Вирок № 84215199, 13.09.2019, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/414/18

Провадження №1-кп/149/1/19

Номер рядка звіту 34

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

13.09.2019 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Войнаревича М.Г,

при секретарі Паламарчук Л.В.,

за участю прокурора Хмільницького відділу Калинівської місцевої прокуратури Клітченка С.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Мацюка О.І.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - адвоката Поворознюка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику в залі суду кримінальне провадження № 12017020330000317 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Томашпіль Хмільницького району Вінницької області, гр. України, освіта середня-спеціальна, працюючого в АТП «Кривешко» на посаді водія, одруженого, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, не депутата, паспортгромадянина України серія НОМЕР_1 виданий ХмільницькимМРВ УМВС України у Вінницькій області 24.07.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , -

за ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у встановленому чинним законодавством порядку успішно здав у реєстраційно-екзаменаційному підрозділіДержавтоінспекції України теоретичний іспит на знання діючих Правил дорожнього руху України та практичний іспит на перевірку навичок керування транспортним засобом, отримав посвідчення водія серії НОМЕР_6 категорій «A,B,C1,C,D1,D». Проте, ОСОБА_1 достовірно знаючи вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінет Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюють питання організації руху та його безпеки, умисно їх порушив та вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення за наступних обставин.

19.06.2017 року о 19:20год. ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем «КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_4 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_3 ), рухаючись по проїжджій частині дороги вул. Столярчука в напрямку вул. Небесної Сотні у м. Хмільник не врахувавусіхдорожніх умов, а саменаявність знаку 5.35.1 «Пішохідний перехід», яким позначено місце, призначене для організованого переходу пішоходів через проїзну частину та горизонтальної розмітки 1.14.1 «Зебра», яка позначає нерегульований пішохідний перехід, наближаючись до якого, умисно порушив правила дорожнього руху, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та легковажно розраховуючи на їх відвернення, не обрав безпечної швидкості руху і не надав дороги пішоходу, який в той час переходив проїжджу частину дороги з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля та відповідно до висновку експерта № 1061а від 28.12.2017року, допустив порушення Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме:

- п. 12.3 відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж дозупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди»;

- п. 18.1 відповідно до якого «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Внаслідок допущеного порушення Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який переходив проїжджу частину дороги вул. Столярчука м. Хмільник по нерегульованому пішохідному переході з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав, окрім інших, тілесне ушкодження у вигляді перелому тіла 5-го шийного хребця, який відповідно до висновку експерта № 113 від 05.10.2017 належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпека для життя.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину не визнав та в судовому засіданні вказав, що 19.06.2017 року він дійсно керував автомобілем «КІА RIO», який його попросив перегнати з одного місця в інше його друг (знайомий) ОСОБА_3 Рухаючись по проїжджій частині дороги по вул. Столярчука в м. Хмільник в напрямку вул. Небесної Сотні у м. Хмільник, його з правої сторони «підрізав» автомобіль темного кольору, після чого раптово перед його автомобілем, метрів за два, з`явився потерпілий ОСОБА_2 .. Не встигнувши зреагувати, він відчув удар та зупинив автомобіль. Вийшовши із транспортного засобу, помітив лежачого на дорозі ОСОБА_2 Перебуваючи в шоковому стані, він не міг в повній мірі надати йому медичну допомогу. Через деякий час приїхали працівники поліції та швидка допомога. Під час того як ОСОБА_2 посадили в швидку допомогу, від нього було чути різкий запах алкоголю та він казав працівникам медичної допомоги, що не бажає їхати в лікарню, однак його змусили це зробити. В подальшому, він неодноразово приїжджав до ОСОБА_2 , цікавився його здоров`ям та надав йому матеріальну допомогу в сумі 2000 грн. Свою вину не визнає, оскільки працює водієм в АТП «Кривешко» протягом тривалого часу, має високий досвід керування транспортними засобами, та під час наїзду на потерпілого будь яких осіб на тротуарі чи пішохідному переході він не бачив. ОСОБА_2 з`явився на дорозі зненацька, що позбавило його змоги належним чином відреагувати. Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди також не визнає, оскільки шкода завдана не з його вини.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 вказав, що влітку 2017 року зайшов в бар «Радой», що знаходиться в м. Хмільник по вул. Столярчука, де випив один бокал пива. Вийшовши із даного приміщення, він попрямував до дому на іншу сторону дороги. Підійшовши до пішохідного переходу, він розпочав переходити дорогу, коли через п`ять кроків відчув удар з ліва. В подальшому він опам"ятався в транспортному засобі швидкої допомоги та перебуваючи в шоковому стані не зміг зрозуміти, що відбувається та знову знепритомнів. Прийшовши до тями в Хмільницькій ЦРЛ він дізнався, що його збив автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який кілька разів навідувався до нього в лікарню. Просить суд призначити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 найсуворішу міру покарнняу виді позбавленням волі. Також, ОСОБА_2 суд надав позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином внаслідок ушкодження здоров`я. Позивач ОСОБА_2 в позовній заяві просить суд стягнути із ПАТ «Страхової компанії «ТАС» на його користь 8340 грн. 47 коп. страхового відшкодування за матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ушкодження здоров`я, з ОСОБА_1 стягнути 70 000 грн. заподіяної моральної шкоди та 3 000 грн. витрат на правову допомогу. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Свідок, слідчий Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП України у Вінницькій області ОСОБА_12 в судовому засіданні вказав, що в червні 2017 року було отримано інформацію, що в м. Хмільник по вул. Столярчука скоєно ДТП. Виїхавши на місце пригоди ним було виявлено, екіпаж патрульної поліції Хмільницького ВП та автомобіль який стояв за пішохідним переходом на якому були наявні пошкодження. Він здійснював огляд місця ДТП, фіксував розташування автомобіля від пішохідного переходу. Потерпілого він на місці скоєного ДТП не бачив. Осипаного скла автомобіля на автодорозі не бачив. В лікарні потерпілий ОСОБА_2 не міг чітко вказати про те, як переходив дорогу, а вказував лише напрямок руху по якому направлявся.

Свідок, інспектор Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП України у Вінницькій області ОСОБА_10 в судовому засіданні вказав, що влітку 2017 року у вечірній час перебував на патрулюванні. По вул. Столярчука в м. Хмільник коло Хмільницьких ЕМ він помітив автомобіль, який стояв із включеним аварійним світлом, позаду транспортного засобу лежав чоловік без свідомості, підійшовши до якого було чути різкий запах алкоголю. Він запитав ОСОБА_1 чи викликали швидку допомогу. Про деталі скоєного ДТП йому не відомо, однак на місці пригоди він бачив коло пішохідного переходу кепку, очки та капці (шльопанці) та насипи скла автомобіля, які знаходились коло 2-х метрів від пішохідного переходу. В подальшому він залишив конуси для огорожі місця події своєму напарнику та поїхав до відділу Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП України у Вінницькій області за слідчим. Також повідомив, що під час руху на службовому автомобілі по вул. Столярчука в м. Хмільник в сторону центра міста, дуже сильно світило сонячне світло та обмежувало видимість під час руху, що могло бути причиною ДТП.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що працює разом із обвинуваченим ОСОБА_1 в АТП «Кривешко». Влітку 2017 року до нього подзвонив ОСОБА_1 та повідомив, що під час того як переганяв його автомобіль, збив людину. Приїхавши на місце скоєного ДТП він помітив, що транспортний засіб, що належить йому та яким ОСОБА_1 вчинив ДТП, стояв ближче до центру дороги, від пішохідного переходу біля 100 метрів, на якому були наявні пошкодження, а саме на капоті, решітці та лобове скло вгнуте в середину. Перед автомобілем стояла карета швидкої допомоги, в якій знаходився потерпілий ОСОБА_2 , якого лікарі просили проїхати в лікарню, однак він відмовлявся та був у свідомості і в стані алкогольного сп`яніння. Приїхавши в Хмільницьку ЦРЛ потерпілого ОСОБА_2 забрали в операційну. В подальшому вийшов батько потерпілого, якому ОСОБА_1 запропонував допомогу, однак він відмовився. Автомобіль, яким скоєно наїзд він забрав із штраф майданчика Хмільницького ВП.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що він є продавцем магазину «Майстер», який розташований в м. Хмільник по вул. Столярчука. Про обставини даної справи та по факту ДТП, яке відбулося 19.06.2017 року йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що працює в магазині «Майстер», який знаходиться по вул. Столярчука в м. Хмільник в якому наявна камера відео нагляду, яка працює та записує все на накопичуваний диск, в ній встроєний датчик руху. Скоєного ДТП він особисто не бачив. На запитання про час, який фіксується на камері пояснив, що він не співпадав з поточним, оскільки неможливо його технічно виправити та встановити вірний.

Свідок, інспектор Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП України у Вінницькій області ОСОБА_11 в судовому засіданні вказав, що під час несення служби було виявлено автомобіль «Kia Rio», в якого було включено аварійне світло та біля якого лежав чоловік. Підійшовши до ОСОБА_1 запитав чи викликали швидку допомогу. Між автомобілем та пішохідним переходом була незначна відстань та лежали капці (шльопанці), кепка, окуляри та насипи лобового скла автомобіля. ОСОБА_1 повідомляв їм, що його засліпило сонячне світло, у зв`язку із чим він не помітив пішохода.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив суд, що працює водієм маршрутки сполученням Хмільник-Вінниця. Влітку 2017 року в м. Хмільник помітив автомобіль BMW, який рухався на високій швидкості і випередив з правої сторони автомобіль КІА. Після чого автомобіль КІА збив людину. Під`їхавши до місця ДТП він помітив, що автомобіль КІА пошкоджений, а саме пошкоджено капот, права фара, задня права дверка, лобове скло. В подальшому приїхали працівники поліції, слідчий відібрали в нього пояснення та робили виміри. Автомобіль «Kia Rio»стояв від пішохідного переходу на відстані 20-25 метрів. Потерпілий ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Обвинувачений ОСОБА_1 говорив, що його з правої сторони обігнав та підрізав невідомий йому автомобіль, після чого перед його автомобілем раптово з`явився потерпілий ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що в червні 2017 року побачив припаркований по центру дороги по вул. Столярчука в м. Хмільник автомобіль «Kia Rio», із включеним аварійним світлом та розбитим лобовим склом. Коли приїхав на місце ДТП вже перебували працівники правоохоронних органів. Помітив, що позаду автомобіля лежала особа в крові, взуття та осколки із розбитого лобового скла. Обвинувачений будь якої медичної допомоги потерпілому не надавав.

Свідок, слідчий Хмільницького ВП Калинівського ГУНП України ОСОБА_13. вказав, що проводився слідчий експеримент з метою перевірки в показах які вказав потерпілий ОСОБА_2 , заміри здійснювалися з метою встановити відстань та час, яку пройшов потерпілий у присутності двох свідків, для подальшої передачі їх для проведення авто технічної експертизи. Вимірювання здійснювалися за допомогою рулетки та час вимірювався за допомогою секундоміру, який знаходиться у його телефоні. Експерт під час проведення слідчого експерименту не залучався, оскільки всі зібрані матеріали були надіслані на експертизу та у разі будь якої невідповідності експерт би вказав йому, однак таких клопотань від експерта не надходило, а отже для експерта відомостей для проведення експертизи було достатньо. ОСОБА_2 не міг детально розповісти про деталі вчиненого відносно нього кримінального правопорушення (злочину), тому він вирішив провести слідчий експеримент.

Свідок ОСОБА_8 вказав, що працює водієм автобуса ПП «АТП Кривешко». У вечірній час після 19:00 год. у літку 2017 року йому стало відомо, що ОСОБА_1 скоїв ДТП. Приїхавши на місце ДТП, побачив автомобіль «Kia Rio» посеред дороги напроти в`їзду в РЕС, стояла машина швидкої допомоги, позаду автомобіля лежали очки та калюжа крові, на незначній відстані та на місці перебування автомобіля лежало скло. Підійшов до ОСОБА_1 запитав де потерпілий, на що ОСОБА_1 відповів, що його забрали до карети швидкої допомоги. В подальшому він підійшов до автомобіля «Kia Rio» та побачив розбите лобове скло та незначні пошкодження. Підійшов до швидкої допомоги та почув, як потерпілий сварився із лікарями, які намагалися його заспокоїти. Автомобіль завезли на штрафний майданчик Хмільницького ВП, після чого поїхали до Хмільницької ЦРЛ. Разом із слідчим проводили заміри, в тому числі і вимірювали відстань від пішохідного переходу до автомобіля, яку він повідомити не може, оскільки не пам`ятає, однак відстань була більше ніж 15 метрів. Слідів гальмування на дорозі не було. Розмітку на дорозі - «зебра» було видно не чітко.

Суд вислухавши обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Мацюка О.І., потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Поворознюка Б.М., думку прокурора Хмільницького відділу Калинівської місцевої прокуратури Клітченка С.С., покази свідків та дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Ст. 286 ч. 2 КК України передбачає порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 94 КПК України, дослідив та оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини у вчиненні злочину, його вина у скоєнні вказаного злочину доведена наступними доказами, які у відповідності до ст. 86 КПК України є допустими та отримані у відповідності КПК України, а саме:

-протоколом огляду місця ДТП від 19.06.2017 року та фото таблицями до протоколу, відповідно до яких оглянуто відрізок дороги в м. Хмільник по вул. Столярчука на якому виявлено дорожній знак 5.35 та дорожню розмітку 1.14 - зебра., автомобіль КІА Ріо, д.н.з НОМЕР_4 , який стояв лицем в напрямку вул. Н.Сотні м. Хмільник, відстань від заднього колеса автомобіля до бардюра дороги 10,6 м. та від переднього колеса автомобіля до бардюра дороги 10,75 м.(154-166 Том 1)

-схемою до протоколу огляду місця події від 19.06.2017 року на якій зазначено, що автомобіль КІА Ріо, д.н.з НОМЕР_4 знаходиться на значній відстані від пішохідного переходу 25-35 м., що також було підтверджено показами свідка ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8 (а.с.161 Том 1)

-протоколом огляду речей та предметів від 17.08.2017 року, згідно якого предметом огляду є диск на якому наявний відео файл F5_07_20170619_18_05_49_18.05.59 з якого видно як о 18:05:49 17.06.2017 року рухався автомобіль, 18:05:50 з автомобіля падає на проїжджу частину чоловік, після чого о 18:05:51 даний автомобіль зупиняється та о 18:05:59 даний відеозапис закінчується.(а.с.178 Том 1)

-висновком експерта № 113 від 05.10.2017 року, відповідно до якого внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді перелому тіла 5-го шийного хребця, який належить до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечним для життя, перелому кісток носа, струсу головного мозку, ран обличчі та лівій руці, що належить до легкого ступенню тяжкості, що спричинило короткочасний розлад здоровя, та тілесні ушкодження у вигляді гематоми на обличчі. Вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета. (а.с.187-188 Том 1)

-протоколом проведення слідчого експерименту від 24.11.2017 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 м. Хмільник по вул. Столярчука Вінницької області рухаючись до пішохідного переходу переконався, що автомобілів на проїжджій частині дороги не має. Розпочавши рух по пішохідному переходу та дорахувавши до п`ятої смуги, відчув удар з лівого боку. В подальшому ОСОБА_2 прийшов до свідомості в лікарні, будь якої іншої інформації після удару автомобілем він не пам`ятає. Відстань яку пройшов потерпілий ОСОБА_2 в ході слідчого експерименту по пішохідному переході складає 3,8 метра. (а.с.193-194 Том 1)

-протоколом огляду місця події від 24.11.2017 року, схемою до огляду місця події та фото таблицями до протоколу, відповідно до яких об`єктом огляду є вул. Столярчука в м. Хмільник Вінницької області, де між кафе «Радой» та Хмільницькі електромережі наявний з`їзд для транспорту, а також пішохідний перехід через дорогу шириною 6 метрів. Від пішохідного переходу на відстані 4,2 метра наявна електрична опора. Ширина проїжджої частини складає 17,2 метра. Ширина правої смуги складає 7,5 м., має не суцільну розмітку в напрямку вул. Пушкіна, а ширина зустрічної проїжджої частини складає 9,7 м. (а.с.198-205 Том 1)

-протоколом огляду місця події від 15.11.2017 року та фото таблицями до протоколу, відповідно до яких об`єктом огляду є вул. Столярчука в м. Хмільник Вінницької області, а також прилегла територія до магазину «Майстер» та частина проїжджої частини даної автодороги. (а.с.207-210 Том 1);

-висновком експерта № 1061а від 28.12.2017 року, згідно якого в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля KIA-Ria, д.н.з НОМЕР_4 ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, а у разі скоєння наїзду в межах нерегульованого пішохідного переходу, вимогами п. 18.1 правил дорожнього руху, зміст яких викладений в дослідницькій частині. В ситуації яка склалася, при технічних параметрах вказаних у постанові про призначення експертизи та при умові, що пішохід в полі зору водія з моменту виникнення небезпеки для руху до наїзду рухався 2.8-3.9 секунд, водій автомобіля KIA-Ria мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою даного автомобіля. Також в ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних у постанові про призначення експертизи та при умові, що пішохід в полі зору водія з моменту виникнення небезпеки для руху до наїзду рухався 2.8-3.9 секунд, в діях водія автомобіля KIA-Ria вбачається невідповідність вимогам п. 1.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП.(а.с. 216-219)

-показами судмедексперта ОСОБА_9 , які були надані в судовому засілданні та узгоджуються з висновком експерта № 106 від 12.08.2019 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому тіла 5-го шийного хребця, який належить до тяжкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення, згідно наказу № 6 п. 2.1.З.Е правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Також у гр. ОСОБА_2 було виявлено закриту черепно-мозкову травму, яка належить до легкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров"я та вияалено ушкодження ран на лівій руці, які належать до легкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Всі вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета, можливо 17.06.2017 року, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що не суперечить матеріалам кримінального провадження.(а.с.1847-186 Том 2)

Суд вказує на те, що пояснення ОСОБА_1 , що він рухаючись на автомобілі «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4 по проїжджій частині дороги по вул. Столярчука в м. Хмільник в напрямку вул. Небесної Сотні у м. Хмільник та його з правої сторони «підрізав» автомобіль темного кольору внаслідок чого він не зміг належним чином зреагувати під час наїзду на ОСОБА_2 , які він давав на початку розгляду кримінальної справи, спростовується відео файлом, який був досліджений в судовому засіданні на якому чітко видно, що під час наїзду на потерпілого ОСОБА_2 ніяких інших транспортних засобів на проїжджій частині дороги не було. Також свідок ОСОБА_6 , який в судовому засіданні повідомив, що нібито бачив автомобіль, який обігнав та підрізав автомобіль ОСОБА_1 , під час відтворюваного відеозапису не міг пояснити відсутність даного автомобіля перед наїздом на ОСОБА_2 .

Щодо зауважень обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника обвинуваченого - адвоката Мацюка О.І. про те, що відео на якому наявний момент наїзду відсутні 8 секунд відео та наявний невірний час, суд вказує на те, що із пояснень свідка ОСОБА_5 який є власником магазину «Майстер», що у м. Хмільник та є власником камери, на яку було знято ДТП встановлено, що дана камера працює та записує все на накопичуваний диск, в ній встроєний датчик руху, тобто з метою економії пам`яті камера спрацьовує лише під час руху будь яких предметів чи осіб, у зв`язку із чим камера спрацювала саме в момент наїзду на ОСОБА_2 автомобілем «Kia Rio». На запитання про час, який фіксується на камері ОСОБА_5 пояснив, що час, який зазначений на відео не співпадає з поточним, оскільки неможливо його технічно виправити та встановити вірний.

Суд вказує, що згідно показів обвинуваченого ОСОБА_1 втсановлено, що під час руху по вул. Столярчука в м. Хмільник та наближаючись до пішохідного переходу в його обличчя світило сонце, що також підтверджено показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , тим самим зменшувало його можливість об`єктивно виявити, негайного вжитя необхідіних заходів та в повіній мірі стежитиза дорожньою обстановкою, щодо попрередження вчинення ДТП, а саме уникнення зіткнення з потерпілим ОСОБА_2 ..

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж дозупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди.

Відповідно до п. 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно п. 2.3 б ПДР України, водій транспортного засобу зобов"язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєні злочину, а саме те, що наїзд на ОСОБА_2 виник не з його вини та даний наїзд здійснено не на пішохідному переході, спростовуються доказами, які зазначені вище, які є добутими у встановленому законом порядку та досліджувалися в судовому засіданні, визнані судом законними, належними, допустимими та суд розцінює покази обвинуваченого, як його намагання уникнути відповідальності за скоєння ним відповідного кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Суд наголошує на тому, що факт наїзду ОСОБА_1 на потерпілого ОСОБА_2 та спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень ніким не оспорюється.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.

У п.п. 20, 21 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до вимог Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини права і свободи людини становлять абсолютну цінність, є невід`ємні і належать кожному від народження. В будь-якому суспільстві вони є важливим інститутом, за допомогою якого і регулюється правовий статус особи, межі вторгнення в її особисту сферу, встановлюються гарантії захисту і реалізації її прав і свобод. Тому їх забезпечення - одна з найголовніших функцій держави.

Оцінивши всі досліджені докази в їх сукупності та встановлених фактичних обставин справи, суд визнає, що безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди є порушення обвинуваченим пунктів 12.3, 18.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, що знаходяться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками у виді тяжкого тілесного ушкодження потерпілого ОСОБА_2 , а тому дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за частиною 2 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, те, що свою вину ні під час досудового розслідування, ні в судовому засіданні не визнав, особу винного, його вік, сімейні обставини, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, позитивну характеристику за місцем проживання та місцем роботи в ПП «АТП Кривешко», неодноразово заохочувався виконкомом Хмільницької міської ради за професіоналізм та відповідальну працю у сфері пасажирських перевезень, у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, злочин вчинив вперше, а також те, що потерпілий хоча перебував в стані алкогольного сп"яніння, однак з його боку не було допущено порушень правил дорожнього руху. Також те, що потерпілий наполягає на суворій мірі покарання.

Суд враховує досудову доповідь Хмільницького міськрайонного відділу з питань пробації, відповідно до якої, встановлено інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.(а.с.87-89 Том 1)

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, - відсутні.

З урахуванням наведеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе з призначенням відносно нього покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та на підставі ст. 76 КК України поклавши на нього відповідні обов`язки. Саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого.

Призначаючи додатковий вид покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходить з того, що від дій обвинуваченого настали тяжкі тілесні ушкодження потерпілого. Також суд приймає до уваги, що обвинувачений маючи право керування транспортними засобами, що є виключно його професією водія, який працює в АТП «Кривешко», і це є єдиним матеріальним джерелом забезпечення проживання його сім`ї, а тому суд вважає не застосовувати відносно ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 70 000 грн. заподіяної моральної шкоди та 3000 грн. витрат на правову допомогу та з Приватного акціонерного Товариства «Страхової групи «ТАС» 8 340 грн. 47 коп. страхового відшкодування за матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ушкодження здоров`я.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21.03.2018 року визнано цивільним позивачем потерпілого ОСОБА_2 , а обвинуваченого ОСОБА_1 визнано цивільним відповідачем і залучено та визнано в якості цивільного відповідача ПАТ "Страхову групу "ТАС" в кримінальному провадженні № 12017020330000317 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Представник відповідача у цивільному позові ПАТ "Страхову групу "ТАС" 02.04.2018 року, суду надав відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у частині позовних вимог про стягнення з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок ДТП. Представник АТ «СН «ТАС» у відзиві на позовну заяву посилається на те, що станом на 28.03.2018 року позивач ОСОБА_2 не подав заяву до страхової компанії про виплату страхового відшкодування згідно п. 35. 1, ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також ОСОБА_2 не звертався до АТ «СГ «ТАС» для отримання страхового відшкодування в порядку передбаченому законодавством, внаслідок чого, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалось, у зв`язку із чим звернення позивача до суду із даним позовом є безпідставним, оскільки факту невизнання, порушення чи оспорювання прав, свобод чи інтересів АТ «СГ «ТАС» не було. Відповідно до чинного законодавства України, не має підстав для здійснення виплат страхового відшкодування, оскільки позивачем не дотримано порядку отримання обов`язкового страхування.

Суд дослідивши матеріали справи встановив, що відповідно до довідки КУ «Хмільницька центральна районна лікарня» від 24.01.2018 року № 01-12-01/134 ОСОБА_2 в дійсності перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені ЦРЛ з 19.06.2017 року по 29.06.2017 року та в неврологічному відділені з 30.06.2017 року по 11.07.2017 року з приводу: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Численні садини обличчя та кінцівок.(а.с.42 Том 1)

За час лікування ОСОБА_2 придбав ліки та медикаменти на загальну суму 9 240,47 грн, що підтверджується квитанціями Приватбанку від 21.06.2017 року, 20.06.2017 року, 21.06.2017 року (а.с. 44 Том 1), товарними чеками (а.с.45-48 Том 1), та фіскальними чеками (а.с.49-51 Том 1)

11.07.2017 року ОСОБА_2 уклав із ТОВ «ЕКОМЕД ЦЕНТР» договір-замовлення № 581, відповідно до якого виконавець має надати ОСОБА_2 послуги із магнітно-резонансного томографічного обстеження.(а.с.52 Том 1)

За послуги із магнітно-резонансного томографічного обстеження ОСОБА_2 сплатив 850 грн., що підтверджується квитанцією № 17953863 від 11.07.2017 року.(а.с.53)

Згідно протоколу ультразвукового дослідження органів черевної порожнини та квитанції МК № 5932 від 11.07.2017 року ОСОБА_2 сплатив 250 грн.(а.с.54-55)

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Цивільно-правова відповідальність КІА РІО, д.н.з НОМЕР_4 застрахована в приватному акціонерному товаристві «Страховій групі «ТАС», у відповідності до полісу № АК/4906553, укладеному 19.09.2016 року з ОСОБА_3 Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров`ю складає 200 000 грн.(а.с.57-58 Том 1)

30.03.2018 року ОСОБА_2 подав до Приватного акціонерного Товариства «Страхової групи «ТАС» заяву про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я в сумі 8340 грн. 47 коп. у відповідності до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».(а.с.83-84 Том 1), однак завдана шкода страховою компанією не відшкодована.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У зв`язку із вищевикладеним суд вважає, що цивільний позов в частині позовних вимог про стягнення з приватного акціонерного товариство «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 заподіяної майнової шкоди в сумі 8340, 47 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом 5 якої передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

При визначенні розміру завданої потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди внаслідок ДТП, суд враховує характер і обсяг душевних страждань, яких потерпілий зазнав, неможливості відновлення втраченого здоров`я, поведінку обвинуваченого в момент скоєння злочину та його поведінку після вчинення злочину, суд вважає що моральна шкода, яка буде стягнута з ОСОБА_1 за вироком суду на користь потерпілого в розмірі 50 000 гривень, в повній мірі компенсує йому перенесені душевні страждання та душевний біль. А тому в частині вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України судові витрати на правничу допомогу адвоката, які відповідно квитанції до прибуткового касового ордера № 21 від 19.01.2018 року(а.с.62 Том1) складають 3000 грн., підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

Процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та немає підстав для його обрання.

На підставі викладеного, ст. ст. 980, 999, 1166, 1167, 1194 ЦК України та керуючись ст. ст. 2, 7-11, 118-126, 127-129, 369-371, 373, 374-376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 місяців, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України накласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного Товариство «Страхова група «ТАС» (код. ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_2 8 340, 47 грн. страхового відшкодування за матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ушкодження здоров`я.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІдН НОМЕР_2 ) на користь потерпілого ОСОБА_2 50 000 (п"ятдесят тисяч ) грн. заподіяної моральної шкоди та 3000 (тир тисячі) грн. витрат за надання правової допомоги.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- DVD-R диск залишити при матеріалах справи;

- скасувати арешт на автомобіль «Kia Rio», державний номерний знак НОМЕР_4 , який накладений у відповідності до ухвали Хмільницького міськрайонного суду від 09.09.2017 року та залишити його у власності ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войнаревич М. Г.