Рішення № 84120565, 01.08.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/154/19

Провадження № 2/202/1033/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 серпня 2019 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого-судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Дівіндір Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з вищевказаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24 січня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за № 81, про стягнення з нього на користь ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", заборгованості за кредитним договором від 18.01.2011 року в розмірі 64127,10 грн., посилаючись на те, що кредитних зобов`язань перед банком не має, сума заборгованості не є безспірною, стягнута без урахування строку позовної давності, з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту № 296/5 від 22.02.2012 року, оскільки нотаріус не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. В той час як основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та її подачі в межах строку позовної давності у три роки та в межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки. Вважає, що право банку пред`являти до нього вимоги щодо стягнення заборгованості припинилося у 2014 року. Однак із заявою про видачу виконавчого напису банк звернувся лише в 2017 році, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, представник позивача - адвокат Савко В.В. надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявний відзив АТ КБ «ПриватБанк» на позовну заяву, в якому банк вважає позовні вимоги необґрунтованими, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів відсутності боргу. Вважає, що виконавчий напис вчинений з дотриманням чинного законодавства на підставі наданих банком документів, що підтверджує безспірність заборгованості. Банком було надано приватному нотаріусу обґрунтований розрахунок заборгованості за кредитним договором. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Строки на звернення за вчиненням виконавчого напису не були пропущені, оскільки кредитний договір є дійсним до належного виконання сторонами зобов`язань. Звертає увагу, фактична заборгованість позивача перед АТ КБ «ПриватБанк» виникла за період з 26.04.2014 року по 04.12.2016 року, що визначено у виписці, наданої для вчинення виконавчого напису, а період у п`ять років десять місяців шістнадцять днів - строк від дня виникнення договірних правовідносин. Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилася, надала відзив на позов, в якому просила розглядати справу без її участі та зазначила, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки під час вчинення виконавчого напису нотаріус не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Крім того, вважала, що вона не є належним відповідачем по справі, такі позови мають розглядатися за вимогами боржників до стягувачів, тобто відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Судом встановлено, що в січні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. із заявою про видачу виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором від 18.01.2011 року в загальному розмірі 61129 грн. 10 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 11937 грн. 30 коп., заборгованість за відсотками 43951 грн., заборгованість за пенею і комісією 2329 грн. 83 коп., заборгованість по штрафам 2910 грн. 91 коп.

При цьому банком було надано нотаріуса кредитний договір, укладений у формі підписання ОСОБА_1 анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 18.01.2011 року, згідно якої йому був виданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Універсальна" в розмірі 1000 грн., засвідчену виписку з особового рахунку тощо.

На підставі зазначених документів, поданих ПАТ КБ "ПриватБанк", 24.01.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за № 81, про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості: залишок заборгованості за кредитом - 11 937 грн. 30 коп.; залишок заборгованості за відсотками - 43 951 грн. 06 коп.; пеня та комісія - 2 329 грн. 83 коп.; штраф - 2 910 грн. 91 коп., а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3000 грн., а всього 64129 грн. 10 коп. Строк, за який проведено стягнення, - п`ять років десять місяців шістнадцять днів, а саме з 18.01.2011 року по 04.12.2016 року.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що здійснюючи свою діяльність, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

При цьому Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 був зроблений правовий висновок, згідно якого вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Як встановлено в судовому засіданні, звертаючись до нотаріуса з вимогою вчинення виконавчого напису, ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 надав кредитний договір, виписку з особового рахунку боржника, докази надіслання боржнику вимоги про усунення порушень. Однак з урахуванням положень Переліку документів зазначені документи не можуть вважатися доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Так, суд враховує, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 18.01.2011 року, яка підписана ОСОБА_1 , відсутні умови договору про встановлення процентної ставки, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Тобто в даному випадку як подані нотаріусу документи для вчинення виконавчого напису, так і матеріали справи не містять доказів, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім того, стягнута за виконавчим написом сума не може вважати безспірною з огляду на одночасне стягнення пені та штрафу, що є подвійним притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення умов кредитного договору.

Також за виконавчим написом стягнуто заборгованість за період з 18.01.2011 року по 04.12.2016 року, в тому числі стягнуто пеню за період з вересня 2014 року по грудень 2016 року, тобто з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Окрім цього, банком не було надано нотаріусу доказів отримання позичальником письмових вимог про усунення порушень за кредитним договором, а лише представлено копію такої вимоги та поштові квитанції про її направлення позивачу. Таким чином, у нотаріуса не було підстав для висновку про погодження (не заперечення) боржником розміру нарахованої банком заборгованості.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною, що свідчить про порушення вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу ІІ Порядку.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити, визнавши виконавчий напис, вчинений 24 січня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за № 81, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості в загальному розмірі 64129 грн. 10 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Отже, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору необхідно стягнути на корись позивача з АТ КБ "ПриватБанк" як належного відповідача, оскільки нотаріус не є учасником цивільно-правових відносин.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24 січня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за № 81, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості в загальному розмірі 64129 грн. 10 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, місцезнаходження: м . Дніпро, вул . Центральна, буд. 6/9.

Суддя Н.Ю. Марченко