Рішення № 84128097, 09.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2985/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – Клочко С.І. (за довіреністю),

представника відповідача – Захарченко А.О. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом комунального підприємства «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСА» до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов комунального підприємства «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСА» до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2017 року №0008554910 та №0008544910.

21 травня 2019 року ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву комунального підприємства «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСА», відкрито провадження у адміністративній справі. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби складено податкові повідомлення-рішення від 06.12.2017 року № 0008554910 та № 0008544910, якими було нараховано штраф в розмірі 20% з сумі 1971361,59 грн. на підставі акту камеральної перевірки № 312/10/28-10-49-10/34674102/19 від 06.11.2017 року у зв`язку несвоєчасною сплатою податкового боргу по ухвалі суду від 06.10.2015 року № 815/1969/15. Згідно описової частини акту камеральної перевірки зазначено, що на підставі ухвали суду від 06.10.2015 року в справі № 815/1969/15 надано КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» розстрочку податкового боргу. Позивач зазначає, що в розрахунку штрафних санкцій, що додано до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначено реквізити рішення суду, якого насправді не існує (рішення від 28.10.2015 №815/1969/15), термін прострочення (з чого він розрахований не зрозуміло), сума боргу (розмір суми є незрозумілим). Періоди нарахування штрафних санкцій по ст. 126 Податкового кодексу України вказані в ППР по рішенню суду № 815/1969/15, тобто в кінцеві дати нарахування штрафу мали відбуватися відповідні оплати в сумі, що вказано в податковому повідомленні-рішенні, але як вбачається з реєстру оплат, наданих позивачем, 14.09.2017, 21.09.2017, 09.10.2017, 10.08.2017 року жодного платежу не було здійснено. Періодично податковий орган надавав КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» листи з графіком погашення податкового боргу, при цьому, посилаючись на наказ ДПА від 07.12.2010 року № 927 та наказ ДФС № 318 від 14.04.2016 року, що не є нормативно-правовим актом, змінював графік погашення податкового боргу, та суми, що підлягають сплаті. В період виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року в справі № 815/1969/15, КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» сплатило загальну суму з дати ухвалення рішення 144832734,14 грн. Поточні ПД з ПДВ №9018140164 від 19.02.2015 року на суму 1848261,00 грн. (термін сплати 29.02.2015 року); №9043210921 від 20.03.2015 року на суму 5597508,00 грн. (термін сплати 30.03.2015 року); №9071555954 від 17.04.2015 року на суму 5091920,0 грн. (термін сплати 27.04.2015 року); №9099912485 від 19.05.2015 року на суму 9577409,00 грн. (термін сплати 29.05.2015 року); №9127720372 від 18.06.2015 року на суму 1406348,00 грн. (термін сплати 28.06.2015 року) станом на момент складання акту камеральної перевірки ще не були погашені. Пеня в сумі 7200165,71 грн. мала погашатися після погашення основного податкового боргу. Контролюючий орган мав зазначити в розрахунку штрафних санкцій по яким саме податковим деклараціям відбулась сплата та нарахування штрафної санкції враховуючи дійсні суми сплат.

05 червня 2019 року до суду від відповідача за вх.№20325/19 надійшов відзив (т.1 а.с.154-143), у якому відповідач зазначає, що Одеським управління Офісу ВПП ДФС було проведено камеральну перевірку КП «ТМО» щодо своєчасності сплати податку на додану вартість, якою встановлено порушення вимог п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 06.11.2017 №312/10/28-10-49-10/34674102 на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 06.12.2017 №0008554910, №0008544910. Перевіркою було встановлено порушення граничних строків сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість. Контролюючим органом складені розрахунки штрафних санкцій у повній відповідності нормам матеріального права. КП «ТМО» на сьогоднішній день має лише одне судове рішення, на підставі якого йому надано розстрочення податкового боргу. Це рішення суду у справі №815/1969/15, яке й зазначено в розрахунках штрафної санкції до податкових повідомлень-рішень. Рішення суду від 30.07.2015 року у справі №815/1969/15, що набрало законної сили 06.10.2015 року надійшло на адресу контролюючого органу 27.10.2015 року, було відображено в інтегрованій картці платника 28.10.2015 року, у зв`язку з чим ця дата відображена в розрахунку штрафної санкції. Між КП «ТМО» та контролюючим органом було укладено Графік погашення розстрочених (відстрочених) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за дотриманням яких здійснюється органами державної податкової служби, який було надіслано на адресу підприємства листом №4290/10/28-08-23-018 від 28.10.2015 року. На підставі вищезазначеного, в подальшому, контролюючим органом з урахуванням листів КП «ТМО» та Одеської міської ради щодо зарахування сплачених сум в рахунок погашення податкового боргу, на виконання вимог п.3 наказу ДПА від 07.12.2010 року №927 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДПС при розстроченні (відстроченні) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДПС», в Графік погашення розстрочених сум вносились зміни, та відповідно змінені графіки направлялись на адресу КП «ТМО». Посилання підприємства на те, що податковий орган протиправно вносив зміни до графіку, а саме змінював його на власний розсуд, розділяв суми податкового боргу на частини, та відповідно на власний розсуд розподіляв суми сплаченого податкового боргу не відповідають дійсності та спростовуються наданими доказами. Державна фіскальна служба України на виконання п. 100.13 ст.100 Податкового кодексу України прийняла наказ №318 від 14.04.2016. Позивачу надавалася розстрочка податкового боргу за рішенням суду від 30.07.2015 по справі №815/1969/15 (дата набрання законної сили - 06.10.2015). З дня набрання законної сили рішень суду про розстрочку погашення податкового боргу фактично встановлюється новий порядок погашення податкового боргу. Але до набрання законної сили такого рішення діє старий порядок погашення податкового боргу і саме за цей період у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкового боргу позивачу нараховується штрафна санкція. Розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 16 липня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі та призначено підготовче засідання.

24 липня 2019 року до суду від позивача за вх.№22597/19 надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.122-128), у якій позивач зазначає, що дата отримання рішення не впливає на зміну дати його прийняття, та вважає, що відповідачем було невірно зазначено реквізити рішення суду, на підставі якого було надано розстрочення. В період виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року в справі №815/1969/15, КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» сплатило загальну суму з дати ухвалення рішення 144832734,14 грн. На момент ухвалення рішення про стягнення податкового боргу, він вже сформувався на підставі податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень. Податковий орган звернувся до суду саме за стягненням податкового боргу, та виконав вимоги Податкового кодексу України в частині застосування заходів з метою його стягнення. Отже, на підставі рішення суду про його стягнення, податковий борг не виник, а існував на момент його стягнення. В день нарахування штрафних санкцій відповідачем фактично не було сплат від КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ», тобто був відсутній об`єкт нарахування штрафу за ст. 126 Податкового кодексу України, отже підстав для їх нарахування у відповідача не було. Відповідачем зазначено, що до податкового боргу увійшла податкова декларація з ПДВ № 9078360973 від 19.01.2015 року на суму 6771736,00 грн., але уточнюючим розрахунком № 9002038333 від 21.01.2015 року до податкової декларації з ПДВ №9078360973 від 19.01.2015 року на суму 6771736,00 грн., було уточнено суму податкових зобов`язань на (-6771736,00 грн.), тому податкова декларація з ПДВ № 9078360973 від 19.01.2015 року на суму 6771736,00 грн. не могла увійти до податкового боргу, що було стягнено на підставі рішення суду. Так, відповідачем зазначено, що до податкового боргу увійшов уточнюючий розрахунок з ПДВ від 26.12.2014 року № 9075063371 на суму 3550606,70 грн. (загальна сума уточнюючого розрахунку склала 8316480,00 грн.). Насправді, до податкового боргу увійшов уточнюючий розрахунок з ПДВ від 26.12.2014 року № 9075063371 на загальну суму 8565974 та з нього було включено до податкового боргу 3584480,00 грн. Відповідачем зазначено, що до податкового боргу увійшла податкова заборгованість за ППР № 0000871610/0 від 08.12.2009, але помилково зазначено, що тільки на суму 695402,00 грн. насправді, по вказаній ППР увійшло до податкового боргу на суму 1349552,67 грн. Податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 № 000016410 на суму 242838 53 грн., про яке зазначає відповідач, до податкового боргу не увійшло. Пеня за несвоєчасну сплату відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України до податкового боргу увійшла на суму 7200165,71 грн., а не на суму 7269503,01 грн., як зазначив відповідач. Також до розстроченого податкового боргу увійшла сума по податку на прибуток на суму 2025479,23 грн., про що не зазначено відповідачем.

31 липня 2019 року ухвалою суду у задоволенні клопотання комунального підприємства «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСА» про призначення судово-економічної експертизи відмовлено.

Ухвалою суду від 31 липня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/2985/19 до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що комунальне підприємство «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» зареєстроване 23.10.2006 року, взято на облік в контролюючих органах 23.10.2006 року за №111 та станом на 06.11.2017 року перебувало на обліку в Одеському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, комунальне підприємство «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» (код ЄДРПОУ 34674102) здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 71.20 Технічні випробування та дослідження; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання; 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний); 42.21 Будівництво трубопроводів; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) (п.п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України).

06 листопада 2016 року Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було здійснено на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 пп.75.1.1 п.751 ст.75 Податкового кодексу України камеральну перевірку комунального підприємства «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» щодо своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №312/10/28-10-49-10/34674102 (т.1 а.с.15-18).

Так у вказаному акті зазначено, що за даними облікової картки особового рахунку з податку на додану вартість КП «ТМО» код за ЄДРПОУ 34674102, в порушення абз.4 п.2 розділу ІІІ «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 не сплачено податкове зобов`язання у встановлені строки. Відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року по справі №815/1969/15. КП «ТМО» надано розстрочку податкового боргу на загальну суму 102163,4 тис. грн. Термін сплати розстрочки з 27.11.2015 року по 28.10.2020 року. Камеральною перевіркою встановлено порушення п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

06 грудня 2017 року на підставі вищевказаного акту камеральної перевірки Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0008554940, яким за порушення п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 298459,75 грн. за платежем податок на додану вартість (т.1 а.с.19);

- №0008544910, яким за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на підставі статті 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 1672901,84 грн. (т.1 а.с.20).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до п.п.14.1.39, п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами п.57.1 ст.57 та п.203.2. ст. 203 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При цьому, відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.п.14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України передбачено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Згідно з п.87.9. ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 131.2. ст. 131 Податкового кодексу України , при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України , у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року по справі №815/1969/15 (т.1 а.с.21-26), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року (т.1 а.с.27-29), адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС задоволено. Стягнуто з розрахункових рахунків, відкритих комунальним підприємством «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» (код ЄДРПОУ 34674102) у банківських установах на користь держави податковий борг у загальному розмірі 104188924,47 грн., а саме: на рахунок №31119029799002, код податку 14010100, одержувач: Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, банк одержувача: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, МФО 828011, призначення платежу – податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) суму 102163445,24 грн.; на рахунок №33216845799002, код податку 11023201, одержувач: Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, банк одержувача: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, МФО 828011, призначення платежу – авансові внески з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, суму 2025479,23 грн. Розстрочено виконання постанови строком на п`ять років, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частками у розмірі 1736482,08 грн. (один мільйон сімсот тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят дві гривні вісім копійок), починаючи з дня набрання законної сили постанови суду.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року касаційну скаргу комунального підприємства «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 – без змін.

28 жовтня 2015 року Спеціалізованою ДПФ з обслуговування великих платників у м.Одесі міжрегіонального головного управління ДФС було направлено позивачу лист №4290/10/28-08-23-018 з графіком погашення розстрочених сум на підставі рішення суду від 06.10.2015 року №815/1969/15 в сумі 102163445,24 грн. з 27.11.2015 року по 28.10.2020 року (т.1 а.с.30-31).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій (т.1 а.с.19 зворот) до податкового повідомлення-рішення №0008554910 від 06 грудня 2017 року, контролюючим органом здійснювалась перевірка дотримання позивачем строків сплати податкового боргу:

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період грудень 2014 року (звітний період, за який виправляються помилки квітень 2014 року) №9075063436 від 25.12.2014 року (т.1 а.с.114-115) – щодо зарахування 10.08.2017 року сплаченої позивачем суми заборгованості у розмірі 1476970,20 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період березень 2015 року від 17.04.2015 року №9071555954 (т.1 а.с.82-85) - щодо зарахування 10.08.2017 року сплаченої позивачем суми заборгованості у розмірі 11281,19 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період квітень 2015 року від 19.05.2015 року №9099912485 (т.1 а.с.78-81) - щодо зарахування 10.08.2017 року сплаченої позивачем суми заборгованості у розмірі 4047,31 грн.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій (т.1 а.с.20 зворот) до податкового повідомлення-рішення №0008544910 від 06 грудня 2017 року та не заперечується відповідачем, контролюючим органом здійснювалась перевірка дотримання строків сплати позивачем податкового боргу:

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період грудень 2014 року (звітний період, за який виправляються помилки квітень 2014 року) №9075063436 від 25.12.2014 року (т.1 а.с.114-115) - щодо зарахування сплаченої позивачем суми заборгованості: 09.10.2017 року у розмірі 2082045,90 грн. та 1111345,35 грн.; 21.09.2017 року у розмірі 2863231,10 грн., 101972 грн., 1726,00 грн., 248218,80 грн. та 14.09.2017 року 1872800,25 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період лютий 2015 року від 19.03.2015 року №9043210921 (т.1 а.с.90-81) - щодо зарахування сплаченої позивачем суми заборгованості: 21.09.2017 року у розмірі 4897,90 грн. та 14.09.2017 року у розмірі 5000,35 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період березень 2015 року від 17.04.2015 року №9071555954 (т.1 а.с.82-85) - щодо зарахування сплаченої позивачем суми заборгованості: 09.10.2017 року у розмірі 7590,75 грн., 21.09.2017 року у розмірі 3458,80 грн. та 14.09.2017 року у розмірі 8859,35 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період квітень 2015 року від 19.05.2015 року №9099912485 (т.1 а.с.78-81) - щодо сплаченої позивачем суми заборгованості: 09.10.2017 року у розмірі 24413,05 грн., 21.09.2017 року у розмірі 24312,85 грн. та 14.09.2017 року у розмірі 4636,75 грн.

Суд зазначає, що зарахування вищевказаних сум в рахунок погашення податкової заборгованості позивача здійснювалось на підставі заяв позивача та листів департаменту фінансів Одеської міської ради (т.1 а.с. 182-186, 188-189, 194-195, 200-201).

При цьому податкова заборгованість по податку на додану вартість по вищевказаним податковим деклараціям та уточнюючим розрахункам входить до загальної суми заборгованості 102163445,24 грн. по сплаті якої позивачу постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року по справі №815/1969/15 було надано розстрочення.

Згідно пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абз.3-4 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 25.12.2014 року) платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відповідно до п.50.1 ст.50 та п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України позивач був зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання:

- згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки квітень 2014 року №9075063436 від 25.12.2014 року – до 25.12.2014 року;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період березень 2015 року від 17.04.2015 року №9071555954 – до 30 квітня 2015 року включно;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період квітень 2015 року від 19.05.2015 року №9099912485 – до 02 червня 2015 року включно;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період лютий 2015 року від 19.03.2015 року №9043210921 – до 30 березня 2015 року включно.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №802/777/16-а викладена правова позиція з приводу застосування норм права до спірних правовідносин в частині нарахування штрафної санкції на розстрочений податковий борг.

Так, Верховний Суд в даному рішенні зазначив наступне: «…Відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов`язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань…».

Також, Верховним Судом у постанові віл 29 січня 2019 року по справі №820/495/18 зроблено висновок, що « 16. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно правомірності спірних податкових повідомлень - рішень, зважаючи на те, що розстрочення у порядку статті 100 ПК України суми податкового боргу, сплата якої на час укладення договорів №1 та №2 була простроченою, не впливає на наявність факту правопорушення, оскільки таке є вчиненим до моменту розстрочення, яке не змінює обсягу відповідальності платника податків».

Таким чином, законодавством України не передбачене звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафу за несплату узгодженої суми грошових і зобов`язань протягом строків, визначених податковим законодавством, які у послідуючому були розстроченими за рішенням суду.

Отже, передбачена пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

З огляду на зазначене, суд зазначає, що контролюючим органом правомірно нараховується штрафна санкція платнику податку відповідно до вимог ст. 126 Податкового кодексу України у день фактичного погашення чергових часток розстрочених (відстрочених) сум заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що відповідачем правомірно за несвоєчасну сплату позивачем податкового боргу нараховано штраф позивачу в розмірі 20 % від нарахованої та сплаченої суми відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Решта доводів сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі №805/528/17-а, згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову комунального підприємства «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСА» до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2017 року №0008554910 та №0008544910 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – комунальне підприємство «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСА» (вул.Балківська, 1Б, м.Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 34674102).

Відповідач - Одеське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (просп.Шевченка, 15/1, м.Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 40980109).

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.