Вирок № 84198791, 11.09.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/4777/19

провадження № 1-кп/415/790/19

ВИРОК

Іменем України

11 вересня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Зіньковської Ю.О.

номер кримінального провадження, внесеного 03.12.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12018130240002874

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середня освітою, неодруженого, непрацюючого, інвалідом не являється, судимого 07.09.1999 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 140 КК України (1960 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 27.12.2004 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; 22.05.2007 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі; 13.06.2013 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 09.10.2018 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Швиденка О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

У С Т А Н О В И В

03 грудня 2018 року в період з 08:10 годин до 14:30 годин, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлений, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, шляхом злому замку на вхідних дверях, проник до будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 , а саме:

- телевізор марки «LG» моделі CT 21Q95RQ, вартість якого станом на 03.12.2018 становить 822 гривні 33 копійки;

- манікюрний набір марки «Москвич» артикул 696 F, вартість якого станом на 03.12.2018 становить 85 гривень;

- іконки ламіновані, розміром 9x6 см, у кількості 5 шт., вартість яких станом на 03.12.2018 становить 21 гривню 65 копійок;

- окуляри сонцезахисні, вартість яких станом на 03.12.2018 становить 120 гривень;

- окуляри для зору, вартість яких станом на 03.12.2018 становить 90 гривень;

- джинсові брюки, вартість яких станом на 03.12.2018 становить 300 гривень;

- покривало бежевого кольору, пояс темно-зеленого кольору, парфум Oriflame» Glacier, парфум «Avon» Kenzo, чоловічий бальзам після гоління Oriflame», візитницю коричневого кольору, які не представляють майнової цінності для потерпілої,

чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1438 гривень 98 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, поєднане з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. З ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю. Зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив. Частина викраденого майна вилучена працівниками поліції у нього вдома та повернута потерпілій. Все інше відшкодував потерпілій грошима, претензій остання до нього немає. На підставі цього, просив суд призначити не суворе покарання.

Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_1 і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу останнього, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За таких обставин суд, допитавши ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), повторно, поєднаному з проникненням у житло, повністю доведена та кваліфікує дії останнього за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, неодружений, у побуті за місцем реєстрації характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - рецидив злочинів, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року, якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України, як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, з урахуванням думки потерпілої, яка у питанні щодо призначення покарання посилалися на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, у межах строків передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Оскільки злочин вчинений обвинуваченим після ухвалення вироку Лисичанським міським судом Луганської області від 09 жовтня 2018 року, суд вважає за необхідне застосувати правила ст. 71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного за цим вироком покарання, невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не вбачає. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня фактичного приведення вироку до виконання.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред`явлено, що не позбавляє права останньої, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 09 жовтня 2018 року, у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі і визначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня фактичного приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, процесуальні витрати у розмірі 4290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) гривень за проведення:

судової дактилоскопічної експертизи №19/113/6-1/488е від 28.12.2018, вартістю 2002 (дві тисячі дві) гривні 00 копійок;

судової дактилоскопічної експертизи №19/113/7-1/40е від 11.02.2019, вартістю 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок;

товарознавчої експертизи №19/113/9/4-1е від 10.01.2019, вартістю 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 00 копійок (отримувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ - 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок - 31112115012051, код класифікації доходів бюджету - 24060300).

Речові докази, відповідно до постанов слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 14 грудня 2018 року - два флакони туалетної води «Gleicher», бальзам після гоління фірми «Орифлейм», чоловічі джинси синього кольору, двоє окуляр, манікюрний набір в коробці бежевого кольору, які знаходяться на зберіганні у потерпілій ОСОБА_2 - повернути власниці ОСОБА_2 ..

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко