Рішення № 84128516, 10.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2019 р. справа № 520/6604/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61000) про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % заробітної плати з 01 січня 2019 року, дати, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винаго роди працюючим суддям, з включенням стажу роботи з врахуванням навчання на ден ній формі юридичного закладу, проходження строкової військової служби та на по саді слідчого МВС України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що вбачає порушення своїх прав в тому, що відповідачем протиправно не включено період навчання у ВУЗі на юридичному факультеті, період строкової служби в лавах армії та період роботи на посаді слідчого МВС у Харківській області до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що, в сою чергу, істотно впливає на розмір такого грошового утримання. Так, позивач вказав, що з урахуванням загального стажу роботи більше 25 років, грошове утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, має становити 90 %, натомість пенсійним органом враховано стаж роботи позивача лише у обсязі 23 роки 1 місяць 28 днів та, відповідно, визначено грошове утримання лише в розмірі 86%.

Ухвалою суду від 05.08.2019 відкрито спрощене провадження у справі без проведення судового засідання.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що оскільки ні Законом №1402-VIII, ні Законом №2453-VІ не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження дійсної строкової військової служби, період навчання на денній формі юридичного закладу та на посаді слідчого, проводити обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням цих періодів підстави відсутні. Представник відповідача вважає, що за матеріалами пенсійної справи, щомісячне довічне грошове утримання обчислене, виплачується в повному обсязі відповідно до діючого законодавства. Відповідно до зазначеного, Управління, здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У період з 27.08.2019 року по 09.09.2019 року суддя Горшкова О.О. перебувала у відпустці, тому рішення по справі вирішується в перший робочий день - 10.09.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 27.08.2019 року по 09.09.2019 року суддя Горшкова О.О. перебувала у відпустці, тому рішення по справі вирішується в перший робочий день - 10.09.2019 року.

Як вбачається із записів військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08.05.1979 року, в період з 08.05.1979 по 03.05.1981 проходив військову строкову службу (а.с. 14).

В період з 01.09.1983 по 01.07.1987 ОСОБА_1 навчався в Харківському юридичному інституті на денній формі навчання, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача (а.с. 11) та дипломом серії НОМЕР_2 за кваліфікацією "юрист" по спеціальності "правознавство" (а.с. 15).

Згідно записів в трудовій книжці, у період з 01.08.1987 по 02.08.1993 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

3 16.08.1993 року по 12.10.2016 року ОСОБА_1 працював суддею Московського районного суду міста Харкова.

Постановою Верховної Ради України від 23.09.2016 року у зв`язку з поданням заяви про відставку та відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Московського районного суду м. Харкова.

12.10.2016 року наказом голови Московського районного суду від 30.09.2016 року № 02-03/112 ОСОБА_1 відрахований зі штату у зв`язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки на підставі зазначеної вище постанови.

З жовтня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку УПФУ в Київському районі м. Харкова (правонаступником якого є Головне управління пенсійного фонду в Харківській області), як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% від розміру грошового утримання судді на відповідній посаді, що підтверджується відповідачем у відзиві на позов.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позов, для розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у процентному відношенні пенсійним органом враховано стаж роботи позивача на посаді судді, а саме 23 роки 1 місяць 28 днів, з огляду на що пенсійним органом встановлено загальний відсоток розрахунку у розмірі 86%.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , 20.12.2018 ОСОБА_1 подав до управління заяву про перерахунок щомісячного довічного утримання згідно із довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.12.2018 № 06-52/694, видану територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Харківській області.

Враховуючи вищезазначене, на підставі заяви позивача та довідки 19.12.2018 № 06-52/694, у зв`язку із зміною з 04 грудня 2018 року розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, Управління здійснило перерахунок щомісячного довічного утримання позивачу з 01 числа, наступного за місяцем, у якому змінився розмір суддівської винагороди, а саме з 01.01.2019.

23.01.2019 ОСОБА_1 подав до управління заяву про перерахунок щомісячного довічного утримання згідно із довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 18.01.2019 № 04-52/65, видану територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Харківській області.

Враховуючи вищевказаний п. 4 розділу II Порядку №3-1, на підставі заяви позивача та довідки від 18.01.2019 № 04-52/65 у зв`язку із зміною з 01 січня 2019 року розміру суддівську винагороди судді, який працює на відповідній посаді, Управління здійснило перерахунок щомісячного довічного утримання позивача з 01 числа, наступного за місяцем, у якому змінився розмір суддівської винагороди, а саме з 01.02.2019.

Як вбачається з змісту позовної заяви, позивач вбачає порушення своїх прав в тому, що відповідачем протиправно не включено період навчання у ВУЗі на юридичному факультеті, період строкової служби в лавах армії та період роботи на посаді слідчого МВС у Харківській області до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що, в сою чергу, істотно впливає на розмір такого грошового утримання.

Вказані обставини слугували підставою звернення до суду із даним позовом.

Відповідач у відзиві на позові вказав, що оскільки ні Законом №1402-VIII, ні Законом №2453-VІ не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження дійсної строкової військової служби, період навчання на денній формі юридичного закладу та на посаді слідчого, проводити обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням цих періодів підстави відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На день звільнення позивача у відставку (12.10.2016) питання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453-VI).

Так, відповідно до частини третьої статті 141 Закону №2453-VI (у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд») щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами частини статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

2 червня 2016 року Верховною Радою України був прийнятий новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), який набрав чинності 30.09.2016.

Пунктом 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

З урахуванням положень, зазначених у пункті 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, Закон №2453-VI продовжував бути чинним, зокрема, щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, абзацом 1 пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону (абзац 2 пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII).

Отже, приймаючи до уваги, що позивач відрахований зі штату Московського районного суду 12.10.2016 року, на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач керувався положеннями частини третьої статті 141 Закону №2453-VI (у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»).

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, у розділі XII "Прикінцеві та перехідні положення" пункт 34 доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

Відтак, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Ці зміни до пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII набрали чинності 05.01.2017 року.

Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Застосування цієї правової норми передбачає, що для набуття права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання необхідними є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

На час набрання чинності Законом №2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова №865).

Згідно з пунктом 3-1 Постанови № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті першої Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (чинного на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як встановлено судом, стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 10 років.

Як вбачається із записів військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08.05.1979 року, в період з 08.05.1979 по 03.05.1981 проходив військову строкову службу ( 1 рік 11 місяців 26 днів) (а.с. 14).

В період з 01.09.1983 по 01.07.1987 ОСОБА_1 навчався в Харківському юридичному інституті на денній формі навчання (половина строку - 1 рік 10 місяців 26 днів), що підтверджується записом в трудовій книжці позивача (а.с. 11) та дипломом серії НОМЕР_2 за кваліфікацією "юрист" по спеціальності "правознавство" (а.с. 15).

За таких обставин, до стажу роботи позивача, який дає право на відставку, повинен враховуватися також період проходження дійсної строкової військової служби (1 рік 11 місяців 26 днів) та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 10 місяців 26 днів).

Таким чином, на час роботи позивача суддею і набуття ним стажу роботи на посаді судді 10 років, діяла постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», а тому суд дійшов висновку, що половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та календарний період проходження строкової військової служби зараховується до спеціального стажу.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 686/23450/16-а, від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 26.03.2019 у справі №720/454/17, від 30.05.2019 у справі №592/2569/17.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в свою чергу дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням зазначених періодів стажу роботи на посаді судді.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про протиправність не зарахування ГУ ПФУ в Харківській області ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку: календарний період проходження строкової військової служби у період з 08.05.1979 по 03.05.1981 проходив військову строкову службу ( 1 рік 11 місяців 26 днів), половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті у період з 01.09.1983 по 01.07.1987 (1 рік 10 місяців 26 днів).

Щодо необхідності зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді стажу, який був необхідний для призначення його на цю посаду, суд зазначає наступне.

Позивач в обґрунтування позовних вимог про необхідність зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років, а саме стажу роботи слідчим в органах внутрішніх справи м. Харкова з 01.08.1987 року по 02.08.1993 року, посилається на приписи п.34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) (норма є чинною з 05.01.2017).

Зазначені норми Закону № 2453-VI та Закону № 1402-VIII пов`язують визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.

Судом встановлено, що на час призначення позивача суддею, питання визначення стажу, який дає право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону №2862-ХІІ та Постановою КМУ №865, які встановлювали виключний перелік посад, робота на яких підлягала зарахуванню до стажу, що дає право на відставку судді.

Так, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивача суддею) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 Постанови №865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Проте права на зарахування стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право на призначення судді, вказані норми не надавали.

Лише Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 №2509-VІІІ, який набрав чинності 05.08.2018, було внесено зміни до Закону №1402-VIII, де статтю 137 доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення судді».

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Судом встановлено, що в період з 01.08.1987 року по 02.08.1993 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ м. Харкова (прокурори/слідчий склад), що підтверджується записами в трудовій книжці позивача та розрахунком стажу роботи позивача, який сформований територіальним органом пенсійного фонду.

Вказані обставини свідчать про те, що на час призначення 16.08.1993 суддею Московського районного суду м. Харкова позивач мав стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2509-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

При цьому суд зазначає, що положення частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII не містять застережень щодо працюючих суддів, відтак в цілому змінюють порядок обрахунку стажу роботи на посаді судді, як для працюючих суддів, так і для суддів у відставці.

Отже, до стажу роботи позивача на посаді судді слід зарахувати половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби та період роботи в органах внутрішніх справ.

За змістом пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання визначається у відсотковому значенні від суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, наявність у позивача права на зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі і календарного періоду проходження строкової військової служби, впливає на розмір грошового утримання судді у відсотковому значенні.

Для розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у процентному відношенні пенсійним органом враховано стаж роботи позивача на посаді судді, а саме 23 роки 1 місяць 28 днів, з дня зарахування до штату суду (16.08.1993) і до відрахування зі штату суду (12.10.2016), що підтверджується копією розрахунку (а.с.8).

Однак, враховуючи те, що позивачу до стажу роботи, що дає судді право на відставку слід зарахувати також календарний період проходження позивачем строкової військової служби у період з 08.05.1979 по 03.05.1981 ( 1 рік 11 місяців 26 днів), половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті у період з 01.09.1983 по 01.07.1987 (1 рік 10 місяців 26 днів), та період роботи в органах внутрішніх справ з 01.08.1987 року по 02.08.1993 ( 6 років 0 місяців та 2 дні), а відтак загальний стаж позивача на посаді судді для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 34 роки 11 місяців 22 дні, який в свою чергу дає йому право на отримання щомісячного грошового утримання у розмірі 90 %.

Стосовно періоду, з якого слід провести вказаний перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати, то суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

04.12.2018 Конституційним Судом України прийнято рішення № 11 -р/2018 у справі № 1 -7/2018(4062/15), п. 1 резолютивної частини якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №3-1 заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. (пункт 3 розділу ІІ Порядку №3-1). При цьому, відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Таким чином, Порядком №3-1 визначено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться саме з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Суд зауважує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11 -р/2018 у справі № 1 -7/2018(4062/15), зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою мала місце саме у грудні 2018 року.

Відповідно, в спірних правовідносинах, перерахунок щомісячного довічного утримання (як зміна раніше нарахованої суми платежів у зв`язку зі зміною обставин, переведення розрахунку в інші величини) позивачу як судді у відставці має проводитись з 01.02.2019, тобто з 01 числа місяця ( 01.01.2019 року), у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді , який працює за відповідною посадою.

Щодо неврахування при перерахунку грошового утримання розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, яку позивач вважає складовою довічного грошового утримання судді у відставці (зворотній бік а.с. 6), то суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

У рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п`ятий, шостий, сьомий п. 7 мотивувальної частини).

Відповідно до ст. 133 Закону № 2453-VI та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Отже, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

За такого правового регулювання, суд дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 592/7834/17, від 09 листопада 2018 року у справі № 730/567/17, від 23 листопада 2018 року у справі № 727/4730/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 591/678/17.

Суд також не приймає посилання на застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11, від 06 листопада 2013 року у справі № 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. До того ж, спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 591/6424/16-а.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.02.2019 в розмірі 90 % заробітної плати, із зарахуванням до стажу роботи календарний період проходження позивачем строкової військової служби у період з 08.05.1979 по 03.05.1981 ( 1 рік 11 місяців 26 днів), половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті у період з 01.09.1983 по 01.07.1987 (1 рік 10 місяців 26 днів), та період роботи в органах внутрішніх справ з 01.08.1987 року по 02.08.1993 ( 6 років 0 місяців та 2 дні).

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог у цій частині, та не були спростовані відповідачем.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.02.2019 в розмірі 90 % заробітної плати із зарахуванням до стажу роботи календарний період проходження позивачем строкової військової служби у період з 08.05.1979 по 03.05.1981 (1 рік 11 місяців 26 днів), половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті у період з 01.09.1983 по 01.07.1987 (1 рік 10 місяців 26 днів), та період роботи в органах внутрішніх справ з 01.08.1987 року по 02.08.1993 ( 6 років 0 місяців та 2 дні).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 )сплачену суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.