Рішення № 84098780, 09.09.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1786/19

РІШЕННЯ

іменем України

09 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця; зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до частини 7 ст.37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 60% від заробітку державного службовця відповідно до виданих довідок та зобов`язати відповідача у подальшому здійснювати нарахування і виплату пенсії державного службовця по інвалідності відповідно до частини 7 ст.37 Закону України "Про державну службу".

Посилається на те, що перебуваючи на пенсії по інвалідності, призначеній відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", 06.03.2019 року звернулась до відповідача з заявою про переведення її на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивач зазначає про те, що відповідає усім вимогам, які закон висуває до осіб, яким може бути призначена така пенсія, покликаючись на рішення Великої палати ВС у аналогічній зразковій справі, відтак відмова відповідача є незаконною.

ХІД СПРАВИ.

18 червня 2019 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05 липня 2019 року надійшов відзив, у якому відповідач зазначає, що чинним законодавством визначені правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016 року. Відповідно до чинної редакції Закону України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу" передбачене право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" виключно за дотримання такими особами умов, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, а саме вимог щодо віку, загального стажу, спеціального стажу, в сукупності. Вважає, що право на переведення на бажану пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач набуде після досягнення нею 60 річного віку. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд відмовив у клопотанні про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін у зв`язку з необґрунтованістю. 08 липня 2019 року до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

Дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як особа з інвалідністю ІІ групи (довідка МОЗ України серії АВ №1083262 від 07.12.2017 року, а. с. 4)

Починаючи з 07.12.2017 року, їй призначена та виплачується пенсія по інвалідності від загального захворювання відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до матеріалів пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 становить понад 31 рік, в тому числі на державній службі станом на 01.05.2016 року - понад 13 років.

27.02.2018 року позивача звільнено з посади заступника начальника фінансово-економічного відділу - заступника головного бухгалтера Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, що належить до посад державної служби.

06 березня 2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» (а. с. 17)

Листом №8786/03 від 21.03.2019 року відповідач відмовив у задоволені її заяви посилаючись на те, що вона не досягла визначеного Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку для отримання пенсії.

Позивач, не погодившись з цим, звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами та оцінюючи відмову відповідача, суд зазначає наступне.

ЗАКОНОДАВСТВО. ОЦІНКА.

Згідно з вимогами Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність попередньо діючий Закон України № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року стажу державної служби 10 років - для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що трудовий стаж позивача на державній службі, на якій вона продовжувала перебувати станом на 01.05.2016 року ( дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889), обіймаючи посаду державної служби, становив понад 13 років, вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК, про що вже зазначено вище, і перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державної служби.

Суд не погоджується з доводами відповідача з приводу того, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII після 01 травня 2016 року, є дотримання нею сукупності усіх вимог щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Як визначено Великою палатою Верховного суду у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII не встановлено.

Крім того, помилковим є висновок про те, що позивач набуде права на пенсію державного службовця лише після досягнення нею пенсійного віку - 60 років, оскільки ця норма поширюється виключно на працездатних державних службовців, а не інвалідів І та ІІ груп, які вже отримують пенсію по інвалідності.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що Закон не пов`язує можливість призначення цієї пенсії або переведення особи на такий вид пенсії з умовою досягнення нею певного віку.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.

На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови у переведенні позивача на пенсію по інвалідності державного службовця є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача з 06.03.2019 року перевести позивача на отримання пенсії державного службовця по інвалідності у розмірі 60 % від заробітку державного службовця, зазначеного в наданих відповідачу довідках, відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII, та здійснювати подальше нарахування й виплату ОСОБА_1 такої пенсії.

Відповідно до статті 77 КАС у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності підстав для відмови, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», оформлену листом від 21.03.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 06.03.2019 року перевести ОСОБА_1 на отримання пенсії державного службовця відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 37 цього Закону, та забезпечити подальше нарахування й виплату такої пенсії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя І.С. Козачок