Рішення № 84127134, 09.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/9162/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у ненаданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років за його клопотанням від 03.05.2018;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння за кадастровим номером 1820980300:05:000:0227, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду на 49 років;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області на його користь витрати, понесені на юридичну допомогу адвоката, у сумі 2606,10 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі №806/3292/18, зокрема, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820980300:05:000:0227, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, для сінокосіння. Проте листом від 04.01.2019 відповідачем відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Законів України. Позивач вважає, що підстави, зазначені у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, не відповідають вимогам ст. 123 Земельного кодексу України.

Ухвалою судді від 08.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали позивач отримав 15.07.2019, а відповідач - 10.07.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, має орієнтовний склад угідь – рілля та має вищий показник родючості, а також зареєстрована для передачі у приватну власність учасникам АТО. З приводу позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою зазначає, що це є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а отже є неприпустимим.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наступне.

Як встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі №806/3292/18, зокрема, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820980300:05:000:0227, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, для сінокосіння, із врахуванням встановлених обставин справи та у відповідності до норм Земельного кодексу України.

На виконання рішення суду Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуло клопотання та листом від 04.01.2019 №2819/0-54/0/22-19 відмовило у його задоволенні у зв`язку з тим, що:

- бажана земельна ділянка має орієнтовний склад угідь - рілля та зарезервована для передачі у приватну власність учасникам АТО;

- вказана земельна ділянка наказом Головного управління від 22.12.2018 №6-5020/14-18-СГ передана у комунальну власність Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 2 статті 22 ЗК України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини третьої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для отримання земельної ділянки безоплатно у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.

Більш того, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою, яка може бути визнана обґрунтованою, є лише встановлення, компетентним суб`єктом владних повноважень, невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм дій щодо розгляду заяв громадян про відведення земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови. При цьому, Земельний кодекс України зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення суду Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуло клопотання та листом від 04.01.2019 №2819/0-54/0/22-19 відмовило у його задоволенні у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка за складом угідь відноситься до ріллі та вказана земельна ділянка зарезервована для передачі у приватну власність учасникам АТО. Також у вказаному листі-відмові зазначено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 №6-5020/14-18-СГ запитувану земельну ділянку за кадастровим номером 1820980300:05:000:0227 з державної власності передано у комунальну власність Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади.

Також відповідачем додано до відзиву наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 №6-5020/14-18-СГ та акт прийому-передачі, згідно з якими запитувану земельну ділянку за кадастровим номером 1820980300:05:000:0227 з державної власності передано у комунальну власність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

При цьому, позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке у свою чергу не є розпорядником земельної ділянки, яку бажає отримати позивач в оренду терміном на 49 років для сінокосіння.

Таким чином, системно проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки за кадастровим номером 1820980300:05:000:0227, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду на 49 років, а тому позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв згідно приписів частини 2 статті 2 КАС України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 09.09.2019.

Суддя Н.М. Майстренко