Ухвала суду № 84178732, 11.09.2019, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 649/1070/19

Провадження №2/649/233/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2019 року суддя суддя Великолепетиського районного суду Херсонської області Гапоненко Р.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання неправомірними дій та зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди, завданої споживачу,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду із вищевказаним позовом та просить суд визнати неправомірними дії відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, щодо ненадання інформації споживачу ОСОБА_1 ; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» надати споживачу ОСОБА_1 інформацію; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відшкодувати споживачу ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. та стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивачем фактично заявлено чотири позовні вимоги: три з яких немайнового характеру, одна - майнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду: заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ( в 2019 р. ) прожитковий мінімум для працездатних осіб 1921,00 грн., що становить 768 грн. 40 коп. За подання до суду фізичною особою заяви немайнового характеру, судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768,40 грн.

Тому, позивачу необхідно: 1) сплатити судовий збір за чотири позовні вимоги (4 х 768,40 = 3073,60 грн.); 2) долучити до матеріалів справи оригінали квитанцій про сплату судового збору.

До позовної заяви позивачем не додано квитанції про сплату судового збору у зв`язку з посиланням на звільнення від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте відповідно до Закону України «Про судовий збір», який є визначальним при вирішенні питання щодо сплати та звільнення від сплати судового збору, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року, з 01 вересня 2015 року виключено положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Положеннями статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року) визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

На підставі Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року частина перша статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладена в іншій редакції, відповідно до якої положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів (за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав) виключено.

За змістом Закону України "Про судовий збір" зі змінами, які прийняті пізніше, ніж Закон України "Про захист прав споживачів", вбачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання позивача на положення Закону України "Про захист прав споживачів" не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, за першим (часовим) критерієм перевагу в застосуванні має стаття 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки її остання редакція ухвалена пізніше останньої редакції статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

В рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов`язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 Закону України «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.

Оскільки спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню.

Аналогічна думка висловлена Верховним Судом України в ухвалах від 16.01.2016 року (справа № 6-3084ц15 ), від 29.01.2016 року (справа № 6-209ц16 ), від 03.02.2016 року (справа № 6-228ц16 ), від 09.02.2016 року (справа № 6-36ц16 ), від 01.03.2016 року (справа № 6-484ц16 ).

Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»….)

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Позивачем судовий збір не сплачено, з посиланням на положення ЗУ «Про захист прав споживачів», а в позовній заяві йдеться не про обставини які передували укладенню договору Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Системний аналіз положень Закону України«Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Однак, в порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовній заяві взагалі не

посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним, відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання неправомірними дій та зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди, завданої споживачу, залишити без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання неправомірними дій та зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди, завданої споживачу - залишити без руху, надавши позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Попередити, що у випадку невиконання цих вимог до вказаного строку позовна заява разом із додатками буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя підпис

КОПІЯ ВІРНА:

Суддя Р.В. Гапоненко