Рішення № 84127833, 09.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 р. справа № 400/1709/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження провадженні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 05.04.2019 р. №Ф-35, визнання протиправними та скасування рішень від 05.04.2019 р. № 0001111304,№ 0001121304,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до суду до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач, податкова, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу від 05.04.2019 р. №Ф-35 на суму 140367,96 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №0001111304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником не нарахованого єдиного внеску від 05.04.2019 р. на суму 14507,32 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №0001121304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.04.2019 р. на суму 2917,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в ході перевірки дійшов помилкових висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки він не врахував, пояснення та докази до них (акти) щодо помилковості у 2017 р., 2018 р. проведення через РРО грошові кошти ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вели свою господарську діяльність в одному приміщенні з позивачем, також позивачем не враховано наявність у позивача договорів про спільну діяльність і невірно розраховано штрафні санкції у вигляді пені, яка взагалі не повинна була нараховуватись.

Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 11.06.2019 р., після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 25.06.2019 р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки податкової про порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими, а спірні рішення, прийняті на підставі цих висновків правомірними.

Відповідно до 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 18.02.2019 р. по 11.03.2019 р. співробітниками податкової проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, повноти, достовірності нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.02.2016 р. по 31.12.2018 р., за результатами якої складено акт перевірки №384/14-29-13-04/2608815275 від 16.03.2019 р. (далі-акт)

Згідно акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

п.177.1, п.177.2, п.177.4, ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УЇ із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, за 2017 рік у сумі 15529,91 грн., за 2018 рік у сумі 123346,74грн.

пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, пп. 176.2 б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку форми № 1-ДФ за 4 квартал 2018 року; подання форми № 1-ДФ за 1, 3, 4 квартал 2017 року, 1, 2, 3 квартал 2018 року з недостовірними реєстраційними номерами облікової картки платника податків; не відображення в ф.1-ДФ за 2 - 4 квартали 2016 року, 1 - 4 квартали 2017 року, 1 - 3 квартали 2018 року виплата доходу за оренду приміщення фізичним особам - підприємцям.

п. 176.1 а) ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненням та Порядку ведення книги доходів та витрат, затверджений наказом Міндоходів від 26.09.2013 №481, а саме: неналежне ведення книги обліку доходів та витрат (ф. Ю) за період з 23.02.2016 по 31.12.2018.

п. 2 частини другої ст.6, п.2 частини першої ст.7, частини восьмої ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зі змінами, у зв`язку з чим встановлено заниження єдиного внеску за 2017 рік на суму 4705,19 грн., за 2018 рік на суму 135662,77 грн.;

пп. 181.1 ст. 181, п. 183.10 ст.183, ст. 187, ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме ФОП ОСОБА_1 не зареєструвався платником податку на додану вартість з 11.12.2017 по 31.12.2018, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за період з 11.12.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 380783,20 грн.

пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п.223.2. ст.223 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, а саме ФОП ОСОБА_1 не подано декларації з акцизного податку за серпень, жовтень, листопад, грудень 2018 року;

пп. 222.3.1 п. 222.3 ст. 222 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату суми податкових зобов`язань з акцизного податку, нарахованого за червень 2018 року на суму 1817,67 грн.;

п. 177.1, п.177.2 ст.177, п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, а саме: заниження податкового зобов`язання з військового збору за 2017 рік на суму 1302,81 грн., за 2018 рік на суму 11081,26 грн;

ч. 2 ст.6 та ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 13271,65грн., по єдиному внеску, нарахованого роботодавцями на суми заробітної плати за період з 21.02.2017 по 01.06.2017.

порушено п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, із змінами та доповненнями, а саме: не оприбуткування в день одержання готівкових коштів (готівки) у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі даних фіскальних звітних чеків на загальну суму 50238,46 грн.;

п.1 ст. 3 вимог Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, а саме: не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму 460793,43 грн.

На підставі висновків акту, податковим органом прийнято рішення:

- №0001111304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.04.2019 р. в сумі 14507,32 грн.

- №0001121304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.04.2019 р. в сумі 2917,46 грн.

А також, виставлено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки ) від 05.04.2019 р. №Ф-35 на суму 140367,96 грн.

Вищезазначені рішення та вимога були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак залишені без змін.

Позивач вважаючи рішення і вимогу протиправними звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

З акту перевірки вбачається, що за даними звіту про суми нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 р., сума єдиного внеску нарахованого з оподатковуваного доходу склала 14402,69 грн. За даними перевірки, сума єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 склала 19107,88 грн.

Розбіжність, як зазначено податковою, в сумі єдиного внеску 4705,19 грн. виникла за рахунок не вірного визначення сум чистого оподатковуваного доходу.

А за даними звіту про суми нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 сума єдиного внеску нарахованого з оподатковуваного доходу склала 11768,03 грн. За даними перевірки, сума єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, з урахуванням максимальної бази нарахування ЄСВ за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 склала 147430,80 грн.

Розбіжність, як зазначено податковою, в сумі єдиного внеску 135662,77 грн. виникла за рахунок не вірного визначення сум чистого оподатковуваного доходу.

Позивач у позовній заяви зазначив, що податкова не вірно зазначила загальний оподаткований дохід за 2017 р. в сумі 1134205,95, оскільки не врахувала, що 14000 грн. було помилково проведено через його касовий апарат, що підтверджується актами про скасування помилково проведених через РРО сум розрахунків від 21.05.2017 р. №1/05 на суму 14000 грн., від 17.06.2017 р. №1/06 на суму 28933,29 грн. А також за 2018 рік, помилково через РРО позивача були проведені грошові кошти ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 563237,21 грн., що не було враховано відповідачем під час перевірки та розгляду заперечень позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі- Закон №2464), платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Позивач у своїй господарській діяльності застосовує реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі, порядок застосування яких, визначений Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14.06.2016 № 547 (далі-Порядок №547).

Відповідно до п. 4 Розділу 3 Порядку №547, Суб`єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; у кінці робочого дня (зміни) друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій; друкувати або створювати в електронній формі на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років; друкувати X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.

Згідно з п. 5 Розділу 3 Порядку №547, реєстрація продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ на повну суму проведеної операції видається особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяги введені в режимі реєстрації.

Внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо такі внесення чи видача не пов`язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту. (п. 6 Розділу 3 Порядку №547).

Пунктом 7 Розділу 3 Порядку №547 визначено, що реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми.

При цьому, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку. В акті вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб`єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб`єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються до останньої сторінки відповідної книги ОРО (п. 8 Розділу 3 Порядку №547).

З огляду на вищезазначені норми, у разі помилково проведеної суми через РРО більше 100 грн., суб`єктом господарювання має бути зареєстровано видачу коштів за допомогою «Службова видача» або проведено реєстрацію від`ємної суми та складання відповідного акту із зазначенням реквізитів, визначених Порядком №547.

Позивач надав до суду, а також надавав податковому органу два акти про скасування помилково проведених через РРО сум розрахунків від 21.05.2017 р. №1/05 на суму 14000 грн., від 17.06.2017 р. №1/06 на суму 28933,29 грн., однак суд оглянувши їх, дійшов висновку, що вони не є належним доказом на спростування висновків податкової про встановлені порушення, оскільки не мають відповідних реквізитів, окрім суми, за якими можливо ідентифікувати проведену операцію, які є обов`язковими для заповнення. Крім того, до суду не надано доказу проведення цієї суми через РРО реєстрації від`ємної суми або як «службова видача», хоча такий алгоритм дій чітко передбачений Порядком №547.

Крім того, позивачем жодним доказом не спростовано, а відповідачем в свою чергу доведено, розбіжність в сумі валових витрат, яка склала 55345,01 грн. за 2017 рік і розбіжність в сумі валових витрат, яка склала 267800,56 грн., що виникла за рахунок заниження вартості придбаного товару та інших витрат, які підтверджені документально та за рахунок завищення витрат на оплату праці у 2018 р. Позивач у позовній заяві зазначає лише про помилковість проведення операції ФОП ОСОБА_3 через його РРО, а тому, на його думку не є його доходами в розумінні ст. 177 Податкового кодексу України. При цьому, належного доказу у вигляді оформлення цих операцій відповідно до Порядку №547 до суду не надано.

Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, 177.4. до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Разом з цим, п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Суд також, не приймає до уваги посилання позивача на договори про спільну діяльність без об`єднання вкладів від 30.09.2017 р., оскільки згідно даних податкової, ці договори не перебувають на обліку в податковій, як передбачено п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу України, а позивачем не надано до суду доказів їх перебування на обліку.

Так, відповідно до п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу України, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), повинні перебувати на обліку в контролюючих органах.

Крім того, позивач не надав жодних належних доказів на спростування порушення п. 1 ст. 3 вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, а саме: не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму 953060,25 грн. Проведення цієї операції (не через РРО) підтверджується надходженням коштів на розрахункові рахунки № НОМЕР_1 (АТ «Сбербанк»), № НОМЕР_2 (АТ «ОТП БАНК») за період з 01.07.2018 по 30.11.2018 із застосуванням платіжних карток через РОБ-термінал банку. Та не надав жодного належного доказу щодо спростування порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме: не оприбуткування в день одержання готівкових коштів (готівки) у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі даних фіскальних звітних чеків на загальну суму 50238,46 грн.

Таким чином, на думку суду, податкова обґрунтовано дійшла висновку про заниження єдиного внеску за 2017 р. та 2018 р., відтак спірна вимога про сплату недоїмки є правомірною і скасуванню не підлягає.

Щодо спірних рішень №0001111304 та №0001121304 від 05.04.2019 р., суд зазначає наступне.

Так, в ході перевірки податковою встановлено порушення за період з 21.02.2017 р. по 01.06.2017 р., несвоєчасна сплата єдиного внеску на суму 13271,65 грн., по єдиному внеску, нарахованого роботодавцями на суми заробітної плати, винагород за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності (код платежу 71010000), чим порушено ч. 8 ст. 9 Закону №2464 (а. с. 42, 61).

Позивач у позовній заяві лише зазначає, що податковою не доведено порушення ним ч. 8 ст. 9 Закону, при цьому обґрунтувань на підтвердження зазначеного не надав. В свою чергу зі змісту акту перевірки та додатку №5 до акту вбачається, що позивачем не своєчасно сплачено суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування по єдиному внеску у період з 21.02.2017 р. по 01.06.2017 р. Суд зазначає, що хоча КАС України і покладено обов`язок доказування на суб`єкт владних повноважень, однак при цьому у ст. 77 КАС України, також, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Але, позивач зазначивши про відсутність з його боку порушень ч. 8 ст. 9 Закону №2464 та недоведеність в ході перевірки вчинення ним цього порушення, не довів суду дану обставину, не надав пояснень та жодного доказу.

Частиною першою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно - правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як вже зазначалось судом вище, згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. З ст. 7 Закону № 2464).

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 (у редакції, що діє з 01.01.2016) єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважаєгься:

- у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

- у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа та переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми, за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0.1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464).

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464).

З огляду на вищезазначені норми, посилання позивача на безпідставність застосування до нього штрафу та пені за порушення норм Закону №2464 є необгрунтованими, а спірні рішення правомірними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмовити у задоволенні позову.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 39394277) , відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич