Рішення № 84201556, 12.09.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3638/19

Пр..№ 2/336/2577/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2019 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Петрова С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до районної адміністрації Запорізької міської Ради по Шевченківському району про визнання права на приватизацію житлового приміщення без надання ордеру, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 05.06.2019 р. звернулись до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначили, що вони постійно проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана квартира відноситься до державного житлового фонду, її власником є територіальна громада в особі Запорізької міської Ради. Наймачем житла є ОСОБА_1 В квартиру вони заселились в 1981 р. на підставі ордеру, виданого у встановленому законом порядку.

16.05.2019 р. вони звернулись до відповідача, як органу приватизації житла, із заявою про приватизацію квартири, яку займають.

Однак, листом за підписом заступника голови районної адміністрації по Шевченківському району ОСОБА_3 від 21.05.2019 р. № 45/07-19 їм було відмовлено у здійсненні приватизації квартири через відсутність копії ордеру про надання житлової площі.

Згадане житло є квартирою в житловому будинку та не відноситься до житла, що не підлягає приватизації.

За позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на ст.ст.3, 8, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, просять визнати за ними право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 , без надання ними ордеру про надання житлової площі за вказаною адресою.

Ухвалою судді від 07.06.2019 р. відкрито провадження та призначено судове засідання на 12.09.2019 р.

Позивачі подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позов підтримують, просять задовольнити.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог з урахуванням пояснень сторін та наданих ними доказів.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію сторін, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з письмових доказів, 16 травня 2019 року позивачі звернулись до відповідача із заявою про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду заяви позивачів відповідач листом від 21.05.2019 року, повідомив, що згідно з пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, громадянином до органу приватизації подається копія ордера про надання жилої площі.

Враховуючи те, що документи надані не в повному обсязі, а саме не надано копії ордера, в оформленні права власності на квартиру за вказаною адресою, позивачам відмовлено (а.с.13).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у спірній квартирі з 06.03.1981 р. (а.с.7,8).

Згідно листа департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської Ради (а.с.14) в відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради корінці ордерів зберігаються лише з 1984 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).

Статтею 15 Житлового кодексу України визначено, що до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду належить видання ордерів на жилі приміщення.

Відповідно до ст. 58 ЖК Українина підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Згідно Постанови ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" (розділ IV, ст. 69 "Ордер на жиле приміщення"), на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Статтями 70, 72 Постанови від 11.12.1984 № 470 визначено, що ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Проприватизацію державного житлового фонду" органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5 статті 2 цього Закону.

Статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду визначено", що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Так як спірне житло є квартирою в житловому будинку та не відноситься до житла, що не підлягає приватизації, а також враховуючи неможливість надання позивачами ордеру, який було втрачено через незалежні від них обставини, то суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача, оформленої листом від 21.05.2019 року.

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

З наведеного вище суд дійшов висновку, що за відсутності інформації щодо отримання позивачами ордеру на вселення у спірне житло, факт прописки (реєстрації) позивачів в спірній квартирі, яка була проведена у відповідності до чинного на той час законодавства, і підтверджується належними доказами, свідчить про наявність у позивачів права користування спірною жилою площею.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Оцінивши наведені обставини справи у відповідності з вимогами ст.12 ЦПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисту їх права у обраний позивачами спосіб.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до районної адміністрації Запорізької міської Ради по Шевченківському району про визнання права на приватизацію житлового приміщення без надання ордеру – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право у відповідності до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без надання ордеру про виділення житлової площі за вказаною адресою.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Дмитрюк