Ухвала суду № 84186014, 12.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.09.2019Справа № 910/11342/19

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика»

про відвід судді Турчина С.О. у справі № 910/11342/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс

«Арктика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлогістика»

про стягнення 150 643, 47 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» (далі - відповідач) про стягнення 150 643, 47 грн., з яких 120 200, 98 грн. інфляційних втрат та 30 442, 49 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2019 (суддя Турчин С.О.) відкрито провадження у справі № 910/11342/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2019 року.

09.09.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано заяву про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи № 910/11342/19.

Заява мотивована тим, що суддя Турчин С.О. розглядав справу № 910/19198/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагваль-Фіш», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика», про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 26.07.2016, на який посилається позивач у даній справі. На думку відповідача, наведене свідчить про те, що суддя Турчин С.О. вже сформував свою думку по обставинам, які були предметом розгляду у справі № 910/19198/16, що може призвести до упередженості або необ`єктивності судді під час розгляду справи № 910/11342/19.

При цьому, відповідач зазначає, що скасування Київським апеляційним господарським судом, прийнятого у справі № 910/19198/16 рішення свідчить про те, що суддя Турчин С.О. дійшов невірних висновків під час розгляду даної справи, внаслідок чого він може прийняти невірне рішення у даній справі.

Крім того, відповідач вказує на те, що під час розгляду справи № 910/19198/16 у учасників справи вже виникали сумніви щодо неупередженості судді Турчина С.О., у зв`язку з чим йому було заявлено відвід.

Частинами 1-3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи № 910/11342/19 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи № 910/11342/19 передано на розгляд судді Ломаці В.С.

На підставі вищевикладеного, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» про відвід судді Турчина С.О., всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статей 35-40 Господарського процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з чим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було визначено у статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

При вирішенні справи «Biluha v. Ukraine» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Отже, при об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб`єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» заява не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді Турчина С.О. та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Наведені представником відповідача доводи щодо сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді Турчин С.О., мають суб`єктивний характер, оскільки жодного прикладу чи факту вчинення дій, які б свідчили про його упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність судді, не наведено.

Крім того, з доводів та меж перегляду в цій справі не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ`єктивність судді, якому заявлено відвід.

Отже сама по собі незгода відповідача із судовим рішенням судді Турчин С.О. у справі № 910/19198/16 не є підставою для відводу згідно з вищезазначеними нормами Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість судді Турчин С.О. під час розгляду справи № 910/11342/19, чи про його необ`єктивне ставлення до сторін у справі, внаслідок чого відсутні правові підстави для відводу судді.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» про відвід судді Турчина С.О. від участі у розгляді справи № 910/11342/19.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 39, 234, 323 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» про відвід судді Турчина С.О. від участі у розгляді справи № 910/11342/19 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (12.09.2019) та не підлягає оскарженню.

Суддя В.С. Ломака