Рішення № 84126934, 09.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2623/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради, Відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі - Центр надання адміністративних послуг, відповідач-1), Відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі - Відділ обліку, розподілу та приватизації житла, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.08.2018 про відмову у знятті ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яке викладене в заяві про зняття з реєстрації місця проживання від 20.08.2018, зобов`язання зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.08.2018 позивач звернулася до Відділу обліку, розподілу та приватизації житла із заявою про зняття з реєстрації місця проживання, однак відповідачем-2 було прийнято рішення про відмову у знятті з реєстрації місця проживання, яке мотивоване тим, що позивачем не подано необхідної інформації щодо встановлення місця реєстрації малолітньої дитини.

Таку відмову позивач вважає безпідставною та протиправною, оскільки відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги» забороняється вимагати від суб`єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом. Посилання відповідача-2 при прийнятті оскаржуваного рішення на статтю 29 Цивільного кодексу України та статті 160, 161 Сімейного кодексу України вважає безпідставними, оскільки даними нормами не встановлюються перешкоди для зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Виконавчим комітетом Ковельської міської ради, до структури якого входить Центр надання адміністративних послуг та Відділ обліку, розподілу та приватизації житла подано відзиви на позовну заяву, у яких позовні вимоги не визнано з тих підстав, що під час розгляду заву позивача про зняття з реєстрації місця проживання від 20.08.2019 посадовими особами органу реєстрації виконавчого комітету Ковельської міської ради було встановлено протиправну спробу матері ( ОСОБА_1 ) залишити без батьківського піклування її сина - ОСОБА_2 , що суперечить вимогам статті 160 Сімейного кодексу України, якою визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Відтак орган реєстрації виконавчого комітету Ковельської міської ради, діючи лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, у визначений законом спосіб, з дотриманням часових термінів, надав позивачу аргументовану відмову із зазначенням причин такої відмови. У зв`язку з цим у задоволенні позову просили відмовити повністю.

Позивач подала відповіді на відзиви, у яких надала аналогічні пояснення, викладені у позовній заяві.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.06.2013 уклала шлюб із громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 20.06.2013 (а.с.60-61).

24.02.2015 позивач отримала посвідку на проживання у Російській Федерації 82№0555367 від 24.02.2015 (а.с.62-62).

20.08.2018 ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг звернулася до Відділу обліку, розподілу та приватизації житла із заявою про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з вибуттям на постійне проживання до м. Москва Російської Федерації (а.с.53).

Відділом обліку, розподілу та приватизації житла 20.08.2019 прийнято рішення про відмову позивачу у знятті з реєстрації місця проживання на підставі пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, оскільки позивач не надала необхідної інформації щодо встановлення місця реєстрації малолітньої дитини, що передбачено статтею 29 Цивільного кодексу України та статтями 160, 161 Сімейного кодексу України (а.с.53, зворот).

Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулась в суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Так, відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Стаття 9-1 вищезгаданого Закону передбачає, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

На виконання Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016 №207 (далі - Правила).

Згідно із пунктом 26 Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Відповідно до пункту 27 Правил працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Пунктом 11 Правил передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Таким чином, наведеними нормами визначено вичерпний перелік підстав, при наявності яких орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, підставою для відмови у знятті з реєстрації місця проживання було не подання позивачем необхідної інформації щодо встановлення місця реєстрації малолітньої дитини, що передбачено статтею 29 Цивільного кодексу України та статтями 160, 161 Сімейного кодексу України.

Разом з тим, вимогу відповідача-2 щодо подання зазначеної інформації суд вважає протиправною, оскільки ні стаття 29 Цивільного кодексу України, ні статті 160, 161 Сімейного кодексу України, на які посилається відповідач-2, не передбачають обов`язку особи при зверненні із заявою про зняття з реєстрації місця проживання подавати зазначену інформацію.

Інших підстав для відмови позивачу у знятті з реєстрації місця проживання відповідачем-2 у оскаржуваному рішенні не зазначено.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що положеннями частини восьмої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено заборону вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачено цією статтею, документів, суд дійшов висновку, що відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання з порушенням вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, відповідач-2 як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що рішення від 20.08.2018 про відмову у знятті ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання прийняте на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а відтак позовна вимога про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить зобов`язати відповідача-2 вчинити дії щодо зняття з реєстрації місця проживання, однак зі змісту Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що розгляд питань про зняття з реєстрації місця проживання та прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації віднесено до виключної компетенції органів реєстрації. Відтак суд вважає, що правильним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зняття з реєстрації місця проживання з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1409 грн. 60 коп., сплачений відповідно до квитанцій №0.0.1210660965.1 від 13.12.2018 та №0.0.1223977910.1 від 26.12.2018.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради від 20 серпня 2018 року про відмову у знятті ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яке викладене у заяві про зняття з реєстрації місця проживання від 20 серпня 2018 року.

Зобов`язати Відділ обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зняття з реєстрації місця проживання від 20 серпня 2018 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук