Ухвала суду № 84222825, 12.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4153/19

УХВАЛА

12 вересня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.,

при секретарі судового засідання - Хлевитській С.І.,

за участю: представників позивача - Навроцької І.С., Забуранної А.О. (адвокатів, за довіреностями),

розглянувши в підготовчому засіданні заяву приватного підприємства «ТАВРІЯ ПЛЮС» про забезпечення позову від 05.09.2019 року по адміністративній справі за позовною заявою приватного підприємства «Таврія Плюс» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою приватного підприємства «Таврія Плюс» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №КВ 1102/1721/АВ/МГ/ФС-411 від 25.06.2019 р.

05 вересня 2019 року за вх. №31840/19 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі № 420/4153/19 шляхом:

- зупинення дії постанови Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2019 року по виконавчому провадженню №59908373;

- заборони старшому державному виконавцю Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хижняку І.О. вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ 1102/1721/АВ/МГ/ФС-411 від 25.06.2019 року;

- зупинення стягнення у виконавчому провадженні №59908376, відкритому старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хижняком І.О. на підставі оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ 1102/1721/АВ/МГ/ФС-411 від 25.06.2019 року.

Зважаючи на фактичне перебування головуючого судді у відпустці в період з 28.08.2019 року по 11.09.2019 року включно, зазначену заяву ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» передано судді 12.09.2019 - у перший робочий день після виходу з відпустки.

Вказана заява обґрунтована тим, що 29.08.2019 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ 1102/1721/АВ/МГ/ФС-411 від 25.06.2019 року, оскарження якої здійснюється в Одеському окружному адміністративному суді у справі №420/4153/19.

На думку заявника, примусове виконання вказаної постанови про накладення штрафу може призвести до незаконного арешту майна, стягнення та привласнення матеріальних цінностей позивача, та фактично припинення діяльності ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» через значну суму штрафу (понад 3 мільйони гривень), оскільки арешт всіх рахунків ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» до повного стягнення суми може призвести до виникнення заборгованості підприємства по заробітній платі працівникам, зупинення розрахунків з постачальниками, зупинення сплати податків та зборів до бюджету на кілька місяців.

Заявник також зазначив, що повернути з бюджету стягненні кошти, що будуть перераховані виконавцем в оплату штрафу, також буде доволі складно через необхідність вжиття позивачем додаткових заходів щодо їх повернення через Державне казначейство України, і така процедура також триватиме понад 1 місяць.

З огляду на зазначенні доводи, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та призведе до значних матеріальних втрат позивача, порушення прав та інтересів його робітників щодо отримання заробітної плати, порушення його обов`язків перед постачальниками та державою.

Вирішуючи заяву ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» про забезпечення адміністративного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

В той же час, позивач у своїй заяві про забезпечення позову не наводить належних та достатніх доказів очевидності ознак протиправності оскаржуваного ним рішення, а саме, постанови про накладення штрафу №КВ 1102/1721/АВ/МГ/ФС-411 від 25.06.2019 р.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що це призведе до негативного впливу на його господарську діяльність у вигляді неможливості, внаслідок арешту державним виконавцем коштів і майна позивача, належного виконання ним своїх договірних зобов`язань перед контрагентами, оскільки визначена відповідачем сума штрафів є значною для нього, зумовить неможливість розрахунків із працівниками ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» щодо заробітної плати, та й взагалі, може спричинити припинення діяльності останнього.

Натомість, заявник не додав до заяви жодних доказів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів, кількості працівників, розмір фонду заробітної плати тощо.

Стосовно твердження заявника щодо можливості накладення незаконного арешту на майна, стягнення та привласнення матеріальних цінностей заявника, суд зазначає таке.

За приписами частини 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.

В світлі указаних вище положень Закону України «Про виконавче провадження», твердження заявника про те, що внаслідок звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання відбудеться арешт усіх коштів та/або майна ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», як боржника у виконавчому провадженні, є хибними та не відповідають закону.

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 20.08.2019 року у справі №200/3887/19-а, в якій зазначається наступне: «…Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що це призведе до негативного впливу на його господарську діяльність у вигляді неможливості, внаслідок арешту державним виконавцем коштів і майна позивача, належного виконання ним своїх договірних зобов`язань перед контрагентами, оскільки визначена відповідачем сума штрафів є значною для нього, зумовить неможливість розрахунку перед працівниками Товариства щодо заробітної плати, та й взагалі, може спричинити зупинку діяльності останнього і його банкрутство.

Натомість, заявник не додав до заяви жодних доказів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.

В контексті цього, суди попередніх інстанцій повинні були перевірити, чи володів заявник фінансовими можливостями, з урахуванням сум штрафів, визначених у спірних постановах, достатніми для нормального функціонування Товариства і здійснення ним господарської діяльності, однак жодної оцінки таким обставинам не надали.

Відтак, висновки судів першої та апеляційної інстанції, фактично, ґрунтуються на припущеннях, оскільки останні погодились із доводами заявника, не перевіривши їх відповідними доказами, що, однак, не узгоджується із задекларованими у статті 242 КАС України вимогами процесуального закону щодо законності та обґрунтованості судового рішення, відповідно до яких обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина третя статті 242 КАС України).

До того ж, питання, пов`язані зі сплатою Товариством штрафів на підставі спірних постанов ГУ Держпраці, не входять до предмету доказування у даній справі, який безпосередньо пов`язаний з перевіркою дотримання відповідачем, під час їх прийняття, вимог законодавства, що, своєю чергою, не створює передумов для висновку, що невжиття заходів забезпечення даного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як учасника публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Насамкінець, суди не врахували того, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення Товариством порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення спірних постанов до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення їх виконання в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182….»

Також, суд зазначає, що обставини правомірності чи неправомірності оскаржуваної позивачем постанови про накладення штрафу №КВ 1102/1721/АВ/МГ/ФС-411 від 25.06.2019 р., стягнення за якою він просить суд зупинити, можуть бути встановлені виключно в ході судового розгляду адміністративної справи по суті, при перевірці правомірності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, забезпечення позову у такий спосіб, без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що не відповідає завданням правового інституту забезпечення позову.

Стосовно вимог заявника щодо зупинення дії постанови Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2019 року по виконавчому провадженню №59908373 та заборони старшому державному виконавцю Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хижняку І.О. вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ 1102/1721/АВ/МГ/ФС-411 від 25.06.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

В свою чергу, питання правомірності дій посадових осіб, вчинених у межах виконавчого провадження, відкритого з приводу виконання вказаної вище оскаржуваної постанови, не входить до предмету доказування у цій справі.

Отже, у суду відсутні будь-які правові підстави для зупинення дії постанови Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2019 року по виконавчому провадженню №59908373 та заборони старшому державному виконавцю Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хижняку І.О. вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ 1102/1721/АВ/МГ/ФС-411 від 25.06.2019 року.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення у справі, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» про забезпечення позову є необґрунтованою, недоведеною та непідтвердженою жодними належними доказами, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 152, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви приватного підприємства «ТАВРІЯ ПЛЮС» про забезпечення позову від 05.09.2019 року у справі №420/4153/19 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 13.09.2019 року.

Суддя О.М. Соколенко