Рішення № 84097380, 29.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року Справа № 160/6587/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії, визнання дій протиправними, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

-зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обрахувати трудовий стаж відповідно до записів трудової книжки ;

- скасувати рішення УПФ України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до п. «б» ст. 13, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та визначити дії УПФ України - протиправними;

- зобов`язати УПФ України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до п «б» ст. 13, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що останній звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пільгової пенсії незалежно від віку, проте, листом від 05.06.2019 року позивачу відмовлено, оскільки стаж роботи ОСОБА_1 за списком № 2 складає 0 років 11 місяців 13 днів та інші періоди роботи на посадах, передбачуваних за списком № 2 згідно з статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не відповідають умовам для зарахування їх до пільгової роботи для призначення пенсії по причині відсутності підтвердження шкідливих умов праці атестацією робочих місць з 21.08.1992 року, з чим позивач не погодився та звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/6587/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною другою статті 263 КАС України передбачено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року від відповідача витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи та запропоновано у разі невизнання позову протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали, надати відзив на позовну заяву.

09 серпня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що згідно з наданих позивачем документів загальний стаж позивача складає 36 років 2 дня, стаж роботи за списком № 2 складає 11 місяців 13 днів (період з 01.10.1984 по 08.09.1985 на посаді машиніста технологічних компресорів), а тому у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2. У задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 14 травня 2019 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано позивачу відповідь, що стаж роботи позивача за Списком № 2 складає 0 років 11місяців 13 днів на посаді машиніста технологічних компресорів з 01.10.1984 по 08.09.1985.

Інші періоди роботи, які просить зарахувати позивач (з 22.08.1977 по 19.10.1977, з 07.12.1979 по 22.05.1981 на посаді слюсаря на гарячих дільницях робіт ПАО «АрселорМіттал Кривий Ріг»; призов на військову службу безпосередньо з пільгової роботи з 30.10.1977 по 13.11.1979; з 09.09.1985 по 28.08.1988 та з 26.06.1989 по 02.04.1995 на посаді інженера газорозподільної станції; з 29.08.1988 по 25.06.1989 на посаді слюсаря контрольно-вимірювальних приладів), передбачених пільговими Списками № 2, згідно з ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не відповідають умовам для зарахування їх до пільгової роботи для призначення пенсії по причині відсутності підтвердження шкідливих умов праці атестацією робочих місць з 21.08.1992р.

Позивач не погодившись з діями відповідача стосовно відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому предметом даної справи є підтвердження пільгового стажу роботи позивача.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року передбачений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону. Так, згідно з вказаною нормою особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 установлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( 1788-12 ) пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для здійснення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством (далі - Порядок № 442).

Відповідно до п. 1 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з розділом ХХХІІ Постанови Ради Міністрів Української РСР від 22.08.1956 року № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» затверджено списки виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, зокрема, робочі і інженерно-технічні працівники, зайняті на приготуванні ртутного припою та паянні цим припоєм.

Між тим, пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Згідно з довідкою від 06.05.2019 №450 робота позивача у періоди з 22.08.1977 по 19.10.1977 та з 07.12.1979 по 22.05.1981 на ПАО «АрселорМіттал Кривий Ріг» була передбачена розділом ХV пільгових Списків №2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956р.

Атестація робочих місць в Криворізькому ЛВУМГ вперше проводилась 06.10.1998 згідно з наказом від 06.10.1998 №80а, з чого слідує, що позивач на посаді інженера газорозподільної станції та за професією слюсаря контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, за спірний період, є атестованою відповідно до порядку №383.

В довідці про підтвердження особливого характеру праці для призначення пенсії за віком на пільгових умовах вказано, що ОСОБА_1 , був зайнятий повний робочий день, інших робіт не виконував, а саме інженером газорозподільної станції в Криворізькому ЛВУМГ працював в такі періоди:

- 09.09.1985 - 28.08.1988 - 2 роки 11 місяців 25 днів;

- 26.06.1989 - 02.04.1995 - 5 років 9 місяців 11 днів;

- 29.08.1988 - 25.06.1989 - слюсарем контрольно-вимірювальних приладів та автоматики в Криворізькому ЛВУМГ - 0 років 10 місяців 1 день.

Вищезазначені періоди роботи позивача підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що пільговий стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має підтверджуватись записами в трудовій книжці. У випадку відсутності відповідних записів у трудовій книжці, пільговий стаж може бути підтверджений уточнюючими довідками.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача, останній працював на посадах, зокрема, які дають право на пільгових умовах (на посаді зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2):

- 22.08.1977 - 19.10.1977 - слюсар на гарячих дільницях робіт;

- 07.12.1979 - 22.05.1981 - слюсар на гарячих дільницях робіт

- 09.09.1985 - 28.08.1988 - інженер газорозподільної станції лінійно-експлуатаційної станції;

- 29.08.1988 - 25.06.1989 - слюсарем контрольно-вимірювальних приладів та автоматики в Криворізькому ЛВУМГ ;

- 26.06.1989 - 02.04.1995 - інженер газорозподільної станції лінійно-експлуатаційної станції.

Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному випадку, трудова книжка (серія НОМЕР_3 ) позивача містить усі записи на підтвердження роботи позивача за всі спірні періоди. Записи про роботу внесені в трудову книжку належним чином та не мають виправлень.

Крім того, у справі містяться довідки про підтвердження наявного трудового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідальних записів у ній.

Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що вказані посади, на яких працював позивач і які просив зарахувати до пільгового стажу у заяві від 14.05.2019 року про призначення пільгової пенсії, відносяться до посад, передбачених п. «б» ст.13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Таким чином, відповідно до приписів норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку проведення атестації, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено раніше Верховним Судом України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14).

Матеріалами справи підтверджено, що праця в ливарному цеху в ПАО «АрселорМіттал Кривий Ріг» передбачена Списком № 2, розділ ХV, підрозділ 1а згідно списків, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, та Криворізьким ЛВУМГ проводилась атестація робочих місць 06.10.1998 року згідно з наказом №80а-орг від 06.10.1998 року.

Стосовно посад позивача, на яких останній працював та просить зарахувати до трудового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і за віком на пільгових умовах (на посаді зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2), суд зазначає, що останні є атестованими підприємством за Списком №2 і особа, яка на них працювала, мала законні сподівання на віднесення цієї посади до категорії посад, які дають право на пільгову пенсію, тому відповідно до вимог Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, стаж на цій посаді слід зарахувати до пільгового стажу на посадах, які дають право на пільгову пенсію згідно з п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст.9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 встановив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Також, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінлян (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказано, що орган влади, зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документ пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а в конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе рішення особи повинно бути вмотивованим.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За таких обставин справи, суд вважає, що подані позивачем документи належним чином підтверджують пільговий трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за період роботи з 09.09.1985 по 28.08.1988, з 29.08.1988 по 25.06.1989, 26.06.1989 по 02.04.1995, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а рішення головного управління Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах є протиправними і таким, що порушують право позивача на встановленні державою основи соціального захисту та його «законні сподівання» отримати належне йому пенсійне забезпечення.

Підсумовуючи усе вищеперелічене, суд зробив висновок, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в частині зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обрахувати трудовий стаж відповідно до записів трудової книжки та в частині скасування рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до п. «б» ст.13, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та визнання дій головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправним.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до п «б» ст. 13, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2, суд погоджується з твердженнями відповідача, що позивач обрав не належний спосіб захисту порушеного права.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Відтак, виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсії, позаяк суд не може своїм рішенням втручатись в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо прийняття ним рішень.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до п «б» ст. 13, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2 з урахуванням позиції суду, викладеної у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (чч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви до суду позивачем понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 768, 40 грн, що документально підтверджується квитанцією № 6989253505 від 02.07.2019.

Враховуючи задоволення основної позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суд вважає за можливе присудити всі здійснені позивачем документально підтверджених судових витрат з головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме: судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Керуючись ст. 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії, визнання дій протиправними, скасування рішення - задоволити частково.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обрахувати трудовий стаж відповідно записів трудової книжки.

Скасування рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до п. «б» ст. 13, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та визнати дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправним.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до п «б» ст. 13, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2 з урахуванням позиції суду, викладеної у рішенні.

В частині інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768, 40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук