Рішення № 84222872, 13.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4080/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2019 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про стягнення нарахованої, але невиплаченої пенсії, компенсації втрати доходів у зв`язку з несвоєчасною її виплатою,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на його користь, нараховану, але невиплачену заборгованість по пенсійним виплатам на загальну суму 81174,30 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виходячи із суми 81174,30 грн. за період з 01 травня 2019 року по день фактитчної виплати вказаної суми нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року по справі № 1540/4825/18 здійснено перерахунок пенсії. Сума доплати становить 81174,30 грн. Позивач зазначає, що нараховані суми пенсії, які ним не отримані з вини органу Пенсійного фонду України, повинні бути виплачені за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Вважає посилання Головного управління на постанову Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року «Про порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» є безпідставним, та таким, що суперечить вимогам законодавства України та порушують його права щодо своєчасного отримання пенсійних виплат.

Ухвалою судді від 15.07.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

01.08.2019 року (вх. № 27761/19) від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, так як Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затвердженого Постановою КМУ № 649 від 22.08.2018 року та прийнятий на виконання Закону України № 2262-XII є чинним та незаконним не визнавався, а отже є єдиним джерелом права - підзаконним нормативно-правовим актом, що вирішує питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Саме тому він застосовується органами Пенсійного фонду України при виконанні рішень суду при погашенні заборгованості з пенсійних виплат. Відповідач зазначив, що головне управління при виплаті доплати пенсії діє у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, законами України та Постановою КМУ № 649, а також з використанням повноважень з метою, якою ці повноваження надано, обґрунтовано, безпосередньо, добросовісно та розсудливо і жодним чином не порушило права та законні інтереси позивача.

19.08.2019 року (вх. № 29626/19) від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вказує на вільне трактування відповідачем положень норм матеріального права з цих питань, перевантажений цитуванням великої кількості різноманітних та не пов`язаних друг з другом норм законодавства, а відтак всі доводи відповідача, позивач вважає безпідставними та надуманими.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року по справі № 1540/4825/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, додаткової премії/винагороди, що визначені у графі 10 довідки № 179/1/9439 від 06.08.2018 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести (виходячи з 80 відсотків грошового забезпечення) обчислення та перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, додаткової премії/винагороди, що визначені у графі 10 довідки № 179/1/9439 від 06.08.2018 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01 березня 2014 року і по день фактичного проведення перерахунку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року залишено без змін.

Відповідачем на виконання рішення суду, 04 квітня 2019 року здійснено перерахунок пенсії позивача, сума доплати становить 81174,30 грн.

Позивач посилаючись на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII, приходить до висновку про необхідність відновлення його права на отримання у повному об`ємі належних йому сум перерахованої, але не виплаченої заборгованості по пенсії на суму 81174,30 грн., шляхом стягнення зазначеної суми, з приводу чого власне і звернувся до суду з позовом.

Поряд з цим, 22.08.2018 року прийнято Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджений Постановою КМУ № 649 від 22.08.2018 року. Так, утворена доплата підлягає виплаті відповідно до порядку, встановленого Постановою КМУ № 649.

Зазначений порядок виплати доплати передбачено ч. 2 Постанови № 649, в якій установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Відповідно до зазначеного Порядку, питання перевірки обґрунтованості розрахованої суми, а також виплати коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, вирішується в Пенсійному фонді України комісією з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Комісія створена у Пенсійному фонді України наказом від 29.08.2018 № 148.

Комісія в ході опрацювання наданих документів перевіряє дату ухвалення рішення суду та дату його надходження до боржника, наявність копій судових рішень або виконавчого листа, обґрунтованість розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті по рішенням суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після 01.01.2013.

Так, Уряд визначив механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок бюджетних коштів, прийнявши Порядок № 649.

Рішення Кабінету Міністрів України відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України є частиною бюджетного законодавства.

Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перше за все ст. 23 Бюджетного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 8 та ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти, які виплачуються пенсіонерам за результатом зробленого перерахунку, є складовою частиною Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України, є порушенням бюджетного законодавства.

Пункт перший Постанови КМУ № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Враховуючи той факт, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затвердженого Постановою КМУ № 649 від 22.08.2018 року та прийнятий на виконання Закону України № 2262-ХІІ є чинним та незаконним не визнавався, а отже є єдиним джерелом права - підзаконним нормативно-правовим актом, що вирішує питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Саме тому він застосовується органами Пенсійного фонду України при виконанні рішень суду при погашенні заборгованості з пенсійних виплат.

Так, відповідач при виплаті доплати пенсії діє у межах свої повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, законами України та Постановою КМУ № 649, а також з використанням повноважень з метою, якою ці повноваження надано, обґрунтовано, безпосередньо, добросовісно та розсудливо і жодним чином не порушило права та законні інтереси позивача.

Таким чином, застосування відповідачем Постанови КМУ № 649 є правомірним та відповідає нормам Конституції України та Законам України, забезпечує належний рівень пенсійного забезпечення Позивача.

Як результат, дії головного управління щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 по справі № 1540/4825/18 реалізуються виключно в межах межах діючого законодавства України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІII компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2050-ІII виплата компенсації втрати частини доходів громадян здійснюється в тому ж місяці, в якому виплачується заборгованість за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до п. 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців.

Суд вказує на безпідставність позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів, з огляду на відсутність умов, передбачених Законом № 2050-ІІІ, а саме: утворена сума доплати, утворена внаслідок перерахунку пенсії має характер разового платежу; станом на час звернення позивача до суду не виплачена; факт невиплати розрахованої доплати обумовлений саме нормативно закріпленим алгоритмом, а не виною головного управління.

Крім того, у липні 2019 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року.

Ухвалою суду від 22.07.2019 року в задоволенні вказаної заяви позивача відмовлено.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали суду, 27.03.2019 року по вказаній справі видано виконавчий лист про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести (виходячи з 80 відсотків грошового забезпечення) обчислення та перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, додаткової премії/винагороди, що визначені у графі 10 довідки № 179/1/9439 від 06.08.2018 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01 березня 2014 року і по день фактичного проведення перерахунку.

Вказаний виконавчий лист може бути пред`явлено до виконання до 21.02.2022 року.

В ухвалі суд зазначив, що держава забезпечує виконання судових рішень, що виявляється у існуванні окремого державного інституту, який передбачає виконання рішень суду, що набрали законної сили у примусовому порядку у випадку невиконання боржниками таких рішень у добровільному порядку. Таким чином, на думку суду, враховуючи, що позивач отримав виконавчий лист, рішення суду у даній справі може бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім цього, суд вважав за необхідне зазначити, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року не містить вказівок ГУ ПФУ в Одеській області щодо порядку та строків виплати суми різниці в пенсії, а тому враховуючи, що відповідач проводить виплату такої різниці із застосуванням положень Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що доводи позивача, викладені у позові є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням чинного законодавства.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст. ст. 7, 241- 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення нарахованої, але невиплаченої пенсії, компенсації втрати доходів у зв`язку з несвоєчасною її виплатою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний суддею 13.09.2019 року.

Суддя Л.М. Токмілова

.