Рішення № 84186419, 12.09.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2019 Справа № 917/1335/19

м. Полтава

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022

до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №36 Кременчуцької міської ради Полтавської області, вул. Київська, буд. 99-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення 32489,17 грн. заборгованості

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Акціонерне товариство “Полтаваобленерго” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 36 Кременчуцької міської ради про стягнення 32489,17 грн. заборгованості по договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1711 від 01.01.2010 року, в тому числі: пені - 25020,50 грн., інфляційних нарахувань 5367,24 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2101,43 грн.

За ухвалою від 06.08.2019 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період дії Договору мали місце порушення Відповідачем істотних умов цього Договору щодо строків оплати теплової енергії в гарячій воді.

16.08.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8706), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та посилається на те, що заборгованість виникла з незалежних від його установи причин з огляду на ненадходження коштів з міського бюджету для виконання зобов`язань за договором. У відзиві на позов відповідач просить зменшити розмір пені на 90 відсотків.

27.08.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді позивач вказує, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Щодо укладення договору про погашення заборгованості, то це за умовами договору є правом позивача, а не його обов`язком.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01 січня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 1711 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір).

Відповідно до п.п. 1.1 Договору Теплопостачальна організація зобов`язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Так, пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Законом України “Про теплопостачання” та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної “Споживачу” за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 “Правил користування тепловою енергією” (далі - Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 3.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 “Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію” до Договору.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми “заборгованості” на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 1718 про постачання теплової енергії в гарячій воді, ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.

Так, за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року Відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 194560,85 грн. Її споживання підтверджується актами про обсяги, які додаються.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за зобов`язаннями грудня 2018 року, січня 2019 року, лютого 2019 року, березня 2019 року та квітня 2019 року пені на загальну суму 25020,50 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 5367,24 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2101,43 грн.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу у грудні 2018 року, січні 2019 року, лютому 2019 року, березні 2019року та квітні 2019 року, що підтверджується відповідними актами про обсяги спожитої теплової енергії, які надані відповідачу разом з рахунками на їх оплату.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми “заборгованості” на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Позивачем на підставі відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року складені Акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року та виставлені відповідні рахунки за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року.

На підтвердження дат надання (отримання) рахунків Відповідачу, позивачем надано копії реєстрів про надання (отримання) представникові Відповідача рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за спірний період, а саме:

- за грудень 2018 року рахунок та акт про обсяги спожитої теплової енергії отримано представником Відповідача 20.12.2018 року. Тому даний рахунок Відповідач повинен був сплатити до 28.12.2018 року;

- за січень 2019 року рахунок та акт про обсяги спожитої теплової енергії отримано представником Відповідача 18.01.2019 року. Тому даний рахунок Відповідач повинен був сплатити до 26.01.2019 року;

- за лютий 2019 року рахунок та акт про обсяги спожитої теплової енергії отримано представником Відповідача 20.02.2019 року. Тому даний рахунок Відповідач повинен був сплатити до 28.02.2019 року;

- за березень 2019 року рахунок та акт про обсяги спожитої теплової енергії отримано представником Відповідача 20.03.2019 року. Тому даний рахунок Відповідач повинен був сплатити до 28.03.2019 року;

- за квітень 2019 року рахунок та акт про обсяги спожитої теплової енергії отримано представником Відповідача 11.04.2019 року. Тому даний рахунок Відповідач повинен був сплатити до 19.04.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що:

рахунок за грудень 2018 року, який вручено представнику Споживача 20 грудня 2018 року і споживач повинен був його сплатити до 28 грудня 2018 року, відповідачем сплачено 20 листопада 2018 року - 39157,00 грн., 12 грудня 2018 року - 14837,94 грн. (часткова оплата);

рахунок за січень 2019 року, який вручено представнику Споживача 18 січня 2019 року і споживач повинен був його сплатити до 26 січня 2019 року, не сплачено;

рахунок за лютий 2019 року, який вручено представнику Споживача 20 лютого 2019 року і споживач повинен був його сплатити до 28 лютого 2019 року, сплачено 27 лютого 2019 року - 43947,00 грн. та 11 квітня 2019 р. - 19707,00 грн. (часткова оплата);

рахунок за березень 2019 року, який вручено представнику споживача 20 березня 2019 року і споживач повинен був його сплатити до 28 березня 2019 року, не сплачено;

рахунок за квітень 2019 року, який вручено представнику Споживача 11 квітня 2019 року і споживач повинен був його сплатити до 19 квітня 2019 року, не сплачено.

Обставини щодо дат вручення та розміру здійснених проплат, що наведені позивачем у позові та поясненнях, відповідачем у відзиві не спростовуються.

Заперечення відповідача судом відхиляються з таких мотивів.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу на постачання теплової енергії в гарячій воді, обсяги та вартість поставленої за договором енергії.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 Бюджетного кодексу України). У зв`язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання за договором, яке не припинилося відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України. Таким чином, умови договору не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії з причин затримки фінансування.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Крім того, законодавством не установлено залежності оплати товару від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17.

Також судом враховано, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію позивачем Відповідачу нарахована:

- пеня за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року за загальний період з 28.12.2018 року по 20.06.2019 року на загальну суму 25020,50 грн.;

- 3% річних від простроченої суми в розмірі 2101,43 грн. за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року за загальний період з 28.12.2018 року по 20.06.2019 року.

- сума інфляційних нарахувань в розмірі 5367,24 грн. за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 за загальний період з січня 2019 року по травень 2019 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних (з урахуванням моменту виникнення зобов`язань щодо оплати за отриману теплову енергію в гарячій воді за кожний окремий місяць та з урахуванням проведених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов`язань з оплати отриманої теплової енергії по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення пені на 90%, оскільки відповідач є комунальним дошкільним навчальним закладом, що займається вихованням дітей, є бюджетною неприбутковою установою, заборгованість виникла не з вини відповідача, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів, накладання штрафних санкцій значно погіршить фінансове становище Відповідача, що потягне за собою неможливість в подальшому якісно виконувати свої функціональні обов`язки.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що відповідач є комунальним підприємством, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 45%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 13761,27 грн.

При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені в розмірі 13761,27 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 5367,24 грн. та 3 % річних в розмірі 2101,43 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині - у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №36 Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Київська, буд. 99-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код ЄДРПОУ 24830924) на користь Акціонерного товариства “Полтаваобленерго” (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) 13761,27 грн. - пені, 5367,24 грн. - інфляційних нарахувань, 2101,43 грн. - 3 % річних, 1921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя В.В. Паламарчук