Рішення № 84137446, 15.08.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4303/14

№ 2/183/10/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту від 15 січня 2013 року, складеного ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за № 4,-

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , -

встановив:

25.06.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в обґрунтування якого, з урахуванням уточнень від 07.11.2016 року (а.с. 122) послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір - ОСОБА_3 . Як зазначає позивач, її мати за життя подарувала сестрі - ОСОБА_5 Ѕ частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а 6 травня 2006 року в Піщанській сільській раді Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 . склала заповіт на 1/2 частину цього будинку на позивача та її сестру - ОСОБА_2 . Після смерті матері позивач звернулася в Новомосковську районну державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини. Крім позивача, з аналогічною заявою звернулася і ОСОБА_2 . Після спливу 6-місячного терміну після смерті матері, позивач звернулася в Новомосковську районну державну нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але державний нотаріус повідомила її, що незадовго до своєї смерті, а саме 15 січня 2013 року, ОСОБА_3 звернулася в Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області і зробила новий заповіт на ім`я сестри - ОСОБА_2 . При цьому нотаріус ні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ні письмової відмови, ні копії заповіту позивачу не надала. В матеріали справи надано лише письмову відмову державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. відповідачу ОСОБА_2 про неможливість видати їй свідоцтво на право на спадщину за заповітом на підставі того, що в ньому не зазначений населений пункт в якому знаходиться спадковий будинок і це ще не всі помилки допущені при складанні заповіту. Позивач вказує, що ОСОБА_5 , за своє життя, повідомила позивача, що під час виготовлення заповіту на ім`я ОСОБА_2 секретарем Піщанської сільської ради Новомосковського району порушено Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, оскільки не було дотримано цього Порядку, тому заповіт повинен бути визнаний недійсним. Так, заповіт від 15 січня 2013 року, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 посвідчила секретар Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 без належних прав на здійснення нотаріальних дій, чим порушила п. 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерством Юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року, (надалі Порядок), який передбачає, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Секретар Піщанської сільської ради Новомосковського району, Дніпропетровської області ОСОБА_6 також порушила п. 2.3 Порядку, який передбачає, що при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат". В спірному заповіті від 15 січня 2013 року особа заповідача встановлена за податковим номером 0947020321, за яким особу встановити неможливо, оскільки в картці фізичної особи - платника податків, яка видається Відділом державної податкової інспекції вказано тільки, що громадянин отримав ідентифікаційний номер, який йому наданий ДПА України і ця картка видається для пред`явлення до органів державної реєстрації, установ, банків і не є документом за яким можливо встановити особу. Окрім вищезазначеного секретар Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області під час складання заповіту 15 січня 2013 року не зазначила населений пункт в якому знаходиться спадкове майно, вказавши лише вулицю район та область.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецького Д.І. від 01.07.2014 року відкрите провадження по справі (а.с. 23).

Ухвалою суду від 16 жовтня 2014 року у справі витребувано докази, отримані 10 листопада 2014 року.

Ухвалою від 19 січня 2015 року витребувано докази, отримані 05 лютого 2015 року

Ухвалою від 15 вересня 2015 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу (посмертну), зупинено провадження у справі та 11 жовтня 2016 року отримано висновок судово-психіатричного експерта, 12 жовтня 2016 року відновлено провадження у справі.

15 листопада 2016 року прийнято уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 25 вересня 2017 року витребувано докази у справі.

23 жовтня 2017 року справу передано в провадження судді Майної Г.Є.

23листопада 2018 року справу передано в провадження судді Сороки О.В.

Ухвалою від 18 лютого 2019 року залучено належного відповідача-2 у справу.

Цивільна справа, у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити. Вказали, що сестра позивача - ОСОБА_5 , за життя повідомила ОСОБА_1 , що вона була присутня під час виготовлення заповіту 15 січня 213 року її матері - ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчувала секретар Піщанської сільської ради Новомосковського району ОСОБА_6, яка порушила Порядок. В судовому засіданні, яке відбулося 5.03.2019 року відповідач ОСОБА_2 повідомила, що була присутня 15.01.2013 року під час складання заповіту її мамою ОСОБА_3 . Також допитана в якості свідка ОСОБА_8 , яка є рідною онукою заповідача показала, що заповіт складений в присутності неї та двох доньок заповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що є порушенням п. 2, 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України, які передбачають, що під час складання заповіту свідками не можуть бути спадкоємці за заповітом та члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом.

Відповідач-1 та її представник заперечили проти задоволення позову. Вказали, що ОСОБА_1 не вірно вказує дату заповіту, а правильна дата заповіту - 15 січня 2013 року. При цьому підстави для визнання заповіту недійсним відсутні в зв`язку з тим, що за період часу з 2014 року ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів, які дійсно могли мати суттєве значення для доведення підстав для визнання заповіту недійсним, а викладені в заяві ОСОБА_1 твердження ґрунтуються лише на припущеннях. Також позивач не вірно вказує про факт звернення до нотаріуса Крутько Л.П . , оскільки 13 лютого 2013 року ОСОБА_1 терміново звернулася до нотаріуса Крутько Л.П. для подання заяви про прийняття спадщини. В цей день нотаріус повідомила позивача про те, що існує заповіт на ім`я ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_1 влаштувала скандал з погрозами звернутися до суду та в будь-який спосіб добитися спадщини. ОСОБА_3 , складаючи заповіт 15 січня 2013 року на ім`я відповідача, повідомила секретарю Піщанської сільської ради ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_1 спадщини не заробила. Зазначила, що ОСОБА_5 не була фахівцем зі знань нормативних документів та не могла використовувати юридичну термінологію, як вказує в заяві ОСОБА_1 , що був порушений Порядок вчинення нотаріальних дій. Крім того, в наявності є рішення органу місцевого самоврядування про надання повноважень секретарю ради на вчинення нотаріальних дій. При оформлені заповіту ОСОБА_6 попросила у ОСОБА_3 паспорт на її ім`я і після того, як його отримала, впевнилася, що це саме ОСОБА_3 та посвідчила заповіт.

Відповідач-2, третя особа до суду не з`явилися, підстав неявки не повідомили. Надали суду заяви, згідно з якими просили розглянути справу у відсутність їх представників. Відзиву, пояснень на позов не надали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, сторін, які з`явилися в судове засідання, оцінивши надані сторонами та отримані судом докази судом встановлено таке.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у батьків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 народилася донька - ОСОБА_1 /а.с.7/.

07 серпня 1985 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінила прізвище на ОСОБА_1 /а.с.8, 9/.

ОСОБА_3 видане Свідоцтво про забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР по АДРЕСА_1 /а.с.21-22/ та 22 вересня 2005 року ОСОБА_3 набула право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 . 13 травня 2007 року ОСОБА_3 подарувала 43/100 частини будинку за договором, посвідченим 13 травня 2007 року за реєстром № 1-1753 /а.с.37, 38/.

06 травня 2006 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений Секретарем селищної ради ОСОБА_6 за р.№118, згідно з яким заповіла Ѕ частину належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та 1/2 частину належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях /а.с.15, 36/.

15 січня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений Фоменко Т .І. , секретарем виконавчого комітету Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, записаний зі слів заповідача, уголос прочитаний заповідачем до його підписання і підписаний ним власноручно у присутності ОСОБА_6 В зв`язку з хворобою заповідача заповіт складений на дому. За заповітом належні заповідачу 57/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 /а.с.35/.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.11, 33, 94/.

На час смерті ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 разом з донькою ОСОБА_5 , онуком - ОСОБА_19 та племінником ОСОБА_20 /а.с.12/.

13 лютого 2013 року позивач подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом від 06 травня 2006 року за р.№118 /а.с.13, 14, 32/.

23 вересня 2013 року ОСОБА_3 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом /а.с.34/

Листом нотаріуса від 23 вересня 2013 року № 2168/02-14 ОСОБА_2 повідомлено про розгляд заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок, розташований в АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 Вказано, що представлені до нотаріальної контори заповіт від імені ОСОБА_3 на 57/100 часток житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , посвідчений 15 січня 2013 року секретарем Піщанської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області за р.№4 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , видане 22 вересня 2005 року виконкомом Піщанської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області, містять відмінності, а саме - в заповіті не зазначений населений пункт, в якому розташований спадковий будинок, що не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом /а.с.39/.

Крім того, судом досліджено рішення першої сесії сьомого скликання від 17 листопада 2015 року № 9-1/VII про призначення відповідального за вчинення нотаріальних дій, яким доручено секретарю Виконавчого комітету сільської ради ОСОБА_6 /а.с.222/ здійснення повноважень по вчиненню нотаріальних дій /а.с.221/, розпорядженням сільського голови № 12 від 02 січня 2013 року призначено ОСОБА_6 відповідальною за виконання нотаріальних дій /а.с.223/.

Також судом досліджено медичні документи ОСОБА_21 /а.с.16, 17, 103/, пенсійне посвідчення ОСОБА_1 /а.с.6/, оригінал амбулаторної карти ОСОБА_3 , висновок судово-психіатричного експерта № 20 від15 вересня 2016 року, згідно з яким на момент 15 січня 2013 року психічним розладом не страждала, могла розуміти значення своїх дій та керувати ними /а.с.115-117/, які не є належними доказами у даній справі, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала показання про те, що ОСОБА_3 під час складання та посвідчення оскаржуваного заповіту була при пам`яті, самостійно висловила свій намір змінити попередній заповіт, за своїм станом здоров`я, вона давала звіт своїм діям та керувала ними.

Вирішуючи позов по суті, суд виходить з такого.

Нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) регулюється питання спадкування за заповітом.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, у тому числі недодержання вимог, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі а також правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Як визначено в ст.1234 ЦК України, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.

Стаття 1251 ЦК України встановлює, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Отже, за своєю сутністю заповіт є одностороннім правочином - дією особи, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Однією з умов дійсності заповіту є його посвідчення.

Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту є стаття 1257 ЦК України, якою визначено лише дві підставі недійсності заповіту.

Так, згідно ч.1 вказаної статті заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним, а частиною 2 передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За цією ж статтею недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Таким чином, слід прийти до висновку, що заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, у яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Стаття 1248 ЦК України передбачає умови посвідчення заповіту нотаріусом, а саме, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

У населеному пункті, у якому немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, відповідно до ст.1251 ЦК України, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою, відповідного органу місцевого самоврядування.

У відповідності до пункту 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року в редакції, чинній на момент посвідчення заповіту (надалі - Порядок), нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

За п. 2.3 розділу ІІ Порядку, при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат».

За ч.2, 3 ст. 43 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Порядку, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

За п.2.10 розділу ІІ Порядку, тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.

У відповідності до п.2.14 розділу ІІ Порядку, 2.14. документи, на підставі яких вживаються заходи щодо охорони спадкового майна, приєднуються до актів опису спадкового майна, які залишаються у справах органу місцевого самоврядування, і формуються в наряд (справу). Оригінали документів (свідоцтва про народження, шлюб, смерть тощо) повертаються особам, що їх подали, а в органі місцевого самоврядування залишаються їх копії. Копії подаються заінтересованими особами або на їх прохання виготовляються посадовою особою органу місцевого самоврядування, про що робиться напис "Згідно з оригіналом", зазначаються дата, посада особи, проставляється підпис. Документи, на підставі яких встановлюється особа громадянина, його представника, повертаються особам, що їх подали. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записуються назва документа, серія, номер, дата його видачі і найменування установи, яка його видала. Копія цього документа долучається до справ органу місцевого самоврядування.

Згідно з п.1.1, 1.4 розділу ІІІ Порядку, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

За п.1.6, 1.8 розділу ІІІ Порядку, посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту. Заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (додаток 16).

Підставами недійсності заповіту позивач зазначала те, що посадовою особою не за належним документом встановлено особу заповідача, не вказано населений пункт, в якому знаходиться майно, з метою посвідчення заповіту залучено свідків, які є близькими родичами заповітоотримувачів, чим порушено таємницю заповіту.

В той же час, як вбачається з наданого заповіту, в оспорюваному заповіті міститься підпис заповідача та здійснений напис, а саме: «заповіт уголос прочитаний заповідачем до його підписання і власноручно підписаний ним у моїй присутності об 14 год. 30 хв.», а у тексті заповіту зазначено: місце, дата складання заповіту, число, місяць, рік народження ОСОБА_3 , ідентифікаційний код, місце народження, місце проживання. Заповідачу роз`яснено зміст статей 1241, 1254, 1307 ЦК України. Заповіт прочитаний вголос заповідачем та власноручно ним підписаний у присутності секретаря. Також у заповіті зазначено, що заповіт записаний секретарем сільської ради зі слів ОСОБА_3 , особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Більш того, матеріали справи свідчать, що на момент посвідчення заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування була призначена відповідальною за виконання нотаріальних дій /а.с.223/.

Крім того, доказів на підтвердження висновку позивача, що особу заповідача встановлено тільки і виключно за податковим номером суду не надано. Обов`язкові вимоги до змісту заповіту не містять необхідності внесення відомостей про такий документ в текст заповіту, а пункт Положення, яким позивач обґрунтовує таку необхідність стосується заходів щодо охорони спадкового майна. Саме лише посилання на даний факт без підтвердження допустимими доказами є неналежним.

Відомостей, щодо зміни чи скасування зазначеного заповіту, з часу його посвідчення до часу смерті заповідача судом не встановлено, а отже, своє розпорядження померлий не мав на меті змінювати.

Не знаходять свого підтвердження доводи позивача щодо порушення таємниці заповіту.

Отже, суд приходить до висновку, що заповідач на момент складання заповіту мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним, відповідало його внутрішній волі та було спрямоване на настання наслідків, зазначених у заповіті на розпорядження належним йому майном на випадок смерті, а також заповіт не суперечить інтересам спадкодавця та моральним засадам суспільства.

Дійсно, заповіт не містить повної адреси спадкового майна, однак разом із тим, суд вважає, що виявлене порушення є недостатньою підставою для встановлення факту порушення вимог щодо форми і посвідчення оспорюваного заповіту, та як наслідок, його нікчемності, оскільки суд зазначив вище, що форма цього заповіту відповідає вимогам ст.1247 ЦК України, вказаний заповіт посвідчений у відповідності до вимог ст.1251 ЦК України, та зареєстрований у Спадковому реєстрі.

Таким чином, у ході судового засідання не було встановлено жодної з передбачених ст.1257 ЦК України обставин, яка би давала підстави для визнання заповіту недійсним, не встановлено доказів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.