Рішення № 84223140, 03.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 вересня 2019 р. № 520/5341/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лук`янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003951306 від 15 березня 2019 р., яким податок на доходи фізичних осіб донараховано на 55073,07 грн., визначено штрафні санкції у розмірі 13768,27 грн., пеню з податку доходи фізичних осіб нараховано у розмірі 12240,46 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003931306 від 15 березня 2019 р., яким єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування донараховано 61123,39 грн., визначено штрафні санкції у розмірі 12686,17 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000341306 від 15 березня 2019 р., якою вимагається сплата 61123,39 грн. недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003941306 від 15 березня 2019 р., яким податок на додану вартість донараховано на 68338 грн., визначено штрафні санкції у розмірі 17084,50 грн., пеню з податку на додану вартість визначено у розмірі 15062,07грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003961306 від 15 березня 2019 р., яким військовий збір донараховано на 4589,43 грн., визначено штрафні санкції у розмірі 1147,36 грн., пеню з військового збору визначено у розмірі 1020,04грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003971306 від 15 березня 2019 р., яким з податку на додану вартість зараховано штрафні санкції у розмірі 35399,50 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі висновків акту від 15.02.2019 року № 462/20-40-13-06-08/НОМЕР_1 є протиправними та такими, що порушують права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 31.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що відповідач із заявленим позовом не погоджується з огляду на його необґрунтованість та враховуючи обставини встановлення під час проведення перевірки порушень позивачем податкового законодавства, що належним чином зафіксовано у акті перевірки.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., результати якої оформлено у вигляді акту від 15.02.2019 року №462/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків акту від 15.02.2019 року №462/20-40-13-06-08/НОМЕР_1 перевіркою встановлено порушення:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 55073,07 грн., в тому числі за 2016 р. - 4809,91 грн., 2017 р. 50266,16 грн.;

- ст.ст.168, 176 Податкового кодексу України, п.п. 1.2, 1.6., п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті занижено суму податкових зобов`язань з військового збору на суму 4598,91 грн., у тому числі 400,58 грн. за 2016 р., 4188,85 грн. за 2017 р.;

- абз.1 п.2. ч.1 ст.7, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого донараховано суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 61123,39 грн., у тому числі 4614,98 грн. за 2016 р., 56508,41 грн. за 2017 р.;

- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість у сумі 68338,00 грн. у тому числі грудень 2017 р. - 68338,00 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за період 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. на загальну суму ПДВ 70799,00 грн.

Судовим розглядом встановлено, що позивач скористався правом подання заперечень на акт перевірки, проте 12.03.2019 р. Головним управлінням ДФС у Харківській області було видано лист № 6050/ФОП/20-40-13-06-16 про розгляд заперечення, яким висновки акту залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 15.02.2019 року №462/20-40-13-06-08/НОМЕР_1 контролюючим органом 15 березня 2019 р. прийнято:

- рішення № 00003931306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено штрафні санкції у розмірі 12686,17 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00003941306, яким донараховано позивачу податкові зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 85422,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 68338,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 17084,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00003951306, яким донараховано позивачу податкові зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 68841,34 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 55073,07 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13768,27 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00003961306, яким донараховано позивачу податкові зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 5736,79 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 4589,43 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1147,36 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00003971306, яким донараховано позивачу штраф за платежем податок на додану вартість у сумі 35399,50 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000341306 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 61123,39 грн.

Також судом встановлено, що контролюючим органом у зв`язку з встановленням порушень стосовно своєчасної сплати позивачем податкових зобов`язань було нараховано суми пені з податку на додану вартість у розмірі 15062,07 грн., з податку доходи фізичних осіб визначено у розмірі 12240,46 грн. (1690,35 грн. + 10550,11 грн.) та пеню за платежем військовий збір у розмірі 1020,04 грн. (140.86 грн. + 879,18 грн.).

Як встановлено судом, позивач, не погодившись із вказаними рішеннями відповідача звернувся до Державної фіскальної служби України з відповідною скаргою, але рішенням про результати розгляду скарги від 14.05.2019 р. № 21989/6/99-99.11-05-01-25 податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Зі змісту акту перевірки від 15.02.2019 року №462/20-40-13-06-08/НОМЕР_1 вбачається, що в якості підстав для визнання позивачу податкових зобов`язань, штрафних санкцій та пені вказано на обставини документального не підтвердження позивачем витрат господарської діяльності (на 26705,04 грн. в 2016 р., на 279256,41 грн. в 2017 р.), в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань, а також не зареєстровано податкові накладні на таку суму податкових зобов`язань.

Також зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що на підставі наданих до перевірки позивачем калькуляцій на весь асортимент виробленої продукції перевіркою встановлено, що підприємець для виробництва поліграфічної продукції у 2016-2017 рр., використала поліграфічних матеріалів (в т.ч. папір, картон, фарба, пластини проекспоновані, офсетні друковані форми та інші) на загальну суму 2169441,80 грн. в т.ч. у 2016 р. - 1059234,50 грн., 2017 р. - 1110207,3 грн. Представником відповідача вказано, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у графі 5 додатку Ф4 до податкових декларацій про майновий стан і доходи віднесено до складу витрат суму придбаних товарно-матеріальних цінностей, що використані у виробництві продукції та поліграфічних послуг на загальну суму 2475403,25 грн., у т.ч. у 2016 р. на суму 1085939,54 грн., 2017 р. - 1389463,71 грн., що стало підставою для висновку контролюючого органу про зайве віднесення позивачем до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, вартості товарно-матеріальних цінностей, що використані у виробництві продукції та поліграфічних послуг, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу на загальну суму 305961,45 грн. Крім того перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість встановлено їх заниження за рахунок включення до податкового кредиту вартості поліграфічних матеріалів, які не використовувались у виробництві поліграфічної продукції у періоді 2016-2017 р.р. на загальну суму 305961,45 грн. (сума ПДВ - 61192,29 грн.). Станом на 31.12.2017 р. поліграфічні послуги на суму 48036,87 грн. (сума ПДВ 9607,37 грн.) згідно проведеного аналізу наданих до перевірки документів (калькуляцій, податкових, видаткових накладних, банківських виписок) не були використані у господарській діяльності позивача. Також встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. «г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 70799,00 гривень. З урахуванням задекларованих показників (від`ємне значення) в деклараціях з податку на додану вартість у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2017, за наслідками перевірки встановлено заниження ПДВ до сплати у розмірі 68338,00 грн. (грудень 2017 року). В наслідок встановлених порушень актом перевірки констатовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в частині не реєстрування в Єдиному реєстрі податкових накладних у грудні 2017 року податкових накладних на загальну суму ПДВ 70799,00 грн, у встановлені законодавством строки.

Суд зазначає, що відповідно до приписів пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пунктів 177.1-177.3 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається, зокрема, вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (пп.177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп. 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).

Згідно із п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2017) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається, зокрема, вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (пп. 177.4.2); суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп. 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).

Підпунктом 177.4.5. п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до пункту 33.1 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Як передбачено пп. 1.1. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець та основним видом діяльності за КВЕД є 18.12 Друкування іншої продукції.

При цьому, зі змісту акту встановлено, що витрати, які визначені в акті як непов`язані з господарською діяльністю, є витратами на поліграфічні матеріали, в тому числі папір, картон, фарбу, пластини проекспоновані, офсетні друковані фарби та інші, поліграфічні послуги та інші витрати, в тому числі висікання листів, ламінування, лакування та інші), витрати на тару і пакування.

Водночас, контролюючий орган, викладаючи у акті перевірки зазначений висновок, вказав, що вказані порушення позивача встановлено на підставі планових калькуляцій.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем при здійсненні власної господарської діяльності формуються калькуляції на продукцію відповідно до копій яких собівартість друкованої продукції складається з: - матеріали поліграфічні, - поліграфічні послуги, - витрати на оплату праці, - відрахування до соц. Фондів 20 %; - орендна плата; - тара і пакування; - банківське обслуговування; - податки; - прочі витрати; - рентабельність.

Суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Чинне законодавство не містить визначення поняття «калькуляція» і відповідно не вимагає оформлення документа з такою назвою. Фактично калькуляція собівартості одиниці виготовленої продукції визначається як обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт і послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат, яка за своє суттю може бути плановою та нормативні калькуляції; що складаються за даними бухгалтерського обліку; фактичні калькуляції.

Отже, слід дійти висновку, що калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного бухгалтерського документа, оскільки нею не фіксуються будь-які господарські операції, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

Крім того, під час судового розгляду справи встановлено, що висновки контролюючого органу про порушення позивача ґрунтуються на показниках планових калькуляцій.

При цьому, як встановлено судом зі змісту наданих представником позивача пояснень, такі калькуляції складаються фізичною особою-підприємцем для особистого користування, примірного визначення ціни продукції для контрагентів, перед здійсненням виробництва для планованого визначення витрат, а не фактичного. Також представником позивача вказано, що зазначені калькуляції не були остаточними та могли змінюватись, що не заборонено законодавством.

Водночас, суд зазначає, що нормами діючого законодавства не визначено понять планової калькуляції та планової собівартості.

Контролюючий орган дійшов висновку про заниження чистого оподаткованого доходу на підставі дослідження рядків калькуляції «матеріали поліграфічні» та «поліграфічні послуги».

Однак, як встановлено судом перевіряючими не було жодним чином досліджено інших рядків калькуляції, зокрема, «Тара та пакування продукції», «Прочі витрати».

Зі змісту наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що отримані від контрагентів послуги та матеріальні витрати такі як картон, папір, стрічка клейка, коробки є не лише матеріалами поліграфічними, але й використовуються позивачем для пакування, а ламінування, лакування, висікання зазначені в калькуляціях також як «Прочі витрати».

При цьому, суд зазначає, що перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Також, суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2018 по справі №815/2766/17, тара і пакування має відноситись до собівартості виготовленої продукції.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що при плануванні витрат на тару і пакування виготовленої продукції показники паперу, картону, стрічки клейкої не мають визначального значення, що свідчить про недоцільність завчасного планування в плановій калькуляції того, якої марки, товщини, виробника, кольору підуть на пакування тієї чи іншої продукції папір, картон, стрічка клейка. Відтак доводи контролюючого органу стосовно необхідності деталізації вказаних показників є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про недоведеність під час розгляду справи доводів контролюючого органу про зайве віднесення позивачем до складу витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, вартості товарно-матеріальних цінностей, що використані у виробництві продукції та поліграфічних послуг, які безпосередньо пов`язані із отриманням доходу.

Отже, враховуючи обставини того, що чистий оподатковуваний дохід розраховується з урахуванням витрат і доходів суб`єкта господарювання та з огляду на встановлені під час судового розгляду справи обставини правомірності віднесення позивачем до складу собівартості продукції відповідних витрат, суд приходить до висновку про протиправність визначення контролюючим органом за результатами проведеної перевірки донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 55073,07 грн. та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 00003951306 від 15 березня 2019 р.

Також з огляду на обставини того, що сума військового збору, що підлягає сплаті суб`єктом господарювання за результатами річного декларування визначається з урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб, то враховуючи висновки суду у даній справі, наявні підстави і для скасування податкового повідомлення-рішення № 00003961306 від 15 березня 2019 р., яким позивачу донараховано військовий збір на суму 4589,43 грн., а також пені у розмірі 1020,04 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% на загальну суму 305961,45 грн., в результаті чого порушено вимоги абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 , ч. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний соціальний внесок.

Відповідно до абз.2 п.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, для фізичних осіб - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є сума доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої п.4 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на місяць, за який нараховується дохід.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується дохід та підлягає сплаті.

Відповідно до пп. 2 п.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіна України 20.04.2015 р. №449, базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується відповідна ставка, зазначена в пункті 3 розділу ІІІ цієї Інструкції.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що оскільки не підтверджено обставин заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, то визначення контролюючим органом суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є протиправним, а відтак наявні підстави для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000341306 від 15 березня 2019 р.

Суд також зазначає, що відповідно до п.3 ч.11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, оскільки рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 15.03.2019 року №00003931306 прийнято у зв`язку з донарахуванням контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 61123,39 грн, то визнання в судовому порядку протиправності такого донарахування, як наслідок, свідчить про протиправність застосування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі п.3 ч.11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Також суд зазначає, що зі змісту акту перевірки вбачається, що Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. встановлено їх заниження у сумі 70799,00 грн.

Судом зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючими встановлено обставини включення позивачем у період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року до складу податкового кредиту поліграфічних послуг, які надані ПФ «ОФСЕТ», ПП ОСОБА_4 , ТОВ «Астрон+», ТОВ «СІМ», а саме послуги з ламінування, УФ лакування, висікання листів, висікання друкованих аркушів.

Суд зазначає, що згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаженім товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розд. XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 СТ.198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2017), визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2017), визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що а ні зі змісту акту перевірки, а ні з наданих під час розгляду справи представником відповідача пояснень судом не встановлено доводів стосовно порушень позивачем норм діючого податкового законодавства в частині придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у вказаних контрагентів, що були використані позивачем у власній господарській діяльності, або ж порушень стосовно складення чи формування первинних документів.

Натомість наявні в матеріалах справи копії первинних документів на придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг задля їх використання у власній господарській діяльності, а саме рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, акти здачі-приймання виконаних робіт підтверджують здійснення позивачем в рамках господарської діяльності придбання товарно-матеріальних цінностей задля їх використання у власній господарській діяльності.

Також зі змісту акту перевірки вбачається висновки перевіряючих стосовно того, що станом на 31.12.2017 р. поліграфічні послуги на суму 48036,87 грн. (податок на додану вартість 9607,37 грн.) згідно проведеного аналізу наданих до перевірки документів (калькуляцій, податкових, видаткових накладних, банківських виписок) не були використані у господарській діяльності позивачем, а також вказано, що з огляду на завищення витрат на суму 305961,45 грн. (податок на додану вартість 61192,29 грн.) до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді включені поліграфічні матеріли, які не використані у господарській діяльності, які мали бути включені позивачем до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у грудні 2017 року у сумі 61192,29 грн.

При цьому, суд зазначає, що твердження контролюючого органу про те, що на кінець періоду, який перевіряється, у платника були наявні залишки сировини, а тому позивач мав скласти податкові накладні також не може вважатися судом належним, оскільки такі твердження, як встановлено судом під час розгляду справи не ґрунтуються на повному дослідженні планових калькуляцій.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень узагальненої консультації із Загальнодоступного інформаційного ресурсу ДФС (категорія 104.05) наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1025, який діяв до 18.10.2013, було затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, в якій фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування вели залишок товарних запасів, а саме, заповнювали гр. 2 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на початок звітного періоду» та гр. 11 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець звітного періоду.

В той же час, формою Книги обліку доходів і витрат та порядком її ведення, які затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481, що набрав чинності з 18.10.2013, не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено обставин того, що перевіркою встановлено наявність недоліків первинних документів, як і не поставлено під сумнів реальність здійснюваних позивачем господарських операцій.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.11.2018 року у справі №820/5610/17, від 31.07.2018 року по справі №П/811/1487/17.

В той же час, контролюючий орган, здійснюючи донарахування позивачу податкових зобов`язань, обґрунтовує свої висновки посилаючись на не здійснення позивачем деталізації господарської операції у первинних документах, що з огляду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.05.2018 року по справі №820/1763/16, не може свідчити про відсутність господарської операції.

При цьому, суд зазначає, що основний вид діяльності позивача відповідає характеру понесених витрат, а відтак останні є пов`язаними із діяльністю фізичної особи-підприємця.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 березня 2019 р. № 00003941306, яким податок на додану вартість донараховано на 68338 грн., визначено штрафні санкції у розмірі 17084,50 грн., а також пеню з податку на додану вартість визначено у розмірі 15062,07 грн., № 00003971306, яким з податку на додану вартість зараховано штрафні санкції у розмірі 35399,50 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003951306 від 15 березня 2019 р., яким податок на доходи фізичних осіб донараховано на 55073,07 грн., визначено штрафні санкції у розмірі 13768,27 грн., пеню з податку доходи фізичних осіб нараховано у розмірі 12240,46 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 00003931306 від 15 березня 2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено штрафні санкції у розмірі 12686,17 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000341306 від 15 березня 2019 р., якою вимагається сплата 61123,39 грн. недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003941306 від 15 березня 2019 р., яким податок на додану вартість донараховано на 68338 грн., визначено штрафні санкції у розмірі 17084,50 грн., пеню з податку на додану вартість визначено у розмірі 15062,07 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003961306 від 15 березня 2019 р., яким військовий збір донараховано на 4589,43 грн., визначено штрафні санкції у розмірі 1147,36 грн., пеню з військового збору визначено у розмірі 1020,04 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003971306 від 15 березня 2019 р., яким з податку на додану вартість зараховано штрафні санкції у розмірі 35399,50 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 2795 (дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн. 10 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 13 вересня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.