Рішення № 84129866, 10.09.2019, Оржицький районний суд Полтавської області

2/543/102/19

543/1369/18

2/543/102/19

РІШЕННЯ

іменем України

10.09.2019 сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Смілянського Є.А., при секретарі судового засідання Гапон Т.В., розглянувши цивільну справу № 543/1369/18 за позовом АТ КБ « Приватбанк « до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ « Приватбанк « звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обгрунтовує тим, що відповідно до укладеного 25.04.2007 року договору номер PLO0SE00000025 ОСОБА_1 отримав у АТ КБ « Приватбанк « кредит в сумі 13 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами Договору.

Відповідач не погашає заборгованість за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 24.10.2018 року має заборгованість в загальній сумі 107 272 грн 38 коп, яка складається з наступного:

- 5065 грн 05 коп - заборгованість за кредитом;

- 339 грн 11 коп - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 7021 грн 35 коп - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 94 846 грн 87 коп - заборгованість за пенею.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач, до суду не з`явився, надав заяву де позов не визнав та пояснив, що борг за кредитним договором він сплатив.

На підставі досліджених доказів, які суд визнає допустимими і належними встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до укладеного 25.04.2007 року договору номер PLO0SE00000025 ОСОБА_1 отримав у АТ КБ « Приватбанк « кредит в сумі 13 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначена обставина підтверджується вказаним договором.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами Договору.

Відповідач не погашає заборгованість за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 24.10.2018 року має заборгованість в загальній сумі 107 272 грн 38 коп, яка складається з наступного:

- 5065 грн 05 коп - заборгованість за кредитом;

- 339 грн 11 коп - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 7021 грн 35 коп - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 94 846 грн 87 коп - заборгованість за пенею.

Зазначена обставина підтверджується розрахунком заборгованості від 24.10.2018 року.

Заборгованість за пенею підлягає стягненню частково в сумі 12 500 грн виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

За таких обставин сума стягнення неустойки у вигляді пені підлягає зменшенню до вищевказаної суми.

Суд вважає встановленою наявність обставин по справі, якими обгрунтовуються вимоги позивача в частині стягнення кредиту, процентів та частково неустойки.

Заборгованість за комісією не підлягає стягненню з наступних підстав.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено сплату винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця у період сплати в розмірі 1, 50% від суми виданого кредиту.

За правилами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

До даних правовідносин необхідно застосувати слідуючі нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати.

Керуючись ст. ст. 141 ч. 1, 258, 259, 264, 265 ЦПК України та ст. ст. 203, 215, 217, 1054, 551 ч. 3, 610, 611 п. 3, 612 ч. 1, 625 ч. 1, 638 ч. 1, 1049, 1054 ч. 1 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ПАТ КБ « Приватбанк « задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в селі Заріг, Оржицького району, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк «, код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; заборгованість за кредитом в сумі 5065 грн 05 коп, заборгованість за відсотками в сумі 7021 грн 35 коп, заборгованість за пенею в сумі 12 500 грн та судові витрати в сумі 1762 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення суду було постановлено без участі особи, яка його оскаржує апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: