Рішення № 84206757, 04.07.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15256/17

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Ковальчук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства «Дирекція пересувних циркових колективів України» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Дирекція пересувних циркових колективів України» звернулося до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідач перебував у трудових відносинах з позивачам, займаючи посаду головного адміністратора. 21.05.2004 року між сторонами було укладеного договір про повну матеріальну відповідальність відповідача.

В 2009 році, відповідач шляхом підробки підписів працівників у відомостях на виплату заробітної плати, зарплату працівникам не виплатив, а грошові кошти неправомірно привласнив. Відтак, завдав позивачу матеріальну шкоди в розмірі 18934 грн. 00 коп.

Відповідачем було частково погашення суму майнової шкоди у розмірі 11884 грн. 00 коп., а залишок у розмірі 7050 грн. 00 коп. позивач вимушений був компенсувати працівникам за власний рахунок.

Крім того, при звільненні відповідач не повернув 3206 штук. квитків на циркові вистави номінальною вартістю 98710 грн. 00 коп., а також не вніс до каси 4124 грн. 13 коп. вартості реалізованих квитків.

Відносно ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження, яке згодом було розділено на кримінальне провадження № 758/16701/13-к, за фактом підробки підписів працівників та привласнення грошових коштів у розмірі 18934 грн. 00 коп. та на кримінальне провадження № 42014100070000007 від 21.01.2014 року за фактом завдання шкоди в розмірі 98710 грн. 00 коп. у зв`язку з привласненням квитків на таку номінальну вартість та 4124 грн. 13 коп. у зв`язку з привласненням виручки від реалізованих квитків.

В межах судової справи № 758/16701/13-к було винесено обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 в межах якого вирішено цивільний позов Державного підприємства «Дирекція пересувних циркових колективів України».

А кримінальне провадження № 42014100070000007 від 21.01.2014 року було закрито постановою слідчого з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченому ч. 3 ст. 366 КК України.

З огляду на це, позивач просить суд стягнути з відповідача в межах цивільного судочинства матеріальну шкоду в загальному розмірі 102834 грн. 13 коп., яка складається з: 98710 грн. 00 коп. - матеріальна шкода, завдана привласненням квитків номінальною вартістю 98710 грн. 00 коп.; 4124 грн. 13 коп. - виручка від реалізованих квитків.

Представник позивача до початку судового засідання подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив провести розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що наказом генерального директора Державного підприємства «Дирекція пересувних циркових колективів України» від 21.05.2004 року, ОСОБА_1 було зараховано на посаду головного адміністратора. (а.с. 6)

Відповідно до посадових обов`язків головного адміністратора Державного підприємства «Дирекція пересувних циркових колективів України», затверджених 28.02.2002 року, до кола посадових обов`язків ОСОБА_1 входило, зокрема, отримання та розповсюдження квитків на циркові вистави. З посадовою інструкцією ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис н звороті (а.с. 8 з.в.).

21.10.2004 року між Державним підприємством «Дирекція пересувних циркових колективів України» та ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 (а.с. 9)

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 16.09.2014 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 191 КК України. (а.с. 15-16)

Постановою слідчого Подільського УП ГУНП в м. Києві Платова О.С. було закрито кримінальне провадження № 42014100070000007 від 21.01.2014 року з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченому ч. 3 ст. 366 КК України.

Згідно Довідок Державного підприємства «Дирекція пересувних циркових колективів України» від 16.11.2017 року відповідно до книги обліку квитків (білетів) 2010 р. за ОСОБА_1 рахується залишок не реалізованих квитків номінальною вартістю 98710 грн. 00 коп., а відповідно до Авансового звіту № 74 сума 4124 грн. 13 коп. не внесена ОСОБА_1 до каси як виручка за проведені вистави. (а.с. 24, 33)

20.09.2010 року Наказом Державного підприємства «Дирекція пересувних циркових колективів України» № 128-к, ОСОБА_1 було звільнено за п. 2 ст. 41 КЗпП України із займаної посади. (а.с. 36)

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, Кодексу законів про працю України.

Згідно ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації їх працівниками" у відповідності зі ст.130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

У п. 8 цієї ж постанови Пленуму роз`яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

Ст. 135-1 КЗПП України передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов`язані із зберіганням, обробкою, продажем, відпуском, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Відповідно до Інструкції з ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах, затвердженої Наказом Міністерства культури і мистецтв України від 07.07.1999 року № 452, а саме п. 4.7. видача квитків (абонементів) розповсюджувачам квитків, що працюють за трудовим договором, проводиться тільки у разі укладення з ними договорів про повну матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства.

З доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 було передано для реалізації квитки номінальною вартістю 98710 грн. 00 коп., які останній не повернув та/або не вніс на користь позивача грошові кошти за їхню реалізацію, а також не повернув на користь позивача 4124 грн. 13 коп. за реалізацію квитків на вистави.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч. 7 ст. 81 ЦКП України імперативно встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем не було подано до суду жодного доказу на спростування вказаних обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

На виконання ст.ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 259, 263-265, 268, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Державного підприємства «Дирекція пересувних циркових колективів України» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Державного підприємства «Дирекція пересувних циркових колективів України» (код ЄДРПОУ - 02174603) відшкодування майнової шкоди у розмірі 102834 грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Державного підприємства «Дирекція пересувних циркових колективів України» (код ЄДРПОУ - 02174603) сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Васильченко