Рішення № 84127041, 04.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року Справа № 160/1922/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_2 Суріна О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №ДН2374/1511/НП/СПТД-ФС/65 від 17.01.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2019р. (згідно накладної експрес-доставки) Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 27.03.2019р., просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами відповідача №ДН2374/1511/НП/СПТД-ФС/65 від 17.01.2019р.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 17.12.2018р. по 27.12.2018р. відповідачем проводилась перевірка щодо дотримання позивачем законодавства про працю за наслідками проведення якої позивачем було отримано оспорювану постанову за якою до неї застосовано штраф у розмірі 372300 грн. за нібито створені позивачем перешкоди у проведенні інспекційного відвідування, яке полягає у несвоєчасному наданні документів на вимогу інспектора праці, що передбачено абз.7 ч.2 ст265 КЗпП України. Позивач вважає, що при прийнятті осопрюваної постанови відповідачем були грубо порушені права та інтереси позивача, оскільки позивач ніяких дій, які б створювали перешкоди в проведенні інспекційного відвідування не вчиняла, навпаки, після оголошення 17.12.2018р. о 13.30 годині запиту про надання документів за період роботи 2017-2018р.р. до 17.12.2018р. до 14.00 години, (тобто, надано всього лише 30 хвилин для підготовки документів) позивач фізично не могла надати їх надати через велику кількість підготовки документів (біля 200 аркушів) у такий стислий термін, разом з тим, 18.12.2018р. на адресу відповідача поштою всі витребувані документи були направлені відповідачеві, що підтверджено відповідною накладною експрес-доставки від 18.12.2018р., які відповідачем через погіршення погодних умов, були вручені кур`єром представнику відповідача 10.01.2019р., що підтверджується відповідними відомостями із офіційного сайту експрес-доставки про прийняття документів від позивача 18.12.2018р. та отримання їх відповідачем 10.01.2019р., при цьому, позивач зверталася із заявою до відповідача про зупинення проведення перевірки до отримання документів 26.12.2018р., проте вказані обставини не були враховані відповідачем та прийнято оспорювану постанову. Окрім того, розгляд справи про накладення штрафу відповідачем відбувся без повідомлення позивача про розгляд такої справи в порушення вимог п.6, п.7, п.8 Порядку №509 та без врахування того, що на момент винесення оскаржуваної постанови (17.01.2019р.) відповідачем уже були отримані всі витребувані ним документи від позивача (10.01.2019р.), а тому вважає, що за викладених обставин спірна постанова про накладення на позивача штрафу є неправомірною. У відповіді на відзив позивач вказує на те, що, відповідач не мав жодних правових підстав, встановлених законом для проведення такої перевірки, оскільки законодавець не прийняв такого спеціального закону, що є підставою для скасування протиправної постанови. Також, представник відповідача у ході судового розгляду справи просив і стягнути з бюджетних асигнувань відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи у розмірі 62800 грн. згідно акту здавання-приймання послуг до договором №17/12/18 від 17.12.2018р., квитанцій банку про понесені витрати та рахунку-фактури №19.08.2019 від 19.08.2019р. у відповідності до вимог ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники позивача, які брали участь у розгляді даної справи, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що до повноважень саме відповідача належить здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю суб`єктами господарювання згідно до наказу Держпраці від 03.08.2018р. №84, процедура здійснення такого контролю шляхом інспекційного відвідування встановлена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 ( далі - Порядок №295). Згідно п.п.6 п.5 Порядку №295 інспекційне відвідування проведено у період з 17.12.2018р. по 18.12.2018р. за інформацією територіального органу ДФС від 03.12.2018р. щодо невідповідності кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконання робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності та на підставі наказу від 13.12.2018р., направлення від 13.12.2018р. та у період з 26.12.2018р. по 27.12.2018р. за фактичним здійсненням господарської діяльності позивача - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Свято-Миколаївська, буд. 56. У ході перевірки встановлено свідоме створення перешкод у проведенні інспектором праці інспекційного відвідування позивача шляхом не надання зазначених у вимозі від 17.12.2018р. документів задля належної перевірки. Так, 17.12.2018р. позивачеві було зачитано запит, яким було зобов`язано у термін до 14:00 години 17.12.2018р. підготувати письмові пояснення та надати копії документів завірених належно за 2017-2018р.р., ведення яких передбачено законодавством про працю, що зафіксовано на відео, проте, у зв`язку із ненаданням документів у зазначений у запиті термін, був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 17.12.2018р. та вимога про надання документів від 17.12.2018р. у термін до 13:40 години 26.12.2018р., перевірка була зупинена до 26.12.2018р. Проте, і 26.12.2018р. та 27.12.2018р. позивач не підготувала жодних документів, які були зазначені у вимозі та знову складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 27.12.2018р. Викладене, на думку представника відповідача, є свідомим створенням перешкод позивачем у діяльності інспектора праці, яке полягає у ненаданні документів з питань трудових відносин та повноти нарахування, своєчасності виплати заробітної плати, оскільки вимоги інспектора праці є обов`язковими до виконання, приховування інформації з питань оформлення трудових відносин та оплати праці не допускається згідно до вимог п.12 Порядку №295, ст.35 Закону України №108 та акт про неможливість проведення інспекційного відвідування є формою акта, який по суті відповідає п.3 Порядку №509 та є підставою для розгляду справи про накладення штрафу. Про розгляд справи про накладення штрафу було повідомлено позивача шляхом направлення на адресу позивача 04.01.2019р. відповідного рішення про розгляд справи з урахуванням положень, передбачених п.3,4,6 Порядку №509, що давало реальну змогу позивачеві отримати зазначене повідомлення вчасно, до початку розгляду справи, яке відбулося 17.01.2019р., штраф накладений на позивача у розмірі, встановленому абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України, а відповідно, відповідач щодо здійснення інспекційного відвідування позивача, діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому вважає, що відсутні підстави для скасування оспорюваної постанови. Що стосується вимог позивача про відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 62800 грн., представник відповідача просить відмовити у задоволенні цих вимог, оскільки ці витрати не підтверджені об`єктивними та належними доказами та до судових витрат безпідставно у акті віднесені витрати позивача, пов`язані із проведенням інспекційного відвідування, оскільки відшкодування таких витрат не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 07.05.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справи та підготовче засідання призначене на 03.06.2019р. на 10:30 годину (а.с.2).

У підготовчому засіданні 03.06.2019р. була оголошена перерва до 08.07.2019р. до 10:30 годину, що підтверджується протоколом підготовчого засіданні (а.с.117-119).

Ухвалою суду від 08.07.2019р. було продовжено строк підготовчого провадження до 07.08.2019р. та оголошено перерву до 15:00 години (а.с.125-126).

Ухвалою суду від 12.08.2019р. було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 21.08.2019р. на 13:30 годину (а.с.160).

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.09.2019р.

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_2 зареєстроване ІНФОРМАЦІЯ_2 як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_4 здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3», що підтверджується витягом є ЄДРПОУ, наявним у справі (а.с.179-180).

На підставі інформації ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.12.2018р. щодо невідповідності кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності 13.12.2018р. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було призначено інспекційне відвідування позивача у період з 17.12.2018р. по 18.12.2018р. згідно наказу №1142-І та направлення на проведення інспекційного відвідування, що підтверджується копіями наведених документів (а.с.89-90).

17.12.2018р. посадовими особами відповідача у період з 13:02 години по 13:40 годину позивачеві було зачитано запит від 17.12.2018р. №814, яким було зобов`язано позивача підготувати письмові пояснення та надати копії документів завірені належним чином за 2017-2018р.р. у термін до 14:00 години 17.12.2018р., що підтверджується змістом копії акту про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДН2374/1511/НП від 17.12.2018р. та змістом копії вимоги №ДН2374/1511/ПД від 17.12.2018р. (а.с.95-96).

У зв`язку з тим, що посадовими особами відповідача запит було зачитано позивачеві у період з 13:02 години по 13:40 годину 17.12.2018р., а копії документів та пояснення слід було надати у термін до 14:00 години також 17.12.2018р., що становило менше ніж 30 хвилин та враховуючи великий обсяг копій документів, які слід було надати у такі скорочені терміни (за 20 хвилин) за два роки роботи, позивач не надала таких документів про що був складений відповідний акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДН2374/1511/НП від 17.12.2018р. та складена вимога №№ДН2374/1511/ПД від 17.12.2018р. за якою на десять днів було зупинено інспекційне відвідування та зобов`язана позивача надати документи про працевлаштування працівників за період 2017-2018р.р. у строк до 13:40 години 26.12.2018р., вказані акт та вимога були направлені позивачеві 17.12.2018р. згідно фіскального чеку від 17.12.2018р. (а.с.93-96).

На вимогу від 17.12.2018р. позивачем знову не було підготовлено та не було надано посадовим особам відповідача витребуваних документів і у строк до 13:40 години 26.12.2018р. та 27.12.2018р., у зв`язку з чим посадовими особами відповідача було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДН2374/1511/НП від 27.12.2018р., який було направлено позивачеві 27.12.2018р. згідно фіскального чеку та опису вкладення (а.с.97-99).

03.01.2019р. посадовою особою відповідача було прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу №ДН2374/1511/НП/СПТД зі змісту якого видно, що на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 27.12.2018р. у зв`язку зі створенням позивачем перешкод у діяльності інспектора праці призначено розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 17.01.2019р. на 9:00 годину, вказане рішення направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 04.01.2019р., що підтверджується копією фіскального чеку та списком згрупованих поштових відправлень від 04.01.2019р. (а.с.101-102).

17.01.2019р. посадовою особою відповідача за не надання документів у термін, визначений у вимозі про надання документів від 17.12.2018р. №ДН2374/1511/ПД у строк до 26.12.2018р. до 13:40 години та 27.12.2018р. на підставі абзацу 7 частини 2 ст.265 КЗпП України було прийнято постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 372300 грн. за №ДН2374/1511/НП/СПТД-ФС/65, яка була надіслана позивачеві 18.01.2019р., що підтверджується копією відповідної постанови та копією фіскального чеку (а.с.103-105).

Позивач оспорює зазначену постанову про накладення штрафу, просить визнати її протиправною та скасувати посилаючись на те, що жодних дій, які б створювали перешкоди у проведенні інспекційного відвідування, вона не вчиняла, навпаки, всі витребувані інспектором праці копії документів у кількості 201 шт. були направлені кур`єрською поштою 18.12.2018р. згідно експрес-накладної кур`єрської доставки, проте, по незалежних від неї обставин (складні погодні умови) кур`єром вказані документи були доставлені та вручені відповідачеві лише 10.01.2019р., а тому вважає, що надала всі необхідні документи до моменту прийняття оспорюваної постанови у зв`язку з чим вважає, що у відповідача були відсутні підстави для накладення на неї штрафу за не надання документів, окрім того, посилається і на те, що її не було повідомлено про дату розгляду її справи та не направлено відповідного повідомлення у порядку, встановленому п.п.6,7,8 Порядку №509, що є грубим порушенням прав та інтересів позивача та є підставою для скасування спірної постанови.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Повноваження, правові відносини суб`єктів владних повноважень та суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (далі - Положення), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295, який набрав чинності з 16.05.2017р. та був чинним до 14 травня 2019р. (далі - Порядок №295), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 (далі - Порядок №509), а також нормами ст.265 Кодексу законів про працю України.

Пунктами 1,4,7 Положення про Державну службу України з питань праці визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №100 утворені територіальні органи Держпраці, зокрема і Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

За приписами п.п.5,8, пункту 4 вищенаведеного Положення передбачено, що Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірку виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.

Відповідно до п.6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Відповідно до п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

У відповідності до вимог п.п.1,2 п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, а саме: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

Пунктом 16 вказаного вище Порядку №295 визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням - п.17 Порядку №295.

Абзацом 2 п.2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть накладатися на підставі, зокрема:

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, ї територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

А згідно абзаців 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі, зокрема:

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку про те, що підставою для накладення штрафу можуть бути лише акт про виявлення під час проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

При цьому, аналіз пунктів 16 та 17 Порядку №295 свідчить про те, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування) лише складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод.

Отже, із наведеного аналізу можна дійти висновку, що акт про неможливість інспекційного відвідування може лише служити підставами для вжиття заходів до суб`єкта господарювання з усунення встановлених перешкод у разі, якщо суб`єктом господарювання взагалі не надано інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування.

Також, приписами п. 5 Порядку №509 передбачено, що у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника - п.6 Порядку №509.

А п.7 Порядку №509 встановлено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Вищевказані норми свідчать про те, що про розгляд справи суб`єкт господарювання повинен бути повідомлений не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам та справа може бути розглянути без участі представника суб`єкта господарювання лише за умови, якщо його поінформовано у наведений спосіб та від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Разом з тим, як встановлено у ході судового розгляду справи та підтверджено і представником відповідача 17.12.2018р. у період часу з 13:02 години по 13:40 годину позивачеві було зачитано запит від 17.12.2018р. №814 за яким зобов`язано позивача підготувати письмові пояснення та надати копії документів завірені належним чином за 2017-2018р.р. у термін до 14:00 години 17.12.2018р., що підтверджується змістом акту про неможливість проведення інспекційного відвідування та змістом вимоги №ДН2374/1511/ПД від 17.12.2018р. (а.с.93-96).

Таким чином, аналіз вищенаведених вимог свідчить про те, що посадовими особами відповідача 17.12.2018р. позивачеві було надано всього 20 хвилин для підготовки письмових пояснень та документів, які охоплювали її підприємницьку діяльність протягом двох років (2017-2018р.р.), що фізично є неможливим з урахуванням необхідності проведення дій з копіювання вказаних документів та завірення їх належним чином.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що посадові особи відповідача навмисно змоделювали ситуацію, яка б призвела до не надання позивачем витребуваних документів, оскільки за 20 хвилин підготувати такий пакет документів фізично є неможливим, а тому такі дії посадових осіб відповідача щодо надання 20 хвилин позивачеві для підготовки документів на вимогу інспектора праці та складання за наслідками таких дій акта про неможливість проведення інспекційного відвідування є такими, що суперечать завданню та повноваженням органів Держпраці, а тому є протиправними.

При цьому, судом із наданих документів, зокрема, із копії накладної №R1008038 експрес-доставки "Меркурій» від 18.12.2018р., супровідного листа адресованого відповідачеві за вих.№1 від 18.12.2018р., відомостей про відстеження відправки (а.с.41-42,48-53) було встановлено, що позивач на адресу відповідача надіслала всі необхідні документи для проведення інспекційного відвідування на вимогу інспектора праці від 17.12.2018р. - 18.12.2018р. о 18:00 годині, які (у зв`язку зі складними погодними умовами) були вручені представнику відповідача 10.01.2019р. (а.с.42-43).

Окрім того, зі змісту заяви представника позивача видно, що позивач через затримку відправлення витребуваних документів, яке відбулося 18.12.2018р. через погані погодні умови, доставка їх відповідачеві затримувалася, просила відповідача продовжити терміни проведення перевірки до моменту отримання відповідачем супровідного листа із доданими до нього документами (а.с.43).

Вказана заява була отримана відповідачем засобами електронного зв`язку 26.12.2018р. о 18:44 годині, що підтверджується наявними у справі доказами та підтверджено і представником відповідача у судовому засіданні (а.с.43-44).

Таким чином, із аналізу вищенаведених обставин, підтверджених наведеними доказами, відповідач мав би за заявою позивача та враховуючи викладені у ній відомості, що є поважними причинами не отримання відповідачем відправлених нею 18.12.2018р. документів для перевірки, які не залежали від волі позивача, продовжити термін проведення інспекційного відвідування на 10 днів виходячи з вимог п.5 Порядку №509.

Разом з тим, вказана заява позивача про продовження термінів проведення перевірки від 26.12.2018р. була проігнорована відповідачем та взагалі не була розглянута (таких відомостей відповідачем надано не було), а 03.01.2019р. посадовою особою відповідача було прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу №ДН2374/1511/НП/СПТД, яке було призначено на 17.01.2019р. на 9:00 годину, що підтверджується змістом копії наведеного рішення (а.с.101).

Вказане рішення було направлено на адресу позивача 04.01.2019р., що підтверджується змістом фіскального чеку та списком №390 сгрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (а.с.102).

17.01.2019р. на момент прийняття спірної постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 372300 грн. у відповідача були відсутні відомості про те, що позивача було проінформовано не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам згідно до п.6 Порядку №509, що підтверджено і представником відповідача у ході судового розгляду справи.

При цьому, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні у відповідача були наявні відомі засоби телефонного зв`язку з позивачем та його представниками, однак причини не вжиття заходів для сповіщення позивача вказаними засобами телефонного зв`язку посадовими особами відповідача пояснити не зміг, лише зазначив, що таке повідомлення не передбачено Порядком №509, проте, таке твердження представника відповідача спростовується змістом п.6 Порядку №509, яке дозволяє відповідачеві повідомлення суб`єктів господарювання, зокрема у тому числі і телефонограмою.

Отже, приймаючи до уваги все вищевикладене, здійснивши аналіз норм чинного вищенаведеного законодавства, якими регулюються дані спірні правовідносини та обставин у даній справі, суд приходить до висновку, що за умови встановлення судом виконання позивачем вимог інспектора праці від 17.12.2018р. у термін, який є реальним для його виконання (а не 20 хвилин), про надання документів за період її господарської діяльності 2017-2018р.р. - 18.12.2018р. (шляхом подання документів для відправлення відповідачеві до відділення поштового зв`язку), що підтверджується копією супровідного листа адресованого відповідачеві за вих. № 1 від 18.12.2018р., копією накладної експрес-доставки «Меркурій» та копією інформації про відстеження поштового відправлення (а.с.41-42,53), посилання представника відповідача на свідоме створення позивачем перешкод інспектору держпраці у проведенні інспекційного відвідування, яке полягає у ненаданні документів на вимогу інспектора є необґрунтованими та безпідставними, які спростовуються вищенаведеними доказами про надання позивачем витребуваних документів у термін, що є реальним для його виконання, тобто на наступний день після оголошення позивачеві відповідної вимоги про надання документів - 18.12.2018р.

Є необґрунтованими і доводи представника відповідача про те, що направлення позивачем відповідачеві витребуваних за вимогою інспектора праці від 17.12.2018р. документів згідно накладної №R1008038 від 18.12.2018р., яка не є належним доказом виконання вимог інспектора праці, оскільки жодних підстав та доказів на спростування вказаного твердження представником відповідача не наведено та не надано, а посилання на сумнівність вказаної наведеної накладної не відповідає поняттю належних, достатніх та достовірних доказів, визначених ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також судом враховується і те, що при прийнятті спірної постанови відповідачем були порушені права та інтереси позивача на участь позивача у процесі прийняття такого рішення, оскільки позивача не було повідомлено (проінформовано) не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам в порушення вимог п.6 Порядку №509, таких доказів суду не надано.

При цьому, судом відхиляються доводи представника відповідача про те, що позивача було проінформовано про дату розгляду справи шляхом направлення 04.01.2019р. відповідного повідомлення засобами поштового зв`язку, оскільки саме направлення такого повідомлення, без наявності доказів його вручення не відповідає вимогам проінформованості суб`єкта господарювання про дату розгляду справи, що чітко передбачено п.6 Порядку №509, норми якого саме свідчать про необхідність вжиття відповідачем заходів повідомлення суб`єкта господарювання про дату розгляду справи, а не лише про одне направлення такого повідомлення на адресу позивача.

При цьому, є безпідставним та необґрунтованим ігнорування відповідачем заяви позивача від 26.12.2018р. про продовження термінів проведення інспекційного відвідування через не доставлення вчасно кур`єрською доставкою відправлених позивачем 18.12.2018р. документів через складні погодні умови, оскільки зазначені обставини є поважними причинами та не залежали від волі позивача з урахуванням того, що остання виконала свої обов`язки про надання документів відповідачеві 18.12.2018р. шляхом подання вказаних документів для відправлення до відділення поштового зв`язку.

Також слід зазначити, що судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на те, що за п.16 Порядку №295 під поняттям створення об`єктом відвідування перешкод інспектору праці серед інших перешкод передбачено і ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, з огляду на те, що вказаний нормативно-правовий акт є підзаконним нормативним правовим актом, який не може визначати додаткові підстави для відповідальності, тоді як ст.265 КЗпП України не відносить до підстав для відповідальності - ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, що створюють перешкоди у інспекційному відвідуванню інспектору праці.

Так, із аналізу змісту абзаців 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України видно, що за абз.6 вказаної норми до створення перешкод у проведенні перевірки віднесено активні дії суб`єкта господарювання, які направлені на недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, що є підставами для застосування до такого суб`єкта господарювання штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення, в той же час, зі змісту абзацу 7 вказаної норми передбачено, що вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї статті, уже при проведенні перевірки з питань виявлених порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - є підставою для застосування штрафу у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення.

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що застосування штрафу у стрократному розмірі заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення, що становить 372300 станом на 17.12.2018р. можливе лише за умови створення перешкод суб`єктом господарювання, яке полягає у недопущенні до проведення перевірки інспектора праці уже у ході проведення такої перевірки.

Проте, як встановлено судом із наданих документів, а також і підтверджено представниками позивача та відповідача, позивач не вчиняв жодних дій, направлених на недопущення до проведення перевірки, а отже, застосування штрафу до позивача на підставі абзацу 7 ч.2 ст.265 КЗпП України є необґрунтованим з урахуванням того, що по-перше, позивачем були надані 18.12.2018р. витребувані інспектором праці документи шляхом здачі їх для відправки позивачеві кур`єрською службою, що підтверджено відповідною накладною експрес-доставки (а.с.41,53), а по-друге, норми ст. 265 КЗпП України не передбачають накладення штрафу на позивача органами держпраці у разі ненадання суб`єктом господарювання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування.

За таких обставин та виходячи із того, що норми ст.265 КЗпП України носять вищу юридичну силу та мають пріоритетність у застосуванні штрафу, не містять таких підстав для застосування штрафу як створення перешкод у вигляді ненадання суб`єктом господарювання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, яке не відповідає приписам ст. 265 КЗпП України, а відповідно, суд зобов`язаний застосувати у такому випадку правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто норми ст.265 КЗпП України, виходячи з вимог ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом при прийняті рішення у даній справі враховується і те, що за абз.2 п.2 Порядку №509 передбачено застосування штрафу лише на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, тобто за наслідками проведеної перевірки, а застосування штрафу на підставі акту про неможливість інспекційного відвідування не передбачено ні Порядком №295, ні Порядком №509, ні нормами ст. 265 КЗпП України.

Згідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За приписами ч.1, ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішення по справі «Христов проти України» від 19.02.2009р. (заява №4465/04) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Правова визначеність вимагає, щоб норми актів були зрозумілими, точними й гарантували, що ситуація та правовідносини будуть передбачуваними. Адже інакше не можна забезпечити однакового застосування положень законів, що унеможливлює необмежене їх трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) визначено концепцію якості закону з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання порушує вимогу «якості закону».

Таким чином, виходячи з того, що тлумачення поняття створення перешкод у проведенні перевірки чи інспекційного відвідування, що визначені п.16 Порядку №295, поняття створення перешкод, яке визначене у статті 265 КЗпП України, застосування штрафу до суб`єктів господарювання чи до об`єктів відвідування лише на підставі акту перевірки згідно Порядку №509 свідчить про неоднозначність (множинність) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю), суд приходить до висновку, що за таких обставин застосування до позивача штрафу за оспорюваною постановою не відповідає вимогам абзаців 6 та 7 частини 2 ст.265 КЗпП України (оскільки відсутня така підстава для застосування штрафу як створення перешкод у вигляді ненадання суб`єктом господарювання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування), а тому оспорювана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про правомірність та законність прийняття відповідачем оспорюваної постанови з урахуванням встановлених судом обставин щодо виконання позивачем вимог інспектора праці про надання витребуваних документів у строк, реальний для його виконання - 18.12.2018р. та аналізу норм чинного трудового законодавства України.

З огляду на наведене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість прийняття оспорюваної постанови про застосування до позивача штрафу у розмірі 372300 грн. (у стрократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення) за абзацом 7 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної постанови відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є порушенням відповідачем п.9 ч.2 наведеного Кодексу, а, відповідно зазначене призвело до порушення відповідачем прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню у наведеній частині.

Що стосується вимог позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 62800 грн. згідно до вимог ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, то у цій частині вимоги позивача підлягають частковому задоволенню лише у сумі 9600 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати : на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - ч.3 ст.132 наведеного Кодексу.

За приписами ч.3, ч.4 та ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.

Так, зі змісту наданих суду копії договору про надання правової допомоги №17/12/18 від 17.12.2018р. укладеного між адвокатом Гореліковим М.М. та Фізичною особою-підприємцем Горовою Наталією Сергіївною був укладений договір предметом якого є представлення інтересів позивача адвокатом Гореліковим М.М., у тому числі і у адміністративних справах, копії акту здавання-приймання послуг за наведеним договором від 19.08.2019р. видно, що вказаним адвокатом для позивача виконані роботи (послуги) а саме: участь у інспекційному відвідуванні 17.12.2018р. - 4000,00 грн., консультація з правових питань проведення інспекційного відвідування - 3000,00 грн., підготовка витребуваних документів 17.12.2018р. - 18.12.2018р. - 5000,00 грн., підготовка та направлення заяви про зупинення перевірки - 1000,00 грн., аналіз постанови про накладення штрафу №ДН2374/1511/НП/СПТД-ФС/65 від 17.01.2019р., підготовка позовної заяви до суду (та її уточнення) - 2000,00 грн., аналіз відзиву на позовну заяву - 2000,00 грн., підготовка клопотання про доручення письмових доказів та відповіді на відзив - 5000,00 грн., відрядження до м. Дніпро для вчинення процесуальних дій (вартість одного відрядження - 800,00 грн.) - 4800,00 грн. (6х800,00 грн.), представництво інтересів Клієнта в суді (без обмежень з кількістю судових засідань або часу) - 25000,00 грн., загалом 62800 грн. (а.с.169-170).

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17300 грн. підтверджується чотирма банківськими квитанціями від 13.05.2019р., від 20.06.2019р. та від 19.08.2018р. (а.с.164-167).

Окрім того, адвокатом Гореліковим М.М. було виставлено рахунок-фактуру №19.08.2019 від 19.08.2019р. на суму 62000 грн. (а.с.171), який станом на 04.09.2019р. оплачений позивачем не був, що підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях проти стягнення вказаних витрат позивача на професійну правничу допомогу з відповідача заперечував, просив у їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що до матеріалів справи не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що гонорар адвоката є розумним та враховує дійсно витрачений адвокатом час щодо підготовки по даній справі, при цьому, зазначає, що до судових витрат не належать участь у інспекційному відвідуванні, підготовка витребуваних документів, підготовка та направлення заяви про зупинення перевірки, консультація з правових питань під час інспекційного відвідування, які відбувалися у період з 17.12.2018р. по 27.12.2018р. згідно Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.183-185).

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг за актом наведеного вище здавання-приймання послуг, суд приходить до висновку, що за умови того, що представник відповідача заперечує проти їх задоволення, вважаючи надані послуги не співмірними, оскільки не враховує дійсний витрачений час на надання правової допомоги, виходячи із складності справи, категорія якої не є складною, ціною позову, яка складає 372300 грн., обсягу наданих послуг та виконаних адвокатом робіт, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами, а саме: аналіз оспорюваної постанови, яка є предметом даного спору - 1000,00 грн., підготовка позовної заяви до суду та її уточнення - 2000,00 грн., аналіз відзиву на позов - 1000,00 грн., підготовка клопотання про доручення письмових доказів та відповіді на відзив - 600 грн., представництво інтересів позивача в суді - за 5 судових засідань - 5000,00 грн., загалом підлягає стягнення з бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9600 грн. з урахуванням вимог ч.5, ч.6, ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

У іншій частині витрат на професійну правничу допомогу, що полягає у наданні професійної правничої допомоги під час участі адвоката у інспекційному відвідуванні, підготовки витребуваних інспектором праці документів, підготовки та направлення заяви про зупинення перевірки, консультація з правових питань під час інспекційного відвідування, які відбувалися у період з 17.12.2018р. по 27.12.2018р. слід відмовити, оскільки наведені вище витрати не віднесені до судових витрат згідно приписів ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, судом враховується і те, що позивачем витрат на професійну правничу допомогу саме у розмірі 62800 грн. не понесено, відповідний рахунок від 19.08.2019р. станом на 04.09.2019р. не сплачено, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні, а тому за відсутності доказів, що підтверджують оплату у наведеному розмірі підстави для їх відшкодування у суду відсутні згідно до вимог п.1, п.2 ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, вимоги позивача по відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням співмірності та зменшення судом розміру таких витрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 9600 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору згідно квитанції №9634 від 22.04.2019р. у розмірі 1921 грн. (а.с.73).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №ДН2374/1511/НП/СПТД-ФС/65 від 17.01.2019р. - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2374/1511/НП/СПТД-ФС/65 від 17.01.2019р. про накладення на Фізичну особу-підприємця Горову Наталію Сергіївну штрафу у розмірі 372300 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, ЄДРПОУ 39788766) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 9600 грн. 00 коп. (дев`ять тисяч шістсот грн. 00 коп.).

У іншій частині позову щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 53200 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 10.09.2019р.

Суддя С.О. Конєва