Рішення № 84161874, 11.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3066/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі також - відповідач), про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 12.06.2019 ВП № 58567784 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2428,16 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач наголошував, що йому копії постанов, винесені в межах виконавчого провадження № 58567784 не надсилались, а про їх існування дізнався ознайомившись з матеріалами такого провадження 09.08.2019. При цьому, зазначив, що станом на дату ознайомлення ним погашено у добровільному порядку всю суму заборгованості, про що повідомлено державного виконавця.

Ухвалою суду від 02.09.2019 клопотання про поновлення строку звернення до суду задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3066/19; залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Полтаваобленерго". Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження).

05.09.2019 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, відповідно до яких її представником наголошено, що з дати набрання законної сили постановою Полтавського апеляційного суду, якою стягнуто з ОСОБА_1 23281,67 грн на користь АТ "Полтаваобленерго", боржником впродовж значного проміжку часу не виконувалось таке судове рішення в добровільному порядку. У зв`язку з чим, АТ "Полтаваобленерго" звернулось до відповідача з метою примусового виконання судового рішення. 11.07.2019 начальником ПФ МЕМ АТ "Полтаваобленерго" видано довідку про те, що станом на 08 травня 2019 року ОСОБА_1 добровільно сплатив заборгованість для пред`явлення у виконавчу службу. Крім того, зазначив про наявність підстав для залишення без розгляду даної заяви з підстав розгляду того ж спору між тими з сторонами у Київському районному суді м. Полтави /а.с. 41-43/.

09.09.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому представник просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №58567784 з виконання виконавчого листа №552/5633/17, виданого Київським районним судом м. Полтави 29.01.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Полтаваобленерго" заборгованості у розмірі 23281,67 грн. Постанову про відкриття такого виконавчого провадження направлено сторонам. 12.06.2019 винесено, зокрема, постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2328,16 грн. Як наслідок, відповідач діяв в межах та на підставі наданих йому повноважень, відтак вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають /а.с. 51-53/.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 28.03.2019 відкрито виконавче провадження № 58567784 з виконання виконавчого листа №552/5633/17, виданого Київським районним судом м. Полтави 29.01.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Полтаваобленерго" заборгованості у розмірі 23281,67 грн /а.с. 61/.

Державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 12.06.2019 винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу у розмірі 25708,83, а також про стягнення виконавчого збору у розмірі 2328,16 грн /а.с. 63-67/.

Не погодившись з постановою про стягнення виконавчого збору у розмірі 2328,16 грн, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частиною першою ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з приписами п. 1 частини другої ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В частині обґрунтувань позивача про не отримання ним постанов відповідача про відкриття та про стягнення виконавчого збору, а відтак протиправності дій відповідача стосовно ненаправлення їх рекомендованим поштовим відправленням, чим порушено вимоги ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", суд наголошує на наступному.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд наголошує, що відповідачем не надано доказів направлення постанови про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим відправленням позивачу.

Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, зокрема стягнути виконавчий збір або накласти арешт на майно боржника, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Варто наголосити, що станом на дату винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору позивачем самостійно (станом на 08.05.2019) сплачено суму заборгованості на користь третьої особи у повному обсязі /а.с. 36/.

Проте незважаючи на згадані вище норми Закону відповідачем було вчинено протиправні дії у вигляді стягнення з боржника виконавчого збору, без надання строку на добровільне виконання виконавчого документу, а також без з`ясування стану заборгованості станом на дату винесення спірної постанови.

Такі дії, вчинені з боку відповідача, порушують права божника в частині вільного розпорядження належним йому майном та необґрунтованого стягнення з останнього виконавчого збору.

В частині посилань третьої особи стосовно наявності у суду підстав для залишення даного позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до долученої до матеріалів справи копії скарги позивача про визнання дій неправомірними та скасування постанов державного виконавця, що подана до Київського районного суду м. Полтави судом встановлено, що остання містить вимоги, крім іншого, про визнання неправомірними дій виконавця, що вчинені в межах виконавчого провадження ВП № 58567784, щодо винесення постанови від 12.06.2019 про стягнення виконавчого збору у сумі 2328,16 грн /а.с. 75-79/.

Позаяк, предметом розгляду у даній справі є визнання протиправною та скасування постанови від 12.06.2019 про стягнення виконавчого збору у сумі 2328,16 грн, як рішення суб`єкта владних повноважень, що по своїй правовій природі є іншим предметом спору.

Відтак у суду відсутні підстави для залишення даного позову без розгляду.

По суті нарахування виконавчого збору відповідачем станом на 12.06.2019, суд наголошує на наступному.

Відповідно до положень частини першої статті 27 Закону № 1404-VII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів /ч. 2 тієї ж статті/.

В силу абзаців першого та третього частини четвертої ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 58567784, 12.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2328,16 грн /а.с. 63/.

Статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4 ст. 42 Закону 1404-VIII).

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 №1302/29432 (далі - Інструкція), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами розділу VІ Інструкції постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1 - 4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Згідно із пунктом 20 Розділу ІІІ Інструкції (у редакції чинній станом на дату спірної постанови) у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Таким чином, в межах обставин даної справи, зважаючи на незазначення державним виконавцем про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір у постанові про відкриття виконавчого провадження, підставами для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є або повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, або закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави у справі №552/5633/17 про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, оскільки боржником частину суми заборгованості було погашено до відкриття виконавчого провадження, а решту суми заборгованості до вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання рішення суду.

Таким чином, спірна постанова від 12.06.2019 винесена не в межах вказаних підстав, встановлених викладеними вище нормами, а позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Ватутіна, 29, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 34962532), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (вул. М.Бірюзова, 47а, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 00131819) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 12.06.2019 ВП № 58567784 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2428,16 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Суддя І.Г. Ясиновський