Рішення № 84097341, 19.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Справа № 160/6973/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просить зобов`язати відповідача вилучити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо нього, як боржника, з такими параметрами: тип боржника: фізична особа; ПІБ: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскільки виконавче провадження повернуто, виконавча справа знищена і закінчився термін зберігання справи, та враховуючи те, що обтяження на майно відсутнє, він погасив заборгованість у розмірі 269 грн., а отже існує необхідність вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо нього, як боржника. Позивач зазначив, що у спірних правовідносинах наразі немає підстав для чинності запису відносно нього, як боржника, в Єдиному реєстрі боржників, внесеного відповідачем в межах виконавчого провадження № 53503641, а його наявність обмежує права позивача.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач отримав ухвалу суду - 08.08.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу відповідач на адресу суду не надіслав.

Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних ЄДРВП та АСВП на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції перебувало виконавче провадження №53503641 з примусового виконання вимоги № Ф-5461-13/62-У виданої 17.11.2016 року ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області суми боргу в розмірі 269 грн.

01.03.2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника.

23.10.2017 року виконавче провадження повернуто заявнику на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майно боржника не виявлене протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно інформації з державного реєстру боржників наявний запис, відповідно до якого, позивач є боржником по виконавчому провадженню №53503641, відкритого на підставі вимоги ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Позивач вважає, що оскільки він погасив заборгованість у розмірі 269 грн., що підтверджується повідомленням про сплату боргу (недоїмки) від 15 липня 2019 року, то вказаний підпис підлягає вилученню.

Позивачем було вчинено запит до Шевченківського відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, на що було повідомлено листом №16916/7 від 16.07.2019 року про відмову вилучити дані з Єдиного реєстру боржників та про необхідність звернутися до суду про вилучення відомостей з реєстру боржників в порядку статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Правомірність відмови відповідача у виключенні відомостей щодо позивача з Єдиного державного реєстру боржників є предметом судового розгляду в даній справі.

Аналізуючи викладені обставини, суд приходить до наступного.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

В силу частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

За приписами частин першої та другої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.1, п.2 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5 Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.

Згідно з п.6. Розділу Х Положення №2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Згідно вимог частини сьомої зазначеної статті відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Таким чином, з наведених норм випливає, що положення ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають існування таких обставин, які склались у даній справі.

Разом з тим, суд зазначає, що положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» від 14 червня 2007 року).

Якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волохи проти України» від 2 листопада 2006 року).

У разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам, свободам та інтересам фізичних осіб, правам та інтересам юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

В даному випадку, виконавче провадження №53503641 було відкрито з підстав виконання вимоги ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-5461-13/62У від 17.11.2016 року.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про сплату боргу від 15.07.2019 року позивачем сплачено суму недоїмки в розмірі 269 грн., за вимогою №Ф-5461-13/62У від 17.11.2016 року.

Відповідно до листа відповідача від 16.07.2019 року №1691617, у позивача відсутня заборгованість про стягнення якої було відкрите виконавче провадження, як і відсутнє на виконанні у відповідача саме виконавче провадження №53503641 відносно ОСОБА_1 як боржника, а матеріали вказаного виконавчого провадження знищенні у зв`язку із закінченням терміну зберігання, однак відомості про позивача наявні в Єдиному реєстрі боржників, які внесені відповідно до ВП №53503641.

Виходячи з аналізу вказаних вище норм та зважаючи на те, що матеріалами справи встановлено відсутність у позивача заборгованості за виконавчим документом у Шевченківському ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, суд дійшов висновку, що обставини, передбачені частиною сьомою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» мають бути застосовані до позивача, оскільки виконавши вимоги виконавчого документу, позивач перестав бути боржником у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, у спірних правовідносинах наразі немає підстав для чинності запису відносно позивача, як боржника, в Єдиному реєстрі боржників, внесеного відповідачем в межах виконавчого провадження №53503641, наявність якого обмежує права позивача, як власника нерухомого майна, отже суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, з викладених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 23.07.2019 року.

Враховуючи, що позов задоволено, суд вважає, що сплачений останнім судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області вилучити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 , як боржника, внесеного в межах виконавчого провадження № 53503641, з такими параметрами: тип боржника: фізична особа; ПІБ: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (вул.Старокозацька, 56, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 34984509) на користь ОСОБА_1 (ж/ АДРЕСА_1 , код рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.272 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Кучма