Рішення № 84197470, 08.08.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8746/16-ц

Провадження № 2/234/2655/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2019 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

судді Марченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

02.06.2016 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03.06.2019 року було скасовано заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16.08.2016 року, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія вищезазначеної ухвали було надіслано учасникам справи.

Відповідно до ст.279 ч.8 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Згідно позову, 14.07.2010 року ОСОБА_1 стала клієнтом АТ КБ «Приватбанк» ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», згідно якої отримав кредитну картку «Універсальна». 24.07.2013 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну катку «Універсальна Gold», відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт надав право банку в будь який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісяця за Графіком погашення кредиту та процентів. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Однак, відповідач будучі ознайомлений про правила користування кредитом та відповідальності, яка наступає за порушення умов договору, належним чином їх не виконував, допустив порушення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з чим станом на 31.03.2016 року виникла заборгованість в розмірі 54469,44 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 19319,72 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 32079,75 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов кредитного договору: - штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 2569,97 грн. У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, то порушує права АТ КБ «Приватбанк». Позивач просить стягнути вказану заборгованість з відповідача ОСОБА_1 , а також понесені судові витрати.

12.07.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що вважає позов необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню. Оцінюючи надані позивачем докази ОСОБА_1 вважає, що з Анкети-Заяви, яку позивач додає до матеріалів даної справи неможливо зробити висновок про те, чи було направлено її волевиявлення на отримання кредиту у встановленому позивачем розмірі, так як у позові позивач вказує, що вона нібито отримала кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а у вказаній анкеті, сума кредитного ліміту вказана у розмірі 5000,00 грн., а не 25000,00 грн. як стверджує позивач.

Також, Умови та Правила надання банківських послуг, які надійшли до суду разом з позовом, відповідач вважає неможливо взяти до уваги як належний і допустимий доказ, оскільки позивачем не надано у визначеному законом порядку підтвердження того, що дані Умови надані їй при складанні договору, або вона була ознайомлена з ними у іншій спосіб при укладанні кредитного договору. Крім цього, дані Умови і Правила не посвідчені у спосіб визначений чинним законодавством.

Розрахунок заборгованості за договором, який наданий позивачем, також неможливо вважати належним доказом, оскільки Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є письмовою інформацією за результатами оброки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди. Доказів, які мають статус первинного документа, з числа визначених Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, позивачем не надано.

Більш того, у позові вказано, що саме 14.07.2010 року вона нібито отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку, що повністю спростовується розрахунком заборгованості наданим позивачем з 2010 року відсутня, розрахунок починається з 24.07.2013 року.

Окремо, відповідач вважає, що у даній справі позивачем пропущений строк позовної давності, застосування якого також є підставою для відмови позивачу у задоволенні даного позову. Позивач до матеріалів справи надав розрахунок нібито існуючої заборгованості, відповідно до якого (у випадку його дійсності) вже станом на 24.07.2013 року відповідач вже нібито мав заборгованість перед позивачем у розмірі 5200,00 грн., яка виникла раніше, тобто позивач мав можливість звернутися до відповідача з відповідними вимогами у межах строку позовної давності на протязі трьох років з дня виникнення порушення зобов`язання, але цього не зробив. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, якщо ОСОБА_1 перестала виконувати своє зобов`язання з 2012 року, то відповідач пропустив строк позовної давності за даним позовом. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

01.08.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача зазначив, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заяві про приєднання. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладений договір у письмовій формі. Укладання кредитного договору в такому вигляді чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, які за для придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. Кім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором.

З моменту оформлення кредитного договору пройшло 9 років, відповідач в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та часткові погашення, які він здійснював.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Між тим, розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому позивач надає до відповіді на відзив виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 року № 578/5.

Предметом позову, який підлягає доказуванню є розмір заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «Приватбанк» надав суду докази щодо наявності заборгованості за договором (розрахунок заборгованості, виписка по рахунку), відповідач, в свою чергу, не спростував докази надані банком щодо цього факту.

Сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію договору, а також при закінченні використання послуг банка, передбачених договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк», а тому банк правомірно звернувся до суду з позовною заявою.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, просив слухати справи у їхню відсутність, надіслав до суду відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду відзив на позовну заву та просила розглянути справу у її відсутність, просила відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вивчивши позов, заяву та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Як вбачається із заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 14.07.2010 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписана відповідачем заява містить вказівку, що заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві. Відповідно копії витягу «Умов та Правил надання банківських послуг», та витягу «Тарифів Банку» власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п.6.6 Договору.

Згідно розрахунку, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, допустила прострочення погашення кредиту, у зв`язку з чим станом на 31.03.2016 року виникла заборгованість в розмірі 54469,44 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 19319,72 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 32079,75 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов кредитного договору: - штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 2569,97 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на мовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться."

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що 14.07.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 5000 грн., шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Тарифи по престижним картам Visa «Універсальна» «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.03.2016 року виникла заборгованість в розмірі 54469,44 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 19319,72 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 32079,75 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов кредитного договору: - штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 2569,97 грн.

Крім того, банк надав суду виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 15.07.2019 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 14.07.2010 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.07.2010 року, посилався на Тарифи по престижним картам Visa «Універсальна» «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.07.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.06.2016 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Тарифи та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч.6 статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, суд вважає, що Тарифи по престижним картам Visa «Універсальна» «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.07.2010 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім того, вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2569,97 грн. (процентна складова) є безпідставні через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу в Анкеті-Заяві від 14.07.2010 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже, в частині стягнення 32079,75 грн. процентів за користування кредитними коштами, а також штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2569,97 грн. (процентна складова), слід відмовити.

Суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 14.07.2010 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачем здійснювалися погашення за даним кредитом, а саме 19.09.2015 року в сумі 100 грн., 17.10.2015 року в сумі 100 грн., 19.11.2015 року в сумі 100 грн., та 26.12.2015 року в сумі 100 грн., а отже був перебіг строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19319,72 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України за рахунок відповідача позивачу слід відшкодувати позивачеві понесені судові витрати пропорційне до розміру задоволених позовних вимог в сумі 488,76 грн. (19319,72 *1378/54469,44).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 18, 141, 274, 351-354 ЦПК України, ст.ст. 207, 509, 510, 526, 530, 554, 610, 626-629, 631, 638, 1046-154 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в селі Георгіївка Мар`їнського району Донецької області, ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, місце знаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.07.2010 року станом на 31.03.2016 року в сумі 19319,72 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста дев`ятнадцять гривень 72 копійки).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в селі Георгіївка Мар`їнського району Донецької області, ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, місце знаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 50) судовий збір в сумі 488,76 грн. (чотириста вісімдесят вісім гривень 76 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Краматорського міського суду Л. М. Марченко