Рішення № 84162890, 11.09.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/753/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Чернівецького міського відділу Держаної міграційної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Чернівецького міського відділу Держаної міграційної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Чернівецького міського відділу Держаної міграційної служби України у Чернівецькій області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;

-зобов`язати Чернівецький міський відділ Держаної міграційної служби України у Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, без передачі будь-яких даних про дитину і про неї, його матір до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

В обгрунтуванння позову зазначено, що у зв`язку із досягнення ОСОБА_2 16-річного віку, його законні представники (батьки) звернулись до Чернівецького міського відділу Державної міграційної служби в Чернівецькій області із заявою, в якій просили оформити і видати їхньому сину паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII. Однак, листом від 08 травня 2019 року №А-25/6/7310/310-19 у видачі такого паспорта відмовлено, оскільки Законом України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюється розпорядником ЄДДР у формі картки.

Вважає, що даною відмовою грубо та безпідставно порушуються законні права та інтереси її сина та її сім`ї.

Позивач зазначає, що відмовляється від присвоєння її сину будь-яких ідентифікаторів особистості, не надає згоди на обробку персональних даних на підставі статті 8 Закону України №2297-VI від 01 червня 2010 року "Про захист персональних даних", від отримання та користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, а також від внесення даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації.

Ухвалою суду від 11 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що права ОСОБА_2 не були порушені з боку працівників міграційної служби, оскільки відсутня сама відмова у оформленні паспорта громадянина Україна.

Відповідач посилаючись на Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI від 20 листопада 2012 року, винесеного на виконання постанови від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанову Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон» вказував, що при зверненні до територіального органу/підрозділу ДМС України заявнику необхідно надати саме заяву -анкету встановленого зразка, затвердженого МВС України та вичерпний перелік документів. Зазначав, що тільки у випадку подачі заяви-анкети працівниками ДМС проводитимуться дії щодо перевірки повноти поданих заявником документів та відповідності їх оформлення вимогам законодавства.

Однак, подана батьками ОСОБА_2 заява не відповідала зразку заяви-анкети, зразок якої затверджено МВС України. Разом із цим, при зверненні до територіального підрозділу міграційної служби не надано документів, передбачених законодавством для оформлення паспорта громадянина України.

Крім того, посилаючись на Положення про паспорт громадянина України, згідно якого до територіального підрозділу міграційної служби повинен звертись особисто та безпосередньо заявник-особа, що досягла шістнадцятирічного віку, відповідач зазначав, що із заявою до територіального підрозділу звернувся не особисто ОСОБА_2 , із заявою звернулись законні представники (батьки).

Оскільки, подана законними представниками ОСОБА_2 заява не відповідала зразку заява-анкета, то така була прийнята до розгляду як звернення, на яке було надано лист-роз`яснення.

Відповідач вважає, що розглядаючи звернення батьків неповнолітнього діяв чітко в межах своїх повноважень, надаючи роз`яснення та з дотриманням термінів, визначених Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки провадження у цій справі відкрито 11 липня 2019 року, то враховуючи положення зазначеної вище норми, з 12 серпня 2019 року розпочався розгляд даної справи по суті.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції м. Чернівці 05 травня 2003 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1

06 травня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як законні представники неповнолітнього ОСОБА_2 звернулися до Чернівецького міського відділу Держаної міграційної служби України у Чернівецькій області із завою, в якій просили видати ОСОБА_3 бланк паспорту громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки. Форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком. Проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті. Провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи. В разі відмови оформити бланк паспорту у вигляді паспортної книжечки, дати конкретну відмову та повідомити про це письмово.

Листом №А-25/6/7310-19/7310/802-19 від 08 травня 2019 року відповідач повідомив, що з 01 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» №1474-VIII від 14 липня 2016 року, яким внесено низку змін до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20 листопада 2012 року, зокрема в частині видів та форми документів з імплантованим безконтактним електронним носієм та без нього, порядку ідентифікації та верифікації особи, порядку оформлення та видачі цих документів, а також щодо віку, з досягненням якого особа зобов`язана отримати паспорт громадянина України.

В листі вказано, що відповідно до Закону №5492-VI від 20.11.2012 року кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Саме цей документ посвідчує особу і підтверджує громадянство України. Порядок оформлення, видача і обмін даного паспортного документа регламентується Законом №5492-VI від 20 листопада 2012 року, а також прийнятими на виконання цього Закону урядовими постановами №302 (з урахуванням змін, внесених згідно з Постановою від 26 жовтня 2016 року №745 та від 21 березня 2018 року № 199) та Постановою №784 від 18 жовтня 2017 року.

В листі зазначено, що за цими нормативно-правовими актами паспорт громадянина України повинен оформлюватися засобами Єдиного державного демографічного реєстру. Частина 4 статті 21 Закону №5492-VI від 20.11.2012 року чітко вказує на те, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України може містити зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі, відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, а також, за згодою особи, вносяться відцифровані відбитки пальців рук.

Також вказано, що Постановою №302 від 25 березня 2015 року затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія. Повідомлено, що пунктом 3 цієї Постанови передбачено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припинено, отже, для оформлення паспорта зразка 1994 року вже не має законних підстав. Альтернативи такій формі паспорта громадянина України (ID- картки з безконтактним електронним носієм інформації) ні Законом №5492-У1 від 20 листопада 2012 року, ні урядовими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, не передбачають, як і винятків із загального для всіх громадян України обов`язку отримати цей документ у встановленому порядку і встановленої форми.

Наголошено на тому, що постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 21 березня 2018 року було виключено абзац другий пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302, яким передбачалась можливість отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, оскільки всі територіальні підрозділи ДМС України були забезпечені матеріально-технічними ресурсами для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм. Тому територіальні підрозділи УДМС України в Чернівецькій області, як суб`єкти владних повноважень при виконанні офіційних повноважень не можуть діяти всупереч вимогам Закону.

Оскільки Законом України №5492-УІ від 20 листопада 2012 року передбачено оформлення паспорта громадянина України виключно у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм, то видача документів не передбачених Законом буде порушенням діючого законодавства, що регулює питання оформлення, видачі та обміну паспорта громадянина України.

Щодо посилань позивача на постанову Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) вказано, що зазначена постанова не вносить змін до Закону №5492-УІ від 20 листопада 2012 року та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 щодо оформлення, видачі та обміну паспорта громадянина України. Судове рішення у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) не може бути підставою для видачі дитині паспорта громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, оскільки є індивідуальними актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи.

Повідомлено, що у разі звернення дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм, він буде оформлений у чітко визначені терміни та з дотриманням вимог щодо належного ступеню захисту інформації, наявної в Реєстрі.

Не погоджуючись із відмовою у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України "Про громадянство України" 18.01.2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III).

Статтею 5 Закону №2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно пунктів 1, 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XI (далі - Положення №2503-XI) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного

Отже, даним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, що посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI).

Абзацом а) пункту 1 частини першої статті 13 Закону 5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Бланки документів у формі картки виготовляються з полімерних матеріалів, які за фізичними характеристиками підлягають лазерній персоналізації і гравіюванню відповідно до державних (національних) та міжнародних стандартів, і містять безконтактний електронний носій (у випадках, передбачених цим Законом) та номер бланка.

Відповідно до частини першої та другої статті 21 Закону 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Частиною другою статті 15 Закону 5492-VI передбачено, що бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається (далі - Постанова № 302).

Пунктом 2 Постанови №302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII;

з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Як вбачається із матеріалів справи, 06 травня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як законні представники неповнолітнього ОСОБА_2 звернулися до Чернівецького міського відділу Держаної міграційної служби України у Чернівецькій області із завою, в якій просили видати ОСОБА_3 бланк паспорту громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком.

Вказану заяву позивача зареєстровано за №А-25/6/7310-19 від 06 травня 2019 року.

За результатами розгляду даної заяви, відповідачем листом №А-25/6/7310-19/7310/802-19 від 08 травня 2019 року надано відповідь - роз`яснення, в якому повідомлено законних представників ОСОБА_2 про те, що з 01 січня 2016 року було внесено низку змін до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI від 20 листопада 2012, зокрема в частині видів та форми документів з імплантованим безконтактним електронним носієм та без нього, порядку ідентифікації та верифікації особи, порядку оформлення та видачі цих документів, а також щодо віку, з досягненням якого особа зобов`язана отримати паспорт громадянина України.

Повідомлено, що Законом України №5492-УІ від 20 листопада 2012 року передбачено оформлення паспорта громадянина України виключно у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм. У разі звернення ОСОБА_2 з заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі ID -картки з безконтактним електронним носієм, він буде оформлений у чітко визначені терміни та з дотриманням вимог щодо належного ступеню захисту інформації, наявної в Реєстрі.

Разом із цим, заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач у відзиві на позовну заяву, вказував, що подана батьками ОСОБА_2 заява не відповідала зразку заяви-анкети, зразок якої затверджено МВС України. Разом із цим, із такою заявою до територіального підрозділу звернувся не особисто ОСОБА_2 , а його законні представники - батьки.

Пунктом 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі - Порядок №302) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745) (далі - Порядок №302) визначено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 13 Порядку №302 передбачено, що для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Згідно пункту 23 Порядку №302 керівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС визначає працівників, які здійснюють функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет та видачі паспорта, і працівників, які здійснюють функції з оформлення паспорта (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення). Керівник уповноваженого суб`єкта визначає осіб, які в межах повноважень, встановлених законодавством, отримують доступ до інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, власником або розпорядником яких є ДМС, є матеріально відповідальними особами та здійснюють функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет і видачі паспорта.

Відповідно до пункту 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що ними встановлений обов`язок, при зверненні до територіального органу/підрозділу ДМС України заявника (особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто), надати саме заяву-анкету встановленого зразка, затвердженого МВС України. У випадку ж подачі заяви-анкети працівниками міграційної служби проводитимуться дії щодо перевірки повноти поданих заявником документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції м. Чернівці 05 травня 2003 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, на дату звернення законних представників ОСОБА_2 із заявою про видачу йому бланка паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, ОСОБА_2 виповнилось 16 років.

Відтак, із заявою про видачу паспорта України, у відповідності до вимог Порядку №302, повинен звертатись ОСОБА_2

Натомість, із такою заявою звернулись його законні представники (батьки) - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відтак, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що заява яка надійшла на адресу Чернівецького міського відділу Держаної міграційної служби України у Чернівецькій області була подана не повноважною особою, чим порушено порядок подачі заяви щодо оформлення паспортного документа громадянина України.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, подана законними представниками ОСОБА_2 заява не відповідала зразку заяви-анкети, зразок якої затверджено МВС України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що заяву подано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у довільній формі, що не відповідає Порядку №302 та Положенню №2503-XII, а тому не є підставою для оформлення та видачі паспорта будь-якого зразка, у тому числі у вигляді книжечки.

Таким чином, враховуючи той факт, що подана законними представниками ОСОБА_2 до міграційної служби заява не відповідала зразку заяви-анкети, зразок якої затверджено МВС України, до заяви не долучено необхідних документів, передбачених законодавством, для оформлення паспорта громадянина України та така заява подана не особисто ОСОБА_2 , а його законними представниками, то, на думку суду, у відповідача були відсутні підстави для прийняття заяви до розгляду та в подальшому для видачі паспорта у формі книжечки.

Натомість, подана законними представниками ОСОБА_2 заява, була прийнята до розгляду працівниками міграційної служби як звернення, на яке надано тільки відповідь -роз`яснення, оформлене листом №А-25/6/7310-19/7310/802-19 від 08 травня 2019 року, з метою інформування заявника про можливість оформлення паспорта ОСОБА_2 у відповідності до діючого законодавства.

Жодних рішень відповідачем щодо відмови в оформленні паспорта ОСОБА_2 у формі книжечки не виносилося.

Відтак, вимога позивача визнати протиправною відмову Чернівецького міського відділу Держаної міграційної служби України у Чернівецькій області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, є безпідставною.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час розгляду заяви позивача діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений діючим законодавством України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для висновку про відмову у задоволенні даного позову.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій при розгляді заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як законних представників неповнолітнього ОСОБА_2 .. Натомість доводи позивача, з огляду на вище викладене, є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову, а тому такий задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Чернівецького міського відділу Держаної міграційної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2019 року.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

відповідач - Чернівецький міський відділ Держаної міграційної служби України у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Руська, 248 М)

Суддя Лелюк О.П.