Рішення № 84113751, 29.08.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/1046/14-ц

Пр.№2/521/2404/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Колесник Т.В.,

за участю представника позивача - адвоката Судакова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за нанесену майнову шкоду,

встановив:

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, уточненим у подальшому, до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вона на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №19002 від 24 грудня 1996 року та свідоцтва про право на спадщину є власником квартири АДРЕСА_1 .

Позивач зазначала, що 09 серпня 2013 року в квартирі АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_3 , виникла пожежа, внаслідок якої була пошкоджена вогнем не тільки квартира останнього, а також було знищено та пошкоджено зовнішнє та внутрішнє облицювання балкону, домашнє майно, меблі, носильні речі, штукатурка стелі, стіни, покриття підлоги, конструктивні елементи вікон та дверей в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності. Факт пожежі та знищення майна підтверджується довідкою Малиновського районного відділу ОМУ ТУ ДСНС України в Одеській області № 368 від 14 серпня 2013 року.

Вказувала, що 10 серпня 2013 року по даному факту Малиновським РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області було відкрито кримінальне провадження №12013170470005133 про скоєння кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки в результаті необережного поводження з вогнем, помер власник квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області №31/21-СВ-466 від 27 січня 2014 року кримінальне провадження №12013170470005133 на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України було закрито за відсутністю складу злочину.

21 серпня 2013 року комісією ПУ №5 КП ЖКС «Черьомушки» було складено акт про обстеження квартири АДРЕСА_1 , яким було зафіксовано, що «вогнем було знищено балкон, площею 2,62 кв.м., віконні та двірні пройоми між балконом та спальнею, вигоріла спальня, площею 11,5 кв.м., згоріли стелі по всій кімнаті, постраждала кімната, площею 16,9 кв.м., стіни, підлога, коридор 11,9 кв.м., стіни, підлога кімнати, площею 8,8 кв.м., стіни, підлога, кухня, площею 9,8 кв.м., стіни, підлога, туалет, площею 2,5 кв.м., постраждали всі меблі та міжкімнатні двері, згоріла електрична проводка.

Згідно висновку будівельно-технічного дослідження ПП «Ніка Консалт» №4/2013 від 06 вересня 2013 року квартира АДРЕСА_1 була визнана не придатною для проживання, а вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які внаслідок пожежі необхідно було провести в даній квартирі для усунення пошкоджень, склала 111986,00 грн.

Крім того, згідно висновку експертного товарознавчого дослідження ПП «Ніка Консалт» №08 від 23 серпня 2013 року вартість меблів та побутового обладнання, що були пошкоджені в результаті пожежі склала 52608,00 грн.

Зазначала, що оскільки її квартира в результаті пожежі була визнана непридатною для проживання, то вона була змушена нести витрати на проживання в іншому помешканні, а саме в міні мотелі ФОП ОСОБА_4 , в якому вона знімала житлове приміщення, загальна сума витрат на проживання згідно квитанцій склала 135000,00 грн.

Посилаючись на те, що в результаті неправомірних дій власника квартири АДРЕСА_2 , були порушені її права, як власника пошкодженої квартири, а спадкоємиця померлого, відповідачка у справі відмовилася від добровільного відшкодування матеріальної шкоди, позивачка просила суд стягнути з останньої в межах вартості спадкового майна суму матеріальної шкоди в розмірі 332989,00 грн., яка складається з вартості відновлювального ремонту в розмірі 145381,00 грн., вартості пошкодженого майна в розмірі 52608,00 грн., витрат на проживання на час проведення ремонту квартири в розмірі 135000,00 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн.; витрат на проведення судових експертиз в розмірі 9346,00 грн. та витрат на оплату судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 29 січня 2014 року, справу було передано на розгляд судді Тополевій Ю.В. (т. 1 а.с. 97).

Ухвалою суду від 30 січня 2014 року по справі було відкрито провадження та призначено судовий розгляд (т. 1 а.с. 98).

Ухвалою суду від 06 лютого 2014 року був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_2 (т. 1. а.с. 100).

Ухвалою суду від 13 березня 2014 року у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрівдіса В.Ю. була витребувана копія спадкової справи №14/2013 щодо спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 138).

Ухвалою суду від 13 березня 2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 за участю заінтересованої особи ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (т. 1 а.с. 140).

Ухвалою суду від 16 вересня 2015 року за заявою представника ОСОБА_1 первісний відповідач ОСОБА_5 був замінений належним відповідачем ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 268).

Відповідно допротоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2016 року, у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Тополевої Ю.В., справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М. (т. 2 а.с. 165).

Ухвалою суду від 14 вересня 2016 року справа була прийнята до провадження та призначений судовий розгляд (т. 2 а.с. 171).

23 серпня 2019 року через канцелярію суду надійшло клопотання ОСОБА_7 , представника позивача ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи після оголошення судом матеріалів справи та оголошення перерви для підготовки представників до судових дебатів (т. 5 а.с. 19).

29 серпня 2019 року ОСОБА_7 , представник позивача ОСОБА_1 надав в судовому засіданні клопотання про виклик експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз для надання роз`яснень їх висновку в режимі відео-конференції по цивільній справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за нанесену майнову шкоду.

Ухвалою суду від 29 серпня 2019 року клопотання представника позивача про виклик експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз для надання роз`яснень їх висновку було залишено без задоволення (т. 5 а.с. 53-56).

Представник позивача, діючий на підставі ордеру від 27 січня 2014 року в судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити (т. 1 а.с. 8, т. 5 а.с. 18).

Представник відповідачки, діючий на підставі ордеру від 31 липня 2018 року, після виходу головуючого з нарадчої кімнати в судове засідання для продовження слухання справи не з`явився, що розцінюється судом як зловживання ним своїми правами. Раніше в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Отже, суд дійшов до висновку про продовження розгляду справи за відсутності представника відповідачки, який був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи та залишив судове засідання без поважної причини.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність відповідачки та її представника, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У справах «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява №3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №19002 від 24 грудня 1996 року належала квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11-12).

26 грудня 1996 року право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в Одеському МБТІ (т. 1 а.с. 12 звор.).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , яку успадкувала ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 листопада 2012 року (т. 1 а.с. 13).

Встановлено, що 09 серпня 2013 року в квартирі АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_3 та знаходилась по сусідству з квартирою позивачки, виникла пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 09 серпня 2013 року (т. 2 а.с. 74-75).

Згідно акту про пожежу від 09 серпня 2013 року, причиною пожежі є необережне поводження з вогнем загиблим ОСОБА_3 , що також було зазначено в постанові слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеської області від 07 вересня 2013 року (т. 2 а.с. 96-97).

Крім того, в результаті пожежі було знищено та пошкоджено зовнішнє та внутрішнє облицювання балкону, домашнє майно, меблі, носильні речі, штукатурка стелі, стін, покриття підлоги, конструктивні елементи вікон та дверей квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується актом про пожежу від 09 серпня 2013 року та довідкою Малиновським районним відділом ОМУ Головного Управління ДСНС України в Одеській області від 14 серпня 2013 року №368 (т. 1 а.с. 14, т. 2 а.с. 74-75).

Факт пошкодження в результаті пожежі квартири АДРЕСА_1 та майна, яке знаходилося в ній також підтверджується фотофіксацією (т. 4 а.с. 95-151).

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2013 року по даному факту Малиновським РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області було відкрито кримінальне провадження №12013170470005133 про скоєння кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки в результаті необережного поводження з вогнем власник квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , помер, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №2718 від 12 серпня 2013 року та довідкою про смерть (т. 1 а.с. 15, т. 2 а.с. 50 звор., 80-81).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1 а.с. 158).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому на праві власності на підставі договору дарування від 29 листопада 1996 року; квартири АДРЕСА_3 , яка належала померлому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 1992 року, земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,060 га, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада та належала померлому на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 06 червня 1996 року, сертифіката акцій ВАТ «Одеський портовий холодильник» кількістю 3078 штук вартістю 0,25 грн. (т. 1 а.с. 184, 185, 186, т. 3 а.с. 113).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2015 року було визнано факт мешкання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з осені 2007 року по серпень 2013 року та факт знаходження ОСОБА_3 на утриманні у ОСОБА_2 з осені 2007 року по серпень 2013 року (т. 1 а.с. 226-234, 223-225).

Судом встановлено, що спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 є відповідачка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину в установлений законом строк шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу.

З матеріалів спадкової справи до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що 03 серпня 2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3 . На інше спадкове майно, ОСОБА_2 правовстановлюючі документи не отримала (т. 3 а.с. 113,129).

Відповідно до звіту №2015-07 від 31 липня 2015 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , складала 248350,00 грн.

Згідно листа ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» №234 від 27 серпня 2019 року середня ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 51,3 кв.м., житловою 39,3 кв.м. з урахуванням технічного стану як «незадовільний», з урахуванням коригування на торг, станом на 27 серпня 2019 року складає 576449,00 грн., що еквівалентно 23000 доларів США (т. 5 а.с. 40).

Встановлено, що постановою слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 07 вересня 2013 року кримінальне провадження за №12013170470005133 від 10 серпня 2013 року про скоєння кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України було закрито відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю складу злочину (т. 2 а.с. 57, 96-97).

Постанова слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 07 вересня 2013 року про закриття провадження у справі, відповідачкою не оскаржувалась.

21 серпня 2013 року комісією ПУ №5 КП ЖКС «Черьомушки» булоскладено дефектний акт про обстеження квартири АДРЕСА_1 , яким було зафіксовано, що «огнем було знищено балкон площею 2,62 кв.м., віконні та двірні пройоми між балконом та спальнею, спальня площею 11,5 кв.м. вигоріла, згоріли стелі по всій кімнаті, постраждала кімната площею 16,9 кв.м., стіни, підлога, коридор 11,9 кв.м., стіни, підлога кімнати площею 8,8 кв.м., стіни, підлога, кухня, площею 9,8 кв.м., стіни, підлога, туалет, площею 2,5 кв.м., постраждали всі меблі та міжкімнатні двері, згоріла електрична проводка (т. 1 а.с. 17).

Згідно технічного паспорту від 20 серпня 2012 року, квартира АДРЕСА_1 складається з трьох житлових кімнат площею 16,9 кв.м., 8.8 кв.м.,11,5 кв.м., кухні площею 9.8 кв.м., ванної кімнати, площею 2,5 кв.м., кори дору, площею 11,9 кв.м., туалет, площею 1,4 кв.м., вбудованої шафи, площею 0,7 кв.м, балкону (лоджії), площею 0,8 кв.м., 1,1 кв.м., загальною площею 65,4 кв.м.,в тому числі житловою площею 37,2 кв.м. (т. 1 а.с. 33-35).

Судом встановлено, що в результаті пожежі було пошкоджено меблі та побутове обладнання, яке знаходилося в квартирі АДРЕСА_1 на загальну суму 52608,00 грн., що підтверджується висновком експертного товарознавчого дослідження ПП «Ніка Консалт» №08 від 23 серпня 2013 року.

Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження ПП «Ніка Консалт» №08 від 23 серпня 2013 року, дійсний розмір матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пожежі обладнанню та майну, перелік якого міститься в заяві ОСОБА_1 , виходячи з товарного стану виробів на час проведення дослідження, складає 52608,00 грн. (т. 1 а.с. 62-72).

Відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження ПП «Ніка Консалт» №4/2013 від 06 вересня 2013 року квартира АДРЕСА_1 після пожежі не придатна для проживання, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно провести для усунення пошкоджень внаслідок пожежі склала 111986,00 грн. (т. 1 а.с. 18-25).

Ухвалою суду від 20 вересня 2017 року за клопотанням представника позивача по справі була призначена судова будівельна-технічна експертиза (т. 3 а.с. 201-202).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №154/2017 від 27 жовтня 2017 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно виконати в квартирі АДРЕСА_1 після пожежі, яка відбулась 09 серпня 2013 року порівняно з висновками, зазначеними у висновку №4/2013 від 06 вересня 2013 року виконаного експертом ПП «НІКА КОНСАЛТ» та визначена експертом на цей час відповідно до вимог ДСТУ (з урахуванням ПДВ) становить 145381,00 грн. (т. 3 а.с. 204-241).

Встановлено, що оскільки після пожежі квартира позивачки була не придатна для проживання, що підтверджується висновком експерта, то позивачка була змушена проживати в іншому помешканні та нести витрати на проживання своєї сім`ї.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після пожежі проживала в приміщенні, яке знаходилося в міні мотелі ФОП ОСОБА_4 та несла витрати по його оплаті.

Відповідно до квитанцій ФОП ОСОБА_4 загальна вартість витрат ОСОБА_1 на проживання за період з 10 серпня 2013 року по 29 грудня 2013 року склала 135000,00 грн. (т. 1 а.с. 236-247, 248, 249-250).

З матеріалів справи вбачається. що представником відповідача були надані до суду висновки спеціалістів, а саме висновок спеціаліста в галузі будівельно-технічного дослідження - ОСОБА_9 ; висновок спеціаліста в галузі товарознавчого дослідження - ОСОБА_10 та висновок в галузі електротехнічного дослідження ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 5-60).

Відповідно до ст. 74 ЦПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Ухвалою суду від 25 квітня 2018 року за клопотанням представника відповідача по справі була призначена комплексна судова пожежно - технічна та електротехнічна експертиза по квартирі АДРЕСА_2 (т. 4 а.с. 48-50).

Згідно висновку судової комплексно комісійної пожежно - технічної та електротехнічної експертизи №12720/588 від 25 січня 2019 року, фактичний стан внутрішньо будинкової електромережі (її частина, що була натурно оглянута-ввідний розподільчий пристрій та поверховий розподільчий щиток) будинку АДРЕСА_4 на момент огляду не відповідає вимогам п.п. 1.7.151, 2.1.21, 2.1.25, 2.1.27, 2.1.28, 3.1.4,3.1.8 Правил улаштування електроустановок. Невідповідностей улаштування внутрішньо квартирної електромережі квартири АДРЕСА_2 вимогам нормативно-технічних документів не встановлено.

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що 09 серпня 2013 року у внутрішньо будинковій електромережі будинку АДРЕСА_5 виник ненормальний режим роботи, що проявився у перепадах напруги (перенапруги та провалах напруги) в мережі. Перепади напруги в мережі з великим ступенем вірогідності призводять до виникнення аварійних режимів - короткого замикання або пробою ізоляції - в побутових струмоприймачах. За технічний стан та обслуговування внутрішньо будинкової електромережі відповідає експлуатуюча організація, на балансі якої вона перебуває (укладено договір на обслуговування тощо). За технічний стан та обслуговування внутрішньо квартирної електромережі відповідає власник квартири. Осередок пожежі (місце первинного виникнення горіння) находиться в центрі правої частини зальної кімнати квартири АДРЕСА_2 .

Технічною причиною пожежі в житловій квартирі АДРЕСА_2 є займання ізоляції електричних проводів та складових полімерних конструктивних елементів побутового струмоприймача (телевізора), який був розташований в центрі правої частини зальної кімнати, під дією джерела запалювання, яке виникло внаслідок його аварійного режиму роботи, в результаті довготривалих перепадів напруги у внутрішньо будинковій електромережі (т. 4 а.с. 174-201).

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року за клопотанням представника позивача по справі була призначена судова товарознавча експертиза (т. 4 а.с. 231-235).

Згідно висновку товарознавчої експертизи по визначенню вартості майна від 29 травня 2019 року, визначити ринкову вартість майна, які зазначені у висновку №5/08 від 23 серпня 2013 року, який виготовлено експертом ПП «Ніка Консалт», на час дослідження - не надається можливим (т. 5 а.с. 2-9).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. ст. 322. 323 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик такого знищення чи випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями частини першої ст. 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За правилами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для настання делікатної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачене законом. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В зазначеній нормі міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов`язкову підставу делікатної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода- наслідком.

Відповідно до частини другої ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом із тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.

Як вбачається з акту про пожежу від 09 серпня 2013 року, причиною пожежі в квартирі АДРЕСА_2 , є необережне поводження з вогнем загиблим ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 74-75).

Вказаний факт також був встановлений в постанові слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеської області від 07 вересня 2013 року про закриття кримінального провадження (т. 2 а.с. 96-97).

Згідно висновку судової комплексно комісійної пожежно - технічної та електротехнічної експертизи №12720/588 від 25 січня 2019 року, яка в порушення ухвали суду від 25 квітня 2018 року була проведена без виклику позивачки та її представника, технічною причиною пожежі в житловій квартирі АДРЕСА_2 є займання ізоляції електричних проводів та складових полімерних конструктивних елементів побутового струмоприймача (телевізора), який був розташований центрі правої частини зальної кімнати, під дією джерела запалювання, яке виникло внаслідок його аварійного режиму роботи, в результаті довготривалих перепадів напруги у внутрішньо будинковій електромережі (т. 4 а.с. 48, 50, 174-201).

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що висновок щодо причини пожежі в житловій квартирі АДРЕСА_2 , а саме займання ізоляції електричних проводів та складових полімерних конструктивних елементів побутового струмоприймача (телевізора), який був розташований центрі правої частини зальної кімнати, під дією джерела запалювання, виникло внаслідок його аварійного режиму роботи, в результаті довготривалих перепадів напруги у внутрішньо будинковій електромережі, був зроблений на підставі тільки заяв мешканців будинку, які не були допитані в судовому засіданні.

Вказані твердження не підтверджуються жодними доказами щодо перепадів напруги в житловому будинку по АДРЕСА_5 , а саме офіційними зверненнями та скаргами мешканців будинку до Південого РЕМ АТ «Одесаобленерго», щодо перепадів напруги в день виникнення пожежі.

Отже, суд не приймає висновок судової комплексно комісійної пожежно - технічної та електротехнічної експертизи №12720/588 від 25 січня 2019 року, оскільки він ґрунтується на припущеннях.

Таким чином, пожежа, яка сталася 09 серпня 2013 року в квартирі АДРЕСА_2 виникла в приміщенні, яке знаходилося у власності та користуванні померлого ОСОБА_3 .

Виходячи зі змісту акту про пожежу від 09 серпня 2013 року, постанови слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про закриття кримінального провадження від 07 вересня 2013 року пожежа виникла з вини ОСОБА_3 , який як власник майна несе відповідальність за заподіяну шкоду.

Судом встановлено, що відповідачка не оскаржила постанову слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про закриття кримінального провадження від 07 вересня 2013 року в який зазначено, що пожежа виникла з вини ОСОБА_3 .

Отже, суд вважає, що даною постановою встановлена вина ОСОБА_3 в скоєнні пожежі.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки відповідачка є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 , то вона зобов`язана відшкодувати матеріальну шкоду, яка була спричинена неправомірними діями померлого в межах вартості спадкового майна.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №154/2017 від 27 жовтня 2017 року вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно виконати в квартирі АДРЕСА_1 після пожежі, яка відбулась 09 серпня 2013 року порівняно з висновками, зазначеними у висновку №4/2013 від 06 вересня 2013 року виконаного експертом ПП «НІКА КОНСАЛТ» та визначена експертом на цей час відповідно до вимог ДСТУ, становить (з урахуванням ПДВ) становить 141811,00 грн. та 3570,00 грн. вартість робіт по утепленню та обробки балкона (т. 3 а.с. 204-241).

Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження ПП «Ніка Консалт» №08 від 23 серпня 2013 року дійсний розмір матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пожежі обладнанню та майну, перелік якого міститься в заяві ОСОБА_1 , виходячи з товарного стану виробів на час проведення дослідження, складає 52608,00 грн. (т. 1 а.с. 62-72).

Отже, сума матеріальної шкоди, яка була спричинена позивачці померлим ОСОБА_3 в результаті пожежі складає 197989,00 грн.

Крім того, позивачка понесла витрати на проживання за період з 10 серпня 2013 року по 29 грудня 2013 року в розмірі 135000,00 грн., що підтверджується квитанціями (т. 1 а.с. 236-247, 248, 249-250).

Таким чином, сума загальна сума шкоди складає 332989,00 грн., які повинні бути відшкодовані позивачці спадкоємцями завдавача шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що позивачка понесла витрати на оплату судових експертиз в розмірі 9346,00 грн., що підтверджується квитанціями, які повинна їй відшкодувати відповідачка (т. 3, а.с. 195. т. 4 а.с. 45).

Крім того, позивачка понесла витрати на оплату правової допомоги в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується квитанцією адвоката та договором про надання правової допомоги в цивільній справі від 27 січня 2014 року (т. 5 а.с. 45-46).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката надано не було, то суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн. підлягають задоволенню і з відповідачки слід стягнути на користь позивачки витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову- на відповідача.

Судовий збір у справі складає 3388,66 грн., які сплачені позивачкою при зверненні до суду у повному обсязі (т. 1 а.с. 2, 222а).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1166, 1192, 1193, 1268, 1281, 1282 ЦК України ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за нанесену майнову шкоду- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Малиновським РВ м. Одеси 28 липня 2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 332989 (триста тридцять дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Малиновським РВ м. Одеси 28 липня 2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Малиновським РВ м. Одеси 28 липня 2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3388 (три тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Малиновським РВ м. Одеси 28 липня 2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи в розмірі 9346 (дев`ять тисяч триста сорок шість) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 вересня 2019 року.

Суддя: О.М. Сегеда