Ухвала суду № 84201054, 04.02.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.02.2019

Справа № 334/304/19

Провадження № 2/334/1755/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Баруліна Т.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання повідомлення про анулювання боргунедійсним. В якій він просить скасувати зобов`язання зі сплати податкових нарахувань, яке виникло на підставі подання інформації ПАТ «УкрСиббанк» до Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ТУ ДФС у Запорізькій області повідомлення за формою 1-ДФ про прощення боргу Позивачу.

На початку січня на адресу Позивача від імені ТУ ДФС у Запорізькій областінадійшло повідомлення №19/223/14/08-08-13-05-09 від 09.01.2019 р. про проведеннястосовно Позивача документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків.Рішення про проведення перевірки булоприйнято уповноваженою особою ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі пп.20.1.4 п.20 ст. 20, пп. 75.1/2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.12 п.78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та наказу ГУДФС України №41 від 08.01.2019 р.

В заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити дію наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №41 від 08.01.2019 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи - ОСОБА_1 та заборонити працівникам Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області здійснювати документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 , призначену наказом №41 від 08.01.2019 р., а також складати акт документальної позапланової перевірки, призначеної вказаним наказом, до ухвалення судового рішення у даній справі.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов до наступних висновків.

Згідно до ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду, саме в ході розгляду цивільної справи.

Розглянувши заявупро забезпечення позову шляхом зупинити дію наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №41 від 08.01.2019 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи - ОСОБА_1 та заборонити працівникам Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області здійснювати документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 , призначену наказом №41 від 08.01.2019 р., а також складати акт документальної позапланової перевірки, призначеної вказаним наказом, до ухвалення судового рішення у даній справі, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав для застосування обраного ним виду заходів забезпечення позову, виходячи із вимог співмірності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, у заяві відсутнє посилання на докази, які свідчать про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та не зазначено в чому саме вона полягає, тобто не наведено обґрунтування того, чому і яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому суд приймає до уваги також те, що застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову на даній стадії розгляду справи може вплинути на інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням вказаних заходів, а тому суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволення.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Баруліна Т. Є.