейських може здійснюватися безпосередньо в підрозділах поліції або в навчальних закладах, у тому числі на договірних умовах.
Порядок організації післядипломної освіти поліцейських установлює Міністерство внутрішніх справ України з урахуванням положень цього та інших законів.
Організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України (далі - поліція), що проходять службу (працюють) на посадах, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів, фахівців та робітничих кадрів (далі - працівники поліції) визначає Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ № 1625 від 24.12.2015 (далі - Положення № 1625).
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення № 1625 метою післядипломної освіти є задоволення індивідуальних потреб працівників поліції в особистому професійному зростанні, забезпечення потреб держави у кваліфікованих кадрах високого рівня професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати свої функції.
У відповідності до положень пункту 1 розділу III даного Положення, одним із видів післядипломної освіти є стажування, яке передбачає набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань.
Згідно з пунктом 1 розділу IX цього ж Положення, стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенції, здобутих у результаті теоретичної підготовки.
Водночас пунктом 2 розділу IX Положення № 1625 визначено вичерпний перелік працівників поліції, які зобов`язані пройти стажування, зокрема, працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, для просування по службі; працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України; інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з липня 2017 року і по даний час проходить службу в органах поліції, зокрема, на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського СРПП №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області.
Так, наказом ГУНП у Чернівецькій області старший сержант поліції ОСОБА_1 поліцейський СРПП №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, був направлений у відрядження для проходження стажування терміном на 90 діб (з 20.02.2018 року по 20.05.2018 року) до ГУНП в Луганській області (а.с. 85-87). Даний наказ позивачем не оскаржується та не оскаржувався.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпеченні її проведення, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Тобто, обов`язковою складовою для присвоєння статусу учасника бойових дій є залучення особи до проведення антитерористичної операції та її безпосередня участь в ній.
Згідно пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення: для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є відповідні документальні підтвердження вказаного, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення та довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно з пунктом 6 цього ж Порядку, для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.
Положенням про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2016 № 405 (далі - Положення № 405) визначені особливості надання поліцейським, державним службовцям, іншим працівникам Національної поліції України статусу учасника бойових дій, учасника війни за участь в антитерористичній операції.
Так, у пункті 1 розділу III Положення № 405 визначено, що Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про: 1) безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; 2) направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції; 3) перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Тобто, для отримання особою відповідного статусу необхідна сукупність документів про безпосереднє залучення до виконання завдань АТО в районах її проведення:
- посвідчення (наказ) про відрядження в район проведення АТО;
- наказ керівництва АТО або керівництва АТЦ при СБУ про залучення до проведення АТО;
- наказ про підпорядкування (по стройовій частині) командирів ОТУ або керівників АТО.
Лише за наявності всіх вище перелічених документів видається довідка про безпосередню участь особи в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Включення до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань здійснюється на підставі СТ (ШТ) НПУ, наказів ГУНП про відрядження працівників у підпорядкування керівника АТО та посвідчення про відрядження.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 20.02.2018 року по 20.05.2018 року старший сержант поліції ОСОБА_1 поліцейський СРПП №2 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області був направлений саме для проходження стажування до ГУНП в Луганській області.
Дане підтверджується і самим позивачем в судовому засіданні від 29.08.2019 року.
Окрім того 29.08.2019 року, в якості свідків були допитані сержант поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_10 та майор поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_11 , які відповідно до наказу №7 о/с дск від 15.02.2018 року проходили стажування разом з позивачем.
ОСОБА_11 підтверджено в судовому засіданні, що його було направлено на стажування в м. Сєвєродонецьк Луганської області, про що був проінформований та ознайомлений з наказом про проходження стажування. Також, повідомив, що разом з позивачем був залучений при охороні адміністративної будівлі та чергуванні на блокпості.
ОСОБА_10 підтвердив, що його було направлено на стажування в м. Сєвєродонецьк Луганської області, однак не пам`ятає про ознайомлення з наказом на проходження стажування. Також повідомив, що разом з позивачем був залучений при охороні адміністративної будівлі та чергуванні на блокпості.
В свою чергу, наказом ГУНП в Луганській області від 28.02.2018 року № 743 "Про організацію та проведення стажування окремих працівників поліції" організовано проведення стажування позивача в Рубіжанському ВП ГУНП в Луганській області.
Однак, жодних документів, які б свідчили про те, що уповноваженими особами були віддані розпорядження щодо залучення позивача до проведення антитерористичної операції ні відповідачу, ні суду не надано.
В період проходження стажування позивач не був серед сил суб`єкта боротьби з тероризмом, оскільки не залучався до проведення антитерористичної операції на території Луганської області та не був наділений правами, які надаються особам у районні антитерористичної операції визначеними статтею 15 ЗУ "Про боротьбу з тероризмом", а здійснював відповідно до ст. 23 ЗУ "Про національну поліцію" основні повноваження поліції.
Тобто, у позивача відсутні дві обов`язкові ознаки для набуття ним статусу учасника бойових дій, а саме: 1) не є поліцейським, який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України; 2) не брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні iї проведення.
Направлення позивача на стажування та проходження ним стажування в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області не є тотожними із законодавчо визначеними поняттями як безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення та перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що чітко встановлено та передбачено чинним законодавством.
Щодо доводів позивача про наявність документів про направлення його у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інших офіційних документів, виданих органами поліції, які містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, то суд їх вважає безпідставними, враховуючи наступне.
Так, згідно з статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
Статтею 5 цього Закону визначено повноваження суб`єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України спільно з Національною поліцією організовує боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції Національної поліції; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.
Досліджені судом накази щодо направлення позивача для проходження стажування до ГУНП в Луганській області та про організацію і проведення стажування не містять жодних відомостей про безпосередню участь ОСОБА_1 у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Вказані документи є лише підтвердженням виконання позивачем своїх службових обов`язків під час проходження стажування.
Отже, документи Рубіжанського відділу поліції ГУНП Луганській області не містять жодних посилань на їх прийняття з метою виконання наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, або наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.
Відтак, виконання службових обов`язків на території, що відносяться до району проведення антитерористичної операції, не підтверджує самого факту безпосередньої участі позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
З аналізу наведеного та поданих документів випливає, що позивач не здійснював функцій та не виконував бойових завдань з організації боротьби з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції Національної поліції, а тому немає підстав, щодо надання ОСОБА_1 учасника бойових дій. Протилежного судом не встановлено.
Окрім того, варто зазначити, що відповідно до пункту 8 Порядку №413 у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
Однак, позивач з заявою до відповідної комісії не звертався.
Враховуючи вищевикладене, відповідач в даному випадку діяв у відповідності до положень Закону.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області (вул. Головна, 24, м. Чернівці, 58000, Код ЄДРПОУ 40109079)
Суддя Маренич І.В.
Судове рішення № 84223487, Чернівецький окружний адміністративний суд було прийнято 13.09.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 824/431/19-а. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: