Рішення № 84128070, 09.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3542/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача - Жукової Т.О. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005361305, №0005371305, №0005381305 від 26.02.2019 року.

Ухвалою суду від 18 червня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що актом перевірки від 24.01.2019 № 113/15-32-13-05-2425121402 встановлено, що позивач у 2015 році отримала дохід у сумі 980131,52 грн., за ознакою доходу « 126» - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку, джерело отримання - ПАТ «УКРСИББАНК» та що позивачем не подана річна декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік, чим порушено вимоги пп. 49.18.4, п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України. Перевіркою донараховано за 2015 рік податку на доходи фізичних осіб в сумі 195295,50 грн. та військового збору в сумі 14692,84 грн. 26.02.2019 на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0005361305 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу - 14692,84 грн., штрафної санкції - 3673,1 грн., № 0005371305 про застосування штрафної санкції у сумі - 170 грн. Контролюючий орган зазначає, що позивачем порушено пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168, пп. в п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік по строку до 01.05.2016 року, загальний річний оподаткований дохід знижено на суму 979522,52 грн., з якого не нарахований та не сплачений податок на доходи фізичних осіб до бюджету. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству та є протиправним. Позивач не отримувала рішення керівника контролюючого органу про проведення документальної невиїзної перевірки. Позивачем не отримано рекомендованого листа або повідомлення під підпис від ПАТ «УкрСиббанк» про прощення (анулювання) боргу у порядку підпункту «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу. Позивач вважає, що прощена сума боргу не є доходом платника податків, яка підлягає оподаткуванню в порядку визначеному абз. «д» пп. 164.2.17, п. 164.2, ст. 164 ПК України.

05 липня 2019 року до суду від відповідача за вх. №24072/19 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.87-91), у якому з посиланням на обставини, встановлені актом перевірки від 24 січня 2019 року №113/15-32-13-05/ НОМЕР_1 , відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

08 липня 2019 року на адресу суду від позивача за вх. №24333/19 надійшла відповідь на відзив (а.с.105-107), у якій позивач вказує, що контролюючий орган у своєму відзиві не надав пояснень відносно того, чому не було направлено на адресу позивача рішення керівника контролюючого органу про проведення документальної невиїзної перевірки. Контролюючий орган позбавив можливості позивача надати будь-які пояснення по суті, що стосується предмету перевірки.

11 липня 2019 року ухвалою суду визначено розгляд даної справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

31 липня 2019 року до суду від представника позивача за вх.№27482/19 надійшли письмові пояснення (а.с.113-116), у яких зазначає, що відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення прийняті від 26.02.2019 року за порушення, допущені позивачем в період 4 квартал 2015 року, а саме 19.11.2015 року, тобто з порушенням строку 1095 днів, тому відповідач на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов`язання по додатку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу - 195295,50 грн., штрафної санкції - 48823,88 грн., (ППР №0005361305 від 26.02.2019 року), про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору на суму основного платежу - 14692,84 грн., штрафної санкції - 3673,21 грн. (ППР №0005381305 від 26.02.2019 року), про застосування штрафної санкції у сумі 170 грн. (ППР №0005371305 від 26.02.2019 року), порушив строк давності, визначений статтею 102 ПК України.

Ухвалою суду від 01 серпня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/3542/19 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 10 січня 2019 року по 23 січня 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , з питань декларування отриманих доходів від ПАТ «УКРСИББАНК», своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої складено акт перевірки від 24 січня 2019 року №113/15-32-13-05/ НОМЕР_1 (а.с.24-31), у якому зазначено, що відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податку ОСОБА_1 у 2015 році отримала доходи, які згідно пп.162.1.1 п. 162.1 ст.162, пп.163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та підлягають відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Так, згідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб (ЦБД ДРФО) про джерела доходу та суми отриманих доходів за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. ПАТ «УКРСИББАНК», ЄДРПОУ 09807750, відображено нарахування та виплату доходу у 4-му кварталі 2015 року фізичній особі ОСОБА_1 у вигляді додаткового блага «за ознакою 126» (980131,52 грн.). Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік до контролюючого органу ГУ ДФС в Одеській області за місцем проживання не надана, таким чином обов`язок щодо відображення даних щодо отриманого доходу у податкових деклараціях не було виконано, податкове зобов`язання не було визначено та не сплачено до бюджету.

У ході перевірки було встановлено порушення ОСОБА_1 :

1. пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.«в» 176.1 ст.176, п.179.1 ст.179, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами доповненнями - неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік по строку 01 травня 2016 року;

2. п.164.1, пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.2.1 п.138.2 ст.168, п.177.5 ст.177, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України - заниження суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 195295,50 грн. за період з 01.01.2015 - 31.12.2015 року;

3. п.1.2 п.1.4 п.1.5 п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.168.4 ст.168, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України - донараховано військового збору у розмірі 14692,84 грн.

13 лютого 2019 року позивачем було подано до Головного управління ДФС в Одеській області заперечення на вищевказаний акт перевірки (а.с.43-45), за результатами розгляду яких позивачу було направлено лист від 22.02.2019 року №2999/С/15-32-13-05-12 (а.с.46-49), яким висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі зазначених висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 року:

- №0005361305, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 244119,38 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 195295,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 48823,88 грн. (а.с.20);

- №0005371305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб (а.с.21);

- №0005381305, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 18366,05 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 14692,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3673,21 грн. (а.с.22).

20 березня 2019 року позивачем було подано до Головного управління ДФС в Одеській області скаргу на податкові повідомлення-рішення (а.с.32-37), за результатами розгляду якої позивачу було направлено рішення про результати розгляду скарги від 10.05.2019 року №3640/С/99-99-11-05-01-25 (а.с.38-41, 94-97), яким висновки акту перевірки залишено без змін.

Підпунктом 78.1.2. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Щодо посилання позивача на неправомірність проведення вищевказаної перевірки у зв`язку з неотриманням рішення про її призначення, суд зазначає, що відповідачем до суду надано копію рекомендованого поштового відправлення, яким позивачу направлялися наказ Головного управління ДФС в Одеській області №9232 від 23.11.2018 року та повідомлення №2266/13-05 від 26.11.2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , з штриховим коловим ідентифікатором 6504408518962 (а.с.92-93), на поштову адресу позивача, яка також зазначена у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ), та яке повернулась до Головного управління ДФС в Одеській області із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз.6 п.42.4 ст.42 Податкового кодексу України).

Таким чином, враховуючи викладене, наказ Головного управління ДФС в Одеській області та письмове повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 вважаються врученими.

Відповідно до п.179.1. ст.179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.47, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп. «д» 164.2.17 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

При цьому, пп 165.1.55 п. 165.1 ст.165 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, анульована (прощена) сума кредиту (тіла) повинна бути включена позивачем до доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо у порядку визначеному пп.164.2.17«д» п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України та відповідно до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. по справі №826/6380/15.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, 11.06.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УКРСИББАНК» було укладено кредитний договір №11358850000, згідно якого станом на 19.11.2015 року за ОСОБА_1 обліковувалась кредитна заборгованість у сумі 69372,79 доларів США, що станом на 19.11.2015 року становило 1658952,11 грн.

При цьому, ПАТ «УКРСИББАНК» було направлено позивачу повідомлення від 19.11.2015 року №31-4-51-07/3325 (а.с.98) про анулювання боргу в поряду пп. «д» пп.164.2.7 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а саме: суми основного боргу (кредиту) 40986,39 доларів США, що складає 980131,52 грн. по курсу НБУ станом на 19.11.2015 року; суми процентів 14511,40 дол. США, що складає 347019,60 грн. по курсу НБУ станом на 19.11.2015 року; суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення 14564,20 грн.

Як вбачається з копії вказаного повідомлення, на ньому міститься запис від руки про отримання його оригіналу ОСОБА_1 19.11.2015 року, що спростовує твердження позивача у позовній заяві про те, що вона не отримувала вказаного повідомлення.

Суд ставиться критично до посилання позивача на те, що до додаткового блага не включаються проценти, прощені (анульовані) кредитом, оскільки з вищевказаного повідомлення ПАТ «УКРСИББАНК» та з акту перевірки вбачається, що предметом перевірки була прощена сума боргу 980131,52 грн., яка становить суму основного боргу, а сума прощених процентів до неї не входить.

Отже, враховуючи те, що позивачем не заперечується факт неподання нею декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік та несплату до бюджету податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд вважає, що ОСОБА_1 порушила вимоги податкового законодавства щодо сплати сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягають сплаті у зв`язку із набуттям позивачем додаткового блага у виді спрощеного боргу.

При цьому суд також ставиться критично до посилання позивача на порушення відповідачем строків нарахування податкових зобов`язань та застосування фінансових санкцій виходячи з наступного.

Згідно підпункту 49.18.4. пункту 49.18. ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що прощення боргу відбулось 19.11.2015 року, тобто звітним періодом є 2015 рік, а відтак декларація позивачем повинна була бути подана до 01 травня 2016 року.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, враховуючи те, що позивач повинна була подати податкову декларацію до 01 травня 2016 року, спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті 26 лютого 2019 року, суд приходить до висновку, що Головним управлінням ДФС в Одеській області було дотримано строки визначення суми грошових зобов`язань платника податків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0005361305, №0005371305 та №0005381305 від 26.02.2019 року та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Решта доводів сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкту владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005361305, №0005371305 та №0005381305 від 26.02.2019 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 3938646).

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.