Рішення № 84157310, 06.09.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/3205/19

Провадження №2-а/487/82/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2019 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участю секретаря судового засідання Ігнатьєва А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання постанови державного виконавця протиправною,

В С Т А Н О В И В:

До Заводського районного суду м. Миколаєва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області, третя особа ГУ ПФУ в Миколаївській області про визнання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.03.2019 року у виконавчому провадженні №58548059 протиправною та нечинною з моменту прийняття.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем незаконно винесено постанову про повернення йому виконавчого документа, оскільки рішення суду про зобов`язання ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії йому не було виконано в повному обсязі, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа без виконання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.05.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.06.2019 року представник відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим та таки, що не відповідає задоволенню, оскільки на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови були наявні поважні причин, які зумовили невиконання боржником судового рішення в частині виплати усієї суми грошових коштів за вищезазначеним рішенням суду.

08.07.2019 року представник ГУ ПФУ в Миколаївській області надав до суду відзив на позовну заяву, в якому також просив в задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що не виплата боржником ОСОБА_1 доплати по перерахунку за рішенням суду з 09.09.2016 року по 13.11.2018 року у розмірі 7675,50 грн. відбулася у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України. Зокрема виплата різниці буде проводитись за наявності бюджетного фінансування та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №649.

Крім того, 08.07.2019 року ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області, в якій зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

24.07.2019 року представник Управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області надав до суду заперечення на відповідь ОСОБА_1 на відзив, в якому зазначає, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №487/5574/17 зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області було зобов`язано лише перерахунок призначеної пенсії, що і було виконано боржником самостійно 03.12.2018 року.

На підставі частини дев`ятої статті 205 КАС України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.03.2018 року визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо неперерахунку пенсії ОСОБА_1 з 09.09.2016 року та невключення до грошового забезпечення при обчисленні та виплаті пенсії грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах, зазначених у довідці ВЧ А0224 від 17.08.2017 року №584 та зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 09.09.2016 року з врахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірах, зазначених у довідці військової частини А 0224 від 17.08.2017 року №584.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 року у справі №487/5574/17 вищевказане рішення в частині визнання протиправною бездіяльність ГУ щодо неперерахунку пенсії ОСОБА_1 з 09.09.2016 року та невключення до грошового забезпечення при обчисленні та виплаті пенсії одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах, зазначених у довідці ВЧ А0224 від 17.08.2017 року №584 та зобов`язання ГУ провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 09.09.2016 з врахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірах, зазначених у довідці військової частини А 0224 від 17.08.2017 №584 визнано нечинним.

В іншій частині рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.03.2018 залишено без змін.

Вищевказане рішення 14.11.2018 року набрало законної сили.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорювалося учасниками справи на виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ 03.12.2018 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 09.09.2016 року відповідно до покладених судом зобов`язань.

В подальшому, 25.01.2019 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист по адміністративній справі 487/5574/17 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Миколаївській області, яким зобов`язано відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії з 09.09.2016 з врахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області Вакулою І.А. від 05.03.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №58548059 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

Надалі державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.03.2019 року з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Вважаючи незаконною та необґрунтованою вказану постанову, позивач звернувся за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 вказаного Закону).

З матеріалів справи вбачається, що в межах виконавчого провадження №58548059 боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області повідомлено державного виконавця про виконання рішення суду листом №2281/08 від 23.03.2019 року.

Згідно вказаного повідомлення управління повідомило, що 03.12.2018 року проведено перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 з 09.09.2016 року. Після перерахунку розмір пенсії останнього з 01.11.2018 року склав 6537,05 грн., а загальний розмір доплати по перерахунку з 09.09.2016 року по 31.12.2018 року склав 7962.50 грн.

Сума доплат з 14.11.2018 року по 31.12.2018 року в сумі 287,00 грн. виплачено у січні 2019 року, а сума доплат по перерахунку за рішенням суду з 09.09.2016 року по 13.11.2018 року (до моменту набрання рішенням суду законної сили) у розмірі 7675.50 грн. буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Слід зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінетом Міністрів України з метою реалізації положень частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» 21.02.2018 прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно з пунктом 3 вказаної постанови, Кабінет Міністрів України постановив перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01.01.2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень.

Згідно пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У даній ситуації, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення у справі №487/5574/17 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та повідомлено, що буде виплачена останньому в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виконало рішення суду в частині перерахунку та зазначив що буде здійснена виплата.

Крім того, в даному випадку державний виконавець не може звернути стягнення на майно чи кошти боржника, зважаючи на ті обставини, що виконавчий лист №487/5574/17 від 25.01.2019 року належить до категорії виконавчих документів, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення (тобто немайнового характеру). Порядок виконання рішення даної категорії передбачено статтею 63 Закону №1404-VІІІ, а згідно з частиною третьою статті 52 Закону №1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

На підставі викладеного, суд вважає, що головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області Вакулою І.А. вжито всіх можливих передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання щодо виконання виконавчого листа №487/5574/17, виданого 25.01.2019 року Заводським районним судом м. Миколаєва, у зв`язку з чим приходить до висновку, що постанова від 29.03.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесена на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», є правомірною та скасуванню не підлягає.

Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі незгоди позивача із розміром перерахованої пенсії та порушенням, на його думку, порядку її виплати, позивач може звернутись до суду з новим позовом.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, ЄДРПОУ 13844159) про визнання постанови державного виконавця протиправною - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ч. 6 ст. 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Ж.П. Павлова