Рішення № 84129563, 05.09.2019, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3693/18

Провадження № 2/539/1029/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 року

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді – Алтухової О.С.,

за участю секретаря – Ануфрієвої Н.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – Шестакова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Друга Лубенська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про скасування права власності, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_4 . На час смерті ОСОБА_4 з нею проживав її чоловік, ОСОБА_5 ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,0542 га за вказаною адресою.

Він мав намір прийняти спадщину після смерті матері, однак, батько – ОСОБА_7 відмовив його. Батько вказав, що він фактично прийняв спадщину, отримає свідоцтво про право на спадщину і пообіцяв в подальшому заповісти все майно ОСОБА_1 та його рідному брату – ОСОБА_8 в рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько і він подав заяву про прийняття спадщини. Однак, йому стало відомо, що після смерті батька відсутнє спадкове майно.

Виявилося, що спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 прийняв відповідач, ОСОБА_3 , а чоловік померлої, ОСОБА_7 , подав заяву про відмову від спадщини.

Стверджує, що має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері, однак пропустив шестимісячний строк подання заяви про прийняття спадщини через те, що батько ввів його в оману, та разом з відповідачем ОСОБА_3 не повідомили нотаріуса про існування позивача, як ще одного спадкоємця за законом.

Нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском строку прийняття спадщини.

Він вважає поважними причини пропуску ним строку прийняття спадщини.

Просив скасувати право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/6 частини, що становить обов`язкову частку у спадковому майні, та внести відповідні зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаного житлового будинку; скасувати право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0542 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/6 частини, що становить обов`язкову частку у спадковому майні, та внести відповідні зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки; визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 .

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Зазначили, що не існує жодних поважних причин пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини.

Третя особа Друга Лубенська державна нотаріальна контора направила до суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника, при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, з`ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

З довідки Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління від 06.03.2014 вбачається, що на час смерті ОСОБА_4 за адресою її проживання разом з нею був зареєстрований ОСОБА_7 .

Згідно копії свідоцтва про одруження ОСОБА_7 був чоловіком померлої.

Після смерті дружини ОСОБА_7 подав 01.04.2014 до Другої Лубенської державної нотаріальної контри заяву про відмову від прийняття належної йому частки у спадщині в порядку ст.1241 ЦК України.

За життя, 22 травня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_3 . Вказане підтверджується копією заповіту та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, де заповіт зазначений за номером 8427565.

01.04.2014 ОСОБА_3 подав до Другої нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за вказаним заповітом.

07 серпня 2014 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом НАВ № НОМЕР_1 на житловий будинок з господарчими побудовами по АДРЕСА_1 , а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОМЕР_2 № НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 0,0542 га, кадастровий номер 5310700000:07:055:0016, що розташована по АДРЕСА_1 .

Позивач, ОСОБА_9 Лукич, є сином спадкодавця – ОСОБА_4 , що підтверджується його свідоцтвом про народження. /а.с.32/

При цьому, 14.06.2011 згідно довідки МСЕ ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи у зв`язку з захворюванням внаслідок виконання обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказане також підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. А з 09.08.2018 ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується копією відповідного посвідчення. /а.с.33, 34, 35/

Таким чином, на час смерті матері позивач був непрацездатною особою і мав право на обов`язкову частку у спадщині в силу ч.1 ст.1241 ЦК України, яка передбачає, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно рішення Конституційного Суду № 1-рп/2014 від 11.02.2014 положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

Позивач звернувся до Другої Лубенської державної нотаріальної контори щодо прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , однак, йому було відмовлено через пропуск строку прийняття спадщини. /а.с.38/

Частиною першою статті 1269 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічні роз`яснення викладені в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Вказаний правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року по справі № 703/1560/17.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, позивач посилається на те, що батько ввів його в оману та не дотримався домовленості про прийняття ним спадщини з подальшим складенням заповіту на користь позивача тай його брата в рівних долях.

Однак, такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а підстави пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини не є поважними.

Згідно ч.2 ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Так, відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст.1254 ЦК України заповідач може у буд-який час скасувати та змінити заповіт. А ст.1255 ЦК України гарантує таємницю заповіту.

Таким чином, виходячи з наведеного, спадкоємець вільний у розпорядженні своїми спадковими правами. Він має право відмовитися від прийняття спадщини.

Так само, спадкодавець вільний у своєму праві залишити особисте розпорядження на випадок своєї смерті, може в будь-який час скасувати або змінити заповіт.

Чинне законодавство не передбачає можливості обмежити права спадкоємця в частині відмови у прийнятті спадщини, або права спадкодавця в частині обмеження його волі щодо складання заповіту, шляхом будь-яких усних або письмових домовленостей з іншими особами.

За таких обставин батько позивача, ОСОБА_7 , був вільним у своєму праві відмовитися від спадщини після смерті дружини, а його можливі обіцянки прийняти спадщину та скласти заповіт на користь позивача не тягнуть жодних юридичних наслідків.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 був обізнаний про смерть матері та наявне спадкове майно, однак, спадщину у встановлений строк не прийняв і не навів жодних поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилання позивача на обіцянки батька та домовленості з ним щодо прийняття спадщини скоріше вказують на те, що ОСОБА_1 не скористався правом на прийняття спадщини через юридичну необізнаність.

Однак, юридична необізнаність позивача про необхідність подати заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, не є підставою для задоволення позову. Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного суду від 25 січня 2018 року по справі № 681/2091/15-ц.

Таким чином, поважних причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини у позивача не було, а тому правові підстави для застосування положень частини третьої статті 1272 ЦК України та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.

Зважаючи на те, що вимога ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволенню не підлягає, відсутні підстави й для задоволення інших позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.4-13,76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Перша Лубенська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Друга Лубенська державна нотаріальна контора, місце знаходження: Полтавська область, м.Лубни, пл. Вокзальна, буд. 7.

Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2019 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду О.С.Алтухова