Рішення № 84155088, 28.08.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/9/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2019 Справа № 908/1318/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1318/19

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, буд.13-А)

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009

за участю представників сторін:

від позивача: Курилін В.О., адвокат, ордер на надання правової допомоги серія ЗП № 052245 від 26.06.2019

від відповідача: Артюхіна К.Ю., довіреність № 8-0.62-289/62-19 від 27.08.2019

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – програмно-апаратного комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ: Сільськогосподарський виробничий кооператив "Вільнянськ" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000017, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом укладення додаткової угоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2019 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1318/19, присвоєно справі номер провадження 12/9/19, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.07.2019 о 14:15.

19.06.2019 на адресу суду від відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній не визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі, мотивуючи свою позицію наступним:

- 03.02.2009 між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Вільнянськ" укладено договір оренди землі, який зареєстрований від 26.02.2009 № 040926000017, вказаний договір укладено на 10 років;

- 27.12.2018 СВК «Вільнянськ» вперше звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із листом-повідомленням № 80 від 26.12.2018 ( вх. № 27-7252/0/1-18 від 27.12.2018) про поновлення договору оренди землі на 10 років, а інші умови залишити без змін;

- листом-повідомленням від 17.01.2019 за вих. № 27-8/0.6-326/2-19 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надало відповідь на лист № 80 від 26.12.2018, в якому управління не погоджується з пропозицією СВК «Вільнянськ» в частині поновлення договору на 10 років, зокрема не погоджується із пропозицією залишити без змін розмір орендної плати, також зазначило про ненадання орендарем документів на підтвердження проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки та відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору в частині сплати орендної плати;

- тобто Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області заперечило проти поновлення (продовження) договору оренди землі від 03.02.2009, зареєстрованого 26.02.2009 № 040926000017 та укладення додаткової угоди до нього, у зв`язку з чим вважає договір припиненим 27.02.2019 та просить повернути земельну ділянку;

- Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у строк протягом одного місяця після закінчення строку дії договору надіслало позивачу лист-повідомлення від 13.03.2019 за вих. № 27-8-0.63-1269/2-19 про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки;

- відповідач у місячний строк розглянув листи-повідомлення позивача про поновлення договору оренди землі та направив у передбачений ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строк позивачу листи про заперечення в поновленні договору оренди землі, отже сторонами не була досягнута домовленість щодо істотних умов договору та переважне право орендаря на укладання договору оренди землі припинилося;

- можливо дійти висновку, що орендодавець відмовив орендарю як у переважному праві на укладення договору оренди землі на новий строк згідно порядку, передбаченому ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», так і в поновленні договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»;

- лист Держгеокадастру від 05.07.2017 № 22-28-0.13-10489/2-17 не суперечить приписам нормативно-правових актів, то Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області цілком правомірно використало його в обґрунтування власної позиції;

- відповідно до п. 9 договору оренди землі від 03.02.2009 орендна плата складає 250,00 грн. за 1 га на рік, тобто в 100 раз менше ніж законодавчо встановлений мінімальний розмір орендної плати, що суперечить Конституції України, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та розумності;

- Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області дотрималось процедури, визначеної ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та повідомило орендаря про прийняте ним рішення;

- оскільки в даному випадку орендар (позивач) надіслав до орендодавця лист-повідомлення із додатковою угодою, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, вважає, що ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до спірних правовідносин не може бути застосована;

- застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, викладених в ч. 1-5 та в ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» може відбуватись лише шляхом їх взаємо виключення. Просить відмовити в позові повністю.

В підготовчому судовому засіданні 01.07.2019 судом оголошено перерву до 10.07.2019 о 15:30, про що винесено відповідну ухвалу.

05.07.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- жодним нормативно-правовим актом відповідачу не надано право на власний розсуд встановлювати розмір орендної плати за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності (незалежно від місця розташування – в межах чи за межами населеного пункту);

- Податковий кодекс України є спеціальним законом, що прийнятий пізніше в часі аніж Закон України «Про оренду землі», є імперативним в частині визначення та справляння податків і зборів, а положення ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в частині узгодження істотних умов (зокрема самостійного визначення відповідачем розміру орендної плати) суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПК України, то будь-які посилання відповідача у відзиві на законність його дій в цій частині, є безпідставними та суб`єктивними;

- відповідач є лише розпорядником таких земель, якому надано право від імені власника узгоджувати будь-які умови договору відповідно до повноважень (зокрема його предмет, вид угідь, категорія, кадастровий номер), строк (з урахуванням ротації культур), окрім розміру орендної плати, яка у разі наявності відповідних рішень органів місцевого самоврядування, повинна дорівнювати визначеному у них розмірі, та є повноваженнями виключно таких органів (підпункт 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 ПК України), у іншому разі розмір орендної плати за користування такими земельними ділянками повинен визначатись з урахуванням норм ПК України, та не повинен перевищувати їх мінімального розміру (п. 12.3.5. п. 12.3. ст. 12 ПК України);

- твердження відповідача про нібито встановлений в договорі розмір орендної плати у 100 разів менший, ніж визначений на даний час законодавством розмір є безпідставним, не містить ані посилань на відповідні докази чи норми закону, ані розрахунку такого розміру;

- моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, тобто на момент підписання договору його сторонами;

- моментом укладання договору є саме 03.02.2009, незалежно від часу надання договору статусу офіційно визнаного акту, дана правова позиція позивача узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц;

- вважає, що граничним терміном надання (надіслання) відповідачем позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору є 04.03.2019, натомість такий лист –повідомлення був навіть зареєстрований відповідачем тільки 13.03.2019;

- відповідно до рішення Конституційного суду України віл 25.06.2018 у справі № 1-76/2018(4090/17) постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 визнана неконституційною.

10.07.2019 на адресу суду від відповідача надійшов лист, в якому останній просить долучити витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.06.2019 № 171021511.

В підготовчому судовому засіданні 10.07.2019 судом оголошено перерву до 29.07.2019 о 14:15, про що винесено відповідну ухвалу.

11.07.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову за вих. б/н від 11.07.2019, в якій останній просить в порядку приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,3019 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0034, а саме:

- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 9,3019 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0034 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,3019 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0034;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,3019 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0034.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.07.2019 наведену вище заяву про забезпечення позову у справі № 908/1318/19 передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 15.07.2019 у задоволенні заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1318/19 відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2019 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 у справі № 908/1318/19 скасовано, прийнято у справі нове рішення, заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" від 11.07.2019 про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру задоволено частково, а саме: заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до моменту прийняття остаточного рішення у справі №908/1318/19 вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,3019 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0034, а саме:

- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 9,3019 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0034 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,3019 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0034. В решті в задоволенні заяви відмовлено.

19.07.2019 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в порядку ст. 167 ГПК України, в яких зазначає наступне:

- виходячи з приписів ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» на орендодавця (орган державної влади) покладений обов`язок узгодити з орендарем істотні умови договору, зокрема і розмір орендної плати;

- положення про податок на майно в частині ставки плати за землю, яке затверджується органами місцевого самоврядування, дублює норми Податкового кодексу, де зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем;

- з аналізу ст. 125 ЗК України, ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» та п. 40 договору вбачається, що договір оренди землі вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації;

- Головне управління повинно було з 27.02.2019 по 28.03.2019 надіслати лист-повідомлення орендарю про своє заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки, що і було зроблено шляхом направлення позивачу листа-повідомлення від 13.03.2019 за вих.. № 27-8-0.63-1269/2-19 про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки, позивач отримав вказаний лист 14.03.2019. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 29.07.2019 в порядку приписів п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрито підготовче провадження у справі № 908/1318/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2019 о 14:45.

В судовому засіданні 29.07.2019 оголошено перерву в розгляді справи по суті до 14.08.2019 о 16:00.

14.08.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд врахувати при розгляді справи та прийнятті рішення правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, від 29.01.2019 у справі № 917/108/18, від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц, у постановах Верховного суду України від 19.02.2014 у справі № 6-162ц13 та від 13.06.2016 у справі № 6-643ц16.

В судовому засіданні 14.08.2019 оголошено перерву в розгляді справи по суті до 28.08.2019 о 17:15.

В судове засідання 28.08.2019 з`явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2019 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.08.2019 проти позову заперечив в повному обсязі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 03.02.2009 між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області, далі Орендодавець, та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Вільнянськ», далі Орендар, був укладений договір оренди землі, далі Договір, за умовами якого (п. 1 - 3) Орендодавець відповідно до розпоряджень № 462 від 16.06.2005 та № 87 від 28.01.2009 Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу, яка знаходиться на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В оренду передається земельна ділянка площею 9,3019 (дев`ять цілих три тисячі дев`ятнадцять десятитисячних) га, яка знаходиться на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Кадастровий номер: 2321585000:01:003:0034.

Згідно із п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 91 081 (дев`яносто одна тисяча вісімдесят одна) грн.. 00 копійок, що підтверджується витягом з технічної документації про визначення грошової оцінки земельної ділянки, виданим Відділом Держкомзему у Вільнянсьому районі Запорізької області 19.12.2008 р., б/н.

Умовами п. 8 Договору визначено, що договір укладено на 10 (десять) років з моменту набуття чинності договору після державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 – 11 Договору орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 250,00, (двісті п`ятидесяти) гривень 00 копійок за 1 (один) га на рік. Платежі вносяться на рахунок Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, на території якої знаходиться земельна ділянка, що передається в оренду. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами. Орендна плата вноситься у такі строки: рівними частинами щомісячно, не пізніше тридцятого числа наступного місяця.

Пунктами 14, 19 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського виробництва. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно із п. 40 Договору цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам», про що Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000017, а отже, Договір набрав чинності з 26.02.2009 року.

Як свідчать матеріали справи, за актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі Орендодавець згідно умов договору передав, а Орендар (Сільськогосподарський виробничий кооператив "Вільнянськ") прийняв земельну ділянку в розмірі 9,3019 га (рілля – 9,3019 га) кадастровий № 2321585000:01:003:0034.

01.01.2013 року набрав чинності Закон України № 5245-VI від 06.09.2012 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності”, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 “Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру” утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 294-р від 31.03.2015 “Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру” функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв`язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв`язку з набранням чинності зазначеного вище закону розпорядником земель за договором оренди землі від 03.02.2009 слід вважати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідно до п. 4 п.п. 13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

З метою реалізації наданого пунктом 8 Договору переважного права на поновлення договору оренди землі, з урахуванням ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 777 ЦК України щодо можливості поновити договір оренди на новий строк, позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням за вих. № 80 від 26.12.2018, в якому повідомив відповідача про свій намір поновити договір оренди землі від 03.02.2009 (продовжити його дію). До вказаного листа в якості додатків зазначені три примірники проекту додаткової угоди. Вказаний лист був отриманий відповідачем 27.12.2018, про що свідчить штамп за вх. № 7252/01/118.

Листом-повідомленням № 27-8-0.6-326/2-19 від 17.01.2019 відповідач зазначив наступне:

- лист-повідомлення Орендаря та додані документи, які надані до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не містять відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору в частині сплати орендної плати;

- не надано документів на підтвердження проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки;

- проект додаткової угоди не узгоджується з нормами Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, рекомендаціями Держгеокадастру та позицією Головного управління. Відповідач зазначив, що саме з цих причин заперечує проти поновлення договору оренди землі від 03.02.2009, зареєстрованого 26.02.2009 за № 040926000017. Також зазначив, що договір буде вважатися припиненим 27.02.2019.

В подальшому листом-повідомленням № 27-8-0.63-1269/2-19 від 13.03.2019 відповідач повідомив про заперечення у поновленні договору оренди землі від 03.02.2009, зареєстрованого 26.02.2009 за № 040926000017, посилаючись на те, що продаж права оренди окремими лотами на конкурентних засадах (ст. 134 ЗК України) надає змогу збільшити фінансові надходження від орендної плати. Також зазначив, про обов`язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Позивач в позові вважає, що відповідач листом-повідомленням від 17.01.2019 та листом-повідомленням від 13.03.2019 необґрунтовано відмовив в укладанні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, та як наслідок позивач змушений звернутись до суду з відповідним позовом. При цьому вказує, що відповідач під час дії Договору в своєму листі від 17.01.2019 не надав обґрунтовані заперечення щодо невідповідності листа-повідомлення Орендаря із проектом додаткової угоди вимогам закону з конкретними посиланнями на такі порушення та взагалі не запропонувавши належним чином будь-яких своїх істотних умов (своєї редакції додаткової угоди щодо внесення змін до істотних умов договору чи/або протокол розбіжностей). При відсутності спроби або конкретних дій Орендодавця для досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору не можна вважати що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося. Зазначає, що моментом укладення Договору є 03.02.2009, відповідач повинен був направити позивачу свій лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору в період з 03.02.2019 по 03.03.2019, натомість такий лист був складений відповідачем 13.03.2019. Вважає, що в даному випадку наявна «мовчазна згода» відповідача на поновлення Договору та його недобросовісна поведінка в частині виконання вимог ч. 6, 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Позивач вказує, що у нього є право на поновлення договору оренди земельної ділянки при реалізації ним переважного права з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», та саме це право підлягає захисту у судовому порядку.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладений договір оренди землі, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України “Про оренду землі” № 161-XIV від 06.10.1998, далі Закон. Сторони у справі досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів даного виду: зокрема щодо предмету оренди, за його індивідуально – визначеними ознаками, розміру орендної плати, строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст. ст. 13-16 Закону, п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 283 ГК України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України.

Нормою ст. 1 Закону України “Про оренду землі” визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частинами 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1, 4 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із приписами ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Як зазначено вище, пунктом 8 Договору встановлено, що договір укладено на 10 (десять) років з моменту набуття чинності договору після державної реєстрації.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про: визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, зареєстрованого у ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000017, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом укладення додаткової угоди в редакції, зазначеній в позовній заяві.

Умови та порядок поновлення договору оренди землі врегульовані приписами ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Нормою вказаної статті Закону встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

З вищевикладеної норми вбачається, що стаття 33 Закону України “Про оренду землі” фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди: 1) внаслідок використання орендарем свого переважного права на поновлення строку дії договору, та 2) у разі продовження орендарем користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Аналіз норми ч. 1 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” свідчить, що у орендаря виникає право на продовження дії договору у разі: належного виконання умов договору; своєчасного звернення з листом-повідомленням до орендодавця; надсилання на адресу орендодавця проекту додаткової угоди; відсутність заперечень орендодавця щодо подальших правовідносин.

При цьому конструкція норми ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає обов`язок орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Підставою заявленого в даній справі позову є приписи ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді". У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

З матеріалів справи вбачається, що на перший лист-повідомлення позивача № 80 від 26.12.2018 відповідач відповів листом-повідомленням № 27-8-0.6-326/2-19 від 17.01.2019, в якому не погодився з умовами запропонованого позивачем проекту додаткової угоди в частині розміру орендної плати. Відповідач в листі зазначив, що розмір орендної плати згідно проекту додаткової угоди про поновлення терміну дії договору пропонується залишити на тому самому рівні, що не узгоджується з нормами Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, рекомендаціями Держгеокадастру та позицією головного управління, і саме з цих підстав Головне управління заперечує проти поновлення договору оренди землі від 03.02.2009.

Таким чином, відповідач не погодився щодо поновлення вказаного Договору на умовах, запропонованих позивачем в проекті додаткової угоди.

Умовами пункту 8 Договору визначено, що договір укладено на 10 (десять) років з моменту набуття чинності договору після державної реєстрації.

Вказаний договір був зареєстрований у ЗРФ Центр ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000017.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 4 ст. 334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В пункті 40 Договору зазначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З аналізу змісту умов пунктів 8, 40 Договору та приписів ст. 125 ЗК України, ст. 182, 334 ЦК України вбачається, що договір оренди землі від 03.02.2009 набув чинності з моменту його державної реєстрації – тобто з 26.02.2009, і був укладений на 10 років, отже строк закінчення дії вказаного договору настав 26.02.2019.

Частина 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлює, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З урахуванням приписів ч. 6 ст. 33 вказаного Закону та строку дії укладеного договору оренди землі від 03.02.2009, відповідач мав можливість протягом одного місяця після закінчення строку договору, тобто з 27.02.2019 по 27.03.2019 надіслати орендарю (позивачу) лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, відповідач надіслав на адресу позивача лист-повідомлення за вих. № 27-8-0.63-1269/2-19 від 13.03.2019 про заперечення у поновленні договору оренди. У вказаному листі відповідач повідомив про заперечення у поновленні договору оренди землі від 03.02.2009, зареєстрованого 26.02.2009 за № 040926000017 (земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,3019 га, кадастровий номер 2321585000:01:003:0034, розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області). Також в листі відповідач з посиланням на ст. 34 Закону України «Про оренду землі» зазначив про обов`язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку. Факт направлення та наявності вказаного листа позивач не заперечує.

Таким чином, відповідач у межах місячного строку (з 27.02.2019 по 27.03.2019), після закінчення строку дії договору оренди землі від 03.02.2009 висловив своє заперечення проти поновлення Договору шляхом направлення позивачу листа-повідомлення за вих. № 27-8-0.63-1269/2-19 від 13.03.2019.

Враховуючи наявність заперечення відповідача проти поновлення договору оренди землі від 03.02.2009, висловленого в межах місячного строку після закінчення дії вказаного Договору, відсутні підстави для поновлення строку дії договору в порядку приписів ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відтак відсутні і підстави для задоволення поданого в даній справі позову. А твердження позивача про наявність «мовчазної згоди» на поновлення договору оренди землі від 03.02.2009 з боку відповідача є безпідставними, та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не довів суду наявність підстав для поновлення строку дії договору оренди землі від 03.02.2009 в порядку приписів ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме не довів відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі заперечення орендодавця проти продовження користування земельною ділянкою та поновлення строку дії договору на той самий строк на тих самих умовах.

За таких обставин, у задоволенні позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000017, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом укладення додаткової угоди слід відмовити.

Суд вважає за необхідне зазначити, що строк дії договору оренди землі визначається саме з моменту набрання ним сили, як визначено в пунктах 8, 40 Договору він набирає сили після державної реєстрації. Відтак строк дії договору оренди землі від 03.02.2009 починається саме з 26.02.2009 і закінчується 26.02.2019.

Твердження позивача про те, що граничним терміном надання (надіслання) відповідачем позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору є 04.03.2019 є хибними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. покладаються на позивача у справі - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вільнянськ» згідно із п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.08.2019, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000017, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом укладення додаткової угоди, відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. покласти на Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вільнянськ».

Повне рішення складено – 09.09.2019 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.