Ухвала суду № 84152108, 03.05.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/3620/17

провадження № 6/361/2/19

03.05.2019

УХВАЛА

Іменем України

03 травня 2019 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Срібної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк”, заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” (далі – Банк або ПАТ “Марфін Банк”), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства “Морський транспортний банк” (далі – також Банк), звернулося до суду із заявою, у якій просить видати дублікат виконавчого листа від 31 жовтня 2011 року, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області на підставі заочного рішення суду від 08 жовтня 2010 року у цивільній справі № 2-3721/2010 за позовом Банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та поновити йому строк для пред`явлення цього виконавчого документа до виконання, посилаючись на те, що вказаний вище виконавчий документ було втрачено при його поштовій пересилці державною виконавчою службою на адресу Банку, тому строк для пред`явлення його до виконання пропущений з поважних причин (т. 1 а. с. 119-120).

Представники заявника ОСОБА_2 В ОСОБА_3 А. та ОСОБА_4 у суді заяву підтримали, просили суд задовольнити вимоги заяви повністю.

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення даної заяви заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що Банком не доведено факту втрати ним оригіналу виконавчого листа та наявність поважних причин для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Також зазначав, що Банк, отримавши 31 жовтня 2011 року виконавчий лист про звернення стягнення на земельну ділянку, його долею поцікавився лише 30 травня 2017 року, тобто аж через шість років, тому вимоги Банку є необґрунтованими. Крім цього, вказував, що ним надано письмову згоду Банку на добровільний продаж стягувачем предмета іпотеки – належної йому земельної ділянки, вважає, що за таких фактичних обставин необхідність у відновленні виконавчого документа відсутня.

З`ясувавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

08 жовтня 2010 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив заочне рішення у цивільній справі № 2-3721/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Морський транспортний банк” до ОСОБА_1 , треті особи: Управління земельних ресурсів у Броварському районі Київської області, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості в розмірі 1885400 грн. 29 коп. за кредитним договором № 00109/FК від 27 червня 2008 року, укладеним між Банком і ОСОБА_5 , звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,1806 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221281200:01:118:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів.

10 жовтня 2011 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні у вказаній цивільній справі на заявника ПАТ “Марфін Банк”.

24 жовтня 2011 року ПАТ “Марфін Банк” звернулося до суду із заявою про видачу йому копії заочного рішення суду від 08 жовтня 2011 року у цивільній справі за позовом Банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення суми боргу та виконавчого листа у даній справі.

31 жовтня 2011 року стягувачу ПАТ “Марфін Банк” Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у зазначеній вище цивільній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки – земельну ділянку площею 0,1806 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221281200:01:118:0024, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , який Банком одержано 04 листопада 2011 року.

08 жовтня 2013 року стягувачем ПАТ “Марфін Банк” вказаний виконавчий лист разом із заявою про примусове виконання рішення суду від 08 жовтня 2010 року був направлений до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області (далі – Відділ ДВС).

23 жовтня 2013 року постановою державного виконавця Відділу ДВС відкрито виконавче провадження за № 40352220 про примусове виконання вказаного виконавчого листа, виданого судом Банку 31 жовтня 2011 року.

28 жовтня 2015 року державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, якою повернуто стягувачу ПАТ “Марфін Банк” зазначений вище виконавчий лист про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1806 га, що належить ОСОБА_1 , у рахунок погашення боргу в розмірі 1885400 грн. 29 коп.

Із цієї постанови державного виконавця Відділу ДВС видно, що вказаний виконавчий документ може бути повторно пред`явлений стягувачем до виконання в строк до 28 жовтня 2016 року.

Також дана постанова могла бути оскаржена до суду в 10-деннний строк з моменту її одержання стягувачем.

23 вересня 2016 року представник ПАТ “Марфін Банк” Колісник В.М. звернувся до Відділу ДВС із заявою про надання стягувачу інформації про стан та хід виконавчого провадження № 40352220, яка Відділом ДВС отримана 27 вересня 2016 року.

Відомостей щодо отримання стягувачем ПАТ “Марфін Банк” відповіді на вказане його звернення заявником суду не надано.

20 жовтня 2017 року інший представник ПАТ “Марфін Банк” Семенюта О.В. направила до Відділу ДВС заяву про повернення стягувачу виконавчого документа у виконавчому провадженні № 40352220, у якій зазначалось, що 10 лютого 2017 року із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень Банк дізнався про наявність постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 жовтня 2015 року у вказаному виконавчому провадженні. Однак, ні оригінал даної постанови, ні оригінал виконавчого листа у цивільній справі № 2-3721/2010, що виданий судом 31 жовтня 2011 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягувач не одержував, тому просила невідкладно надіслати на поштову адресу Центрального відділення ПАТ “Марфін Банк” зазначені документи.

Разом з тим, ще 30 травня 2017 року комісією Центрального відділення ПАТ “Марфін Банк” було складено акт за № 5/20017 про втрату виконавчого листа, з якого вбачається, що цей акт складений про втрату при пересилці поштою з Відділу ДВС на адресу Банку виконавчого листа у цивільній справі № 2-3721/2010, який виданий 31 жовтня 2011 року Броварським міськрайонним судом Київської області, про звернення на користь ПАТ “Марфін Банк” стягнення на предмет іпотеки – земельну ділянку, що на праві власності належить боржнику ОСОБА_1

Будь-яких доказів на підставі яких даних зазначеною комісією ПАТ “Марфін Банк” був складений даний акт за відсутності відомостей про направлення стягувачу оригіналу вказаного виконавчого листа заявником суду не надано.

13 лютого 2018 року на звернення ПАТ “Марфін Банк” від 09 лютого 2018 року Відділ ДВС надав відповідь за № 173, у якому повідомив, що у них на виконанні перебувало виконавче провадження № 40352220 по виконанню виконавчого листа у цивільній справі № 2-3721/2010 від 31 жовтня 2011 року, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, про звернення у рахунок погашення суми боргу в розмірі 1885400 грн. 29 коп. на користь Банку стягнення на предмет іпотеки – земельну ділянку площею 0,1806 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221281200:01:118:0024, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів. 23 жовтня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 28 жовтня 2015 року – постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”. Виконавчий лист у даній справі разом із постановою про повернення виконавчого документа направлено на адресу стягувача. За період з 28 жовтня 2015 року по 13 лютого 2018 року даний виконавчий лист до Відділу ДВС не надходив та на примусовому виконанні не перебуває.

20 листопада 2018 року, у ході розгляду цієї заяви ПАТ “Марфін Банк” про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 2-3721/2010 та поновлення стягувачу строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, заінтересована особа ОСОБА_1 подав до Центрального відділення Банку заяву, у якій вказував на те, що цією заявою він надає свою згоду на добровільний продаж Банком належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,1806 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221281200:01:118:0024, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , або взяття її на баланс Банку та право отримувати необхідні документи для реалізації (продажу) або взяття на баланс Банку зазначеної земельної ділянки.

Дана заява зареєстрована 20 листопада 2018 року за вх. № 887/04 у Центральному відділенні Банку (т. 2 а. с. 21).

Із заяви представника стягувача ОСОБА_6 від 15 січня 2019 року вбачається, що на даний час між стягувачем ПАТ “Марфін Банк” і боржником ОСОБА_1 тривають переговори щодо позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Умови і порядок виконання судових рішень, що підлягають примусовому виконанню, на момент видачі стягувачу ПАТ “Марфін Банк” зазначеного виконавчого листа і пред`явлення його для виконання до Відділу ДВС регулювалися нормами Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI, який набрав чинності 08 березня 2011 року, (далі – Закон № 606-XIV).

За змістом п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 606-XIV виконавчі листи на виконання судових рішень можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року) замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Згідно із ч. 1 ст. 371 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року) стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За змістом п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно із ч. 6 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року та є чинним на даний час, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Норми ЦПК України та Закону України “Про виконавче провадження” не містять вичерпного переліку поважних причин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вони враховуються судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Поважними причинами пропуску строку визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення стягувача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення певної процесуальної дії.

Видача дубліката виконавчого листа стягувачу передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається стягувачу на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Стягувач зобов`язаний повідомити суду обставини, за яких виданий йому виконавчий лист було втрачено, та надати суду на підтвердження цих обставин відповідні докази.

Виходячи з наведеного, зокрема, ч. 1 ст. 433, п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, пропущений стягувачем строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений судом з причин, визнаних судом поважними, а дублікат виконавчого листа суд може видати лише за умови, що стягувач звернувся до суду із заявою про це ще до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, та у разі доведеності стягувачем втрати оригіналу виконавчого листа.

Обґрунтовуючи заяву про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення стягувачу строку для пред`явлення його до виконання, ПАТ “Марфін Банк” як доказ на підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа у цивільній справі про звернення стягнення на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , посилався на складений 30 травня 2017 року його працівниками акт за № 5/20017 про втрату виконавчого листа при пересилці з Відділу ДВС до Банку та довідку № 214/04 від 08 червня 2017 року, складену його ж працівниками, про те, що 08 жовтня 2011 року за вих. № 907/04 вказаний вище виконавчий лист направлявся до Відділу ДВС.

Будь-яких даних про те, що на момент складання зазначеного акта № 5/20017 стягувачу було відомо про винесення 28 жовтня 2015 року державним виконавцем Відділу ДВС постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та направлення останнім на його адресу цієї постанови та оригіналу виконавчого листа, заявником ПАТ “Марфін Банк” суду не надано.

Враховуючи викладене, вказаний вище, складений працівниками Банку акт за № 5/20017 від 30 травня 2017 року викликає у суду обґрунтовані сумніви у достовірності його складання.

Із постанови державного виконавця Відділу ДВС від 28 жовтня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу вбачається, що виконавчий лист про звернення на користь Банку стягнення на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , у рахунок погашення суми боргу в розмірі 1885400 грн. 29 коп. міг бути пред`явлений до виконання повторно в строк до 28 жовтня 2016 року.

Судом встановлено, що з моменту подачі 08 жовтня 2011 року до Відділу ДВС вказаного виконавчого листа стягувач ПАТ “Марфін Банк” станом виконавчого провадження № 40352220 щодо виконання цього виконавчого листа протягом майже п`яти років не цікавився, заяву про надання стягувачу інформації про стан і хід цього виконавчого провадження до Відділу ДВС направив лише 23 вересня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

За змістом положень ч. 5 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що стягувач який сумлінно користується наданими йому законом процесуальними правами, зобов`язаний слідкувати за перебігом поданої ним заяви про відкриття виконавчого провадження щодо примусового звернення на його користь стягнення на належну боржнику земельну ділянку у рахунок погашення суми заборгованості.

Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність у стягувача поважних причин його пропуску. При цьому поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливлювали вчинення своєчасно особою відповідної процесуальної дії, тобто в межах встановлених законодавством строків.

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Жодної поважної причини пропуску річного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання повторно стягувачем ПАТ “Марфін Банк” у заяві не зазначено. Обґрунтованих доказів на підтвердження втрати виконавчого листа про звернення на користь Банку стягнення на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, стягувачем суду не надано. Факту втрати цього виконавчого листа саме при його пересилці з Відділу ДВС у суді Банком не доведено.

Доказів щодо неможливості своєчасного отримання стягувачем інформації про стан виконавчого провадження про звернення на користь Банку стягнення на предмет іпотеки суду теж не надано. Об`єктивних причин, які б унеможливлювали вчинення стягувачем таких дій, у поданій до суду заяві, що розглядається, не наведено.

Підстав для поновлення ПАТ “Марфін Банк” пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-3721/2010, виданого судом стягувачу 31 жовтня 2011 року, судом не встановлено.

Відповідно до п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Оскільки строк для пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання сплинув, підстави для видачі Банку дубліката зазначеного вище виконавчого листа теж відсутні.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ПАТ “Марфін Банк” належними і допустимими доказами обґрунтованість заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення стягувачу пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у суді не доведена, тому у задоволення заяви необхідно відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 81, 89, 259, 260, 433, п. п. 9, 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк”, заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.