Рішення № 84128241, 08.07.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2019 року м. Рівне №460/831/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , адвокат Сулковський Б.П., представники ОСОБА_11 , ОСОБА_4

відповідача: представник Кокіль І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування припису, постанови, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - Управління Держпраці, відповідач), та просила:

визнати протиправним та скасувати припис № РВ99/1637/АВ/П від 26.02.2019;

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № РВ 99/1637/000065/ТД-ФС від 12.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач заперечила виявлені інспекційним відвідуванням порушення та вказала, що обставини, зазначені в акті інспекційного відвідування, не відповідають дійсним обставинам та ґрунтуються на припущеннях інспектора.

Окрім цього, позивач зауважила про недоліки в оформленні акта інспекційного відвідування № РВ99/1637/АВ, зокрема, що вона не підписувала акт як керівник об`єкта відвідування, а як інша особа, що брала участь у інспекційному відвідуванні.

Також вказала, що не відповідає дійсності зазначене в розділі ІІ акта інспекційного відвідування, що під час проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності було зафіксовано на робочому місці ОСОБА_5 , яка здійснювала продаж товару без оформлення трудового договору, оскільки в цей день торгова точка продажу не проводила. Позивач зауважила, що ні вона, ні ОСОБА_5 не мають юридичної освіти, пояснення написали під диктовку інспектора праці.

Окрім цього, зазначила, що на порушення п.26 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, оскаржений припис позивачу було надіслано 28.02.2019.

З наведених підстав позивач просила оскаржені припис та постанову визнати протиправними та скасувати.

Ухвалою від 15.04.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дати отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 25.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач позову не визнав, подав відзив на адміністративний позов (а.с.46-50), в якому зазначив про необґрунтованість доводів позивача. Вказав, що за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 зафіксовано порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: працівник ОСОБА_5 допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці внесено припис ФОП ОСОБА_1 щодо усунення виявлених під час інспекційного відвідування порушень. Відповідач зазначив, що відповідно до п.7 постанови Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що інспекційне відвідування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскаржені припис та постанова є законними та обґрунтованими, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Судове засідання, призначене на 22.05.2019, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

22.05.2019 через ВДЗ (канцелярію) суду позивач подав відповідь на відзив (а.с.56-58), в якому заперечив порушення ст.ст. 21, 24 КЗпП України, а також вказав на недотримання відповідачем під час проведення інспекційного відвідування приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Окрім цього, 22.05.2019 представник позивача адвокат Сулковський Б.П. надав попередній розрахунок судових витрат (а.с.53).

У судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позов, просив суд відмовити у позові повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.05.2006, основний вид економічної діяльності згідно з записом в ЄДР: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; є платником єдиного податку (а.с.13-16).

Суд встановив, що Управлінням Держпраці у Рівненській області на підставі наказу від 07.02.2019 № 216 видано направлення від 07.02.2019 № 182-н/09-27 (а.с.48,49) на проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка здійснює діяльність на території Приватного підприємства "Торговий центр -Д", 33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Здолбунівська,17/1, в період з 08.02.2019 по 11.02.2019.

Уповноваженими особами відповідача 08.02.2019 складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № РВ99/1637/НП, відповідно до якого 08.02.2019 об 11:20 інспекторами праці здійснено спробу провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_6 , адреса здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 , ПП "Торговий центр - Д". Інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з тим, що за місцем здійснення господарської діяльності торгова точка була закрита.

У зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, копія цього акта та письмова вимога про надання/поновлення документів від 08.02.2019 № РВ99/1637/НП/ПД надіслані об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 14.02.2019 (а.с.19-20).

18.02.2018 уповноваженою особою відповідача складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує працю № РВ99/1637/АВ, в якому вказано, що під час проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності було зафіксовано на робочому місці ОСОБА_5 , яка здійснювала продаж товару без оформлення трудового договору.

Крім цього, зазначено, що при проведенні перевірки 07.02.2019 робочою групою, створеною на виконання розпорядження Рівненського міського голови від 05.02.2019 № 111-р, ОСОБА_5 також проводила продаж товару.

Відповідно до наданих пояснень від 15.02.2019 ОСОБА_5 , вона підміняла свою сестру ОСОБА_7 , яка працює продавцем в ФОП ОСОБА_1 відповідно до трудового договору від 08.02.2019 та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу. Працівниця ОСОБА_7 також надала пояснення про те, що ОСОБА_5 підміняла її на робочому місці.

ФОП ОСОБА_1 28.02.2019 надала пояснення, що ОСОБА_5 працювала в торговій точці " ІНФОРМАЦІЯ_1 смачно" за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що працівниця ОСОБА_7 повинна була поїхати до лікаря.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог ч.1 ст.21 КЗпП України не укладено між працівником ОСОБА_5 і фізичною особою ОСОБА_1 трудовий договір, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.

У ФОП ОСОБА_1 працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Позивач акт інспекційного відвідування 18.02.2019 підписала, вказавши, що зауваження до акту будуть надані відповідно до чинного законодавства (а.с.22-24).

В письмовому запереченні від 20.02.2019 на Акт інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 зазначила, що проведення інспекційного відвідування відбувалося без попередження суб`єкта господарювання; вимогу про надання/поновлення документів від 08.02.2019 №РВ99/1637/НП/ПД з вимогою надати документи до 09 год 00 хв 15.02.2019 було отримано лише 18.02.2019; законність перебування ОСОБА_5 на території торгової точки підтверджувалося договором цивільно-правового характеру від 04.02.2019, однак даний договір інспектором не був взятий до уваги (а.с.25,34).

За результатом розгляду Управлінням Держпраці у Рівненській області зауваження до акту інспекційного відвідування наведені позивачем аргументи були відхилені як такі, що не спростовують виявлених порушень, про що надано відповідь від 25.02.2019 № 13-10/972 (а.с.26).

Суд встановив, що 26.02.2019 уповноваженою особою відповідача винесено припис про усунення виявлених порушень № РВ99/1637/АВ/П від 26.02.2019, яким зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у строк до 12.03.2019 усунути такі порушення:

ч.1 ст.21 КЗпП - не укладено між працівником ОСОБА_5 і фізичною особою ОСОБА_1 трудовий договір, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю;

ч.3 ст.24 КЗпП - у ФОП ОСОБА_1 працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (а.с.11).

11.03.2019 позивач звернулася до Управління Держпраці у Рівненській області зі скаргою на припис про усунення виявлених порушень, в якому, серед іншого, вказала на те, що припис надісланий на її адресу з порушенням строку, встановленого пунктом 26 Порядку № 296, а саме 28.02.2019. Ствердила, що всі необхідні документи на вимогу інспекторів праці були представлені під час перевірки 15-18.02.2019 в повному обсязі. Зауважила, що в акті інспекційного відвідування відсутнє будь-яке посилання про ненадання чи неповне надання документів до перевірки. Відтак, позивач вважає безпідставним неврахування перевіряючими тих обставин, що з ОСОБА_5 було укладено договір на надання послуг цивільно-правового характеру, а також фактів, які прямо свідчать про відсутність трудових відносин з даною особою: їй не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, трудовий розпорядок (графік роботи) на неї не розповсюджувався, по ній не проводилось табелювання обліку робочого часу. Також позивач вказала на недостовірність даних щодо здійснення ОСОБА_5 продажу товару, оскільки така діяльність в день інспекційного відвідування не здійснювалась взагалі. За наведених обставин, позивач просила припис скасувати. До скарги на припис було додано пояснення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с.29-31,32,33).

Суд встановив, що 12.03.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області Нос М.В. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 99/1637/000065/ТД-ФС, якою за порушення ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190 грн (а.с.12).

Не погодившись з приписом про усунення виявлених порушень та постановою про накладення штрафу, позивач звернулась з позовом про їх скасування до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує таке.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктом 3 вказаного Порядку № 295 передбачено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Матеріалами справи стверджено, що відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області № 216 від 07.02.2019 інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 проведене на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 - за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, зокрема, службової записки завідувача сектору з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Захарчук М.В. від 07.02.2019 (а.с.49).

Пунктом 16 Порядку № 295 установлено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням (пункт 17).

За правилами, встановленими пунктом 18 Порядку № 295, у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Судом встановлено, що 08.02.2019 уповноваженими особами відповідача складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № РВ99/1637/НП, у зв`язку з тим, що за місцем здійснення господарської діяльності торгова точка була закрита. Копія цього акта та письмова вимога про надання/поновлення документів від 08.02.2019 № РВ99/1637/НП/ПД надіслані об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 14.02.2019 (а.с.19-20).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 295 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Дослідженням Вимоги про надання/поновлення документів № РВ99/1637/НП/ПД від 08.02.2019 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 09:00 15.02.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування: копії витягу з ЄДР; накази про прийняття на роботу та звільнення найманих працівників 2018-2019 роки; трудові договори з найманими працівниками та повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу 2018-2019 роки; штатні розписи 2018-2019 роки; розрахунково-платіжні відомості нарахування заробітної плати працівників 2018-2019 роки; платіжні відомості виплати заробітної плати працівників 2018-2019 роки; копії звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2018-2019 роки; табелі обліку використання робочого часу та графіки роботи 2018-2019 роки; інші документи, ведення яких передбачено законодавством про працю (а.с.21).

Доводи позивача про те, що до інспекційного відвідування було надано всі необхідні документи, представник відповідача не заперечив.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Пунктами 23 та 24 Порядку № 295 встановлено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

За обставинами справи, встановленими судом, відповідачем за результатами інспекційного відвідування, проведеного з 15 по 18 лютого 2019 року, складено акт інспекційного відвідування № РВ99/1637/АВ від 18.02.2019, який позивач підписала з запереченнями, отримавши один примірник такого акта, 18.02.2019. В подальшому, 20.02.2019, ФОП ОСОБА_1 було подано відповідачу письмове заперечення на акт інспекційного відвідування, яке було розглянуте Управлінням Держпраці у Рівненській області та надано позивачу відповідь за результатами розгляду від 25.02.2019 № 13-10/972.

Наступного дня після розгляду зауважень, 26.02.2019, відповідачем внесено припис №РВ99/1637/АВ/П.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржений припис уповноваженою особою відповідача видано у строк, передбачений Порядком № 295.

Щодо доводів позивача про порушення встановленого пунктом 26 Порядку № 295 строку надіслання на його адресу припису (а саме 28.02.2019), суд зазначає, що порушення встановленого законодавством строку надіслання припису не впливає на оцінку правомірності оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд оцінює критично та не приймає доводи позивача, наведені у відповіді на відзив, про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а відтак у зв`язку з відсутністю спеціального закону, який встановлює особливості діяльності Держпраці, призначення та проведення перевірки (інспекційного відвідування) та, відповідно, припис, є протиправними.

У зв`язку з цим суд враховує, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Основні засади здійснення контролю за додержанням законодавства про працю визначені Конвенцією Міжнародної організації праці 1947 року № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV і є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до ст. 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Конституцією України ( 254к/96-ВР ) окреслено коло питань суспільного життя, що визначаються чи встановлюються виключно законами України як актами вищої після Конституції України юридичної сили в системі нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 92 Конституції України законами України мають регламентуватися найважливіші суспільні та державні інститути (права, свободи та обов`язки людини і громадянина; вибори, референдум; організація і діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади тощо).

Визнаючи важливість права на працю як основи життєдіяльності людини, Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (статті 43, 44, 45, 46) і встановлює, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92).

Питання порядку здійснення державного нагляду (контролю) не віднесені Конституцією України до кола питань, які регулюються виключно законами України.

Конституційний Суд України в пункті 3 Рішення від 09.07.1998 № 12-рп/98 (справа про тлумачення терміну "законодавство") зазначив, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Статтею 117 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до пунктів 3, 9 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Законом № 322-VIII від 10.12.1971 затверджено Кодекс законів про працю України, відповідно до частини першої статті 259 якого встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що застосування Держпраці Порядку № 295, затвердженого Кабінетом Міністрів України в межах компетенції та відповідно до закону, не суперечить засадам державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, що закріплені в Законі № 877-V.

На час виникнення спірних правовідносин Порядок № 295 був чинний, а тому слугував належною підставою для призначення та проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 6-8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (Порядок № 509) про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Суд встановив, що відповідно до вищевказаних приписів Порядку № 509 начальником Управління Держпраці у Рівненській області Наконечним Ю.М. 26.02.2019 було прийнято та надіслано на адресу позивача рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №РВ 991/1637/АВ/П/ПТ/Т8, який призначено на 12.03.2019 о 10:00 (а.с.27). Поштове відправлення адресатом одержано завчасно, 02.03.2019 (а.с.28).

За результатами розгляду матеріалів справі відповідачем прийнято оскаржену постанову про накладення штрафу на суму 125190,00 грн.

Отже, судом не встановлено процедурних порушень порядку прийняття оскаржених рішень суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, перевіряючи наявність юридичних та фактичних підстав для внесення припису та накладення штрафу за порушення законодавства про працю, суд врахував таке.

Спірні рішення зумовлені висновком відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України внаслідок допущення до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, працівника ОСОБА_5 .

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413.

Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.

Суд встановив, що 08.02.2019 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (працівник) укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до якого працівник зобов`язався виконувати роботу продавця з робочим днем з 9:00 до 15:00, вихідний день - понеділок; ФОП ОСОБА_1 зобов`язалась виплачувати працівнику мінімальну заробітну плату на місяць. Про прийняття працівника ОСОБА_7 на роботу позивач повідомила Державну фіскальну службу України 08.02.2019 (а.с.95,96).

В акті інспекційного відвідування № РВ99/1637/АВ від 18.02.2019 вказано, що під час проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності було зафіксовано на робочому місці ОСОБА_5 , яка здійснювала продаж товару без оформлення трудового договору.

Відповідно до письмового пояснення від 15.02.2019 ОСОБА_5 , її сестра ОСОБА_7 попросила підмінити її на робочому місці, поки вона відлучиться до лікаря. Перебувала на робочому місці з 10:00 до 12:00, оплату не отримує (а.с.97).

ОСОБА_7 15.02.2019 також надала пояснення під час інспекційного відвідування про те, що вона за трудовим договором працює продавцем у ФОП ОСОБА_1 15.02.2019 вона попросила свою сестру ОСОБА_5 підмінити її на роботі, тому що захворіла і хотіла поїхати в лікарню (а.с.94).

ФОП ОСОБА_1 18.02.2019 надала пояснення про те, що сестра її невістки ОСОБА_5 працювала в торговій точці у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 , яка працює по трудовому договору, повинна була поїхати до лікаря (а.с.93).

Вищевказані письмові пояснення є додатками до акту інспекційного відвідування та з їх урахуванням відповідач дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю.

Позивач в судовому засіданні не заперечила, що під час інспекційного відвідування ОСОБА_5 перебувала в місці здійснення господарської діяльності з наведених вище підстав, однак ствердила, що будь-яка господарська діяльність при цьому не здійснювалась у зв`язку з відсутністю електропостачання.

Допитана судом свідок ОСОБА_7 пояснила, що 15.02.2019 торгівля не здійснювалась, оскільки 08.02.2019 відключили електропостачання. Підтвердила, що у зв`язку з необхідністю відвідати лікаря, на її прохання в торгівельному кіоску перебувала сестра ОСОБА_5 . Свідок після лікарні прийшла на роботу, пред`явила перевіряючим трудовий договір з позивачем.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що з 25.02.2019 вона працює продавцем у ФОП ОСОБА_1 Раніше впродовж двох років надавала позивачу послуги з викладки товару на підставі договору. 15.02.2019 сестра ОСОБА_7 попросила її побути в кіоску, оскільки мав прийти електрик. В цей час підійшли двоє перевіряючих, пред`явили посвідчення. Вона пояснила, що знаходиться в кіоску замість сестри, їй дали аркуш паперу, вона так і написала. Також вказала, що за кілька днів до цього в кіоску в присутності ФОП ОСОБА_1 також була перевірка, але пояснення вона не писала.

Таким чином, суд встановив, що 15.02.2019 під час проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 перебувала ОСОБА_5 на прохання її сестри ОСОБА_7 , яка працює продавцем у позивача.

Суд враховує, що відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду сулами трудових спорів" фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Таким чином, підтвердженням того, що працівник фактично допущений до роботи, є виконання ним роботи за відповідною посадою з відома чи за розпорядженням роботодавця.

Суд зазначає, що відповідачем під час інспекційного відвідування не встановлено, а в ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 фактично виконувала роботу продавця в місці здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Так, відповідач, вказавши в акті інспекційного відвідування, що під час інспекційного відвідування було зафіксовано на робочому місці ОСОБА_5 , яка здійснювала продаж товару, не підтвердив це жодним доказом. При цьому, суд зауважує, що в поясненнях, наданих позивачем та свідками під час інспекційного відвідування, такі особи не вказували, що ОСОБА_5 здійснювала продаж товарів, а лише підтвердили її короткострокове тимчасове перебування в торгівельному кіоску на прохання продавця. Будь-які фактичні дані, що інспекторами праці було зафіксовано виконання такою особою обов`язків продавця, як-то відпуск товару, одержання грошових коштів від покупців, проведення розрахунків тощо, - в матеріалах інспекційного відвідування відсутні, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

Суд зазначає, що одноразове тимчасове (за обставинами справи до двох годин) перебування особи в місці здійснення господарської діяльності позивача, за відсутності доказів виконання обов`язків продавця, а також за умови відсутності доказів домовленості з роботодавцем про виконання відповідних обов`язків, не дає підстав для висновку про те, що особа була допущена до роботи без належно укладеного трудового договору.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що в акті інспекційного відвідування міститься покликання на те, що при проведенні перевірки 07.02.2019 робочою групою, створеною на виконання розпорядження Рівненського міського голови від 05.02.2019 № 111-р, ОСОБА_5 також проводила продаж товару.

Разом з тим, під час судового розгляду справи зазначені обставини не знайшли свого підтвердження. Більш того, представник відповідача ствердила, що жодні документально підтверджені відомості щодо проведення вищевказаної перевірки 07.02.2019 в матеріалах відповідача відсутні та не можуть бути надані для дослідження судом.

Таким чином, зібрані у справі докази не дають підстав для висновку, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виникли трудові відносини, оскільки об`єктивно не підтверджується виконання працівником роботи продавця за домовленістю з роботодавцем, а також відсутні докази поширення на працівника внутрішнього трудового розпорядку, оплати його праці, забезпечення роботодавцем умов праці, необхідної для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю тощо. Отже, висновки відповідача, покладені в основу спірних припису та постанови, ґрунтуються на припущеннях інспекторів праці та є необ`єктивними.

Інші доводи та аргументи сторін на оцінку спірних правовідносин не впливають, відтак судом не оцінюються.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами порушення ФОП ОСОБА_1 приписів ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України. Відсутність доказів порушення законодавства про працю виключає застосування штрафних санкцій, а також свідчить про безпідставність вимоги щодо усунення таких порушень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем припис та постанова не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, що встановлені в ч.2 ст.2 КАС України, отже є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням поданого представником позивача попереднього розрахунку судових витрат, до якого включено судовий збір в сумі 3172,90 грн та вартість послуг адвоката в сумі 9605,00 грн (а.с.53), суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До закінчення судового розгляду адміністративної справи позивач документально не підтвердив витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.4,41).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Рівненській області (вул.Лермонтова,7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) про визнання протиправними та скасування припису, постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області № РВ99/1637/АВ/П від 26.02.2019.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ99/1637/000065/ТД-ФС від 12.03.2019.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області (вул.Лермонтова,7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3172,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 липня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.